Ізюм, Куп'янськ, Балаклія. Сьогодні річниця Харківського контрнаступу: як це було

Що було до 6 вересня 2022 року

Російські війська вранці 24 лютого 2022 року вторглися з боку Курської та Бєлгородської областей, розвиваючи наступ на Суми, Куп'янськ та Харків. Битва за друге за чисельністю місто України розпочалося того ж дня.

На інших ділянках росіяни вклинилися на глибину від 60 до 140 кілометрів та вийшли на рубежі Сум, Лебедина, Охтирки, Харкова, Циркунів, Старого Салтова, Чугуєва, Балаклії, Куп'янська, Сватового та Ізюма.

На захоплених територіях окупанти залякували та катували мирне населення, вивозили громадян України. Незважаючи на чисельну перевагу наступ Ізюмського угруповання РФ розвивався вкрай повільно. Наші сили завдавали величезних втрат в особовому складі, живій силі, техніці та озброєннях.

Фото: мапа регіону перед Харківською операцією (liveuamap)

У перші місяці вторгнення противник узяв під контроль значні райони Харківської області, включаючи ключові логістичні центри в Ізюмі та Куп'янську. Більшість регіону залишалася під контролем України, Сили оборони стримували просування на Харків, а також трохи відкинули ворога під час весняних контратак.

Після звільнення півночі Київської, Чернігівської та Сумської областей багато аналітиків схилялися до того, що Росії не вистачає сухопутних сил. Протягом наступних місяців лінія зіткнення на Харківській ділянці залишалася здебільшого нерухомою.

Як розвивалася Харківська операція

Контрнаступ спланував командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, у якийсь момент він зрозумів, що Збройні сили України здатні на нищівний удар.

"Планували операцію на півдні, а нам було поставлене завдання на свій розсуд спланувати відволікаючі дії. Коли почали відбуватися події на півдні (наступ на Херсон, - ред.), противник перекинув туди частину сил і засобів. Я подумав, чому б не спробувати спланувати наступальну операцію саме в цьому напрямі", - говорив він в одному з інтерв'ю.

Сирський наголошував, що вперше подумав про це ще у травні 2022-го, коли окупантів відкинули на відстань від 10 до 30 кілометрів від Харкова. Але великий наступ став можливим лише через місяці.

Ще 1-5 вересня зведення Генштабу виглядали цілком рутинно, а в соціальних мережах обговорювалася тема "херсонських кавунів" та плани щодо звільнення правобережжя Херсонської області.

Увечері 5 вересня з'явилися повідомлення про знищення скупчень противника в районі Семенівки та Куп'янська, польового складу з боєприпасами та військовою технікою. Внаслідок вогневого ураження біля Куп'янська ворог втратив убитими та пораненими понад 100 осіб.

Перший етап

Вже 6 вересня українські війська перейшли у наступ у напрямках Балаклія - Волохів Яр - Шевченкове - Куп'янськ та на схід від Балаклії. Так звані російські "воєнкори" заздалегідь били на сполох і говорили про український наступ на північний захід від Ізюма, але, вочевидь, їхнє командування не вжило заходів.

За день Сили оборони на південному сході області просунулися на 20 кілометрів, а на сході у напрямку Куп'янська та Ізюма відвоювали близько 400 квадратних кілометрів. 8 вересня стало відомо про просування ще на 50 кілометрів на північ від Ізюму. На той момент Балаклія була в облозі, бої велися у східній та центральній частині міста.

Фото: звільнена Балаклія (Віталій Носач/РБК-Україна)

Після того, як із міста вибили останніх окупантів, Балаклія повернулася під контроль України. Крім того, було деокуповано понад 20 населених пунктів. За швидким звільненням Балаклії було просування на село Шевченкове. Противник у паніці відступав у Куп'янськ.

РБК-Україна публікувало фоторепортаж про те, як виглядала Балаклія після звільнення.

Офіційно про звільнення Ізюма та Куп'янська повідомили 10 вересня. Паралельно сили просувалися на Лиман (Донецька область). Пізніше стало відомо, що Сили оборони просунулися й у бік окупованого Лисичанська (Луганська область).

Фото з деокупованого Ізюму доступні за посиланням.

Тоді ж з'явилася фраза-мем про те, що російські війська в Балаклії та Ізюмі "перегрупувалися" в окупований Донецьк, щоб зосередитися на повному захопленні Донбасу. Як заявив президент України Володимир Зеленський, тими днями російська армія показала найкраще, на що здатна - свою спину.

11 вересня були звільнені прикордонні Козача Лопань, Вовчанськ та інші населені пункти, у тому числі Великий Бурлук та Дворічна.

Другий етап

До 13 вересня ЗСУ звільнили всю Харківську область на захід від річки Оскол. Незважаючи на плани Росії утримати фронт по річці, українські сили форсували її в тому числі в районі Борової та сформували плацдарм.

За кілька днів війська відбили село Соснове на Донеччині та змусили ворога відступити на південний схід від Ізюма, щоб уникнути оточення.

Селище Куп'янськ-Вузловий на східному березі Оскола повернулося під контроль 16 вересня, як і східна частина Куп'янська. За два дні весь східний берег перейшов під контроль України.

Фото: звільнений Куп'янськ (Віталій Носач/РБК-Україна)

Фоторепортаж про Куп'янськ доступний за посиланням.

Визволення Білогорівки стало черговим ударом для РФ. Село знаходиться на Луганщині, а це означало, що окупанти повністю не контролюють навіть цей регіон.

Українські сили продовжили рух на схід від Дворічної та Куп'янська. До 26 вересня значну частину Куп'янського району звільнили. Тоді ж війська просунулися на північ із Донецької області у бік Борової. 30 вересня звільнили Ямпіль, ключове селище за 8 кілометрів на південний схід від Лимана. Це місто на Донеччині було звільнене 1 жовтня 2022 року.

На тлі успіхів української армії Росія вперше у сучасній історії оголосила мобілізацію.

За рік Росія знову наступає

Бойові дії на лінії Куп'янськ-Сватове-Лиман продовжувалися постійно. З січня 2023 року Росія намагалася довести окупацію Луганської області до кінця, а також просунутися на території, втрачені під час Харківської операції.

На тлі літнього контрнаступу України противник значно посилив тиск на Куп'янськ. Під цим районним центром знаходиться великий залізничний вузол Куп'янськ-Вузловий, а залізниця - основа воєнної логістики РФ.

На лінії Куп'янськ-Лиман росіяни зосередили понад 100 тисяч військових. Спікер Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Черевати казав, що цю цифру можна порівняти з чисельністю радянських військ в Афганістані, яка на піку досягала 120 тисяч.

Останніми тижнями ворог зосередився на пошуку слабких місць в українській обороні. Були спроби наступати у бік Куп'янська та Борової, але їх вдалося відбити. Нещодавно противник активізував артилерію у Серебрянському лісництві під Лиманом.

За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, на даний момент росіяни зайняті ротацією і мають намір задіяти десантно-штурмові бригади. Тому командування аналізує ситуацію, прораховує ходи окупантів та готує тактичні хитрощі.

"Вся ця робота робиться для того, щоб ворогові не дати пройти ані на Куп'янському, ані на Лиманському напрямку", - зазначила вона.

Згідно з останніми даними, ворог намагався зайняти панівні висоти біля села Новоєгорівка у напрямку Сватово-Борова. Мета - пробити коридор до річки Оскіл.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко у коментарі РБК-Україна розповів, що росіяни на Лімано-Куп'янській осі змушені вести наступальні дії у низині з відкритих позицій. І їм важливо зайняти панівні висоти, щоб реалізувати і так дуже невеликий потенціал.

За його словами, є інформація про те, що російська 4-та танкова дивізія тут зазнала великих втрат і не виключено, що вона взагалі перестане бути боєздатною.

"Я не думаю, що їм вдасться прорвати нашу оборону", - додав експерт.