Як реформувати спрощену систему оподаткування, щоб не нашкодити економіці

У 1998 в Україні запровадили систему спрощеного оподаткування, щоб стимулювати розвиток малого бізнесу. Проте з кожним роком все більше великих компаній знаходять варіанти ухилитися від податків, використовуючи ССО. Система потребує змін, однак не перетворення її на загальну систему (як це пропонують в уряді). Як захистити законослухняний мікро- та малий бізнес та відвести великі компанії від "годівнички"?

Спрощеною системою оподаткування користуються близько 1,7 мільйона платників податків, які генерують відносно стабільні податкові надходження – близько 1% ВВП у період 2020–2022 років. Спрощена система передбачає необов’язковий режим, за якого платники податків отримують вигоду як від спрощень щодо дотримання вимог законодавства та виконання адміністративних обов’язків, так і подекуди від меншого податкового навантаження. Яке у випадку застосування 1-ї або 2-ї груп спрощеного режиму оподаткування не залежить від розміру одержаного доходу. І в жодному випадку не залежить від величини отриманого прибутку.

Водночас середнє податкове навантаження у відсотках від обороту незначно відрізняється у малих та мікропідприємств, що використовують загальну і спрощену системи оподаткування, і становить в обох випадках близько 5%. Хоча за час свого існування режим зазнав численних змін, його базова концепція залишається в цілому незмінною.

Кількість платників податку, які застосовують спрощену систему, з кожним роком незмінно зростає, завдяки доступності та привабливості цього спрощеного режиму порівняно зі звичайною податковою системою. Найбільшими за кількістю учасників у групах 1 і 2 ССО є сектори роздрібної та оптової торгівлі, у групі 3 - більшість підприємців надають професійні та ІТ-послуги.

Якими є ключові схеми з використанням ССО

Однією зі схем мінімізації податків через ССО є приховування реальної виручки підприємця. Ця схема призводить до недонадходжень у держбюджет 1-4 млрд гривень на рік, згідно розрахунків аналітичних центрів. В той же час більшість "сірих схем" при торгівлі товарами побудована без використання ФОП - контрафактні та контрабандні товари реалізується через мережу інтернет, через нелегальні точки продажу без оформлення жодних суб’єктів господарювання, а також через юридичних осіб із застосуванням фальшивих документів разом з технологіями обходу фіскалізації при продажах через РРО.

Для прикладу - реалізація підакцизних товарів. Як свідчить статистика продажів трьох підакцизних груп товарів та їхня динаміка частки тіні – незважаючи на товарний облік, РРО, ліцензії тощо – тіньова частка зростає останній рік. Так, у алкогольній продукції тіньова частка зросла до 38%, на ринку пального – до 14%, у тютюновій продукції зросла до 23%. Тіньова торгівля лише цими трьома групами товарів завдає втрат бюджету в сумі 35-40 млрд грн на рік. Ця проблема потребує невідкладного рішення, зокрема посилення відповідальності нелегальних торгівців, які працюють без оформлення ТОВ або ФОП (що спотворює конкуренцію стосовно оформлених суб’єктів господарювання), посилення спроможності контролюючих органів контролювати дистанційну торгівлю у мереж інтернет.

Ще однією проблемою є використання ФОП замість найму. Певна кількість юридичних осіб обирають використання статусу самозайнятої особи в рамках ССО замість оформлення стандартних трудових відносин. Відповідно до моделювання, таку схему застосовують до 10-15% ФОП 3 групи. Ця проблема виникла через прогалини у законодавстві, де досі не визначені критерії, що допомагають чітко відділити фрілансерів та надавачів послуг від трудових відносин, що вимагають офіційного працевлаштування (як, наприклад, касири у мережах магазинів).

Для вирішення цієї проблеми Міністерство економіки України спільно з народними депутатами й залученням експертного середовища розробило відповідний проєкт закону №5054-1, реалізація якого вирішить цю проблему.

Погіршення умов для мікробізнесу провокує тінізацію, оскільки мікробізнес має спроможність працювати неофіційно. Через таке погіршення у 2010-11 роках було втрачено 2,2 млн легальних робочих місць у секторі мікробізнесу, з яких щонайменше 1,9 млн перейшли до неофіційного сектору і дотепер перебувають там або емігрували.

Світовий досвід

Спеціальні податкові режими для малого та мікробізнесу є поширеним явищем у всьому світі, оскільки, з одного боку, такий бізнес має свої особливості, порівняно з великим та середнім, а, з іншого боку – відіграє важливу соціальну, економічну та політично-економічну роль, яка виправдовує сприятливі умови для його розвитку, аж до прямої державної допомоги. До того ж, в умовах ненадійного верховенства права особливої актуальності набувають заходи зі спрощення ведення бізнесу, радикального зменшення дискреції та потреби у перевірках, і загалом наближення формальних норм до звичаєвого права там, де це можливо. Мікробізнес є першочерговим об’єктом таких заходів через його важливу політично-економічну роль як середнього класу, найбільш незалежного від патрональної системи відносин.

Мікробізнес має низку соціально-економічних позитивних ефектів, зокрема:

• масово створює робочі місця, власним коштом та без необхідності державного втручання;
• є найбільш ефективним способом боротьби з бідністю;
• виконує роль "колиски" для реалізації творчого й підприємницького потенціалу;
• підтримує конкурентне середовище, надто у галузях з високою віддачею від масштабу;
• створює комфортне споживацьке середовище;
• сприяє залученню до трудової діяльності груп, які не мають великих шансів на ринку праці;
• є більш дружнім до екології, виробляючи товари та надаючи послуги неподалік від місць їхнього безпосереднього споживання та зменшуючи транспортні витрати.

Усе це обумовлює доцільність створення спеціальних податкових режимів як інструментів детінізації та розвитку мікробізнесу зокрема й економічної та суспільно-політичної стійкості держави в цілому.

Такі режими існують у більшості країн світу. Їхні головні переваги:

• не потребують бюджетних вкладень (навпаки, за рахунок компромісної детінізаціії можуть навіть збільшувати доходи);
• спрощують адміністрування як для платників, так і для державних органів, заощаджують ресурси;
• не потребують додаткових організаційних зусиль (таких як, наприклад, розгортання мережі навчальних закладів або мікрокредитних установ);
• не створюють додаткових корупційних вразливостей – навпаки, зменшують їх через детінізацію та спрощення адміністрування;
• в умовах патроналізму – вивільняють переважну більшість ММБ від неформального тиску патрональних мереж, роблячи її критично важливим політично-економічним гравцем.

При цьому спеціальні й спрощені режими, скеровані на підтримку й розвиток мікробізнесу, є найефективнішим інструментом у випадках, коли йдеться про компромісну детінізацію, бо дозволяють мікробізнесу користуватися багатьма перевагами легального статусу, сплачуючи при цьому помірні податки.

Що сильнішою інституційно є та чи інша держава, то більший податок вона може собі дозволити встановлювати для мікробізнесу. Але, у будь-якому разі, він не може перевищувати і навіть сягати рівня загальної системи – інакше компромісна детінізація не спрацює.

Нещодавно проведений огляд спрощених систем країн Європи свідчить про те, що майже у всіх країнах Європи, навіть найбільш розвинутих, застосовуються ті чи інші спеціальні режими для мікробізнесу, зокрема самозайнятих. До того ж для останньої категорії ММБ досліджені країни окремо впроваджують спеціальні форми — Польща (Незареєстрована діяльність), Румунія (Уповноважена фізична особа), Чорногорія (Єдина ставка). При цьому існує безліч варіацій. Законодавство ЄС не регулює прямі податки (до яких належать і спеціальні режими для ММБ), оскільки вони не впливають на безперешкодну торгівлю в рамках єдиного ринку. Тож країни впроваджують різні спрощені режими.

На тлі цих відмінностей українська ССО не виглядає ані екзотичною, ані аномальною. Більше того, у деяких аспектах вона є однією з найзручніших для ММБ та найпростіших.

Переважно ССО країн Європи не містять вимоги ведення товарного обліку, мають чимало винятків у фіскалізації та менші ставки оподаткування. На жаль, розроблена Мінфіном Нацстратегія доходів не враховує вдалий світовий досвід і пропонує протилежне - тотальне РРО та тотальний товарний облік мікропідприємцям.

Проаналізований світовий досвід містить кілька корисних ідей, які варто розглянути та опрацювати з ключовими стейкхолдерами для удосконалення діючої ССО в Україні.

Як реформувати ССО, щоб не нашкодити економіці

Реформа ССО повинна мінімізувати можливості використання переваг та особливостей ССО середнім та великим бізнесом з метою мінімізації сплати податків та/або приховування від оподаткування обсягів реалізації товарів та послуг. Тобто реформа ССО повинна підтримати розвиток в Україні мікро- та малого бізнесу та усунути можливості викривлення конкурентного середовища великими компаніями за рахунок зловживання перевагами ССО.

Реформа має бути спрямована на імплементацію наступних змін:

1. Ставки єдиного податку (відсотки від обсягу отриманого доходу) для юридичних осіб та ФОП третьої групи, які надають послуги, мають поступово збільшуватися протягом кількох років, досягнувши 10% від обороту для сфери послуг.
2. Податки на землю та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають бути виключені з єдиного податку як такі, що не потребують перевірок та ведення обліку.
3. Законодавчо має бути визначено критерії фрілансу й трудових відносин із роботодавцем. Модель таких критеріїв запропоновано законопроєктом №5054-1, розробленим Мінекономіки та депутатами.
4. Має бути запроваджено надспрощений режим для самозайнятих осіб без реєстрації та звітності з урахуванням специфіки сучасної гіг-економіки — для тих фізичних осіб, які "підробляють", отримують додаткові доходи у вільний від основної роботи час, мають незначний заробіток, отримують замовлення з невеликою сумою чеку від різних замовників (на відміну від трудових відносин із одним роботодавцем) через цифрові засоби (вебсайти, мобільні додатки тощо), онлайн-платформи, оголошення або в інший спосіб, мають сезонний заробіток.
5. Модель застосування РРО має бути переглянуто, застосування РРО має бути зосереджено на ризикових категоріях платників. ФОП 2 та 3 груп єдиного податку, які за непрямими критеріями не мають можливості перевищити ліміт групи ЄП (наприклад – ФОП без найманих працівників або надавачі послуг, які отримують кошти тільки на банківський рахунок ФОП) – мають бути позбавлені необхідності використовувати РРО.
6. Поріг реєстрації платником ПДВ має бути підвищено, відповідно до індексу інфляції за роки, що він був незмінним, та необхідно запровадити його індексацію у подальшому. Поріг має поширюватись на всіх суб'єктів господарювання, окрім платників єдиного податку.
7. Мають бути надані додаткові повноваження ДПС для контролю та застосування значних штрафних санкцій до неоформлених торговців, які створюють нечесну конкуренцію для ФОП.
8. Державна податкова служба має бути перезавантажена за моделлю перезавантаження БЕБ. Комісії з вирішальним голосом міжнародних експертів мають обрати керівника ДПС та переатестувати всі кадри. Також необхідно впровадити ефективні КРІ для Податкової, які будуть стимулювати податківців до мінімізації tax gap та надання сервісів і допомоги платникам податків.

Будь які зміни, які розширюють повноваження перевіряючих, правоохоронних органів, звужують сферу застосування ССО та погіршують умови для мікробізнесу, можуть бути реалізовані тільки після досягнення Україною належного рівня якості держуправління в частині верховенства права на рівні середнього в ЄС, відповідно до Worldwide Governance Indicators.