Хто такий Ніколас Мадуро та що сталося з Венесуелою за роки його президентства

Зміст:

• Від водія до президента. Біографія Ніколаса Мадуро
• Наступник Чавеса
• Влада в одних руках
• Венесуела на "дієті Мадуро"
• Протести, міжнародні обвинувачення та санкції

Від водія до президента. Біографія Ніколаса Мадуро

Багаторічний лідер Венесуели Ніколас Мадуро позиціонує себе як "виходець із народу". Його біографія цей факт підтверджує. Він народився 1962 року в робітничому районі Каракаса у багатодітній родині.

Про освіту Мадуро відомостей небагато. Відвідував державну середню школу, де почав активну суспільну діяльність у профспілці студентів. Також відомо, що в 1986-му юнак їздив на Кубу для проходження річного курсу навчання у центрі політичної освіти Союзу молодих комуністів.

Ніколас Мадуро впродовж багатьох років працював водієм міського автобусу в Каракасі та представляв профспілку водіїв.

На початку 1990-х приєднався до соціалістичного руху MBR-200 (революційний боліваріанський рух) Уго Чавеса. Також Мадуро вважають одним із засновників Руху V республіки, який фактично постав із MBR-200.

Очільник боліваріанського руху Уго Чавес після невдалої спроби державного перевороту у Венесуелі в 1992 був ув'язнений. Зі свого боку Ніколас Мадуро активно працював над кампанією за його звільнення. До слова, саме в ті роки почалися романтичні стосунки Мадуро з майбутньою дружиною Сілією Флорес – адвокаткою Чавеса.

У 1998 році у складі партії "Рух V республіки" підтримував Уго Чавеса в його балотуванні на посаду президента країни.

Після перемоги Чавеса на виборах і до його смерті у 2013 Ніколас Мадуро обіймав керівні державні посади:

• 2006-2013 – міністр закордонних справ Венесуели;
• у жовтні 2012 став віцепрезидентом та при цьому зберіг посаду очільника МЗС;
• з 5 березня 2013 виконував обов'язки президента після смерті Уго Чавеса від раку.

У квітні 2013 року Мадуро був обраний президентом, перемігши опозиційного кандидата Енріке Капрілеса з перевагою лише в 1,5% голосів.

Фото: інавгурація Мадуро у 2019 році (wikimedia.org)

Вдруге переміг на президентських виборах у 2018. Тоді результат Ніколаса Мадуро був втричі більшим ніж в опонента Анрі Фалькона. Опозиція звинуватила владу в численних порушеннях під час голосування.

Цьогоріч Мадуро балотувався у президенти Венесуели втретє. За офіційними результатами підрахунку голосів, він знов здобув перемогу (51% проти 44% в опозиційного кандидата Едмундо Гонсалеса).

Опозиція вважає підсумки голосування сфальсифікованими. 29 липня 2024 тисячі венесуельців вийшли на протести проти обрання Мадуро ще на один шестирічний термін.

Наступник Чавеса

Ніколас Мадуро став президентом на тлі складної ситуації у країні. Його попередник Уго Чавес спрямовував мільярди доларів прибутку з видобутку нафти, якими багата Венесуела, на соціальні програми, а не на розвиток країни.

Мадуро стикнувся з економічною кризою та шаленою інфляцією, дефіцитом продовольства, безробіттям. У зовнішній політиці виступав в опозиції до Сполучених Штатів та європейських країн. За роки правління не зміг провести суттєвих реформ, які б покращили рівень життя громадян, однак досі продовжує втримувати владу.

Після виборів 2018 року США та низка інших країн визнали режим Мадуро нелегітимним та диктаторським. Водночас лідера Венесуели підтримують Росія, Китай, Куба.

Фото: Ніколас Мадуро є прихильником лідера РФ Путіна (wikimedia.org)

Влада в одних руках

Чверть століття Венесуела перебуває під контролем однієї політичної сили. Після перемоги Уго Чавеса, а потім переходу влади до його "правої руки" Ніколаса Мадуро, в усіх ключових урядових установах домінує Об'єднана соціалістична партія PSUV.

Коаліція під керівництвом PSUV має 256 із 277 місць у Національних зборах, законодавчому органі Венесуели. Також уряд Мадуро отримав контроль над виконавчою владою, більшою частиною судової системи та має вплив на Національну виборчу раду (CNE) - орган, відповідальний за організацію виборів.

За часів правління Мадуро у Венесуелі роль президента стала значно сильнішою, а демократія була підірвана. Його неодноразово звинувачували у політичних переслідуваннях та тиску на опозицію. Одним із нещодавніх прикладів є заборона балотуватися на виборах його головній опонентці Марії Коріні Мачадо.

За останні 10 років у країні зафіксовані численні порушення свободи слова. Телевізійні канали та радіопрограми піддаються цензурі, а багато журналістів незаконно затримуються.

Венесуела на "дієті Мадуро"

• Гіперінфляція

На тлі невдалої економічної політики Уго Чавеса та через падіння світових цін на нафту, експорт якої давав найбільші надходження до бюджету, Венесуелу поглинула криза. ВВП скоротився на 70%, національна валюта болівар знецінилася.

У 2015 році інфляція становила 180% – найвищий показник у світі на той момент, а у 2017 році країна вступила в цикл гіперінфляції, коли її показники сягнули 130 000%.

Як писало видання Bloomberg, валюта у Венесуелі настільки знецінилась, що для кожної покупки у магазині купюри було простіше не рахувати, а зважувати.

• Продовольча криза

Також за Мадуро почалася масштабна продовольча криза. З полиць магазинів зникли основні товари (цукор, рослинна олія і туалетний папір), виникли складнощі з доступом до медикаментів.

Рівень дефіциту їжі становив від 50 до 80%. Через нестачу картоплі у 2015 році мережа фаст-фуду "McDonalds" замінила популярну в меню картоплю фрі на юкку фрі (дешевий корнеплод, який вирощують у Латинській Америці).

Більшість продовольчих товарів Венесуела імпортувала, тому Мадуро почав закликати громадян самостійно вирощувати овочі. Він запустив так званий "Rabbit plan", щоб заохотити людей розводити кроликів на м’ясо. Через недоїдання венесуельці почали втрачати вагу, це явище стало відомим як "дієта Мадуро".

• Занепад нафтової промисловості

Венесуела з найбільшими у світі запасами сирої нафти історично скоротила її видобуток за правління Мадуро. Якщо наприкінці 90-х видобували понад 3 млн барелів, то у 2020-му обсяги впали до 336 тис. барелів.

Роки недостатнього інвестування, поганого управління галуззю, санкції США (через невизнання результатів виборів у 2018 році) вдарили по нафтовій промисловості.

У деяких регіонах Венесуели у 2015-2016 роках навіть був дефіцит бензину. Водіям доводилося ночувати у чергах на заправках.

Станом на квітень 2024, Венесуела наростила видобуток лише до 878 тис. барелів на день, що є низьким показником для рівня її запасів.

• Масова еміграція

На тлі економічного занепаду люди почали масово виїжджати з Венесуели. За даними ООН, з 2015 року з країни емігрувало 7,7 млн осіб. Це стало найбільшим відтоком населення у новітній історії Латинської Америки. Велика кількість мігрантів оселилися в Колумбії.

Фото: Мадуро керує Венесуелою 11 років (Getty Images)

Подолати гіперінфляцію та зменшити товарний дефіцит Мадуро вдалося лише до 2021 року, коли він послабив жорсткий валютний контроль, встановлений ще Уго Чавесом. Проте для більшості венесуельців "вартість життя" залишається високою, а зарплати низькими.

Bloomberg наводить дані, що в державному секторі зарплата сягає 130 доларів США разом із бонусами. У приватних компаніях заробляють від 197 до 830 доларів залежно від посади. Тим часом місячні витрати на їжу та основні продукти для сім’ї з п’яти осіб перевищують 500 доларів.

Протести, міжнародні обвинувачення та санкції

Масштабні акції проти уряду Мадуро почалися ще у 2014 році. Демонстранти звинувачували владу в корупції, високому рівні злочинності, економічній кризі, що спричинила брак продовольства. Жорсткі дії силовиків тоді призвели до сотень жертв серед населення.

Протести у країні тривали також під час президентських перегонів 2018 року. Опозиція їх бойкотувала, оскільки кільком лідерам було заборонено балотуватися.

Десятки країн на чолі зі США заявили, що переобрання Мадуро було нелегітимним та визнали голову Національної асамблеї Хуана Гуайдо законним лідером Венесуели.

Білий дім та країни ЄС запровадили санкції, які стосувалися нафтогазового сектору країни. Так, санкції США щодо державної компанії Венесуели PDVSA включали заборону на експорт сирої нафти та нафтопродуктів, і заморозку її активів на суму близько 7 млрд доларів.

Протести були придушені завдяки лояльності армії Ніколасу Мадуро, а Гуайдо зрештою розпустив "тимчасовий уряд".

У 2018 році Міжнародний кримінальний суд розпочав кримінальне розслідування щодо можливих злочинів проти людства у Венесуелі. У 2020 році Міністерство юстиції США звинуватило Ніколаса Мадуро та низку чиновників Венесуели в корупції та наркотероризмі.

У жовтні 2023 уряд Мадуро та опозиція за посередництва США уклали так звану Барбадоську угоду. Згідно з нею, з Венесуели зняли частину санкцій, зокрема, дозволили експортувати нафту у США.

В обмін на це Мадуро зобов'язався провести демократичні вибори. Проте після заборони балотуватися опозиційній кандидатці Марії Коріні Мачадо санкції щодо нафтової й золотовидобувної галузей Венесуели було відновлено.

Фото: протести у Каракасі після виборів 2024 (Getty Images)

Наприкінці липня 2024 у Венесуелі відбулися чергові президентські вибори. Після оголошення результатів, що засвідчили перемогу Ніколаса Мадуро, у країні знов почалися протести. В результаті сутичок десятки людей постраждало, щонайменше 20 загинуло, а 1000 осіб було затримано.

Опозиція заявляє про фальсифікацію результатів та не визнає вибори, як і низка країн. Так, в США вже назвали переможцем опозиціонера Едмундо Гонсалеса.

Водночас Мадуро каже про готовність до розслідування можливих фактів фальсифікації та перевірки у суді при тому, що Вищий суд залишається йому підконтрольним.

Під час підготовки матеріалу використовувалися: публікації Associated Press, Reuters, CNN, Bloomberg, BBC та інформація з Wikipedia.