Один зі способів, як Україні дізнатись більше про можливу політику Трампа — ретельно поглянути на його команду. Після урочистого з’їзду республіканців, конвенції, став відомим важливий елемент цієї команди. Кандидатом у віце-президенти США 2024 року став сенатор зі штату Огайо Джей Ді Венс. Що він говорив про Україну та про що може свідчити такий крок Трампа? Про це в колонці для РБК-Україна розповів глава "Інституту Американістики", аналітик "Інтерньюз-Україна" Владислав Фарапонов.
Бути американським сенатором дуже престижно. Сенаторів лише 100, на відміну від 435 членів Палати представників та й обираються вони на 6 років, на відміну від 2 років у нижній палаті Конгресу. Він став сенатором у 2023 році після перемоги над досвідченим конгресменом-демократом Тімом Раяном на виборах за крісло сенатора. У 2022 році саме Трамп допоміг Венсу перемогти, стрибнувши буквально в останній потяг з підтримкою його як кандидата.
З його біографії на офіційному сайті відомо небагато. Хіба що те, що він виріс у не надто заможній родині. Венс написав книгу, що стала бестселером “Hillbilly Elegy: A Memoir of a Family and Culture in Crisis”, за мотивами якої навіть випустили фільм на Netflix.
Сам Венс родом із містечка Мідлтаун з населенням 55 тисяч, що знаходиться між відносно великими за мірками Огайо містами Цинциннаті та Дейтон. Це регіон так званого Rust Belt, що можна перекласти як “ржавий пояс”, колись чи ненайбільш індустріальна частина США. Проте з часом велика кількість підприємств змушена була закритись, а це своєю чергою призвело до витоку людей зі регіону, безробіття та бідності. В тому ж Огайо Трамп несподівано переміг у 2016, а згодом з більшим розривом у 2020.
У Венса було складне дитинство, батько відмовився від нього, мама страждала на наркотичну залежність. Фактично його виховувала бабуся, їй Венс відвів особливе місце у своїй нетипово короткій біографії на сайті. Попри це, сенатор Венс зміг закінчити найбільш престижний у штаті університет Ohio State та юридичну школу Єльського університету. До цього служив у морській піхоті, брав участь у війні в Іраку. Саме таку, до певної міри, дуже американську історію, розказує Венс світу.
Натомість Трамп завдяки такому вибору кандидата у президенти з префіксом “віце” хоче отримати серйозну допомогу та іміджеву підтримку у комунікації зі середнім класом та більш бідним населенням. Після несподіваного, за словами самого Венса, успіху книги, у 38 років, Венс вже зумів стати сенатором. Такі стрімкі досягнення та амбіційність дуже цінуються в Америці. Хоча й попри певну популярність після виданої книжки, у 2024 році понад 56% американців ніколи не чули про Венса.
Проте більше цінується партійна та особиста лояльність. Венс розуміє, що його шанс полягає у тому, що його додана вартість для Трампа — вік та перспективи продовжувати справу Трампа після того, як той вже не зможе балотуватися у президенти.
На виборах 2016 року Трамп обрав кандидатом у віцепрезиденти релігійного, але поміркованого губернатора Індіани Майка Пенса. За словами радника Трампа з питань національної безпеки Джона Болтона, Пенс суттєво пом’якшував радикальні пропозиції Трампа. Проте історія дружби Пенса та Трампа закінчилась 6 січня 2021 року, коли Трамп хотів, аби Пенс не затвердив перемогу Байдена на спеціальному засіданні обох палат Конгресу.
Власне, саме у момент сертифікації голосів і відбувся штурм Капітолія розлюченими прихильниками Трампа. Відтоді Пенс говорить, що у той день обрав не Трампа, а Конституцію. Отже, очевидно, Трамп мав достатньо часу аби знайти в рази лояльнішого віце-президента.
Тому Джей Ді Венс ідеально підходить під цей опис. Оскільки Трамп зіграв роль у тому аби Венс взагалі потрапив у велику політику, тепер Венс має віддячити йому лояльністю на посаді потенційного віце-президента. Хоча й висловлювався проти Трампа у той період, коли на нього зійшла слава автора бестселера, це не завадило йому близько здружитися з родиною Трампа. Тому, безперечно, вплинула на вибір Трампа й тісна дружба Венса з Дональдом Трампом-молодшим. Останній не приховував цього навіть на самій партійній конвенції.
Під час дебатів у Сенаті щодо допомоги Україні від США Венс критикував адміністрацію Байдена за відсутність стратегії у війні, називав Україну однією з найбільш корумпованих держав світу, а також дав зрозуміти, що Росія не програє цю війну. У своїй колонці для New York Times, що не дуже типово для республіканського сенатора, але раніше Венс був дописувачем саме цього проліберального медіа, Венс переконує американців, що потреби Збройних сил України для перемоги Києва в рази перевищують потужності, з якими США можуть виробити артилерійські снаряди та системи ППО Patriot.
Він також стверджував, що США не знають куди та як витрачається американська допомога. Хоча він визнав позитивний ефект для України від допомоги, він у цьому ж виступі також фактично звинуватив українську владу в тому, що хтось наживався з американської допомоги, але не уточнив хто саме.
На Мюнхенській безпековій конференції 2024 року, коли вищезгадане голосування за наступний етап фінансування допомоги Україні ще не відбулось, він де-факто представляв позицію Трампа у зовнішній політиці та казав, що Трамп не зрадить Європу, але саме Європа має більше турбуватися про власну безпеку.
У зовнішньополітичній риториці за останній рік Венс повністю повторює тези Трампа. Це набір приблизно таких меседжів: США мають фокусуватись на боротьбі проти когось одного: Росія чи Китай, США не можуть вести декілька воєн одночасно, Європа має допомагати більше, а Україні рано чи пізно доведеться домовлятися.
Аргумент Венса щодо американської допомоги Києву стосується не грошей виділених на допомогу Україні, а кількості зброї та обладнання. За його словами, США не можуть дозволити собі одночасно допомагати у війні у Європі, Близькому Сході та потенційно у Східній Азії.
Венс також виступив проти закону, який ухвалили у США, що передбачає конфіскацію суверенних російських активів, аргументуючи це тим, що це зв’язує руки Трампу під час можливих перемовин щодо завершення війни.
Якщо все ще очікувати зміни позиції Венса щодо російсько-української війни, то це навряд чи відбудеться до виборів у листопаді 2024 року. Венсу постійно згадують те, що він у 2015-2016 роках, м'яко кажучи, не був прихильником Трампа, тому вже як кандидат у віце-президенти він буде більш обережним.
У сучасній американській політичній системі віце-президент досі лишається чи не найменш інституційною фігурою. Формально, повноваження віце-президента обмежуються тим, що він є президентом у Сенаті та голосує лише за умови рівного поділу голосів 50 на 50 та готовий замінити президента у разі його смерті, відставки або неможливості виконувати свої повноваження.
Навряд чи можна розраховувати, що саме Венс буде мати вирішальний вплив на потенційну політику Трампа щодо України. Проте його ідеологічна близькість з колишнім президентом США, зокрема, у питанні російсько-української війни має наводити на глибокі висновки.