Як працює система автоматичного паркування в авто: вивчаємо подробиці

Вдало поставити машину у підходяще "вікно" завжди було в числі найскладніших вправ для водіїв, навіть тих, що мають неабияку практику. Відтак, і роботів-автопілотів виробники вчили цій справі доволі довго – набагато довше, ніж, наприклад, тримати машину у своїй смузі руху або самостійно гальмувати перед несподіваною перешкодою.

Воно й не дивно, адже при паркуванні на короткому, довжиною в десять – двадцять метрів відрізку водієві доводиться одночасно виконувати по кілька маніпуляцій з кермом і педалями, відстежуючи при тому наявність перешкод на шляху, запас зазорів навколо своїх бамперів і обстановку на прилягаючій ділянці дороги. Тож і не дивно, що цей непростий маневр було складно автоматизувати.

Попри все, сьогоднішнім автопаркувальникам можна довіряти, хоча іноді вони довго приймають рішення, лякаються пішоходів і перестраховуючись, пропускають зручне вільне місце. В будь-якому випадку водієві корисно знати, як працює автопаркувальник, щоб розуміти логіку його дій і при потребі підстрахувати його.

Як користуватись автопаркуванням

Всю відповідальність за наслідки автоматичного паркування несе водій, відтак, автомобіль вимагає від нього “ініціативи” на старт маневру. Тому водій повинен натиснути кнопку активації автопаркувальника і потім обрати тип паркування – паралельний (вздовж дороги) чи перпендикулярний (впоперек). Проте, вже є моделі, які визначають тип паркування самостійно.

Увімкнувши відповідній “поворотник”, водій позначає, на якій стороні вулиці, лівій чи правій, він хоче зупинитись. В деяких випадках цей вибір робиться кнопкою на екрані мультимедіа.

Після того водій більшості сучасних авто має повільно їхати вздовж вулиці, доки система сама, скануючи вільні місця праворуч чи ліворуч, не знайде підходяще “вікно” серед інших машин. Коли парк-пілот обере місце, він зупиняє машину і розпочинає маневр. На системах перших поколінь водій мав вмикати передній чи задній хід і регулювати швидкість, а більш сучасні автопілоти роблять це самостійно. При тому водій повинен тримати руки і ноги окремо від органів керування, аби не заважати машині паркуватись. Проте на окремих моделях водій повинен весь час до кінця паркування тиснути спеціальну кнопку.

Буває, від водія потребується якась допомога, тоді машина пише своє прохання чи наказ на екрані. Таким чином, водій повинен слідкувати не тільки за обстановкою навколо машини, а й за екраном.

Не лякайтесь

Крім видовища самостійного обертання керма і зміни передач, недосвідчених людей в машині вражають мінімальні відстані, які автопілот залишає між власними бамперами і сусідніми машинами. Є системи, які залишають з кожного боку і по 60 см, і по 30 см. Навіть серед досвідчених водіїв мало хто вміє паркуватись з такою точністю, точніше, в такому маленькому “вікні”. Між іншим, частина автовиробників навмисне збільшують цю відстань до 50 см з кожного боку, аби запаркована автопілотом машина не створювала проблем людям, які раніше запаркувались поряд з цим “вікном“ і матимуть дискомфорт при виїзді зі свого місця.

Коротко

Досвід автомобільних журналістів rbc.ua говорить за те, що сучасним системам автоматичного паркування цілком можна довірятись. В першу чергу парк-пілот буде потрібен мешканцям великих міст, які користуються тісними парковками, де слід розраховувати дистанцію до кількох сантиметрів. Разом з тим наголосимо, що водію бажано вміти ставити машину самостійно – це буде в нагоді, скажімо, коли вільне паркомісце з’явилося несподівано і розпочинати процес сканування простору автопілотом вже запізно. Ну і врешті-решт, на борту має бути хтось головний, хто все знає і все вміє, і краще, якщо це буде водій-людина, а не електронний модуль.