Про те як атака "ХАМАС" на Ізраїль вплине на допомогу США Україні і в цілому на міжнародну ситуацію, - в колонці голови "Інституту Американістики", аналітика "Інтерньюз-Україна" Владислава Фарапонова.
Масована атака, фактично початок війни організації ХАМАС проти держави Ізраїль поставила під сумнів можливість США надавати допомогу одночасно Україні та Ізраїлю. Складнощів для швидких кроків додає відсутність спікера у Палаті представників, хоч це й тимчасове явище. Але чи справді є привід для скепсису?
Не можна заперечувати, що початок активних бойових дій ХАМАС проти Ізраїлю певною мірою відверне увагу світу від допомоги Україні у протидії, зокрема США, як надійного та довготривалого партнера Ізраїлю.
Джон Кірбі, представник Ради національної безпеки США, вже визнав, що війна забирає багато зусиль з точки зору вироблення політики, адже все змінюється з драматичною швидкістю. За його словами, це не означає, що Вашингтон відволікається від інших пріоритетних питань, серед яких – допомога Україні. Механізм виділення допомоги достатньо простий для усіх типів програм. Конгрес голосує, адміністрація Білого дому, як виконавча влада, розпоряджається коштами.
Важливо уточнити, що для України є поняттям "Вашингтон". Ми розуміємо це як симбіоз виконавчої (Білий дім) та законодавчої (Конгрес) гілок влади. Станом на 2023 рік, республіканці контролюють Палату представників з достатньо хиткою більшістю, в той час, як Сенат поки під контролем демократів. Такий статус-кво збережеться аж до січня 2025 року попри те, що парламентські та президентські вибори пройдуть у листопаді 2024 року.
Напередодні в Конгресі сталась екстраординарна подія: спікера Палати представників Кевіна Маккарті біло звільнено. Фактично, відсутність спікера унеможливлює пленарну роботу зали та фактично законодавчий процес. Попри це, комітети нижньої палати працюють без перебоїв і законодавці можуть працювати над актуальними ініціативами.
Причина відставки Маккарті лежить у площині внутрішньої політики - він не виконав те, що обіцяв трампістському крилу республіканської партії, яких у США називають MAGA ("Make America Great Again" – гасло Дональда Трампа). Останньою дією перед звільненням з посади спікера Маккарті стало ухвалення тимчасового фінансування уряду, що дозволило уникнути шатдауну, тобто зупинки роботи усіх федеральних служб. Слід зазначити, що задля ухвалення такого компромісу республіканцям знадобились голоси демократів. Змова з демократами - це саме те, в чому ультраправі республіканці звинувачують Маккарті й що, в результаті, коштувало йому спікерського крісла.
Безпосередньо нова, без перебільшення, композиція сил у Конгресі, зокрема у Республіканській партії, впливає на процес прийняття рішень щодо будь-якого питання, і зокрема щодо допомоги Україні. Справа в тому, що певна частина членів Республіканської партії не розуміє, в чому полягає важливість підтримки України. Окрім того, вони партія, яка перебуває фактично в опозиції і критикує чинну владу демократів. З початку повномасштабної війни помірковані республіканці підтримували збільшення та пришвидшення допомоги Києву. Натомість ті, хто говорили, що це не в інтересах США, суттєво не змінили свою позицію.
Якщо Конгрес не проголосує за новий етап допомоги, кошти вичерпаються за різними оцінками, у листопаді, можливо, у грудні 2023 року, тому команда Байдена поспішає з тим, аби законодавці підтримали в тому числі фінансування програм допомоги Україні.
Американська допомога Ізраїлю є більш стабільною, ніж допомога Україні. Від створення держави Ізраїль у 1948 році та до 2021-го, США надали йому 125 мільярдів доларів лише безпекової допомоги. Останні 20 років, щорічно Ізраїль отримував від США підтримку обсягом щонайменше 3,3 мільярдів доларів у сфері безпеки та оборони. Україна з 2014 року отримувала спочатку 250, потім 300 мільйонів до 2022 року.
Адміністрація Байдена, яка вже реалізувала безпекову, економічну та гуманітарну допомогу Україні на десятки мільярдів доларів, точно не стане обирати між Ізраїлем та Україною. Більше того, адміністрація, скоріше за все, буде намагатись запропонувати законодавцям єдиний пакет фінансування для допомоги Ізраїлю, Тайваню та Україні, або Ізраїлю та Україні з кількох причин.
По-перше, дуже складно передбачити, як будуть розгортатись події, скажімо, на кінець 2024 року, коли завершиться виборча кампанія у США. Якщо Білий дім подаст запит на допомогу Україні, а вона згодом знадобиться також й Ізраїлю, буде складно знайти компроміс напередодні виборів 2024 року. По-друге, адміністрації не вигідно надсилати по декілька запитів майже одночасно, особливо, коли незрозуміло, хто є лідером республіканців у нижній палаті Конгресу.
Цілком можливо, що більше ясності у планах адміністрації буде після того, як республіканці призначать спікера Палати представників, аби Білий дім хоча б мав розуміння, з ким говорити. Проте нинішня політична кон'юнктура, наявні ресурси та потреби України не змусять адміністрацію надавати пріоритет допомозі Україні чи Ізраїлю, як на це сподіваються у Кремлі та Тегерані.
Матеріал написано у співавторстві з Арсеном Мартищуком - експертом-міжнародником, виконавчим директором "Інституту Американістики".