Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко в інтерв'ю РБК-Україна розповів про обіг зброї, розмінування, складнощі в евакуації дітей і нову систему отримання водійського посвідчення.
На початку 2023 року, майже через рік після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Міністерство внутрішніх справ залишилось без керівництва — в результаті падіння гелікоптера в Броварах загинули очільник МВС Денис Монастирський, його заступник Євген Єнін і ще 12 людей. Обов‘язки міністра поклали на голову Національної поліції Ігоря Клименка. В лютому його призначили на цю посаду офіційно.
Війна триває і багаточисельні підрозділи міністерства задіяні в ліквідації наслідків бойових дій – зачистках, розмінуванні, евакуації мирних жителів з прифронтових територій.
Що буде з обігом зброї в Україні після війни, як виглядатиме нова система отримання водійського посвідчення і з якими проблемами стикаються правоохоронці, евакуюючи дітей, в інтерв‘ю РБК-Україна розповів очільник МВС Ігор Клименко.
– Ви виконуєте обов'язки і призначені міністром в лютому цього року. Власне, ваші підсумки роботи за три місяці і пріоритетні кейси, на які ви будете звертати увагу протягом вашої роботи.
– Перше – це війна. І ми все робимо, щоб максимально наблизити нашу перемогу. Підрозділи "Гвардії наступу" в пріоритеті, в пріоритеті робота всіх підрозділів Міністерства внутрішніх справ, які і стабілізують, і забезпечують безпеку наших громадян на всій території нашої держави – як у прифронтових, так і у мирних регіонах. Ну і, звичайно, виконання стабілізаційних заходів на деокупованих територіях нашої держави. Ми сподіваємось, що в найближчий час, і це теж буде нашим пріоритетом, ми забезпечимо присутність правоохоронних органів на нових деокупованих територіях.
– Ви говорили про те, що в МВС відбулися кадрові ротації. У вас була можливість впливати на формування своєї команди?
– У мене і зараз є така можливість формувати свою команду. Впливати – це, можливо, неправильне слово, тому що жодних заперечень щодо призначення того чи іншого керівника до Міністерства внутрішніх справ я сьогодні не зустрів.
– Тобто ви формували свою команду так, як хотіли?
– Так, звичайно, і я відповідаю за свій колектив.
– За моєю інформацією, кандидатів на вашу посаду було небагато, але було багато бажаючих. Після того, як вас призначили, чи була у вас зустріч в Офісі президента? Можливо, ви спілкувались з Олегом Татаровим, який відповідає за ваш напрямок?
– Я можу по роботі спілкуватись під час нарад з усіма міністрами, лідерами депутатських фракцій, в тому числі, з працівниками Офісу президента. Але це стосується, в першу чергу, пріоритетів роботи. А це "Гвардія наступу", по якій ми звіряємо годинники кожного дня. Це стосується не тільки Олега Татарова, це стосується і інших заступників керівника офісу, які займаються формуванням цих підрозділів, тому що це спільна, напружена робота.
Сформувати з нуля таку кількість підрозділів з такою кількістю добровольців – можна сказати, що це рутинна робота. Це контролюється президентом нашої держави, керівником офісу і заступниками керівника. Тому що озброєння, логістика, проблеми, з якими ми зіштовхнулися у перші дні, з формуванням цих підрозділів – вони вимагають спільної командної роботи. Тому тут нема розділення, звідки ти – з Офісу, з міністерства. Робота на єдиний результат. Ще раз хочу повторити – наш єдиний пріоритет на сьогоднішній день – це перемога в широкомасштабній війні з РФ.
– Щодо пріоритетів Офісу, які вам визначали, чи це співпадає з тим, що ви тільки що озвучили?
– Звичайно, співпадає, і пріоритет – боротьба з корупцією саме в системі Міністерства внутрішніх справ. Це 400 тисяч військовослужбовців, поліцейських, персоналу, військового персоналу. І ми маємо зробити все, це пріоритет також на мирний час, щоб ті підрозділи, які, в тому числі, розкривають злочини, ті підрозділи, які забезпечують громадський порядок, які охороняють кордон і виконують сервісні послуги, були очищені від можливих проявів корупції.
– Щодо трагедії в Броварах. В січні ви казали, що розслідування займе приблизно кілька місяців, на початку березня повідомили про те, що диверсія, несправність літака та помилка у пілотуванні, – робочі версії. Наразі чи є якась додаткова інформація і чи виявили ви російський слід?
– Я можу сказати про рамки, в яких працює МВС. Що ми зробили після цієї трагедії – ми почали докорінно змінювати систему керування внутрішньою авіацією в МВС. Ми почали з того, що ми заборонили всім керівникам користуватися під час воєнного стану авіаційним транспортом – це і гелікоптери, і літаки. Але питання в підготовці технічного персоналу. Авіаційної техніки в МВС достатньо багато.
В той же час ми разом з Міністерством інфраструктури сьогодні вже приступили до формування єдиної системи функціонування європейського авіаційного парку нашої держави. Тому ми все маємо зробити, щоб безпека в наших підрозділах, і не тільки в МВС, а і в інших відомствах, була максимально дотримана.
– А щодо слідства?
– Офіс Генпрокурора і Державне бюро розслідувань проводять це розслідування, я сподіваюсь, в найближчий час зможуть поділитися результатами даного провадження. З моєї сторони було б некоректно коментувати хід досудового розслідування, яке не відноситься до МВС.
– Ви все-таки міністр внутрішніх справ, можливо, ви володієте інформацією щодо дедлайнів. Приблизно.
– Я думаю, це буде достатньо швидко.
– Обіг зброї. Раніше ви говорили про те, що українці після війни мають здати зброю. Тобто це означає, що ви проти того, щоб українці володіли зброєю в принципі. Як ви вважаєте, в умовах нашої ситуації, можливо нам потрібні наші власні правила гри?
– Давайте розставимо акценти. Що ми маємо на увазі? Ми маємо на увазі, що та зброя, яка потрапила до наших громадян під час широкомасштабного вторгнення РФ, вона не є їхньою власністю. Ми пропонуємо цю зброю зареєструвати і зберігати до закінчення воєнного стану. В тому числі, для того, щоб зустріти ворога, якщо він піде десь на прикордонні території.
Після закінчення війни ця зброя має бути здана державі. Тому ми тут говоримо про різну зброю. 1,2 мільйона одиниць, які знаходяться у наших громадян, офіційно зареєстровані, вони продовжують знаходитись у наших громадян. Звичайно, будуть чітко виписані принципи, як та зброя, яка зараз на руках, і та зброя, яка потрапила до наших громадян під час війни, буде здана до дозвільної системи, або до військових формувань, або як ми будемо її реєструвати з нашими громадянами.
У будь-якому випадку, має бути контроль за обігом зброї. Ми маємо знати, скільки зброї на руках, в якому вона стані і де вона може бути використана – чи то мисливська зброя, чи то інший вид зброї. Ці правила чіткі, вони мають бути прописані в тих наших законодавчих ініціативах, які ми розробляємо спільно з Офісом президента, народними депутатами і Кабінетом міністрів. Це бачення не тільки міністра внутрішніх справ, це бачення суспільства. Тому ми в достатньо широкому діапазоні здійснюємо дискусію і обговорюємо спірні питання, які виникають. Але мова йде виключно про реєстр зброї.
– На вашу думку, наше суспільство готово до того, щоб мати зброю? Після війни.
– Якщо українці з часом пройдуть відповідне навчання, так. В першу чергу це стосується безпечного поводження зі зброєю. Тому що в кожній сім'ї є чоловік, дружина, є діти. І ми маємо бути впевнені, що їхнє життя також в безпеці. Після того, як ми створимо відповідні умови для зберігання такої зброї і тренування з такою зброєю, наприклад, тир, де буде зберігатися ваша вогнепальна зброя, тоді так.
– Тобто не вдома, а десь в іншому місці?
– Так. Тоді ми зможемо говорити про те, що наше суспільство до цього готове, що люди чітко розуміють, що не можна носити зброю в місцях скупчення людей. Носити зброю там, де її можуть викрасти, де вона буде просто небезпечною.
В той же час, якщо ми з вами вже говоримо про відбудову безпечного середовища в нашій країні після війни, то ми також питання зброї маємо ставити в пріоритет і наші міжнародні партнери, в першу чергу, задають нам питання, чи можемо ми контролювати зброю всередині країни і чи не попаде ця зброя далі в країни ЄС. Тому ми все робимо поетапно та паралельно.
Якщо ми всі ці чинники будемо враховувати і дамо людям відповідь щодо нашої позиції – не буде таких запитань. Але сьогодні у нас війна і люди мають змогу захищати свою домівку від ворога.
– Обіг зброї і співпраця з нашими західними партнерами. Як вони нам допомагають в цьому питанні?
– Ми обмінюємось інформацією з країнами Європейского союзу, з міністерствами внутрішніх справ і, зокрема, з Європолом щодо нелегальної зброї, яка є в наших базах. Також вони контролюють можливе розповсюдження цієї зброї на території Європейського союзу. Вони достатньо щільно з нами співпрацюють стосовно формування Єдиного реєстру зброї.
– Тобто вони допомагають технічно формувати сам реєстр?
– Це база, яка запрацює 23 червня цього року і в цей реєстр буде вноситись вся зброя, яка є на території нашої держави. Тобто кожен громадянин може чітко розуміти, яка зброя у нього є, коли він має її відстріляти, коли принести в дозвільну систему для перевірки і так далі. Наші громадяни зможуть дистанційно купувати зброю і не стояти в чергах.
– Те, що ви описуєте – це така більш ідеальна історія. А насправді з якими проблемами ви стикаєтесь? Коли, наприклад, ви закликаєте громадян, щоб вони після війни здали зброю, чи очікуєте ви, що певна кількість людей її залишить? Також ми всі пам'ятаємо, як в перші дні війни, коли всі були в шоці від подій, людям роздавали зброю на вулицях, з вантажівок.
– Зброя, яка була видана МВС, вона вся зареєстрована. І всі громадяни, яким була надана зброя, знайшли час і прийшли, зареєстрували цю зброю. У нас зараз немає жодного випадку щодо застосування цієї зброї неправомірно. З іншого боку ми можемо говорити, що мирне життя незабаром наступить…
– Ви щось знаєте?
– Може щось і знаю. Кожен громадянин живе миром, перемогою. Всі хочуть уже відбудовувати державу. Якщо ви побачите, як самі громадяни, що втратили житло в Ірпені чи в Бучі, як вони відбудовуються… Я 2 квітня минулого року проїжджав через населені пункти. І в Макарові був, і в Бородянці, потім ми заїхали в Ворзель, і в Бучу, і в Ірпінь. І люди сиділи з молотками на дахах і вже забивали дахи, латали їх чимось. Тобто території деокупували і на другий день люди вже почали щось робити. Українці такі.
Та кількість зброї, яку ми вилучаємо, могла бути потім використана кримінальним елементом. Якщо ми зараз не будемо цим займатись, після війни, я думаю, ми можемо не встигнути. Все МВС цим займається – від прикордонників, які на кордоні не пропускають навіть запчастини до зброї, або боєприпаси, які деякі наші громадяни намагаються вивезти з території нашої держави, до глибокого тилу, де хтось собі прикопав автомат або гранатомет. Ми маємо це вже зараз контролювати і достатньо жорстко. Це буде стосуватись і змін до кримінального законодавства. Той громадянин, який порушить ці закони, він має достатньо жорстко відповідати перед законом.
– Розмінування – які масштаби цього, скільки приблизно займе часу розмінування наших територій і, знову ж таки, як наші західні партнери в цьому допомагають?
– Територія, яка на сьогоднішній день замінована – це 174 тисячі квадратних кілометрів. Це величезна територія. Візьміть третину території України – це потенційно заміновані території. Щоб їх розмінувати, тут треба підходити з декількох сторін. Ми говоримо про забрудненість цих територій і скільки ворог знаходився в цих районах. Для прикладу, Київська область. Ми думали, що вона сильно замінована, потім виявилося, що Чернігівська ще більше була замінована, Харківська ще більше, а Херсонська область взагалі замінована вся.
– Якщо вся Херсонська замінована, ми навіть не уявляємо собі, як у підсумку будуть заміновані Донецька і Луганська області.
– І тому, ви коли запитали, скільки треба буде розміновувати, тут швидкість буде залежати від площі і інтенсивності замінування. Ми на сьогоднішній день розуміємо, що це потенційно заміновані території і люди там не зможуть безпечно жити. Я вже не говорю про житлові будинки, приватні будинки і адміністративні будівлі, які ми розміновували, коли вибили ворога саме з Херсонської області. Скільки мін прилітає щодня на те ж узбережжя Херсонської області – ми знаємо, кожного дня надходять відповідні дані. І ці території треба буде заново обстежити. Тобто раз ми розмінували, туди знов щось прилетіло, треба буде ще раз розміновувати.
Ну і глибина розмінування – це достатньо тривалий процес і тут ми вже працюємо з нашими міжнародними партнерами, які надають нам вже дистанційні машини механізованого розмінування для розмінування гектарів полів, що ми успішно зараз і робимо. На кінець року ми очікуємо близько 35 таких машин – це тільки для МВС.
Плюс є ще Кабмін, уряд веде відповідні перемовини щодо надання додаткового такого транспорту. І наша промисловість, сподіваюсь, в цьому році зможе надати більше таких транспортних засобів, які будуть використовуватись для розмінувань. Але в першу чергу ми маємо розуміти – ми маємо розмінувати траси під лініями електропередач, наприклад, ті, які в Харківській області – це 12 тисяч кілометрів. Уявіть, який ресурс має бути.
Ми розуміємо необхідність розмінування наших величезних полів, бо ми маємо гарантувати нашим аграріям, що ця територія вже розмінована. Але дуже часто ми читаємо новини, що десь обабіч дороги їхав чи то комбайн, чи то трактор і він підривається. Розмінувати все одразу немає ресурсу. Ми дуже часто не можемо цього зробити, тому що є постійні обстріли і прифронтової території і прикордонної. Наприклад, Чернігівська і Сумська області кожного дня обстрілюються на глибину до 20 кілометрів. Я маю на увазі артилерійські обстріли або мінометні обстріли. Ракети прилітають куди завгодно.
Ця проблема буде обговорюватись в Брюсселі на зустрічі міністрів внутрішніх справ. Розмінування буде однією з головних тем, щоб світ розумів масштаби трагедії, яка у нас відбувається. Роботи попереду дуже багато і масштаби ми навіть не уявляємо. А ще є ліси, є море, річки, які ми починаємо вже розміновувати.
– Прикордонники постійно публікують інформацію про чоловіків, які намагаються перетнути кордон. Вони переодягаються в жінок, ховаються в багажниках, намагаються переплити Дунай. Але є й ті, кому вдається незаконно перетнути кордон. Як боротися з корупцією в цій сфері і що робити з тими, хто незаконно опинився за кордоном, а потім повернеться в Україну?
– Ми кожного дня затримуємо таких людей, які по підробленим документам, або по медичним підробним документам намагаються перетнути кордон, в тому числі, в якості супроводжуючої особи людини з інвалідністю.
Питання стоїть перед нами, яким чином так обладнати кордон, щоб люди не змогли через нього пройти. Ми з нашими міжнародними партнерами робимо все, щоб технічно обладнати всі наші західні кордони. Це і теплові пастки, і відеокамери, які будуть стояти по всій лінії кордону і будуть нам сигналізувати про те, що є намагання перейти кордон. На це, відповідно, буде наша реакція.
Що стосується корупції – говорити, що її немає, це буде неправильно. Говорити, що вона така загальна, ми теж не можемо, ми боремось – і внутрішня безпека прикордонної служби, і Служба безпеки України роблять все для того, щоб таких випадків було менше.
Однозначно можна сказати, що в перші місяці випадків порушення перетину кордону було набагато більше ніж зараз. Але ще раз хочу сказати – технічне оснащення кордону є пріоритетним. Зараз ми з міжнародними партнерами говоримо про спільне облаштування кордону. Більше того, ми на деяких ділянках спільно несемо службу з нашими європейськими партнерами. Але не забуваємо, що дуже багато людей знаходяться на сході та півдні нашої держави.
– А все ж що робити з людьми, які незаконно перетнули кордон і потім повернуться додому?
– На сьогоднішній день таких правил і обмежень не встановлено, але я думаю, що по закінченню війни держава зробить все для того, щоб кожному громадянину нагадати, що він робив під час війни. Маю на увазі тих, хто нелегально перейшов кордон.
– Цікаво, це що буде? Ініціатива, законопроект?
– Я думаю, це буде закон.
– Це буде ваша ініціатива чи ваших колег?
– Я думаю, це буде спільна ініціатива Кабінету міністрів і депутатів Верховної Ради.
– Це вперше зараз оголошується.
– Якраз ми з вами поговорили про це і вже займемось вивченням саме міжнародного досвіду. Яким чином поводитись з нашими громадянами, які порушили закон вже один раз. Вони мають відповісти за порушення закону. Я думаю, кожен громадянин цього хоче і зрозуміє державу, якщо будуть якісь обмеження щодо подальшого пересування цих громадян як мінімум за кордон.
– Водійські посвідчення – які є нововведення, як нам це допоможе боротися з корупцією на місцях? Знову ж таки, ми знаємо, що отримати водійські права у нас можна за хабар, це вічна проблема.
– Ми всі знаємо, що це так і є. Коли ми починали три місяці тому роботу в цьому напрямку, це було перше питання – є однозначна корупція при підготовці майбутніх водіїв, при здачі теоретичних та практичних іспитів. І це запит суспільства, щоб ми нарешті позбулися цього комплексу чи звичок колишнього МРЕВ (міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ Держінспекції безпеки дорожнього руху – ред.), який був ще при ДАІ. ДАІ ми ліквідували, а комплекси залишились.
Тому ми перейшли в іншу систему. Ми підготували план наших заходів аж до кінця 2023 року і ми достатньо планомірно йдемо по виконанню цих намічених нашим планом дій. Що ми хочемо зробити? Що стосується водійських ліцензій – теоретична підготовка кожного водія може відбуватись не тільки в автошколах, але й самостійно, або з репетитором. Відповідно, ви потім приходите до сервісного центру і здаєте іспит.
– Це одразу мінус половина грошей за водійське посвідчення.
– Тут є ще один етап. Коли ви приходите в кабінет, ви сідаєте за компютер і, якщо ви заплатили гроші, біля вас з'являється людина, яка нашіптує "шість, чотири" – номера відповідей. І ви успішно складаєте, або успішно не складаєте той чи інший екзамен. Тому, розуміючи технічну складову цього процесу, ми забороняємо в цих класах знаходитись стороннім особам, замість однієї камери ставимо чотири камери. Ми знищуємо повністю можливість існування "сліпих зон". Інформація з камер буде зберігатись мінімум місяць на серверах МВС.
Що стосується практичної складової – ми провели аналіз кількості сервісних центрів, їх 148 і ви розумієте, що сервісний центр в Києві і в районному центрі – це різне навантаження на наших адміністраторів. Тому на сьогоднішній день ми відібрали 55 найбільш обладнаних. Ці центри ми обладнаємо камерами, проведемо відбір працівників, які будуть здійснювати і надавати послуги.
– Це по всій країні 55?
– 55 по всій країні.
– А було?
– Було 148.
– Ускладниться питання.
– Наприклад, ви живете в місті Сквира Білоцерківського району і ви будете не в Сквирі здавати екзамен, а в місті Біла Церква. Ми ці центри залишаємо таким чином, щоб, наприклад, в Одеській області і Рені, і Білгород-Дністровський, і Одеса, і Подольськ мали центри, щоб людям було дуже зручно добиратись. Але проконтролювати якість здачі екзамену, технічно оснастити ці центри здачі екзамену – це проблема, з якою ми зіткнулись сьогодні.
– А яка марка?
– Це буде і Renault, і Hyundai. Це не будуть застарілі марки, Лад точно не буде, радянського автопрому не буде. Машини до 5 років випуску. Саме головне, що ваші руки, ноги і обличчя, а також вашого інструктора буде видно. Камера встановлена зверху і вона повністю бачить, які педалі інструктор натискає, чи він перемикає акселератор, чи допомагає крутити руль.
Більше того, фронтальна камера буде показувати весь шлях руху автомобіля. Як він перелаштовується, паркується. Також працює аудіозапис. Всі підказки інструктора будуть фіксуватися. Все відео і аудіо зберігатимуться у нас на сервері мінімум 30 днів. Що це дозволить? Це дозволить кожному, хто бажає здати екзамен, поскаржитись на дії інструктора.
Не буду казати область, але ми коли проводили аналіз, із 100% громадян, які намагались здати практичний іспит, з першого разу здало аж 8%. Тобто 92% – це потенційні хабародавці, як їх розглядають наші працівники. Є такі у нас громадяни принципові, які ходять 6-7 раз, але не хочуть давати ніякого хабара. В принципі, ми цю систему розуміємо, наші підрозділи, які відповідають за контроль роботи, уже ввімкнені в цю роботу. В найближчий час ми створимо управління моніторингу і контролю, яке буде відповідати за роботу з громадянами, за розгляд скарг саме щодо роботи сервісних підрозділів МВС.
Поступово ми відміняємо необхідність їхати до сервісного центру, коли ви купуєте (новий – ред.) автомобіль. Ви будете отримувати і технічний паспорт, і номера безпосередньо в салоні. Ви зможете забронювати собі навіть відповідний номер. Воно не працює зараз, бо, коли бронюєте, потім приїжджаєте до центру, можуть сказати, що тільки що забрали. Номер буде закріплений за людиною 10 діб, тобто буде 10 діб, щоб приїхати і забрати номер. Або ж його можна буде отримати поштою. Буде така можливість, більше того, і техпаспорт, і номер ми зможемо відправляти за кордон.
Ми відміняємо сьогодні обов'язкову технічну експертизу. Якщо ви хочете перевірити свій автомобіль, ви можете чекати і 2, і 3, і 4 тижні. Місць не буде, ми зранку перевіряли. Цього або наступного тижня буде відповідне рішення уряду по нашій програмі, яке також відміняє обов'язкову технічну експертизу. Тобто автомобіль має пройти експертизу під час першої реєстрації, а потім вже за бажанням громадянина.
Також з Мінцифри у вересні ми відкриваємо можливість продажу автомобіля через смартфон. З міністром Федоровим ми постійно звіряємо годинники, у вересні це має запрацювати.
– Хотіла уточнити щодо "Дії". Чи є ризики того, що, якщо ці операції перенести в кіберпростір, можна очікувати кібершахрайства?
– Я думаю, що ні. Мінцифри спочатку робить відповідну перевірку на захист до цієї інформації, на доступ до неї, а потім вже запускає в дію ці проекти. Що стосується взагалі кібершахрайства – це окрема тема, з якою ми стикаємось. На сьогоднішній день на 60% збільшено кількість злочинів по відношенню до наших громадян. Ми працюємо зараз з Нацбанком України, щоб мінімізувати втрати людини, якщо вона все ж таки потрапила на гачок. Ми говоримо не тільки про операції з карткою, але і про ті картки, на які ці гроші передаються потім. Ми в процесі, я думаю, що в наступному інтерв'ю, яке буде, ми вже зможемо сказати про дієві результати роботи.
В той же час, можу сказати, що сьогодні ми працюємо над створенням центру при кіберполіції, який буде займатися здебільшого саме шахрайськими діями на території нашої держави. Я думаю, десь у серпні-вересні ми зможемо його вже відкрити. Цей центр буде швидко реагувати на ті виклики і проблеми, які будуть в суспільстві, щоб мінімізувати вплив шахраїв. Вони, до речі, не тільки в Україні, вони і за межами нашої держави знаходяться, і не тільки в РФ, а й в європейських країнах. Дуже важко їх звідти діставати, тому дуже важлива співпраця з Європолом, з нашими європейськими колегами, з міністерствами внутрішніх справ, з працівниками кіберполіції інших країн для того, щоб мати інформацію і дуже швидко розкривати злочини.
– Ви кажете, злочинів стало більше на 60%, це, напевно, те, що стосується війни?
– Воно ж починалось з чого? Ви тікаєте від війни в Харківській області. Я вам пропоную квартиру у Вінниці. Перевізники… І такий сніжний ком був. А зараз це сфера послуг, продажів, коли у вас намагаються видурити вашу картку, реквізити, щоб з ними вже щось зробити. Можу сказати одне – ми реєструємо 100% заяв про шахрайство і дуже серйозно з ними працюємо.
– А скільки розкриваєте?
– Приблизно 30%. Але ми, в першу чергу, закриваємо джерела, центри, закриваємо взагалі їм доступ до роботи з Україною. Це стосується і серверного обладнання, і "роботи" в місцях позбавлення волі і не тільки на вільних територіях, але й на тимчасово окупованих територіях…
– До речі, так, чи багато з тих, кого ви впіймали, сидять у в'язницях?
– По-перше, частина сидить у в'язницях, частині ми вручили підозри, частина в судах вже на розгляді. Але ми маємо розуміти, що це кіберпростір, людей не можна зловити фізично, бо вони за кордоном. І тут питання їхнього блокування, ми вже працюємо з нашими іноземними колегами, а це рутинна і ювелірна робота, бо ми з кожним таким шахраєм виходимо на зв'язок і починаємо місяць-півтора спілкуватись, тому що треба вирахувати, скільки є серверів. У нас працює команда висококласних спеціалістів, які працюють саме з кіберзлочинами.
– Україна готується до контрнаступу, весь світ очікує перемоги блискучої, як це було в Харківській, в Херсонській областях. Зокрема, "Гвардії наступу" також будуть брати в цьому участь. Можете трохи докладніше про них розповісти.
– Підрозділи сформовані. Вони доозброюються на сьогоднішній день. Я не можу сказати, що вони озброєні на 100%, буває на 70-90% від звичайного штатного розпису. Частина підрозділів уже повністю готові, частина на полігонах закінчує навчання і злагодження. Ми чекаємо тільки відповідного доручення сил оборони для того, щоб на тому чи іншому напрямку театру бойових дій взяти участь в такому наступі. Ну, і звичайно, ми одразу готуємо наші підрозділи, які будуть займатися стабілізаційними заходами на деокупованих територіях, в населених пунктах нашої держави.
– Чи, може, краще все-таки попастись.
– Ну, вони попадаються і ми з ними працюємо успішно. Жодна людина, яка пішла проти закону, працювала з ворогом, не уникне відповідальності перед державою.
– Люди продовжують порушувати комендантську годину, поліцейські їх затримують. Ті, хто порушує – це диверсанти, чи переважна більшість – ті, хто, скажімо так, загубився в часовому просторі?
– Люди, які загубилися. А що стосується диверсійних груп, то якраз чим більше людей на вулиці буде, тим краще можна між ними сховатись. Якщо не буде на вулицях і ми будемо дотримуватись комендантської години, то і диверсійні групи не будуть виходити. Тут комендантська година в нічний час потрібна, щоб органи правопорядку і оборони могли сконцентруватись.
Люди мають пам'ятати, що йде війна. Хто забув – має відчувати свою відповідальність перед державою. Комендантська година – це час, коли люди мають дотримуватися певних правил. Правоохоронці можуть в цей час проводити свої оперативні заходи, і не тільки правоохоронці, але і спецслужби. Що вони в цей час роблять, куди переміщуються – це не має бути поміченим. Цей час має бути обов'язково в кожному регіоні.
– Порушників багато? Чи люди звикли?
– Люди звикли, порушників набагато меньше. Але профілактична робота з нашими громадянами проводиться постійно.
– Як зараз відбувається примусова евакуація дітей? Ми знаємо, що наразі можна евакуйовувати, навіть якщо батьки проти, з одним з батьків, або опікунів. Але на місцях, напевно, є проблеми з цим.
– Дуже багато проблем виникає і виникало. В першу чергу, це стосується населених пунктів Донецької області – це Бахмут, Авдіївка, Мар'їнка, Вугледар, Соледар перед цим був. Дуже важко переконати батьків, що дитину треба вивезти з небезпечних територій. Проблема в тому, що Кабмін визначив, яким ми чином маємо проводити таку евакуацію, але тут є людський, батьківський фактор.
Одну дитину ми нещодавно діставали з підвалу, куди мати з цією дитиною на руках сховалася і не хотіла виходити. Це було в Донецькій області. Таке відбувається і Торецьку, і в Часовому Яру. Ми звідти всіх уже вивезли, але, на жаль, такі наші люди деякі, які не розуміють всієї небезпеки.
"Білий Янгол" вивіз біля 3 тисяч людей з небезпечних територій, з них понад 400 – це діти. Більше того, і сьогодні евакуація продовжується. Ми евакуйовуємо людей з сіл Херсонської області, яка постійно обстрілюється. Ми намагаємось слідкувати за театром бойових дій разом з місцевою владою, щоб вчасно приїхати і визволити людей з цієї пастки.
– Цей примус, як він відбувається?
– Спочатку ми намагаємося пояснити, що вам треба поїхати. Тут небезпечно, постійно ворожі обстріли, ви ризикуєте життям дітей. Наприклад, ось тій матері, яка сиділа в підвалі, ми пропонували вийти. Допомагали, скажімо так. Але дитина має виїхати з зони бойових дій. Я вам більше скажу, ми так кілька дітей і не знайшли в Бахмуті. Батьки їх настільки глибоко сховали в підвали, ми під кулями їздили в райони, щоб їх знайти.
Кілька днів тому також члени екіпажу "Білого янголу", який з передмістя Бахмуту мав вивозити дітей, яких батьки переховували, отримали поранення, перевязали собі рани і через кілька годин поїхали знову, щоб все-таки забрати цих дітей. Що рухає цими батьками – важко сказати, але держава має виконати свою функцію і захистити дітей, чим ми і займаємося. Звичайно, про це на камеру не можна говорити, які ми слухаємо прокльони.
– Так, на камеру не можна, але сам сенс слів який? "Ми тут залишаємось, не дивлячись на те, що тут небезпечно"?
– Так. Хтось чекає ворога. А хтось веде просто асоціальний спосіб життя, що їм просто все рівно, на жаль. Таких одиниці, але вони залишаються.
– Після перемоги що ви перше зробите?
– Було дуже багато планів. Але я думаю, що після перемоги ми на наступний день почнемо наводити ще більший лад всередині нашої держави.
– Ще півроку тому хотілось поїхати може щось попити. На сьогоднішній день настільки всі втомлені і знаходяться постійно в тонусі, що, я думаю, нашим людям дамо відпочити, особливо тим, хто знаходиться в зоні бойових дій чи біля зони.
– А ви?
– Не знаю, мабуть, один день відісплюсь. Вихідний.