Інклюзивність - це не завжди про пандус коло під‘їзду: українці висловились щодо безбарʼєрності

Посилаючись на результати дослідження громадської думки щодо питань безбар’єрності, проведеного Центром соціальних змін та поведінкової економіки за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і Експертної ради з комунікацій безбар’єрності, Шуляк зазначила, що 34% громадян переконані, що в подоланні бар’єрів у різних сферах слід зосередити увагу на зміні поведінки людей у суспільстві, 32% – на створенні адаптованого середовища та 22% – на забезпеченні доступності освіти й роботи.

"Для багатьох людей інклюзивність і безбар‘єрність - це формальний поодинокий пандус біля під’їзду. Однак потрібно усвідомлювати, що безбар’єрність – явище значно ширше за пандус. Це питання виживання та якості життя водночас. Це про доступ до інформації та цифрових послуг, освіти та можливості знайти роботу", - зауважила Шуляк.

За її словами, без перебільшення, кожен з нас рано чи пізно буде потребувати безбар’єрних просторів. Коли ми станемо старшими – будемо потребувати зручного ліфта. Або коли з дитячим візком не зможемо потрапити до під’їзду власного будинку. Або коли під час повітряної тривоги не знайдемо маршруту до безпечного укриття. Особливо в умовах активних бойових дій, бар’єри, які раніше були не у фокусі, стали видимими.

Парламентарка додала, що дані проведеного дослідження це повністю підтверджують. Так, зокрема, 51% опитаних назвав потребу змін в інфраструктурі, ще 37% респондентів – в усуненні бар’єрів для людей старшого віку.

Досить велика увага забезпеченню безбар‘єрності приділяється нині у головному планувальному документі щодо відновлення України - програмам комплексного відновлення (ПКВ), яку нині розробляють більше ніж українських територіальних громад. Першою таку програму презентувала Київщина і цей кейс, на думку Шуляк, може бути достатньо показовим у плані того, як слід планувати якісне безбар‘єрне середовище.

У відновленні Київської області передбачені декілька напрямків забезпечення принципів безбар‘єрності. Перший - безбар'єрність закладів соціальної інфраструктури: адміністративних будівель, закладів освіти, медичних закладів, будинків культури, спортивних об’єктів. Загалом, йдеться про приблизно 1200 об’єктів соціальної інфраструктури, які потребують реконструкції як ззовні, так і всередині.

Другий напрямок - реконструкція за принципами безбар'єрності об'єктів благоустрою, автомобільних і пішохідних доріг. Йдеться про нанесення горизонтальних та вертикальних направляючих шляхах руху у всіх населених пунктах, озвучення пішохідних переходів, облаштування благоустрою та паркових зон, входів до житлових будинків, ристосування автомобільних та пішохідних, доріг з пониженнями для заїзду на тротуари.

Звісно, це і освітня безбар‘єрність. Так, на Київщині планують цілий ряд навчальних закладів перекваліфікувати під ветеранів війни. Йдеться про створення курсів перекваліфікації на базі існуючих закладів професійно-технічної освіти, зокрема у Бориспілі та Білій Церкві. Також планується реконструкція 3-ох закладів освіти і декількох гуртожитків. Крім цього, проводитимуться тренінги для персону закладів щодо освітньої безбар’єрності. Допомагатимуть також у виборі професій, які можуть здобути ветерани у вже згаданих закладах освіти.

"Кейс Київщини показує нам, як повинен нині вибудовуватись безбар‘єрний простір і завдяки ньому всі інші громади, які нині долучилися до створення ПКВ, вже мають розуміння, як повинен виглядати такий простір у їхніх громадах. Нині вже кілька десятків громад закінчують створення ПКВ і незабаром ми зможемо оцінити, наскільки інклюзивними стануть ті чи інші громади після відновлення", - зазначила Олена Шуляк.

Вона також повідомила, що для територіальних громад планують створення спеціального органу, який опікуватиметься питаннями реалізації принципів інклюзивності. Йдеться про Ради безбар‘єрності. Це повинно дати громадам інструмент для облаштування реальної безбар‘єрності, але доступність публічних послуг необхідно моніторити. Вона допомагатиме громадам створити усі можливості, передбачить інструменти вирішення складних питань для досягнення позитивного результату, коли користувачі послуг та інфраструктури відчують спрощення та результати.

"Коли кілька років тому активна робота над впровадженням безбар‘єрності тільки починалося, тисячі представників зазначили, що потрібна не лише доступність послуг для маломобільних груп населення, але і безбар‘єрність в питаннях роботи і навіть вікова безбар‘єрність. Все це - потреба більш ніж просто нагальна, тому ОМС в громадах потрібно звернути на це особливу увагу", - підкреслила нардепка.

Але крім системної роботи держави та місцевого самоврядування, додала вона, необхідна підтримка громадянського суспільства, оскільки тільки воно розуміє, які питання є більш нагальними для їхньої громади – доступність громадських просторів, підтримка працевлаштування фахівців з інвалідністю, соціальні послуги, безбар’єрні маршрути тощо.