Не як у фільмах. Як правильно робити непрямий масаж серця людині

Зміст

• Як надати допомогу потерпілому

• Коли є потреба проводити СЛР

• Як якісно оцінити стан постраждалої людини

• Правильне виконання реанімації

• Як довго потрібно робити СЛР

Як надати допомогу потерпілому

Зауважте, що попри всі обставини, перш ніж кинутися на допомогу, треба пересвідчитися, що немає небезпеки для вас. Надавайте допомогу лише за умови, що це безпечно для вас. Власна безпека - пріоритет. Для цього огляньте місце події та переконайтесь, що вам нічого не загрожує.

Якщо людина, яка знаходиться перед вами має видиму кровотечу, то першочергово варто її зупинити. Накладіть на рану стерильну пов’язку. Можна щільно перев’язати рану бинтом або накласти турнікет.

Обов'язково запишіть час накладання джгута, щоб повідомити медикам. Зауважимо, що накладати джгут треба на кінцівку вище місця кровотечі. 

Коли є потреба проводити СЛР

Серцево-легеневої реанімації потребує будь-яка постраждала людина, яка перестала дихати самостійно та втратила свідомість.

Причиною може бути багато станів, захворювань або травм. "Класичними" вважають серцеві напади. Кожна хвилина зволікання збільшує ризики невиправних ушкоджень для мозку та смерті людини. Уже через 4-7 хвилин без кисню в корі головного мозку починаються незворотні процеси.

Проте зважайте ще на такі нюанси:

• температура зовнішнього середовища, молодий вік постраждалого та наявність хронічних захворювань можуть сильно зменшувати цей час;
• найчастіше рятівник не знає, коли саме сталася зупинка серця (дихання), оскільки погіршення стану, втрата свідомості та зупинка серця не стаються одночасно, а наростають поступово. А значить - починати реанімацію потрібно максимально швидко, аби мати шанс на порятунок життя та здоров’я.

Як якісно оцінити стан постраждалої людини

Перед початком будь-яких дій варто обов'язково перевірити, чи людина у свідомості та, чи присутнє дихання. Можна звернутись до людини із запитанням, щоб визначити чи вона у свідомості

•  Упевніться, що ви, постраждалий та всі присутні в безпеці.
• Обережно потрясіть постраждалого за плече та голосно зверніться до нього: "З вами все гаразд?".
• Якщо людина не реагує, переверніть її на спину. Привідкрийте рот людини та впевніться, що в ротовій порожнині відсутні сторонні предмети.
• Закиньте голову постраждалого назад, поклавши долоню однієї руки на лоб та піднявши підборіддя кінчиками пальців іншої руки. Це дасть змогу випрямити трахею, яка може бути перетисненою, та припідняти язик.
• Протягом не більше ніж 10 секунд визначте наявність дихання за допомогою прийому "чути, бачити, відчувати". Кількість видихів понад 2 протягом 10 секунд свідчить про наявність дихання. Поодинокі повільні та гучні подихи не є нормальними.
• Якщо дихання відсутнє або не є нормальним, негайно викликайте екстрену медичну допомогу або ж попросіть допомогти з цим присутніх. Також попросіть тих, хто поруч, знайти найближчий автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), якщо такий є.
• Якщо ви наодинці та маєте навички проведення СЛР, Не залишайте постраждалого та розпочинайте реанімацію. Увімкніть на телефоні гучномовець або режим "вільні руки" задля одночасного проведення СЛР та спілкування з диспетчером швидкої.

Правильне виконання реанімації

Передусім оцініть кількість шарів одягу на постраждалій людині. Якщо рятівнику не заважає, до прикладу, футболка на постраждалому, її можна не знімати, проте пам’ятайте, що ефективність допомоги - це пріоритет.

Ви маєте право прибрати весь одяг, якщо він блокує огляд, поглинає енергію компресій (натискань на грудну клітку) чи якимось чином становить дискомфорт для виконання першої допомоги.

Початок реанімації

Покладіть основу долоні в центр грудної клітки, над нею покладіть основу другої долоні так, щоб сформувати замок. Руки мають розташовуватися прямо та вертикально.

У такому положенні здійснюйте ритмічні натискання глибиною в 5-6 см із темпом 100-120 компресій протягом 1 хвилини.

Після кожної компресії грудна клітка має звільнятися від тиску. Не спирайтесь на неї.

Якщо є така можливість, чергуйтесь з іншими людьми, які вміють робити СЛР кожні 2 хвилини або частіше, щоб мати змогу відновити сили й надавати допомогу ефективно.

Якщо ви маєте відповідну підготовку та інструментарій, після кожних 30 компресій потрібно здійснювати штучну вентиляцію легень.

Це можна робити в кілька способів:

• рот у рот, якщо ви знаєте постраждалу людину чи маєте з нею родинні зв’язки;
• із захисним клапаном, що захищає рятівника від хвороб, що передаються повітряно-крапельним шляхом;
• використовуючи спеціальні маски або мішки АМБУ.

Під час виконання звертайте увагу на характер дихання та рухи грудної клітки потерпілої людини. Важливо забезпечувати прохідність дихальних шляхів під час видихів, оскільки реанімація здійснюється на спині. У такому положенні язик може перекривати дихальні шляхи, коли людина без свідомості.

Попри те, що сучасні, і не тільки, фільми вчать нас "швидкій" реанімації, де йде рахунок 5:2, в протоколах надання долікарської допомоги в Україні вказана реанімація саме в форматі "30 до 2".

Під час реанімації дотримуйтесь співвідношення "30 до 2", де 30 - це кількість натискань на грудну клітку, а 2 - кількість вдихів, які варто виконати не більше ніж протягом 10 секунд. Ефективний вдих має припіднімати грудну клітку.

Якщо ви не маєте можливості провести штучну вентиляцію (наприклад, немає клапана, навички тощо), важливо пам’ятати, що в крові постраждалої людини залишається певна кількість кисню. Тож реанімація навіть без штучної вентиляції буде ефективною деякий час - здебільшого цього вистачає до приїзду швидкої допомоги на місце події.

Як довго потрібно робити СЛР

Важливо продовжувати реанімацію до приїзду швидкої допомоги.

Причиною зупинитися може бути

• загроза рятівнику,
• фізична втома, через яку людина не має змоги ефективно "качати".

Також варто зупинитись, коли постраждала людина починає подавати ознаки життя. У такому разі її стан переоцінюється й реанімацію не потрібно продовжувати, якщо в людини наявне самостійне дихання, рухи тощо.

Відомі випадки, коли людей рятували після досить тривалої реанімації з успішним відновленням функцій мозку після одужання.