Ілля "Гендальф" Самойленко: Наше майбутнє неможливе без обов'язкової служби для всіх

Ілля Самойленко з позивним "Гендальф" – офіцер бригади "Азов". З 2015 року приєднався до війська, під час повномасштабного вторгнення тримав оборону Маріуполя, після чого за наказом разом з побратимами вийшов у полон. Велике інтерв’ю з "Гендальфом" дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна, нижче – головне з розмови.

Про рішення піти в "Азов"

Я доєднався до "Азову" у січні 2016 року. "Азов" і тоді був популярним, але серед вмотивованих. Це коло однодумців, які розуміють важливість подій, які відбуваються. Неспроста я вирішив служити. Тому що, як казав відомий філософ, "кожне покоління має побувати на своїй війні". Нам випав шанс зараз у вирішальний час остаточно звільнитись від російського гніту. Це проблема, яка існує століттями.

Якщо уважно слідкувати за історією – можна побачити, як Росія постійно систематично намагалась нас знищити, можна зрозуміти, що це відбувається і зараз. Для мене це був тоді простий вибір, бо я був з групою друзів-однодумців і ми сумісно вирішили піти служити. До того ж 2015 рік ми провели в якісних тренуваннях і підготовці, тому що ми розуміли, що в такі часи важливо бути підготовленим.

Потім логічним продовженням набутих навичок була військова служба. Адже навички потрібно реалізовувати на благо суспільства, тоді можна казати, що ти активний громадянин з правильною позицією та правильним підходом. Не просто на словах, а реальними діями. І тоді я потрапив у підрозділ ("Азов"), який дав мені в плані кар’єрного розвитку, в плані особистого розвитку майже все.

Це місце для людей, які можуть ефективно застосовувати свої навички і природні здібності, таланти, розвиватись. Ніхто цей талант і потяг до розвитку душити не буде, ініціатива, якщо вона здорова – буде підтримуватись. Де командири на всіх ланках – це адекватні люди, бо оцінка здібностей людини – є першочерговою для постановки її на посаду.

Кадрова політика побудована на принципах експертного авторитету. Всі знаходяться на своїх місцях – і все працює як потрібно. У нас в "Азові" усі роки була політика дуже відкритої медійної активності. Тому що наша система – прозора. Це найбільша наша перевага.

Якщо зайти на наші ресурси, можна дуже легко дізнатись, який шлях буде у новобранця на всіх етапах його трансформації у військовослужбовця. Якщо вважаєш себе гідним спробувати – без проблем. Обмежень ні для кого немає. У нас служать абсолютно різні люди, і найголовніше, що їх об’єднує – це мотивація і самовідданість. Це насправді вже половина роботи при комплектуванні якісного і ефективного підрозділу. Ефективністю підходу підготовки "Азову" стали усі минулі бої до повномасштабного вторгнення та і, власне кажучи, битва за Маріуполь.

Про повернення до "Азову" перед вторгненням РФ

Я звільнився у травні 2021 року, почав будувати цивільне життя. От тільки 2021 був роком тривожності, коли росіяни підводили війська, відводили війська і грали з нами у цю дурну гру. Населення уже було готове до будь-якого варіанту. За кілька місяців до повномасштабного я зрозумів, що це абсолютно невідворотна реальність. І на сто відсотків знав для себе, що у потрібний час у потрібному місці я опинюсь з правильними людьми.

Я знав, що я потрібен своєму підрозділу і що підрозділ потрібен мені. Ми спрацьована команда. 20 лютого я приїхав до Маріуполя, повернувся до своїх, як і багато наших ветеранів відставників і тих, хто потім до нас долітали на вертольотах, і тих, хто змогли прорватись вже навіть в оточене місто в перших числах березня. Бо ми всі розуміли де наше місце і де ми маємо бути.

Що допомогло так довго тримати оборону Маріуполя

Це самовідданість наших бійців, згуртованість колективу, дисципліна. Всі виконували накази командира Дениса Прокопенка і надалі їх виконують. Дисципліна – це основа армії, це основа ефективних підрозділів, це основний елемент керування підрозділом. За рахунок командирського авторитету підтримується залізна дисципліна і вона проектується на всі ланки нижче. Кожен розуміє своє місце в бою, кожен розуміє свою задачу і кожен її відповідально та самовіддано виконує.

Чим займаються ветерани "Азову" після поранень та полону

У нас відсоток людей, які залишились в строю і проходять військову службу незважаючи на поранення, на травми – дуже високий. Майже всі хочуть залишатись і продовжувати служити. У нас люди після Маріуполя та після полону з нашим усім досвідом – вони не тільки на інструкторських посадах працюють, це і весь командний штаб і офіцерський штаб, командири рот, батальйонів. Тобто це досвідчені командири, які знають як себе поводити в різноманітних ситуаціях, навіть максимально безвихідних.

Полон, поранення – не є лімітуючим фактором для людини, якщо в нього є висока мотивація. Користь, яку людина може принести на полі бою, вона абсолютно співвідноситься з тим наскільки вона добре навчена і який має досвід. Ми не повертаємось назад. Ми є, були і будемо!

Про зміни структури армії в Україні після перемоги

Нам потрібна сильна армія. І я вважаю, що наше майбутнє неможливе без обов’язкової військової служби для всіх, де кожен громадянин буде проходити військову службу, набувати військової спеціальності, мати свій особистий номер, припис, фіксацію за підрозділом. Тобто мати розуміння куди він має з’явитись в термін не більше однієї доби, коли буде оголошене військове положення і можливе повторне вторгнення Росії. А воно, до речі, цілком можливе. Поки вона не буде повністю обеззброєна – буде намагатись це робити, а навіть коли буде обеззброєна, то буде намагатись це робити альтернативним методом. Потрібно бути готовими.