Готуємо машину до зими: ТОП-3 принципи вибору антифризу
Багато хто з водіїв думає, що свіжий антифриз в двигуні виключає проблеми з мотором у зимовий період. Це не зовсім так, але ідея замінити стару охолоджувальну рідину завжди заслуговує на похвалу. Головне, залити те, що треба, а не те, що модно.
Про те, на які характеристики спиратись при виборі антифризу для машини, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Intercars і Autocentre.
Автовиробники вимагають періодичної заміни охолоджувальної рідини – як правило, кожні 3 – 5 років, в залежності від її типу і особливостей мотора. Насправді старий антифриз небезпечний не тим, що він замерзне в двигуні (для цього в складі має бути дуже багато води), а тим, що він руйнує деталі мотора. Тому при підборі рідини на першому місці має стояти її тип, визначений за хімічним складом пакету присадок.
Не за кольором
Сам по собі будь-який антифриз безбарвний. І уся та "веселка", яку ми бачимо на полицях з автохімією – всього лише кольорові пігменти, покликані привернути увагу покупця, і зв’язку з хімічним складом кольори не мають. Антифриз слід обирати за іншим принципом.
Всі якісні антифризи мають за основу етиленгліколь. Який сам по собі агресивний до металів, з яких зроблено деталі двигуна. Щоб корозія не з’їдала мотор, охолоджувальна рідина обов’язково має у своєму пакеті присадок антикорозійну складову. І вони бувають чотирьох типів:
- карбоксилатні (позначаються ОАТ, SNF, G12),
- гибридні (hybrid, HOAT, NF, G11),
- лобридні (lobrid, Si-OAT, N‑OAT, Р‑OAT)
- традиційні (traditional, conventional, IAT).
Кожен шанований автовиробник рекомендує для своїх двигунів один з цих чотирьох типів. Підказкою при покупці водієві будуть назви, вказані у дужках. Найбільш універсальними вважаються карбоксилатні, а найбільший ризик нарватись на підробку – в групі застарілих антифризів traditional.
Не за ціною
Якісний антифриз не може бути дешевим. Точніше, рідина, яка радикально відрізняється за ціною від середньоринкового рівня, майже напевне буде підробкою. Тобто створеною не на основі етиленгліколю, а на основі дешевих замінників – гліцерину і метанолу. Метанол – спирт, він закипає вже при 65 градусах, і випаровується при 95 градусах (робоча температура мотора). Проте він потрібен, щоб розвести надто густий незамерзаючий гліцерин. Через випаровування метанолу цей мікс швидко густішає, перевантажує помпу, її підшипники та привод. Також метанол закипає через вібрації, які є в двигуні, і кавітація (холодне кипіння) призводить до ерозії гільз циліндрів, крильчатки помпи тощо. Відтак власник отримує передчасний ремонт двигуна.
Не за G12
У водійських колах побутує проста формула вибору антифризу, щось на кшталт ТОСОЛ – це погано, G12 – це добре. Між тим, обидва індекси – це всього лише позначення конкретних рідин, рекомендованих для конкретних моторів. Так, літерами G з відповідним цифровим індексом маркує рекомендовані для своїх машин антифризи концерн Volkswagen.
Наприклад, G11 був першим у групі силікатовмісних охолоджуючих рідин (гібридна група). А внутрішній індекс G12 у VW Group отримав антифриз з органічними інгібіторами (карбоксилатна група). І те, що добре для "фольксвагенівських" моторів останніх поколінь, як мінімум не потрібне, скажімо, для вашого корейського чи американського мотора. Одне слово, спиратись треба на рекомендації виробника свого автомобіля, а не на літери, які в усіх на слуху.
Якщо коротко
Замінювати антифриз потрібно згідно з рекомендаціями вашого автовиробника – і першим порадником у цьому вам має стати офіційний дилер вашого бренду. Навіть якщо врешті решт ви не скористаєтесь послугами його СТО, консультацію вам дадуть цілком компетентну.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як відрізнити кросовер від позашляховика.