Російський план швидкої переможної війни провалився і через 10 місяців повномасштабного вторгнення про це можна говорити впевнено. Збройні сили України звільнили тисячі квадратних кілометрів території, відбили єдиний захоплений з 24 лютого обласний центр та декларують своєю метою вихід на кордони 1991 року.
РБК-Україна нагадує основні успіхи української армії та як змінювалася карта війни за 2022 рік.
Битва за Київ розпочалася першого дня повномасштабного вторгнення. Російські війська наступали з Білорусі, з боку Чорнобильської зони та північно-східного напрямку.
Вранці 24 лютого противник завдав серії потужних авіаударів по різних об'єктах української столиці. Того ж дня у Києві були виявлені та зачищені перші диверсійно-розвідувальні групи, гарнізон почав посилюватись додатковими військами.
У наступні дні удари тривали, над містом велися повітряні бої, російський десант висадився в районі аеродромів у Гостомелі та Василькові. Безпосередньо у Києві бої пройшли в ніч на 26 лютого на проспекті Перемоги та вулиці Дегтярівській, але всі ДРГ противника було знешкоджено, а техніку - знищено. Тоді ж вдалося зачистити Васильків та позбавити росіян плацдарму. Кілька мостів під Києвом було підірвано, щоб стримати їхнє просування.
Далі противник продовжував бити по Києву та не залишав спроб прорвати оборону. Танкові колони вже підходили з півночі та північного заходу. На допомогу українським військам висунулися з'єднання територіальної оборони західних областей. По околицях та столичних районах завдавалися авіаційні та ракетні удари.
На початку березня окупанти вдарили по телевежі, над Києвом збили кілька вертольотів і російських винищувачів. Вже 3 березня українські сили зачистили одне з передмість - Бучу, але противник здійснив масштабну контратаку, щоб розвинути свій наступ. Наступ вела батальйонно-тактична група за масованої артилерійської підтримки у напрямку Бучі та Ворзеля, однак повного контролю над Бучею встановити не вдалося, і бої перейшли у позиційні.
Далі російські війська були заблоковані та зупинені в районі Макарова, ворог був змушений відійти від Бучі та аеродрому Гостомеля та зосередився на спробі прорватися на Київ через село Мощун. Паралельно велися бої в інших селах, а 10 березня на околицях Броварів було розгромлено танкову колону 90-ї дивізії армії РФ. У ході цього зіткнення росіяни втратили майже цілий полк, і в результаті відступили.
У середині місяця ворог посилив удари по цивільних об'єктах. Під обстріл потрапили багатоповерхівки в Оболонському, Святошинському, Шевченківському, Подільському та інших районах, станція метро "Лук'янівська". Російські снаряди влучили в торговий центр Lavina Mall, завод Coca-Cola в селі Велика Димерка, завод "Антонов", а ввечері 20 березня балістична ракета зруйнувала ТРЦ Retroville.
24 березня російські війська зробили нову спробу оточити Київ, зокрема захопивши Славутич, але українські сили продовжували методично відтісняти противника від столиці. Було звільнено Ірпінь та низку сіл, але росіяни ще трималися у Ворзелі, Бучі та Гостомелі.
Фото: зруйнований міст дорогою в Ірпінь (GettyImages)
Незважаючи на очевидний провал кампанії із захоплення Києва, російська сторона до останнього заявляла про нібито блокування міста. Причому станом на кінець місяця вже російські сили перебували у процесі оточення.
Після чергового раунду переговорів у Туреччині російська сторона оголосила про "скорочення військової активності на Київському та Чернігівському напрямах". Потім міністр оборони РФ Сергій Шойгу несподівано заявив про зміну пріоритету наступу на Донбас, оскільки завдання на півночі України нібито було виконано.
Відведення російських військ розпочалося 1 квітня 2022 року. Вже наступного дня Міністерство оборони України оголосило про звільнення усієї Київської області. Паралельно українські сили взяли під контроль південний Козелецький напрямок від Чернігова, бої за цю область завершилися до 6 квітня з відведенням російських військ під тиском Сил оборони. Тоді ж противник вийшов з Сумської області.
Зазначимо, у перший місяць війни росіяни тримали Чернігів та Суми в облозі та під постійними обстрілами, що призвело до важкої гуманітарної ситуації та масових жертв серед мирних жителів.
На даний момент українське військове командування готується до можливого нового масштабного наступу на Україну. Імовірно, воно може розпочатися найближчими місяцями. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у недавньому інтерв'ю The Economist заявив, що російська мобілізація, схоже, спрацювала, десятки тисяч росіян готові воювати і це є великою проблемою.
"За нашими оцінками, у них є резерв у 1,2-1,5 млн осіб... Зараз росіяни готують близько 200 000 свіжих солдатів. Я не сумніваюся, що вони будуть мати ще одну спробу захопити Київ", - попередив він.
На початку березня російські війська зайняли Старобільськ та Сватове на півночі Луганської області та Балаклію на сході Харківської області, а у квітні окупували Ізюм. Цей плацдарм планувалося використати для оточення українського угруповання на Донбасі, але подальші успіхи давалися росіянам ціною важких втрат. У травні противник зайняв Лиман (Донецька область), а на початку липня захопив Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Потім лінія фронту суттєво не просувалася.
Але з початку літа українські сили почали застосовувати далекобійну артилерію, завдаючи ударів по складах, аеродромах, командних пунктах та скупченнях живої сили російської армії. Протягом кількох місяців створювалися передумови для контрнаступу, який розпочався 6 вересня 2022 року.
Сили оборони почали просування з Балаклії, під тиском росіяни почали відступати, а українським військам вдалося окопатися на околицях міста. Протягом перших днів ЗСУ одразу просунулися на десятки кілометрів у напрямку Куп'янська та Ізюма. Наступ супроводжувався постійною роботою артилерії по російських тилових позиціях, щоб перешкодити противнику зміцнити лінію фронту та забезпечити постачання.
Далі наступальний кулак розділився на південно-східний та північно-східний напрямки. Балаклія була звільнена 8 вересня 2022 року і стала першим великим містом, яке вдалося деокупувати з весни. Паралельно продовжувалися атаки в Ізюмі, Куп'янську та Лимані.
Фото: звільнена Балаклія (Віталій Носач/РБК-Україна)
Вже наступного дня українські військові вийшли на західні околиці та південні околиці Куп'янська, а також досягли лівого берега річки Оскол, порушивши логістику супротивника між Лиманом та Ізюмом.
10 вересня Сили оборони зайшли до частини Куп'янська на лівому березі Оскола, російські війська відступили на схід, паралельно залишивши також Ізюм, кинувши в місті велику кількість техніки. Згідно з офіційною версією Москви, ізюмсько-балаклійське угруповання нібито перекинули на зміцнення Донецького плацдарму.
Таким чином, фронт був відсунутий від Харкова і став проходити річкою Оскол та російсько-українським кордоном. Ізюм, Вовчанськ та Козача Лопань повернулися під контроль України 11 вересня, як і вся північно-східна частина Харківської області по лінії Веселе - Вовчанськ.
Фото: звільнений Ізюм (Віталій Носач/РБК-Україна)
Паралельно було встановлено контроль над Святогірськом Донецької області, а за кілька днів - і над Лиманом. Куп'янськ повністю було звільнено 17 вересня. Загалом Харківська наступальна операція тривала близько місяця, під час яких українським військам вдалося деокупувати тисячі квадратних кілометрів території та знову закріпитись у Луганській області.
На сьогодні просування Сил оборони припинено по лівому берегу річки Жеребець. Російські війська відступили до Кремінної та Сватового. Українські військові називають цей напрямок одним з пріоритетних.
Днями речник Східного угруповання військ Сергій Черевий прокоментував матеріал The New York Times про те, що українці наближаються до повернення Кремінної.
"На цьому напрямі проходить деякий час потужна робота наших підрозділів, у тому числі десантно-штурмових. Коли там буде досягнуто суттєвого результату, ми обов'язково повідомимо про це громадськість. Поки ж потрібно запастися терпінням і чекати на офіційні повідомлення", - зазначив він.
За його словами, звільнення Сватового та Кремінної має стратегічне значення, оскільки відкриває шлях до подальшого просування у Луганській області. Також тут є і морально-психологічний фактор, оскільки російські окупанти оголосили Донецьку та Луганську області своєю територією, а тепер розуміють, що й звідти доведеться тікати.
У перший день повномасштабного вторгнення російські війська зайшли до Херсонської області з окупованого Криму. Обласний центр був оперативно оточений і окупований вже 2 березня, потім було захоплення територій на правобережній частині аж до виходу на Миколаїв. На південному напрямку супротивник узяв під контроль частини Запорізької та Донецької областей. Проте через розтягнуті логістичні лінії та постійний вогневий вплив українських військ значнішого прогресу росіянам досягти не вдалося.
Українському контрнаступу передували місяці підготовки та локальних атак. Після серії ударів по лініях постачання просування на Херсонщині розпочалося наприкінці серпня, але активна фаза припала вже на жовтень.
Наприкінці серпня стало відомо про серйозне пошкодження автомобільних та залізничних мостів, які стали непридатними для проїзду російської техніки. А також про удар по базі росіян у бараках Нацгвардії у обласному центрі. Також українські сили поступово повернули контроль над кількома селами на півночі регіону, прорвавши першу лінію оборони ворога одразу у трьох місцях. Крім того, ЗСУ постійно били по понтонних переправах, опорних пунктах та складах з боєприпасах.
Методична робота по противнику продовжилася у вересні та жовтні. Великий контрнаступ почався 2 жовтня відразу після того, як Росія оголосила про незаконну анексію чотирьох областей України. Протягом двох тижнів Сили оборони просувалися з північного та західного напрямів, деоккупуючи десятки дрібних населених пунктів. Під кінець місяця темп сповільнився, але противник завжди був під вогневим впливом.
9 листопада Міноборони Росії оголосило про черговий "жест доброї волі" та відведення своїх військ з правого берега Дніпра. Наступного дня Збройні сили України зайняли місто Снігурівка Миколаївської області, відновили контроль над десятками сіл, а 11 листопада зайшли до Херсона.
Західні партнери називали цей контрнаступ тактичним сюрпризом для росіян, оскільки українські війська змогли скористатися поганою логістикою Росії для того, щоб відвоювати території.
Фото: звільнений Херсон (Віталій Носач/РБК-Україна)
Не виключено, що найближчими тижнями ЗСУ спробують розвинути успіх на південному напрямку. Військовий експерт Сергій Грабський в інтерв'ю РБК-Україна заявив, що найбільш перспективним зараз виглядає напрямок Мелітополя.
"Якщо ми виходимо на Мелітополь, ми вирішуємо два завдання. Перше - ми розтинаємо сухопутний коридор у Крим. Друге - перетворюємо Крим на острів, і вся його стратегічна цінність для окупантів втрачається з виходом на Мелітополь... Мелітополь виглядає найперспективнішою зоною, де противник може отримати нову поразку. А ця поразка буде для нього катастрофічною", - додав експерт.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна у Telegram.