Як автовиробники економлять за рахунок водіїв: кілька секретів індустрії

Ні, ми не хочемо сказати, що нинішні автомобілі стали геть поганими і ні на що не придатними. Аж ніяк – багато у чому як товар і предмет ужитку вони неперевершені: зручні, надійні, невибагливі, економічні та екологічні. При тому залишаючись в цілому доступними широким масам населення. І на чому ж тоді залишається економити виробникам? Правильно: на довговічності.

Конструкторські рішення, на яких економлять виробники

Мабуть, добре поінформованим автомобілістам має бути особливо образливо, коли автовиробники подають свої спрямовані на економію рішення як особливі переваги моделі. Але облишимо емоції – нам потрібно обрати машину, яка найменше "постраждала" від прагнення зекономити.

Двигуни. Потужна хвиля даунсайзингу (зменшення літражу двигунів) була трохи вщухла, але маленькі трициліндрові турбомоторчики все одно випускаються мільйонними тиражами. Для виробника це можливість заощадити на матеріалах, виробництві деталей та складанні, а покупець отримує складний агрегат, щільно нафарширований високими технологіями, з обмеженим ресурсом та неможливістю капремонту. Щоб підсолодити пігулку, водіям обіцяють економію палива, але щоб її досягти, потрібно ретельно стежити за тахометром та не заповнювати весь салон пасажирами. Після цього відмова деяких виробників від гідрокомпенсаторів та регулювальних пристроїв у приводі газорозподільного механізму здається прикрою дрібницею.

Платформи. У провідних автоконцернів вже по кілька поколінь машин побудовані на так званих модульних платформах. Насправді це ніяка не перевага, оскільки означає, що зсередини, в технічному плані, половина машин є однаковими. І купуючи якусь велику і поважну машину споживач отримує начиння, однакове з автомобільчиком на один чи на два класи нижче.

Трансмісія. Механічних коробок передач з ручним перемиканням пропонується все менше, і почасти тому, що щось спрощувати у них вже нікуди. Натомість класичні гідромеханічні коробки-"автомати" – величезний резерв для спрощення, точніше, їх повсюдно витісняють різного роду "роботами" та варіаторами. Які значно простіше і дешевше, але часто програють традиційним АКП за швидкістю перемикання і зручностю роботи. Безступінчасті варіатори на додачу недовговічні і часто не підлягають капітальному ремонту – їх доводиться просто заміняти новими. Інше лихо – сумнозвісні роботизовані преселективні коробки (так звані з двома зчепленнями): незрівнянні при перемиканнях, вони дорогі, неремонтопридатні, часто недовговічні і в реальності були б затребувані лише стритрейсерами. Але в багатьох моделях "роботам" вже немає альтернативи.

Інтер'єр. Молоді автомобілісти, певно, вже і не знають, що в масових загальнодоступних авто могла бути цілком м'якою оббивка торпедо і дверей. В наш час твердий пластик панує в більшості сегментів – впритул до бізнес-класу. Технологія виробництва "дубового" оздоблення простіша і дешевша, що й спричинило такий крок назад.

Устаткування. Широко поширена тенденція – глобальна моноблочність. Наприклад, вже давно ніхто не замінює окремо розбите скельце стоп-сигналу чи поворотника. І того гірше, найчастіше одним модулем з ним зроблено також фари ближнього та дальнього світла. А в супермодних LED-ліхтарях міняти доводиться весь світлоблок, навіть якщо перегорів один чіп-діодік. Буквально така ж картина на багатьох моделях з так званими блоками комфорту – керуванням кліматом, освітленням, мультимедіа тощо.

Коротко

За великим рахунком, приведена вище інформація мало чим допоможе споживачеві: олдскульних моделей, позбавлених "одноразових" інженерних рішень, сьогодні майже не залишилося. Який вихід? Або таки шукати подібного динозавра серед вживаних авто, або ж купувати нову сучасну машину, хоча б бюджетного класу. Кілька років нова автівка справді буде безвідмовною (цьому конструктори навчилися), потім ще кілька – не матиме серйозних відмов, ну а після того її доведеться швиденько позбутись. Або готуватись до дорогих і малопродуктивних ремонтів.