Як монополії олігархів впливають на державну політику

В Україні залишається поширеною практика, коли впливові бізнесмени прагнуть впливати на рішення державних органів. Олігархи не обмежуються лише контролем окремих чиновників — вони часто намагаються контролювати цілі галузі й міністерства. Як саме — розповідає енергетичний експерт Юрій Корольчук.

Віктор Пінчук – досвідчений олігарх. За десятки років він майже повністю монополізував кілька ключових галузей, таких як виробництво труб для газових свердловин і колісних пар для залізниці.

На перший погляд, це може здатися незначним, але насправді виробництво труб – це багатомільярдна галузь. І коли ми говоримо про компанії Пінчука, йдеться не про побутові труби для будівництва, а про труби для газовидобутку, які можуть коштувати значно більше.

Про масштаби цього бізнесу свідчить той факт, що з 2015 по 2018 роки російський підрозділ "Інтерпайпу" отримав понад півмільярда доларів від продажу труб та колісних пар до Росії. Щоб зберігати надприбутки, олігархічні структури слідують простому правилу: зберігати монопольне становище та не допускати конкурентів.

Збереження цього монопольного становища вимагає не лише бізнес-стратегії, але й тісної співпраці з чиновниками. Один із прикладів — змова "Інтерпайпу" на торгах "Укрзалізниці", за яку Антимонопольний комітет України вже штрафував компанію на 70 млн гривень. Проте вплив Інтерпайпу поширюється і на інші державні органи.

Останні пару десятків років "Інтерпайп" почував себе комфортно: він був чи не єдиним постачальником труб для газовидобувної галузі України, а за часів президенства зятя Віктора Пінчука – Леоніда Кучми – Україна провела переговори з Росією, щоб окремою міжурядовою угодою проґарантувати постачання труб Пінчука в Росію).

Але починаючи з 2020 року у Пінчука в Україні з’являється конкурент – американська компанія Vorex. Vorex, так само як і "Інтерпайп", продає труби компаніям, які займаються видобутком газу.

В Україні "Інтерпайп" та Vorex починають конкурувати на публічних аукціонах при закупівлі обсадних та бурильних труб для дочірньої компанії "Нафтогазу" – державного "Укргазвидобування". При цьому, Vorex пропонує нижчі ціни, ніж "Інтерпайп".

"Інтерпайп", який десятки років вільно почувається на українському ринку завдяки політичному впливу власника, не міг змиритися із присутністю конкурента, який готовий був пропонувати нижчі ціни для державних компаній.

У 2020 році "Інтерпайп" ініціював у Міністерстві економіки України розслідування проти Vorex. Зокрема, "Інтерпайп" поскаржився на заводи-виробники Vorex, що їхня продукція нібито реалізується в Україні за заниженими цінами (демпінгом). Комісія міністерства провела розслідування і встановила, що жодного демпінгу у постачанні Vorex продукції в Україну немає.

Навесні 2023 року у Міністерстві економіки вирішувалося питання про продовження дозволу заводам-виробникам Vorex постачати трубу в Україну. У статусі заступника голови до складу комісії міністерства економіки на цей момент входив заступник керівника Офісу президента – Ростислав Шурма, адже комісія – міжвідомча. Запит Мінекономіки було направлено до найбільшої нафтовидобувної компанії України – ПАТ "Укрнафта".

14 квітня 2023 року ПАТ "Укрнафта" направляє лист до Міністерства економіки, у якому висловлює підтримку продовження дозволу (офіційною мовою – продовження дії добровільних цінових зобов’язань) на постачання в Україну своєї продукції для одного із заводів-виробників компанії Vorex.

Дізнавшись про таку позицію "Укрнафти" (яка є логічною, оскільки державна компанія має бути зацікавленою у диверсифікації постачальників та можливості конкуренції між ними), "Інтерпайп" вирішив піти іншим шляхом.

Так, через декілька днів після листа "Укрнафти" до її головного офісу приїздить один із топ-менеджерів Інтерпайпу, і вже 26 квітня (через 12 днів після направлення першого листа) "Укрнафта" надсилає в Мінекономіки другий лист, у якому висловлює прямо протилежну позицію і говорить про те, що Vorex нібито "неналежним чином виконав свої зобов’язання" за одним із контрактів. І це при тому, що предметом розслідування міністерства було винятково питання ціни (факту наявності чи відсутності демпінгу), а не питання належності виконання контракту.

Як пояснити те, що "Укрнафта" за 12 днів кардинально змінила
свою думку? Спочатку компанія виступила за конкуренцію і присутність
іноземних постачальників, а через 12 днів вже нарікає на їхню роботу
та скаржиться на конкретну американську компанію. І чому "Укрнафта"
змінює свою позицію після візиту до її офісу представників "Інтерпайпу"?

Річ у тому, що інтереси "Інтерпайпу" в органах влади просував вже
звільнений з цієї посади заступник керівника ОП Ростислав Шурма. ЗМІ
навіть називали його куратором енергетичної галузі. І саме Шурма мав без зайвого безмежний вплив на державні компанії.

Примітно, що Шурма досі входить до складу комісії Міністерства економіки України, яка у 2023 році розглядала питання щодо американської Vorex. За наявною інформацією, в результаті тиску Шурми на "Укрнафту" державна компанія змінила на протилежну свою позицію і письмово заявила міністерству економіки, що виступає проти Vorex.

Зацікавленість "Інтерпайпу" у боротьбі з американцями була настільки великою, що компанія Пінчука використала проти Vorex громадську організацію "Палата апеляційних уповноважених".

У квітні 2023 року ця організація звернулась до "Інтерпайпу" і повідомила, що американська Vorex нібито прострочила виконання контракту для "Укрнафти".

Інтерпайп взяв лист цієї ГО і надіслав його до Міністерства економіки з вимогою, щоб міністерство не продовжувало дозвіл на постачання труб Vorex в Україну.

Врешті Міністерство економіки не продовжило дозвіл для імпорту труб Vorex виробництва вказаного вище заводу. Рішення комісії Міністерства економіки було прийнято у серпні минулого року і знаходиться у відкритому доступі. Можна лише здогадуватися, скільки мільярдів гривень втратила і продовжує втрачати через подібні дії.

За дивним збігом обставин, "Палата апеляційних уповноважених" була заснована низкою колишніх представників силових структур та чиновників із Дніпропетровської області (базового регіону Віктора Пінчука, де зосереджені його приватизовані у держави виробничі активи).