Ігор Терехов: Один або два Patriot не вирішать всі питання Харкова, потрібна ціла система ППО

Що з електроенергією у Харкові, чи буде в місті опалення взимку, як організовують навчання для школярів і як живе місто в умовах постійного терору з боку Росії - в інтервʼю РБК-Україна розповів мер Ігор Терехов.

Харків – один із найбільш понищених росіянами обласних центрів України. Від початку війни агресор системно обстрілює місто-мільйонник. Цієї весни окупанти нанесли серію ударів по критичній інфраструктурі міста, знищивши його тепло- та електрогенерацію.

Мер міста Ігор Терехов переконаний, що таким терором ворог хоче змусити якомога більше людей покинути Харків. Чи вдалось це росіянам, що в місті з інфраструктурою, відбудовою та освітою, і як місцева влада планує забезпечити людей теплом узимку – Терехов розповів в інтерв'ю РБК-Україна.

– Розкажіть про стан інфраструктури міста – водо-, електро- та теплопостачання?

– Насправді є дуже серйозна руйнація, особливо в тому, що стосується енергетичного забезпечення і теплозабезпечення. Зруйновані всі ТЕЦ, які були у місті і від яких заживлювався Харків. Тому сьогодні ми не маємо жодного кіловата власної генерації. Також у нас було зруйновано трансформаторну підстанцію.

Ми будемо децентралізувати системи енерго-, водо- і теплопостачання. Ми працюємо над тим, щоби встановити малопотужні когенераційні установки, газогенератори для того, щоб забезпечити, перш за все, водопостачання. Бо наразі є дуже велике плече доставки води до Харкова. Частину з обладнання ми вже отримали.

Крім того, ми будемо встановлювати БМК – блочно-модульні котельні, які будуть розставлені практично по всьому Харкову, щоби була можливість у зимовий період забезпечувати людей теплопостачанням. Ми дуже серйозно працюємо над цим, розробили план дій, якого дотримуємось, і робимо все можливе для того, щоб забезпечити людей комунальними послугами.

– Як станом на зараз з відключеннями електроенергії в місті?

– Як і по всій Україні. На сьогодні немає можливості забезпечувати стале енергозабезпечення. Є графіки відключення електропостачання, і вони працюють у всіх районах Харкова. Намагаємося ці графіки витримувати, є певні труднощі з цим, я постійно на зв'язку з "Харківобленерго", "Укренерго", але щось вдається, щось не вдається. Тим паче сьогодні дуже спекотно, і це теж обумовлено тим, що енергоспоживання збільшилося.

– Чи чули ви щось про ідею не відключати електроенергію в прифронтових регіонах? І якщо вона буде реалізована, чи буде це стосуватися Харкова?

– Дуже багато чув про цю ідею. На мою власну думку, це було б чесно і справедливо. Адже на сьогодні харків'яни постійно знаходяться під обстрілами. Крім того, за декілька кілометрів від Харкова проходить лінія фронту. Я вважаю, що якби було стале енергозабезпечення в місті – це б дало змогу людям зовсім по-іншому емоційно переживати ці важкі часи. Але на сьогодні, на жаль, у нас діють графіки відключення.

– Чи є план у місцевої влади на випадок блекауту в місті?

– Ми, на жаль, переживали декілька блекаутів у місті. Коли 22 березня були зруйновані всі енергооб'єкти, які заживлювали місто, ми були вимушені достроково припинити опалювальний сезон, щоб зекономити напругу і дати можливість людям більше годин бути з електроенергією. Ми відпрацювали певні покрокові дії і, на жаль, маємо такий досвід. Тому вже всі комунальні підприємства, критична інфраструктура готові до таких випадків. Дуже хочу, щоб такого не було, але ми вимушені готуватися і до цього.

Ігор Терехов (Фото: GettyImages)

– Ви перерахували заходи, які вживаються в місті в рамках підготовки до опалювального сезону, щоб забезпечити людей теплом. Ці заходи і в тому числі мобільні котельні зможуть повноцінно замінити централізоване опалення?

– Так, повноцінно зможуть замінити. Ми зробили такі розрахунки для того, щоби повністю замінити централізоване теплопостачання завдяки цим когенераційним установкам і модульним котельням. Тому так – ми проробили все так, щоб це була повноцінна заміна, і для цього ми закуповували це обладнання.

– Чи вдасться забезпечити температуру в домівках на рівні +18?

– Якщо все буде зроблено – звісно, вдасться.

– Не хочеться, щоб до такого доходило, але чи є у місцевої влади план евакуації з міста? І за яких умов його можуть ввести в дію?

– На сьогодні ми не розглядаємо такий сценарій і нам потрібно працювати для того, щоб не було такого сценарію. Для цього ми працюємо, для цього працюють наші військові. Нам потрібно робити все для того, щоб люди залишалися у Харкові, щоби вони жили в нормальних умовах.

– Щодо російських обстрілів. Від початку великої війни росіяни системно обстрілюють Харків та область. Мені здається, що ці обстріли посилилися десь з весни цього року. Це так?

– Ні. Вони посилилися наприкінці минулого року, напередодні новорічних свят були дуже потужні обстріли. Я пам'ятаю, тоді були дуже серйозні вибухи та пожежі в центральній частині міста. Вони били різними снарядами, і "шахедами", і "Іскандерами".

Були часи, коли Харків щодня по декілька разів був під обстрілами. Під удари потрапляла і критична інфраструктура міста, і житлові будинки, і багатоповерхівки, і громадський транспорт. Тому ми пережили і переживаємо дуже важкі часи.

– На вашу думку, чи є якась інша мета цих обстрілів, окрім терору місцевого населення? Чого вони хочуть добитися?

– Я вважаю, що це справжній терор та геноцид. Коли б'ють по житлових будинках, коли руйнують сферу забезпечення, критичну інфраструктуру міста – це геноцид. Що вони хочуть? Вони хочуть залякати людей, щоб люди виїжджали. Був жахливий випадок, коли вони вдарили по "Епіцентру", в суботу, у вихідний день, коли там знаходилось дуже багато людей та дітей…І посеред дня дві ракети...

Одна ракета, на щастя, не розірвалася, ми її побачили за 80 метрів від "Епіцентру". Якщо би туди влетіла ще ця третя ракета, то було б значно більше жертв і поранених. І потім, коли ми там були, коли евакуювали людей, коли працював медичний персонал, карети швидкої допомоги, пожежники, Національна поліція, наші комунальники, розгрібаючи ці завали, через декілька годин був повторний обстріл і було влучання в офісний центр, по середмістю Харкова. Ми були вимушені передислокуватися туди, туди поїхали карети швидкої допомоги. Це тактика залякування харків'ян.

– Чи є масовий виїзд людей з міста? Наприклад, після того етапу, коли Росія почала прицільно нищити комунально-житлову інфраструктуру, ТЕЦ? Чи фіксуєте ви якісь хвилі виїзду людей з міста?

– Я не можу сказати, що ми фіксуємо такі хвилі виїзду. Але, звісно, люди були налякані і хтось поїхав з міста, але це не носило такого масового характеру, як це було в 2022 році. Є певна частина людей, яка поїхала і вже повернулася, насправді більше людей на сьогодні повертається до Харкова. Якщо взяти динаміку повернення, то дуже багато людей сьогодні повертаються в місто. Якщо ви захочете купити квиток на потяг до міста – це буде насправді складно.

– З яких регіонів, населених пунктів приїжджають нові мешканці – наші внутрішньо переміщені особи?

– Це наші люди, ми будемо їх приймати. Дуже багато вимушених переселенців прибуває до Харкова та живуть у тут. Згідно з офіційною статистикою, 200 тисяч мешканців приїхали до Харкова з інших регіонів – це Херсонська, Донецька, Луганська, Запорізька області, деокуповані території, території активних бойових дій Харківської області та інших областей. Але неофіційна кількість значно більша, ми це бачимо.

Наслідки ударів РФ по Харкову (Фото: GettyImages)

– Дозвіл наших західних партнерів бити своєю зброєю по території Росії з певними обмеженнями...

– По військових об'єктах Росії…

Так, по військових об'єктах Росії на обмеженій території – адже є певні обмеження на зброю, а відтак і на території, куди можна дістати. Чи відчувають цей дозвіл мешканці Харкова? Чи стало спокійніше в місті?

– Трохи стало, і ми бачимо вплив цього дозволу. Були ліквідовані системи, які обстрілювали Харків – установки С-300/С-400, після цього, звісно, трохи поменшало обстрілів міста. Але сьогодні росіяни переважно обстрілюють нас ФАБами і КАБами, і з цим теж потрібно щось робити. Нам потрібна найсучасніша система протиповітряної оборони, бо не можна казати, що один або два Patriot вирішать всі наші питання – ні. Ціла система потрібна, щоби вона була побудована для захисту неба над Харковом, це вкрай необхідно.

– Скільки загалом населення зараз проживає в Харкові?

– Більше мільйона мешканців перебуває і живе у Харкові. Сьогодні кількість населення трохи зменшилась. Однак це пов'язано з сезонністю – на літній період люди просто виїжджають, хтось відпочивати, і повертаються. Це було завжди в таких мегаполісах як Харків і під час мирного життя. Але ще раз підкреслю, що масового відтоку немає.

– Як у місті з роботою? Наскільки складно чи легко жителю міста знайти, влаштуватися на роботу і чи є така можливість у переселенців?

– Почну з кінця вашого запитання, бо вимушених переселенців у Харкові дійсно дуже багато сьогодні. Є можливості з працевлаштування цих людей, але хтось хоче, а хтось не хоче. Завдання всіх гілок влади – зробити так, щоб люди мали можливість працювати. Бо у нас є вакансії на такі професії як водії, монтажники, будівельники, дворові робітники в наших комунальних підприємствах. У нас є певні вакансії, але хтось хоче йти і працює, а хтось зовсім не хоче.

– Чи відчуваєте дефіцит кадрів? Були публічні заяви від міських голів інших міст, що вони відчувають нестачу водіїв громадського транспорту, комунальників через мобілізацію.

– Сьогодні йде війна і є мобілізація. У нас, наприклад, переважна більшість водіїв автобусів – це чоловіки середнього віка. До речі, у нас є унікальний випадок, коли жінка працює машиністом в метро – це перший такий досвід в Україні. Звісно, ми відчуваємо певний дефіцит кадрів. Це стосується не тільки тих спеціальностей, які я перерахував. Є певні труднощі з медичними працівниками – це середній медичний персонал, частина з них поїхала з міста ще на початку війни.

– Я бачила, що бували дні, коли тривоги в Харкові та області тривали по 10-12 годин. Нещодавно тривала цілу добу. Як загалом працюють бізнес та підприємства в таких умовах?

– Хтось працює, хтось зачиняється. Є, наприклад, банківські установи, які не можуть працювати, коли лунають повітряні тривоги. Торговельні центри під час тривоги теж зачиняються. Якісь підприємства просто не звертають увагу на ці повітряні тривоги. Люди в місті насправді звикли до них. Вони вже не так реагують і в цьому теж є дуже велика небезпека.

Ми сьогодні працюємо над тим, щоб диференціювати повітряні тривоги і розпізнавати цілі, які летять до Харкова, і які летять на Харківську область. Ми над цим ретельно працюємо, але це важке завдання, яке ми обов'язково зробимо. Я маю надію ще до середини осені зробити так, щоб у нас була в місті диференційована повітряна тривога. І тоді ми будемо розуміти, куди це летить – до Харкова чи до області. І люди будуть зовсім інакше реагувати на повітряні тривоги. Крім того, це полегшить умови роботи для бізнесу.

Ігор Терехов (Фото: GettyImages)

– Чи буде залишатися громадський транспорт безоплатним до кінця війни?

– Сьогодні ми єдине місто в Україні з безкоштовним проїздом в громадському транспорті. Це метрополітен, трамвай, тролейбус. Хтось мене критикує за це, але велика кількість людей не може собі дозволити під час війни витрачати кошти на громадський транспорт. І необхідно підтримувати цих людей.

Ми вводимо дуже багато пільг для людей, щоби вони залишалися в Харкові. Крім безоплатного проїзду, ми також щодня безкоштовно годуємо від 40 до 45 тисяч людей. Ми пішли на безпрецедентний крок, скасувавши місцеві податки і збори для бізнесу – це оренда земельних ділянок, податок на нерухомість, ФОПи четвертої групи. Це для того, щоб у бізнесу з'являлися обігові кошти і щоби вони залишалися у Харкові. Крім того, дуже багато представників малого бізнесу отримали безкоштовні генератори та старлінки.

Так, сьогодні є дуже велике навантаження на міський бюджет, бо ціна на електроенергію зросла практично в чотири рази. Але ж потрібно допомагати людям і ми будемо це робити. Така підтримка була і буде.

– А щодо громадського транспорту – доки він буде залишатися безоплатним?

– Мені дуже часто ставлять це запитання. Я кажу так: поки є можливості у міського бюджету, ми будемо залишати безкоштовний проїзд. Коли не буде таких можливостей, я відверто скажу харків'янам, що у нас таких можливостей більше немає. Але всі ті категорії людей, які мали пільги і безкоштовний проїзд до війни – це пенсіонери і учасники бойових дій, наші військові, правоохоронні органи, "чорнобильці", діти Другої світової війни – вони будуть користуватися ним безкоштовно.

– Чи вдається в умовах системних обстрілів міста відбудовувати якісь об'єкти?

– На щастя, вдається. З 2022 року ми відбудували 300 будинків. Вчора (розмова відбулася 16 липня, - ред.) я був на Північній Салтівці, там, де ми відбудовуємо ще декілька будинків. Це будинки, які мають надто серйозну руйнацію, і для них потрібні величезні кошти насправді. У пошкоджених будинках ми проводимо так звану інструментальну експертизу, яка каже нам, чи можливо, чи неможливо з точки зору безпеки життя відбудовувати цей будинок.

Якщо це можливо, тоді переходимо до економічної експертизи – наприклад, порівнюємо, скільки буде коштувати будівництво нового квадратного метра, а скільки буде коштувати відбудова цього квадратного метра в розтрощеному домі. Коли суми приблизно однакові, то, на мою думку і на думку спеціалістів, треба зносити будинок, а люди натомість будуть отримувати сертифікати і одразу матимуть можливість купувати нове житло. А нове житло насправді є. І ціна цього сертифікату за квадратний метр точно така ж, за якою можна придбати нормальну квартиру в Харкові. Тут є дуже багато різних нюансів, але це дві головні цифри, які ми аналізуємо і на базі яких ухвалюємо рішення, зносити чи не зносити.

Є такі будинки, які зовсім неможливо відбудувати. Серед 9 тисяч житлових будинків у Харкові 4,5 тисячі мають того чи іншого ступеню пошкодження. Майже 50% – це величезні кошти, жодне місто самостійно не зможе стільки відновити. Жодна країна навряд чи зможе таке зробити. Тому ми вважаємо, що потрібне багатовекторне співфінансування для відбудови Харкова після того, як буде мир і перемога. Загалом ми підрахували, скільки буде коштувати відбудова Харкова – це приблизно 10 мільярдів доларів.

Харків постійно зазнає ворожих обстрілів (Фото: прес-служба ДСНС)

– А яка ситуація з навчальними закладами? Чи є підрахунки, скільки їх було пошкоджено чи зруйновано в місті?

– Загалом у Харкові зруйновано чи пошкоджено 364 учбових заклади - 110 дитячих садочків, 130 шкіл, 124 вищих навчальних закладів.

– Як вони працювали протягом навчального року, що закінчився? Це було офлайн навчання, змішане чи онлайн?

– По-різному. Переважна більшість навчальних закладів працювало в режимі онлайн. І я дуже вдячний всім вчителям, які навчали наших дітей, бо вони чудово склали іспити. Але теж зрозумійте, що неможливо навчити першокласника чи другокласника онлайн. Тому ми були вимушені 1 вересня відкрити так звану метрошколу. На п'яти станціях метрополітену були облаштовані шкільні класи і наші діти мали можливість вчитися. Це не тільки початкова, а й середня школа і випускні класи теж вчилися.

Потім ми побудували першу в Україні підземну школу, розраховану на 900 учнів у дві зміни, і діти з віддалених районів міста мали змогу вчитися там.

До речі, хочу сказати, що сьогодні жодного вільного місця немає ні в метрошколі, ні в підземній школі. Є великий попит. Ми почали будівництво ще трьох таких підземних шкіл і розраховуємо на державну підтримку. Вважаю, що уряду потрібно підтримати будівництво таких шкіл у Харкові, виділивши цільову субвенцію, бо в нас є проект і досвід. Ми таку підземну школу побудували за 5 місяців, такого ще ніхто не робив. І ми маємо вже домовленості з будівельниками, які готові це робити. Але катастрофічно не вистачає коштів.

У нас на сьогодні по місту зареєстровано понад 100 тисяч учнів, 55 тисяч з них знаходяться у Харкові і бажає навчатися тільки тут, вони нікуди не виїхали. Тому звісно, ми вимушені будувати такі школи, треба навчати наших дітей.

– Кожна школа має можливість сама обирати, як проводити навчання - офлайн в класах чи онлайн?

– Всі школи не можуть працювати в режимі офлайн, якщо в них немає захисних споруд, укриттів. У нас заборонено навчати дітей в офлайн-режимі в міських школах.

– А в приватних?

– Приватні школи – це, на жаль, не сфера моєї діяльності.

– З нового навчального року більшість навчальних закладів будуть також працювати в онлайн-режимі?

– Так, усі школи, які не мають підземних класів, будуть працювати виключно в форматі онлайн.

– Що з проектом підземного міста? Є якісь зрушення? Де плануєте взяти кошти?

– Я дуже не хочу, щоб харків'ян заганяли під землю. І вважаю, що нам потрібно будувати все на землі, коли в нас буде така можливість. Ми представляли попередній інвестиційний проект, який, до речі, буде мати подвійне призначення. І під час війни, і після він буде знаковим для Харкова. Але ми представили цей проект, щоб інвестори мали можливість ознайомитися і вирішити для себе, чи хочуть вони долучитись до нього, адже він, крім усього, буде дуже прибутковим. Власних коштів ми не будемо витрачати на все це.

Я вважаю, що у центральній частині Харкова можливо реалізувати такий проект. Тому я впевнений, що після нашої перемоги, після того, як буде мир, ми будемо його реалізовувати. Декілька інвесторів вже мають бажання долучитись. І коли буде проектно-кошторисна документація, то ці приватні інвестори будуть брати участь у конкурсі і будуть будувати ці проекти. Це майбутнє.

Він ж передбачає не тільки підземну частину, є й наземна. Коли ми працюємо над генеральним планом розвитку міста, то, на нашу думку, не має бути багатоповерхівок висотою більше ніж у сім поверхів. Тому під землею теж потрібно робити простори, щоб там були торговельні центри, і паркінги, і так є в усьому світі насправді.

– Як у місті зараз ставляться до Росії? Чи є "ждуни", чи є коригувальники?

– Це питання, відповідь на яке лежить на поверхні. Звісно, як і в усіх містах України є певна частина, як кажуть, "ждунів", але їх дуже небагато. Наприклад, сьогодні СБУ виявила людей, які коригували вогонь по місту. Такі є, але це дуже незначна частина. Абсолютна більшість – 98-99% – це проукраїнські люди. Це люди, які надивилися жахів, що накоїли росіяни.

Сьогодні зранку був похорон нашого пожежника, керівника ДСНС Харківського району, який у суботу загинув під час повторного обстрілу, рятуючи своїх працівників, людей біля Харкова. Ви розумієте, яке ставлення може бути? У нього родина, жінка, діти… Яке ставлення може бути?