"Хочеться розірватися, щоб накрити своїх дітей собою". Історії рятувальників про батьківство під час війни

Міфи про роль батька у вихованні

Волонтер організації "Янголи спасіння" Сергій розповідає, що з міфами не стикався завдяки залученості свого батька.

"Бачив, як тато мій, хоч і працював, проте завжди приділяв нам час, піклувався про нас і про маму. Я завжди бачив, що батьківство - це велика відповідальність. Не тільки за себе, але й за дітей, за дружину. Тож тепер як тато намагаюсь робити так само", - каже він.

Волонтер Сергій із дружиною, донькою Марією та сином Дмитром (фото з домашнього архіву)

На бажання начальника одного з рятувальних відділень Херсона Владислава бути хорошим батьком вплинула відсутність тата в його житті. Тому для своїх дітей він обрав бути іншим.

Владислав додає, що міф про батькову суворість і неласкавість повинен залишатися в минулому.

"Без перебільшення, роль тата має не менш важливе місце, ніж роль матері. Тато разом із мамою повинні бути прикладом мужності, чесності, порядності, доброти, а для дівчинки ще й показувати, який партнер повинен бути поряд з нею в майбутньому", - вважає чоловік.

Рятувальник Владислав з донечкою Мією (фото з домашнього архіву)

А інженер відділу закупівель Миколаївського водоканалу Віталій думав, що батько повинен бути всесильним.

"Найголовніший міф у дитинстві був про те, що татко всесильний, що він голова сім'ї. Але коли я трохи подорослішав, то зрозумів, що вся насправді сила - це вся родина. І тато, і мама однакові в цьому сенсі. Батьківство - це про рівність", - переконаний сьогодні він.

Віталій з донькою Анною та сином Михайлом (фото з домашнього архіву)

Поради майбутнім татусям

"Тим, хто хоче стати татусем, варто розвивати терпіння. Не можна зриватися на дітей. Емоційно на початку дуже важко, адже коли дитина тільки народжується, вона погано спить. Треба допомагати дружині, бо їй теж важко, вона теж не спить. Витримка потрібна. Але все це дуже швидко забувається, коли дитина усміхається тобі", - ділиться Сергій.

"Чоловікам, які збираються стати татусями, щиро бажаю усвідомити, що це найпрекрасніше диво і найкращий період життя. Робота, друзі та хобі нікуди не дінуться, а діти ростуть, тож варто насолоджуватися їхнім дитинством разом з ними", - вважає Владислав.

"Головна порада - не боятися. Я на своєму досвіді вже два рази відчув, як це - стати татом. Коли з'являється дитина, ти все розумієш автоматично. Будьте героями для своїх дітей, давайте дітям максимальний прихисток душі та тіла, пояснюйте, як діяти в різних ситуаціях, вчіть людяності. Розповідайте, що дитина - це особистість", - радить Віталій.

Допомога дітям під час війни

Усі герої цього матеріалу дотичні до допомоги та порятунку людей, але деякі історії набагато сильніше відбиваються в їхніх серцях.

Наприклад, волонтер Сергій з особливою любов'ю згадує, як діти ВПО радіють канцелярським наборам для малювання.

"Дуже приємно дивитися, як діти радіють, наприклад, канцелярським наборам. Часто їхні сім'ї переїжджають, їм важко, і вони нічого такого тут не мають. І тут з'являється такий набір, вони можуть помалювати й дуже радіють цьому. І я разом з ними", - ділиться враженнями чоловік.

Сергій віддає рюкзак із дорожнім набором для дитини в Селидовому (фото: БФ "Янголи Спасіння")

Співробітник водоканалу Віталій пригадує, як йому доводилося заспокоювати групу дітей в укритті під час повітряної тривоги. Таким чином і їхні мами та бабусі ставали спокійнішими.

"Ми ховались в холодному сирому підвалі дев'ятиповерхового будинку під час обстрілів. Якось довелося цілу купку діток відволікати жартами, розвагами, іграми: хоч якось, щоб діти не чули того, що відбувається за стінами підвалу. Це було під час масованого обстрілу Миколаєва, коли вдень та вночі прилітало по 20-30 ракет. Сиділи по підвалах, воду та їжу таскали", - розповідає він.

Віталію доводилося заспокоювати дітей під час повітряних атак ворога по Миколаєву (фото з домашнього архіву)

Віталій також додає: війна показала, що татусі - це справжні герої.

"Хочеться буквально розірвати себе, щоб накрити своїх дітей собою. Заспокоїти дитину під час ракетних атак або коли дитина дивиться телевізор і питає: "Тато, а що це відбувається?" Ти повинен донести їй, що правда, а що - ні. Коли йде атака, мої діти знають, що я прилечу з роботи, щоб просто заспокоїти їх", - пояснює чоловік.