Про нестачу грошей для фронту, податкові "сім п’ятниць на тиждень", нікому не потрібні мільярди і загадкові витрати, тіньові кошти, прощені борги і неотримані кредити, а також про великі надії в часи великих сумнівів – в інтерв’ю голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева для РБК-Україна.
Майже півтора місяці триває владна епопея з пошуку джерел додаткового наповнення бюджету на 500 млрд гривень для потреб Сил оборони. Початок пошукам поклав Кабінет міністрів ще 18 липня, схваливши проєкт змін до державного бюджету на 2024 рік та проєкт змін до Податкового кодексу щодо збільшення податкових надходжень.
Податкові ініціативи уряду викликали шквал критики з боку бізнесу і експертного середовища, стимулювавши жваві обговорення на всіх можливих майданчиках і в будь-яких форматах. В заслугу владі варто поставити готовність дослухатися до учасників ринку – чи не щодня з кінця липня представники Мінфіну, Верховної Ради та Офісу президента зустрічались з усіма зацікавленими сторонами, шукаючи взаємоприйнятний спосіб швидко зібрати додаткові пів трильйони в бюджет.
Наразі м’яч знаходиться на полі парламенту. 29 серпня комітет з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував до схвалення в першому читанні законопроект № 11416-д, який був значно змінений порівняно з початковою редакцією, запропонованою Кабміном. Розгляд документу в сесійні залі Верховної Ради заплановано вже найближчими днями. Як виглядає фінальна версія майбутніх податкових змін і чого надалі чекати бізнесу і простим українцям – РБК-Україна розказав голова профільного парламентського комітету Данило Гетманцев.
Зміст
– Чи буде країна з новими податками уже в жовтні?
– Так. Принаймні, все, що залежить від парламенту, для цього робиться. Ми з першого дня включились у роботу над законопроектом, провели чимало зустрічей в різному форматі з бізнесом для обговорення та узгодження тих чи інших норм. 29 серпня парламентський комітет з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував до схвалення в першому читанні законопроект № 11416-д, який був значно змінений порівняно з початковою редакцією, запропонованою Кабінетом міністрів.
В документі від початкової версії залишилось не так багато.
Залишились, зокрема, норма про підвищення військового збору з 1,5% до 5%; 1% військового збору з платників єдиного податку 3-ї групи; 10% від мінімальної заробітної плати на місяць для ФОП-платників єдиного податку 1-ї, 2-ї та 4-ї груп. Це що стосується військового збору.
Наступне – підвищення ставки податку для фінансових установ, відмінних від банків, з 18% до 25%. Мінфін і Нацбанк хотіли запровадити цей податок починаючи з 2024 року. Ми не погодилися. В результаті податок почне справлятися за результатами роботи фінустанов у 2025 році і далі.
Також передбачено встановлення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств для платників податку, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі пальним (за кожну АЗС). Зокрема, у розмірі 60 тис. грн у разі реалізації двох та більше видів пального; 30 тис. грн у разі реалізації виключно скрапленого газу; 45 тис. грн – якщо частка реалізації скрапленого газу в загальному обсязі реалізованого пального протягом місяця становить 50% і більше.
Для АЗС, де паралельно здійснюється торгівля алкоголем та тютюном, встановлено вищі ставки. 80 тис. грн – у разі реалізації двох та більше видів пального; 40 тис. грн – у разі реалізації виключно скрапленого газу; 60 тис. грн – якщо частка газу у загальному обсязі реалізованого пального становить 50% і більше.
Крім того, законопроектом передбачено зміну податкового періоду з квартального на місячний для подання до контролюючих органів податкового розрахунку сум доходів.
– Давайте розставимо крапки над "і" щодо фінальної версії законопроекту, яка йде на перше читання в сесійний зал, оскільки наразі маємо вже чи не четверту редакцію початкового урядового законопроекту.
– Юридично – це друга редакція. Проміжні версії були на рівні розмов, проектів, консультацій. Я особисто протягом серпня чи не щодня зустрічався з бізнесом для консультацій. Зустрівся фактично з усіма відомими бізнес-асоціаціями і експертами. Зустрічі ми організовували спільно з Мінфіном на базі нашого парламентського комітету. Всі зауваження і пропозиції ми чули і проговорювали.
– Початкова редакція урядового документу передбачала серед іншого запровадження військового збору на розкіш. Зокрема, 5% від доходу з продажу одного об’єкта нерухомості за рік; 15% від вартості покупки нового авто; 30% від вартості реалізованих ювелірних виробів; 5% від вартості банківських металів при покупці у банків. Чи правильно я розумію, що всі ці пропозиції не увійшли до фінальної редакції законопроекту?
– Так. Не увійшли.
– Чи є шанс у цих норм знову з’явитися в тексті законопроекту до другого читання?
– Немає шансів через низький фіскальний потенціал. Поясню причину таких змін.
Наскільки я розумію логіку Мінфіну, непублічна робота над цим законопроектом (бо Мінфін цього не комунікував) почалася ще на початку року. У нас був структурний маяк за програмою співробітництва з МВФ, згідно з яким Мінфін мав знайти на той момент 40 млрд грн додаткових надходжень в держбюджет. Мінфін знайшов джерела потенційних надходжень, представивши МВФ ось цю "збірну солянку" податкових ініціатив.
Потім, коли Мінфін виявив, що потрібно набагато більше грошей для забезпечення Сил оборони (це сталося з об’єктивних причин у зв’язку з затримкою фінансової допомоги від міжнародних партнерів), він включив цю "солянку" до законопроекту, додавши туди два платежі – військовий збір і податок з обороту. І це ми всі з вами побачили в кінці липня.
Потім в процесі переговорів фактично зі всіма стейкхолдерами було вирішено, що концепт змінюється – і ми збільшуємо лише те, що приносить великі гроші, не подрібнюючись на фіскально-незначні надходження.
– Чи правильно я розумію, що ви відмовились від тих ініціатив, за якими потенційний фіскальний ефект неспівмірний з адміністративними витратами?
– Ні, не в цьому річ. Він співмірний. Мова йде про грошові надходження, які значно перевищують адміністративні витрати. Логіка цього концепту полягала в тому, що платити додаткові гроші на армію повинні всі. А не лише деякі категорії осіб, що здійснюють певні операції і щодо яких кожного разу виникають логічні питання: "А чому, скажімо, ви хочете брати податок 5% з продажу квартир, а не берете, наприклад, податок з продажу шуб? А давайте ще з продажу електроніки брати 5% – це теж предмет розкоші чи ні? Ось ви пропонуєте брати 5% з послуг телефонного зв’язку – а хіба це предмет розкоші?". Тож за такого підходу до оподаткування виникає низка невдоволених, бо кожен такий податок стосується дуже вузького кола потенційних платників. Тому ми вирішили, що податок мають сплачувати всі у рівних пропорціях.
– А чи не може так бути, що фіскально це неефективно, але політично ефективно?
– Як людина, яка досить давно професійно займається питаннями оподаткування, і вже п’ять років очолює профільний комітет Верховної Ради, скажу вам, що з 2019 року не було жодного закону з оподаткування, який би сприймався під аплодисменти. Якщо, наприклад, комусь здається, що автомобілі – це предмет розкоші і потрібно його оподатковувати, то завжди знайдеться хтось, хто стверджує, що це не правильно, що треба брати податок з дорогих авто, а не з дешевих, що треба враховувати вік авто і купу інших показників. А далі виникають дискусії: "дороге" авто – це скільки, чи яких марок, чи як справедливо поділити машини на умовно нові та умовно старі, або про потужність чи обсяг двигуна тощо… Тож будь-яка податкова ініціатива, навіть, здавалося б, найсправедливіша, завжди наштовхується на супротив.
Але якщо потрібно швидко акумулювати вкрай необхідні кошти в бюджет, то логіка рішення полягає в тому, щоб брати податки рівно і з усіх. Це дуже важливо.
– В початковій редакції законопроекту була норма про запровадження військового збору в 1% з обороту бізнесу. На цьому наполягав Мінфін. Проти цієї норми були категорично експерти.
– Я вам більше скажу – я був проти.
– В результаті норму з законопроекту прибрали. Що стало основним аргументом проти цієї норми?
– Там абсолютно зрозуміла логіка. Податок з обороту має декілька істотних вад. По-перше, це новий податок. І це дуже важливо. Бо будь-який новий податок – це гірше за податок, який вже існує. Існуючий податок уже перерозподілився на всю економіку, є досвід його правозастосування, зрозумілі шляхи уникнення оподаткуванню і протидії цьому.
Щодо нового податку – по-перше, ще незрозуміло, як він поведе себе на практиці, як саме вплине на економіку. По-друге, податок з обороту має каскадний ефект. Протягом довгого ланцюга, який проходить товар від виробника до кінцевого споживача, на кожному новому етапі нараховується податок з обороту. І, наприклад, на шляху "виробник – оптовик – роздріб" сплатити уже потрібно не 1%, а 3%. А якщо розібрати цю конструкцію на детальніші складові, наприклад, на етапі виробництва тієї чи іншої продукції, де технологічно існують "довгі виробничі ланцюги", то може бути й більше.
Цей податок стимулює створення вертикально інтегрованих структур. А у нас такої цілі немає. Ми не повинні впливати на економіку деструктивним чином через податки. Навпаки, податки повинні бути непомітні для економіки, забезпечувати для неї сприятливе середовище, не провокувати на вихід в "тінь".
Ну і, нарешті, існує багато бізнесів, рентабельність яких мінімальна, на межі 1%. Це та ж таки гуртова торгівля, страхування, певні фінансові послуги.
Тому цей податок є деструктивним і неправильним. Ми від нього відмовились. До речі, одразу після отримання законопроекту ми попросили Мінфін прибрати цю норму. І Мінфін досить швидко нас почув.
– А який потенційний фіскальний ефект міг би бути від цього 1% з обороту бізнесу?
– 48,5 млрд грн в 2024 році.
– Ви стверджуєте, що відмовились від податку з обороту, щоб нікого не образити цим новим податком. А в чому тоді логіка відмови від підвищення ПДВ?
– Логіка першого варіанту законопроекту полягала в тому, що потрібно десь знайти 125 млрд гривень, про які заявив Мінфін і які не покриваються іншими джерелами доходів. Мінфін запропонував своє бачення щодо можливих джерел надходжень, виявивши готовність замінити їх більш якісними і менш спірними джерелами, якщо вони знайдуться. І так з’явилась ідея підвищення ставки ПДВ замість запровадження військового збору з обороту бізнесу. На рівні консультацій. Це була пропозиція від експертів і бізнесу. Водночас, сьогодні мова вже йде про пошук не 125, а 30 млрд грн додаткових податкових доходів. Мінфін знайшов інші джерела покриття різниці, які будуть відображені у змінах до бюджету.
До речі, позиція бізнесу була дуже конструктивною, відчувалось з його боку розуміння наших об’єктивних потреб. І ми мали абсолютно нормальний дорослий діалог.
– Чи поділяєте ви страхи Національного банку і Міністерства економіки, що підвищення ПДВ, від чого в результаті відмовились, спровокувало би ріст інфляції за результатами 2024 року понад 10%? Наскільки це серйозний аргумент, щоб не підвищувати ПДВ?
– Ви ж розумієте, що якщо ми підвищуємо ціни на 3-4%, то відповідно росте й інфляція. Це й було основним аргументом відмовитись наразі від підвищення ставки ПДВ.
– Скільки грошей недоотримає бюджет у разі не підвищення ставки ПДВ?
– Підвищення ПДВ на 1% приносить в бюджет додатково 46 млрд грн податків за рік. Тож потенційні недонадходження в бюджет за жовтень-грудень складуть близько 12 млрд грн на кожен відсоток непідвищеної ставки ПДВ.
– Чому відмовились від запровадження податку в розмірі 50% на надприбутки банків?
– У зв’язку з категоричною позицією Мінфіну і Нацбанку. Я не погоджуюсь з цією позицією, але я довіряю регуляторам.
– Кажуть, що ніби-то й МВФ проти цього податку?
– Я не зустрічався з МВФ з цього приводу, жодного листа від МВФ не отримував. Те, що таку позицію комунікує Нацбанк, це очевидно, бо НБУ буде захищати ринок. Але давайте наведу вам деякі цифри.
За перше півріччя 2024 року операційний дохід банків в Україні склав 161,6 млрд грн, що на 16,3% або на 22,6 млрд грн більше, ніж за аналогічний період 2023 року. Прибуток до оподаткування склав 101 млрд грн, що на 26,1% або на 21 млрд грн більше, ніж за перше півріччя минулого року. Чистий прибуток після оподаткування за перше півріччя 2024-го сягнув 79 млрд грн, або на 11,4 млрд грн більше рік до року.
– Тобто банкам досить грошей?
– Справа не в цьому. Ми точно не прихильники комуністичної ідеології – "все забрати і поділити". Справа в тому, що більшу частину процентного доходу банків сформовано за рахунок безризикових операцій з державними цінними паперами – ОВДП або депозитними сертифікатами. Частка цих доходів в загальних процентних доходах банків становить 53,6%. Це більше навіть, ніж в минулому році, коли ця частка склала 52,2%.
Отже, банки, на жаль, заробляють левову частку прибутку не на кредитуванні економіки, а за рахунок держави. Так, держава дає сама це робити. Мова не йде про якусь помилку чи зловживання. Це нормальна ситуація, яка зараз додатково обумовлюється структурним профіцитом ліквідності по банківській системі. Оскільки держава має величезний обсяг бюджетного дефіциту, який у наступному році буде таким самим, а може ще й більшим, то держава, безперечно, спонукає банки до абсорбування ліквідності на ринку, коли НБУ вилучає зайву гривню з обороту через депозитні сертифікати. За цими сертифікатами НБУ сплачує відсотки. На цих відсотках банки заробляють абсолютно безризиково, не надаючи нікому кредитів.
Але якщо держава вже дає можливість таким чином заробити, то є логіка в тому, щоб трошки з цього заробітку спрямовувалось на армію, яка ці ж банки в тому числі і захищає? Хочу звернути увагу на те, що рентабельність капіталу банківського сектору в Україні у 2023 році склала понад 30%. В той час як в Прибалтиці – 21%, Угорщині – 20%, Молдові – 16%, Чехії – 15%, Польщі – 12%, а загалом в Єврозоні – 7%.
– Тому я й намагаюсь зрозуміти, чому за наявності таких серйозних аргументів на користь запровадження податку на надприбутки банків, в результаті відмовились від нього?
– Основною позицією стала позиція Мінфіну. Раніше під час консультацій Мінфін підтримував запровадження цього податку, але потім змінив свою думку, обґрунтувавши це тим, що це негативно вплине на обсяг залучених коштів в ОВДП.
Така позиція регулятора була дуже істотною при ухваленні рішення парламентським комітетом, бо насправді залучення коштів в ОВДП є серйозним джерелом фінансування армії.
Тому взяти на себе відповідальність, стверджуючи, що податок на прибуток банків не вплине на майбутні залучення коштів в ОВДП, я не можу. Я не вважаю себе кращим за Мінфін спеціалістом в ринку державних цінних паперів. Тож позиція Міністерства фінансів особисто мене переконала просити колег перенести цю дискусію до другого читання. Ми не зняли поки що остаточно це питання.
– Тобто є ймовірність, що податок на прибуток банків таки може бути запроваджено?
– Є така ймовірність.
– А чи є ймовірність, що до другого читання законопроекту повернуться зокрема й до питання підвищення ставки ПДВ?
– Так.
– Банківський сектор наразі демонструє далеко не найвищу рентабельність серед секторів економіки. Про це, зокрема, заявила заступниця міністра фінансів Світлана Воробей. Про які сектори економіки йдеться? Чому в такому випадку законодавець не проявив логічну і принципову позицію, запропонувавши високу ставку на надприбутки підприємств цих секторів економіки?
– Напевно, заступниця міністра фінансів знає, про що говорить. Але, по-перше, якщо вона вважає, що якась пропозиція відсутня, то може її подати. По-друге, ми не обкладатимемо податками бізнес тільки тому, що у нього висока рентабельність. Бо сьогодні у нього висока рентабельність, а завтра буде низька. Це ринкова економіка. Ми обклали додатковим податком банки лише тому, що держава сама дає їм можливість додатково заробити, використовуючи безризикові операції з державними цінними паперами. Якщо подібна ситуація буде в іншому секторі економіки, який генеруватиме надприбутки неринкового характеру від операцій з державою, то напевно там також будуть підстави для підвищення податків.
– Початкова версія законопроекту передбачала, серед іншого, розширення бази оподаткування міжнародних посилок. За рахунок цього передбачалось отримати в бюджет 2024 року 3 млрд грн. Саме така сума запланована на фінансування програми кешбеку до кінця поточного року. Чи збереглась ця норма в фінальній редакції податкового законопроекту?
– Ця норма знята.
Я, знову таки, був здивований позицією бізнесу, який абсолютно на всіх наших зустрічах підтримав запровадження цієї норми. У мене є письмові звернення від Американської торгової палати, Європейської бізнес асоціації, Федерації роботодавців України, Української ради бізнесу тощо.
– Чому ж тоді відмовились від цієї норми?
– Логіка тут така сама, як і з податком на розкіш – він стосується обмеженого кола громадян, фіскальний ресурс невеликий (8 млрд грн потенційних надходжень за рік). Тому від нього відмовились саме в цьому законопроекті, обравши іншу концепцію.
Але я переконаний в тому, що ми повинні це зробити. І тут я погоджуюсь з аргументами, що просто потрібно зробити це не різко, умовно за "один день", а надати перехідний період учасникам ринку.
Основна ж логіка цього рішення – навіть не фіскальна. Логіка полягає в захисті вітчизняного товаровиробника і вітчизняного ритейлу. Згідно з заявами, які ми отримали від великих компаній, таких як Intertop, Modna Kasta, Rozetka, вони підуть з ринку щонайдовше в кінці 2025 року через конкуренцію, яку їм створюють великі міжнародні компанії, що використовують згадану пільгу з оподаткування міжнародних посилок, продаючи свій товар через логістичні склади, організовані на території Польщі. Тобто штучно створена нерівність в оподаткуванні вбиває вітчизняні компанії, що створюють робочі місця і платять податки в Україні. Це абсолютна безглуздість.
– Тож експерти правду кажуть, стверджуючи, що цю норму пролобіювали великі ритейлери?
– Ні, це неправда. У нас є законопроект №5810, розроблений ще три роки тому. Кабінет Міністрів подав його ще до повномасштабної війни на виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, згідно з якою оподатковуватись мають міжнародні посилки починаючи від "нульової" вартості. І, я думаю, коли в 2024 році Мінфін розробляв податковий законопроект, то згадав про цей резерв і включив його в документ.
Тобто лобізму там ніякого не було. Але той факт, що ми повинні захищати своїх, тих, хто тут створює робочі місця і сплачує податки, – для мене це очевидні речі.
– На робочій групі щодо обговорення податкового законопроекту народна депутатка Ніна Южаніна запропонувала обкласти податком 10% від мінімальної зарплати поголовно всіх, хто формально взагалі не отримує зарплату (таких близько 5 млн осіб). Як ви оцінюєте перспективу запровадження такого податку?
– Подушна подать колись була основним податком. Останню спробу запровадити подушний податок на початку 90-х років минулого століття робила Маргарет Тетчер у Великобританії. І політично це погано закінчилось.
Щоб нікого не ображати, скажу так: ця ідея потребує ґрунтовного доопрацювання. І саме це ми порадили зробити Ніні Петрівні разом з Міністерством фінансів. Нехай доопрацьовують. Якщо така ідея буде доопрацьована – розглянемо, подивимось на той механізм, який вони пропонують. Я, чесно кажучи, не бачу можливостей для якісного адміністрування, але не заперечую ідею як таку.
– А в чому там проблема?
– Проблема, зокрема, в тому, яким чином знайти цю людину, стягнути податок, з чого стягнути, якщо у нього немає ні копійки доходів. Я би все ж таки працював тут в контексті більш цивілізованих податків і над детінізацією заробітних плат, посиленням мотивації і відповідальності за недекларування належних доходів.
У нас мільйони біженців за кордоном, з багатьма вже не перший рік немає сталого зв’язку – де вони, що з ними відбувається, на що вони живуть (багато осіб і досі живуть на допомогу, яку їм платять наші партнери). Є велика кількість ВПО, які не отримують зарплати, тому що є у них велика проблема знайти роботу. Як обкладати таким податком безробітних – вираховувати з допомоги по безробіттю?
Не можна підходити до таких складних питань, ініціюючи "прості рішення" та сприймаючи наших співвітчизників, які потрапили у складні життєві умови, виключно як додаткове джерело поповнення бюджету.
– Головне питання – весь комплекс пропонованих законопроектом податкових новацій потенційно забезпечує в 2024 році додаткові надходження в бюджет близько 30 млрд грн. Це за означеної Мінфіном потреби в 125 млрд грн податкових надходжень до кінця року на потреби Сил оборони. Де і коли будемо брати різницю в понад 90 млрд грн?
– Ми ставили це питання Міністерству фінансів. Бачили сумні очі міністра у відповідь. Але формально відповідь була наступна: Мінфін, провівши консультації з Національним банком, бачить джерело покриття цієї різниці у вигляді внутрішніх запозичень. Я довіряю Міністерству фінансів і НБУ. Але як людина, яка п’ять років глибоко займається публічними фінансами, маю певні сумніви щодо реальності акумулювання понад 300 млрд гривень (на Комітеті звучала цифра 385 млрд грн) на внутрішньому ринку.
– А чи не означає це ризик вмикання "друкарського верстата" в 2024 році?
– На Комітеті ми отримали запевнення, що такий варіант не розглядається.
– А в 2025 році?
– Про 2025 рік ми зможемо говорити тільки тоді, коли побачимо проект бюджету. Як ви знаєте, Україна має домовленості з міжнародними партнерами щодо пільгового фінансування на 50 млрд доларів за рахунок прибутків від заморожених активів центробанку РФ, і частину цих коштів ми маємо отримати наступного року. Уряд має великі сподівання на отримання цих грошей.
– Наскільки відомо, з тих грошей Україна матиме право витрачати, зокрема, і на зброю. Але фінансові надходження плануються лиш з 2025 року. До кінця поточного року Україна цих грошей не отримає. Тож сподіватися залишається лиш на внутрішні запозичення?
– В частині фінансування армії до кінця року саме так.
– До речі, що з нормою про оподаткування солодких газованих напоїв?
– Ця норма, зокрема, у нас йде взагалі окремим законом. Він уже рекомендований Комітетом для ухвалення в першому читанні. Ми з цього приводу зустрічалися з бізнесом і наразі очікуємо від них пропозиції щодо адміністрування податку. Концепт податку зрозумілий. Його ініціював парламентський комітет зі здоров’я нації.
Цей податок існує більш ніж у 80 країнах світу. І в більшості країн податок справляється не з літру солодкого газованого напою, а залежно від вмісту цукру. Ми ж не бачимо на сьогодні (і бізнес з цим погоджується) можливості адміністрування цього податку виходячи з вмісту цукру. Бо давати можливість Податковій зараз проводити експертизи по кожній діжці Coca-Cola – це додаткове повноваження, яке ані ми, ані бізнес не хочемо давати. Плюс – воно ускладнює адміністрування. Тому ініціатори цієї норми взяли найнижчу податкову ставку і пропонують запровадити її не щодо вмісту цукру, а щодо кожного літру солодкого газованого напою.
– А чи буде застосовуватись цей податок, наприклад, щодо соків?
– Логіка цього податку полягає в шкідливості для здоров’я саме сполуки газу і цукру. За деякими дослідженнями, ця сполука впливає на організм людини гірше, ніж цигарки.
– Чи є розуміння, на які додаткові ресурси вже цього року може розраховувати державний бюджет внаслідок нещодавньої реструктуризації державних єврооблігацій та гарантованих державою єврооблігацій Укравтодору загальною вартістю 20,47 млрд доларів (24,3 млрд дол. з урахуванням капіталізованих відсотків)?
– Ці суми вже враховані в законопроекті про внесення змін до закону про державний бюджет на 2024 рік як додатковий резерв. Зокрема, нагадаю, економія коштів з обслуговування державного боргу та виконання державою гарантійних зобов'язань за позичальників, що отримали кредити під державні гарантії, дає можливість спрямувати на військові потреби в 2024 році додатково 65,7 млрд грн.
– Чи може щось дати в бюджет ще цього року детінізація економіки?
– Поясню, в чому полягає проблема з детінізацією. Як людина, яка займається детінізацією з 2019 року, можу дуже авторитетно, глибоко це пояснити. Детінізація – це завжди непевне джерело доходів. Тому детінізація ніколи не може використовуватись як гарантоване джерело наповнення бюджету, відображене конкретною цифрою саме як "доходи від детінізації". І 100 млрд грн, які Мінфін включив у зміни до бюджету 2024 року, є насамперед сумою перевиконання надходжень Податковою і Митницею з початку року за рахунок детінізації. Зокрема, за перші 8 місяців ми мали перевиконання плану Податковою на 62,8 млрд грн, Митницею – на 12 млрд грн. По року сумарно це буде дійсно близько 100 млрд грн. Але, знову ж таки, це не гарантоване джерело.
Хочу навести деякі цифри щодо детінізації економіки. Треба розуміти, що «тінь» – це певна "культура ведення бізнесу", яка створювалася в нашій країні протягом 30 років. Це певні правила, сформована корупційна структура кланів, це тіньовий і напівтіньовий бізнес. Все це ми зараз ламаємо – інколи дуже болісно, через коліно. Плюс перемовини про вступ до ЄС виступають як додатковий важіль.
Але зламати це неможливо за один день. По-перше, є різні відтінки "сірого". По-друге, різні галузі економіки мають різний фіскальний потенціал.
Наразі, від початку 2022 року, ми проводимо роботу по масштабній детінізації економіки.
Для прикладу наведу окремі цифри. Так, за сім місяців 2024 року порівняно з аналогічним періодом довоєнного 2021 року податкові надходження до загального фонду бюджету збільшились на 79,6%, або на 262,9 млрд грн.
Надходження податку на додану вартість виросли за цей же період на 78,4%, або на 67,4 млрд грн.
Податкова ефективність з ПДВ з 2021 року виросла на 14,8%.
Сплата податків у розрізі галузей виглядає наступним чином.
По лікеро-горілчаних виробах податкова ефективність з ПДВ з 2021 року збільшилась на 38%. А за сім місяців 2024-го порівняно з аналогічним періодом 2023-го сплата до бюджету виросла майже на 18%, в тому числі збір ПДВ – на 39%.
На ринку пального податкова ефективність з ПДВ з 2021 року зросла на 48% в оптовій торгівлі і на 53% в роздрібній. За 7 місяців 2024-го порівняно з аналогічним періодом 2023 сплата податків з пального в загальний бюджет виросла на 47%, в тому числі збір ПДВ – на 90%.
Що стосується торгівлі електронікою – в цьому році були проведені дуже жорсткі заходи щодо великих торгових мереж, які повністю існували в "тіні". Не називатиму їхні назви, але всі їх знають. Більше ста великих магазинів в найкращих місцях великих міст працювали на ФОПах. Їх Податкова взагалі не бачила, бо вони не існували юридично як ціле. Фактичними перевірками ми підвищили податкову ефективність ПДВ порівняно з 2021 роком в 2,6 рази. Порівняно з 2023 роком сплата податків до бюджету збільшилась в 2,1 рази, збір ПДВ – в 2,8 рази.
По гральному бізнесу – якщо за сім місяців 2022 року сплата податків склала 200 млн грн, то в аналогічному періоді 2023 року – вже 3,3 млрд грн, а в 2024 році – вже 9,8 млрд грн.
На тютюновому ринку з травня не працюють всі нелегальні виробники. Зокрема, деякі компанії були позбавлені ліцензій, проведено обшуки, діяльність заблоковано, чорний ринок не працює. Ви напевно чули це «шоу тіней» від одіозного львівського тіньовика з публічними (на бордах) погрозами в адресу БЕБ, замовними кампаніями проти заступника голови ДПС, що не побоявся відмовити їм в ліцензії. Це мафія, якій ми врешті наступили на горло. Завдяки цьому за червень-липень маємо збільшення надходжень по акцизному податку порівняно з аналогічним періодом 2023 року на 33,6%.
Виторги РРО від продажу тютюнових виробів з початку року по липень виросли майже на 22%. Тобто детінізація очевидна.
Загальна сума виторгів по економіці від початку року зросла на 21,6%. Зокрема, виторги по ювелірці зросли на 56%, а виторги торгових автоматів, які раніше всі працювали "по-чорному", з початку року виросли майже на 300%.
– Чи можна за рахунок детінізації зібрати ще якісь кошти до кінця поточного року?
– Вони вже є в проекті змін до бюджету. Це 100 млрд грн. І вони розраховані не як прогноз, а як факт за наслідками перших 8 місяців 2024 року і очікування за підсумками року (перевиконання плану за 8 місяців тільки Податковою склало 63 млрд грн).
Я дуже радий, що врешті-решт запит на детінізацію держава отримала від бізнесу, а не бізнес від мене. Бо протягом п’яти років було навпаки. І коли постала необхідність зібрати додатково 120 млрд грн податків на армію, то бізнес на конкретних цифрах зрозумів, що скидатимуться тільки "білі", що "тінь" б’є в першу чергу по ньому, а потім – по державі. І почав вимагати від держави виводити ринок з "тіні". Це те, про що я говорив п’ять років, зустрічаючи у відповідь переважно мантри про "вбивство бізнесу".
Зі свого боку я переконаний в тому, що не існує "білого" бізнесу і "чорного". Існує бізнес та організована злочинна діяльність з ухилення від оподаткування. І вони протистоять один одному. Водночас, припинити ухилення за один день неможливо. Ми йдемо від галузей, які мають великий фіскальний потенціал, до середнього, і так далі.
– На яку суму бюджетної економії можна розраховувати в поточному і наступному роках за рахунок скорочення непріоритетних державних видатків? Що це за видатки?
– Збільшити надходження можна за рахунок скорочення фінансування окремих державних програм. Не називатиму конкретні програми, щоб не образити нікого з розпорядників. За даними парламентського комітету з питань бюджету, 40 бюджетних програм на 20 млрд грн взагалі з початку року не використані. І це проблема тих розпорядників, які не в змозі використати гроші, які так важко виділялися їм. Бо варто розуміти, що означає під час війни виділити гроші не на війну. А вони не в змозі освоїти ці гроші. Тому я вважаю, що там є резерв для перерозподілу.
Інше питання полягає в тому, що ці гроші ми не можемо використовувати на війну. Бо це гроші партнерів, які даються нам на фінансування невійськових видатків. Але те, що скорочення має бути, – тут ніяких не може бути сумнівів.
– Ініціатори запровадження так званого економічного бронювання підрахували, що це може додавати в бюджет до 10 млрд грн щомісяця. Відомо, що ідея економічного бронювання наразі активно обговорюється. Як ви оцінюєте перспективи реалізації цієї ідеї вже цього року, і що це може принести бюджету?
– За підрахунками Мінфіну, щомісячні надходження в бюджет від економічного бронювання можуть складати близько 8 млрд грн. Це з урахуванням того, що більшість військовозобов’язаних, які сьогодні працюють і отримують зарплату менше 35 тис. грн, будуть отримувати по 35 тисяч.
Я вважаю, що критерій для бронювання у вигляді розміру "білої" зарплати повинен бути. Для будь-якого варіанту бронювання – чи то по всій економіці, чи то за окремими галузями, як це зараз робиться. Це сприятиме детінізації та виведенню зарплат з "тіні". І в цьому контексті – це правильне рішення.
Як і у випадку з детінізацією, ресурс, на який можна розраховувати для бюджету від економічного бронювання, не є певним. Не можна стовідсотково бути впевненим, що отримаєш ці гроші. Мінфін порахував 8 млрд грн на місяць – ну дай Боже, щоб вони були.
– Чи реально запровадити економічне бронювання вже цього року?
– Так.
– А чому так довго тривають дискусії на цю тему?
– Бо це складне соціально-політичне рішення. Бо такий підхід розмежовує людей під час війни. Крім того, є питання сприйняття цього рішення військовими, що дуже важливо в контексті демобілізації, яку ми не можемо фізично зробити. Це дуже соціально чутливе питання. Я взагалі вважаю це одним з найскладніших питань за 5 років. Його неможливо вирішити так, щоб були усі задоволені. Багато є питань, які не можна так вирішити. Але це питання неможливо вирішити так, щоб не загострити соціальні суперечності в країні.
– Мінфін спільно з депутатами розглядають два варіанти оподаткування платформ онлайн-сервісів. Один передбачає самостійну сплату податків працівниками, що співпрацюють з онлайн-платформами, які й передають до Податкової інформацію про своїх користувачів. Другий варіант – передбачає набуття онлайн-платформами статусу податкового агента, тобто компаніям доведеться не тільки звітувати перед податковою, але й самостійно платити податки за своїх користувачів. Бізнес проти другого варіанта. Наскільки складно оподаткувати платформи онлайн-сервісів? Як швидко це можна зробити? І на який фіскальний ефект можна розраховувати?
– Наразі це питання опрацьовується Мінфіном разом з учасниками ринку. Це європейська директива DAC 7, яка має бути імплементована до нашого законодавства. Відповідно до цієї директиви, оператори такого роду послуг або повідомляють державі про гроші, виплачені фізичним особам, або самостійно утримують з доходів цих фізосіб відповідні податки як податкові агенти, що мені власне ближче.
Учасники ринку, звичайно, не хочуть виступати податковими агентами. Але працівників, які співпрацюють з онлайн-платформами послуг, більше 300 тисяч. Зобов’язати всіх цих людей подавати декларації – для держави це величезні адміністративні витрати і відповідальність.
У випадку з податковими агентами таких агентів буде, умовно, близько двадцяти. Всі вони мають реквізити фізичних осіб, що надають сервіси, сплачують їм кошти. Просто їм потрібно створити зручний механізм, як ми створили, наприклад, для так званого "податку на Google", і дати їм можливість сплачувати цей податок. До речі, не хочу шокувати онлайн платформи, але вже сьогодні вони (або їх агенти – фінкомпанії) мають утримувати податок з доходів фізичних осіб, які їм перераховують. Це загальне положення Податкового кодексу.
– На який фіскальний ефект можна розраховувати?
– Поки точних розрахунків немає. Ринки повністю в "тіні". Це до Мінфіну питання. Ідея знаходиться на стадії розробки.
– До речі, щодо "податку на Google" – які перспективи розширення бази цього оподаткування?
– А чому ми повинні розширяти базу?
– Ну не Google(ом) же єдиним…
– За цим податком ми маємо вже 122 платника. У першому півріччі 2024 року залучено до оподаткування ще 15 платників податку.
– Це багато чи мало?
– Оподаткування міжнародних платформ – це питання добровільного комплаєнсу, добровільної відповідальності та відповідності діяльності платника законам країни, де він отримує дохід. Це не питання переслідування.
Можливості притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків умовної компанії Netflix українською Податковою службою в іншій юрисдикції є достатньо складними і примарними. Але сама ймовірність подібного скандалу змушує добросовісного платника самостійно реєструватись. Я це знаю, бо я це робив.
Згадайте ту історію, коли я публічно запостив інформацію про накладення штрафу в 5543 долари на Pornhub за ухилення від реєстрації і несплату так званого "податку на Google". Так Pornhub зареєструвався. І сплатив чималі гроші у вигляді податків.
– Парламентський комітет, який ви очолюєте, рекомендував схвалити у першому читанні урядовий законопроект про так званий кешбек. У висновку Головного науково-експертного управління Ради на даний законопроект зокрема йдеться про відсутність належного фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону, у тому числі, за означеними цілями реалізації проекту з визначенням їх кількісних параметрів. Крім того, виглядає не повною мірою зрозумілим твердження, що "реалізація Закону не матиме впливу на ринкове середовище, … ринок праці, рівень зайнятості населення, … інші суспільні відносини". Аналогічні застереження щодо законопроекту озвучують представники експертного співтовариства. Як ви прокоментуєте такі висновки? Чи робили ви подібні розрахунки щодо можливих ефектів від реалізації програми?
– По-перше, це питання не до мене. Я поганий адвокат ідеї кешбеку. Маю щодо неї певні сумніви. Але на його користь необхідно зазначити, що кешбек має працювати в комплексі з іншими програмами, які зараз працюють в Україні.
Серед таких програм – державна програма "Доступні кредити 5-7-9%", за якою видано вже 236,4 млрд грн кредитів тільки від початку повномасштабної війни. По держпрограмі "єОселя" ми вже видали 20 млрд грн. За програмою грантів для переробних підприємств видано 3,5 млрд грн. А ще є: програма "єВідновлення", через яку ми стимулюємо виробників будівельних матеріалів та бізнеси, які займаються відбудовою пошкодженого житла та ремонтними роботами; програма компенсації бізнесу 25% вартості вітчизняної сільгосптехніки; програма мікрогрантів для бізнесу "Власна справа"; підтримка проектів зі значними інвестиціями (так звана "Інвестняня"), в рамках якої зараз готові вже близько 10 проектів; пільги для резидентів "Дія.City"; програми Експортно-кредитного агентства, яке в 2024 році підтримало експортних контрактів уже на 5 млрд грн.
Так, ефект від програми "Національний кешбек" базується на припущеннях. Це означає, що Міністерство економіки застосовує до 3 млрд грн, які воно запланувало на фінансування програми, якийсь мультиплікатор. Якщо вони очікують внаслідок реалізації програми додатковий ріст ВВП на 0,25 в.п., а це приблизно на 19 млрд грн, то вони відповідно застосовують 6-кратний мультиплікатор. І вважають, що це збільшить попит на вітчизняну продукцію. Якщо ж мультиплікатор виявиться меншим, то аби досягнути цілей програми, треба буде збільшувати її фінансування. Як це буде насправді, важко сказати, треба буде подивитись на перші практичні результати та аналізувати їх.
– Потенційний ефект від запуску "кешбеку" може становити 0,25 в.п. додаткового зростання ВВП на рік, але за умови, що фінансування програми буде не менше 9 млрд грн, стверджують в Мінекономіки. То на який ефект від програми можна розраховувати за умови завідомо менших об’ємів фінансування?
– Повторюсь, я поганий адвокат цього рішення. Але задля того, щоб дати Уряду можливість реалізувати цю програму, ми погодили і рекомендували до сесійного розгляду в парламенті закон про звільнення від оподаткування цього кешбеку.
– Тож кошти кешбеку не будуть оподатковуватись?
– Не будуть.
– А що ви скажете у відповідь на аргументи експертів про лобіювання ініціативи кешбеку великими торговими мережами?
– В програму закладено дуже правильну логіку: якщо ти як торговець ведеш облік товарів, то маєш право брати участь в програмі кешбеку, а якщо ні – то не маєш. Бо ФОПи на єдиному податку облік товарів не ведуть, крім електроніки, підакцизних товарів, "ювелірки" і ліків.
Програма, до речі, абсолютно не обмежує торговців-учасників програми обсягами продажів чи розмірами торгової мережі. Головне – працювати "по-білому".
– Чи може участь у цій програмі бути з часом використана для особливої уваги з боку Податкової?
– Та ні. Не бачу жодних можливостей.
– В програмі, зокрема, записано, що дані покупців – учасників програми передаватимуться в Податкову в деперсоналізованому вигляді. Чи це так?
– В нашому законі цього немає. Можливо, є в урядовій постанові. Закон виключно звільняє дохід від оподаткування. Яка саме інформація щодо покупців буде передаватись в Податкову, я не знаю. Але як можна звільнити від оподаткування абстрактно, за номером картки, мені складно уявити.
В будь-якому випадку це точно не контраргумент проти цієї програми. Основний сумнів щодо програми викликає виключно величина очікуваного мультиплікатора.
– Фінансування програми кешбеку в 2024 році вимагатиме 3 млрд гривень, а в 2025-му – 6 млрд грн. Що буде, якщо програма стане надто популярною і вимагатиме додаткового бюджетного фінансування?
– Будуть збільшувати видатки бюджету. Інших варіантів там не передбачено.
Якщо так станеться, то збільшення попиту означатиме збільшення податків. Тож ми в такому випадку з задоволенням будемо підвищувати бюджетні витрати на програму. Дай Бог, щоб так було.
– Експерти очікують, що істотна частина коштів кешбеку не буде використана учасниками та повернеться назад до бюджету, а значна частина кешбеку, ймовірно, піде на оплату комунальних платежів і частково повернеться до бюджету у вигляді податків. Яка ймовірність такого варіанту?
– Таке може бути.
– Що у нас зараз з кредитуванням економіки?
– Це важливе питання. Почнемо з того, що з середини 2023 року кредитний портфель банків збільшується. Але маємо декілька істотних проблем, щодо яких потрібно приймати рішення про стимулювання кредитування.
Перша проблема полягає в тому, що сумарно у всіх валютах кредитний портфель банків є меншим, ніж на початок повномасштабної війни. Також спостерігаються суттєві диспропорції за секторами економіки. Якщо, наприклад, кредитування сільського господарства зростає (завдяки передусім програмі "5-7-9%"), то обсяг кредитування таких галузей як транспорт, будівництво, IT – скорочується.
Частка кредитів в чистих активах банківського сектору наразі є меншою, ніж на початок повномасштабної війни – 23,6% проти 36,1%.
Кредитування економіки до ВВП продовжує скорочуватись. На сьогоднішній день частка банківських кредитів резидентам до ВВП в Україні складає близько 15%. При цьому до війни в Україні це співвідношення складало 19% у 2021 році і 24% у 2019-му. Це теж невисокий показник, але найбільша проблема полягає в тому, що він скорочується. Так, в 2023 році він складав уже 15,3%, а на цей рік буде близько 14,8%.
Проблема посилюється, тим паче з урахуванням існуючих вад фінансування реального сектору через інші канали, зокрема через фондовий ринок, залучення зовнішнього комерційного фінансування тощо. За даними Світового банку, обсяг внутрішнього кредиту приватному сектору (всі фінансові ресурси приватному сектору, які надаються НБУ, банками, небанківськими установами тощо) за підсумками 2023 року оцінювався у 23,3% ВВП. Для порівняння у Польщі – 35%, в Угорщині – 33%, в Литві – 35%, в Чехії – 50%, Словаччині – 62%.
Проблема полягає також і у високих відсоткових ставках за новими кредитами. На липень 2024 року середня ставка у гривні складає 16,5%.
Це є ті проблеми, на які потрібно звернути увагу Національному банку України. Ми проводили заслуховування Національного банку і вказали на них. Я вважаю, що це має бути одним із основних напрямів концентрації зусиль Національного банку.
– Цікавий поворот. В Національному банку і банках-учасниках ринку стверджують, що роблять все можливе для стимулювання кредитування економіки, але немає платоспроможного попиту на кредити. Чи свідчить це про існування непорозуміння чи проблем в комунікації між НБУ, Мінфіном і парламентом?
– Чесно кажучи, я не знаю такого бізнесу, який міг би собі дозволити платити 16% за кредитами.
– Щодо ставок, банкіри стверджують, що цього року кредитні ставки знижуються порівняно з 2023-м.
– Так ставки за кредитами знижувались, бо знижувалась облікова ставка НБУ. Утім 16,5% за кредитом при інфляції в 4,3% – це дуже висока ставка. Тому Національний банк як регулятор має знайти золоту середину між макрофінансовою стабільністю і розвитком економіки.
Так, в Конституції основним завданням НБУ записано підтримання стабільності гривні. Там не йдеться про підтримку економіки. Тому інколи Національний банк звертає більше уваги на макрофінансову стабільність. Але макрофінансова стабільність нам потрібна, в першу чергу, щоб розвивалася економіка. Тому мені здається, що над цим балансом треба краще попрацювати.
Це стратегічне питання, бо воно стосується як утримання удару по економіці зараз, так і повоєнного відновлення. Гроші мають бути доступні для людей. Не може, наприклад, іпотека фінансуватися виключно за рахунок держпрограми "єОселя".
Я не маю права тиснути на регулятора, але ми всі маємо бачити цю проблему.
– Але НБУ зі свого боку може відповісти, що підтримання макроекономічної стабільності за рахунок високих ставок – це краще, ніж зниження ставки і як результат – ріст інфляції.
– Якщо розглядати крайнощі, то погані обидва варіанти. Суспільний інтерес – знайти баланс між макростабільністю і розвитком економіки. На жаль, цей баланс, зважаючи на озвучені мною цифри, не є оптимальним. Оптимальним баланс буде тоді, коли кредитний портфель збільшуватиметься не лише номінально, але й також відносно – як частка до ВВП, як частка у банківських активах тощо. А цього зараз не відбувається.
– Ваша логіка зрозуміла. Але НБУ пояснює утримання відносно високої облікової ставки прогнозним підвищенням інфляції на кінець року.
– Будь-яку ціль можна досягати двома способами – або ти це робиш з великим запасом міцності …
–…що робить Нацбанк …
– Це ви сказали, не я сказав.
– Це ж очевидно.
–…або ти глибоко аналізуєш, можливо щотижнево, або навіть щоденно всі процеси, які відбуваються на ринку, працюєш з деталями і нюансами, але трошки більше ризикуєш. Запас міцності ти трохи зменшуєш, але при цьому даєш людям більше можливостей отримувати кредити.
– Внаслідок реструктуризації комерційного держборгу впродовж найближчих трьох років Україні вдасться зменшити обсяг планових платежів з обслуговування та погашення боргу на 11,4 млрд дол., стверджують в Міністерстві фінансів. Це дозволить виконати цілі щодо покращення боргової стійкості, прописані в Меморандумі з МВФ. Проте, це не відповідає початковому плану МВФ, в якому закладена економія близько 15 млрд дол. на реструктуризації боргу. Тож Україна неповною мірою виконала умови МВФ? Які це матиме наслідки для співробітництва з МВФ?
– Безумовно, в переговорах із зовнішніми комерційними кредиторами українська сторона в тому числі орієнтувалась на позицію МВФ та інших офіційних кредиторів.
Досягнута угода про реструктуризацію єврооблігацій відповідає оновленому Меморандуму з МВФ та цілям програми EFF щодо досягнення боргової стійкості. Зокрема вона дозволяє зекономити на платежах на погашенні і обслуговуванні держборгу 11,4 млрд дол. протягом строку дії програми з МВФ.
Нагадаю, наприкінці червня під час останнього 4-го перегляду програми EFF і оцінки джерел кумулятивного фінансування за програмою (121,9 млрд дол.) МВФ виходив із потенційної економії на боргових платежах на суму 11,8 млрд дол. (без ВВП-варантів). При цьому, за висновком Фонду, програма EFF залишалась повністю профінансованою.
Отже, з цього можна зробити висновок, що досягнута боргова угода відповідає очікуванням Фонду та Групи кредиторів України.
А щодо невідповідності початковим планам і більшого потенціалу економії на боргових платежах, то не повинно бути ілюзій. Плани коригуються залежно від зміни зовнішніх обставин і нових умов. Остання реструктуризація українського суверенного комерційного зовнішнього боргу – це точно не про легку прогулянку, де все було наперед передбачено і прораховано. Це складна операція, з огляду на кількість залучених кредиторів (випусків облігацій), радників, обсяг проведених консультацій та дефіцит часу. Такі угоди складно моделювати. Плюс війна сама по собі також впливає на настрої кредиторів. Повномасштабна війна породжує значну невизначеність. Це також необхідно брати до уваги.
Я наведу інший приклад у контексті програми EFF. Зокрема, за програмою потреба у зовнішньому фінансуванні на 2025 рік визначена в сумі 22,7 млрд дол. Зараз же Мінфін прогнозує на наступний рік потребу в 34,7 – 37,7 млрд дол. Різниця складає 12 – 15 млрд дол. Це пов’язано з тим, що у 2023 році, коли розроблялась і починала впроваджуватись програма EFF, були одні припущення щодо завершення війни, тоді як у середині 2024 року – вони очевидно інші. Це нормально, що в умовах такої невизначеності ми змушені коригувати початкові плани.
– Хто виграв від реструктуризації більше – українська держава чи міжнародні приватні кредитори? Продемонструйте, будь-ласка, цифрами: хто і що виграв?
– Угода про реструктуризацію – це компроміс. Згадайте початкові пропозиції кредиторів і Мінфіну, наскільки далекими вони були, після чого сторони зійшлись десь посередині.
З найбільш важливих позицій – Україна отримала списання основної частини боргу на 37%, в тому числі 25% – це безумовне списання, з чим раніше кредитори не хотіли погоджуватись. За розрахунками Мінфіну, це зменшить наш держборг на 8,5 млрд дол. Ми також отримали комфортну середню процентну ставку обслуговування реструктуризованих облігацій у 2024-2027 роках на ріні 1,8% ( у попередніх пропозиціях кредиторів фігурувала середня ставка від 3% до 3,3%).
З найбільш важливих досягнень для кредиторів - останні отримали "премію за згоду" у розмірі 1,25% (хто погодився на умови до 23 серпня) та скорочення термінів погашення держборгу до 2036 року (початкова позиція Мінфіну – до 2040 року).
Угода як компроміс є прийнятною для України, бо дозволяє залишатись у програмі МВФ та повернутись до боргової стійкості у довгостроковій перспективі. Водночас, угода є прийнятною для кредиторів, бо дозволяє вийти на прийнятний рівень приведеної вартості облігацій, в т.ч. якщо спрацює умовний компонент у списанні боргу. Останній буде активовано у випадку виходу України на більші прогнозні обсягти номінального ВВП і зростання реального ВВП у 2028 році, ніж це визначено зараз програмою МВФ. Свідченням підтримки з боку кредиторів є дуже високий рівень погодження боргової угоди на рівні 97,4% від власників єврооблігацій (для успішної угоди мало бути не менше 2/3, а також більше 50% за кожним випуском).
Отже, в цілому маємо радше ситуацію "виграш – виграш", ніж коли одна зі сторін програла, погодившись на невигідні умови.
Вважаю, що з огляду на всі обставини Мінфін і його радники спрацювали добре. Звісно, завжди є місце для кращих умов. Можна порівнювати з іншими реструктуризаціями. Утім це не завжди працює лінійно. В цілому ми маємо хороший результат.
Підсумок угоди також в тому, що Україна довела – вона є відповідальним, цивілізованим боржником, що домовляється і "грає за правилами". Останнє є важливим для вибудовування довірливих відносин з кредиторами і повернення на зовнішні комерційні боргові ринки після війни. Як би нам не хотілось, але зовнішнє офіційне фінансування що ближче до завершення війни, то більше буде скорочуватись. Маємо бути готовими до цього.
– Чи відомо вже, як буде враховано інтереси вітчизняних приватних тримачів (на суму близько 20 млн дол.) українських єврооблігацій, борг за якими підлягає реструктуризації? Там була проблема в тому, що більшість з них не мала права голосувати щодо умов реструктуризації, і НБУ взяв на себе цю функцію.
– Україна є цивілізованим і передбачуваним боржником. Інтереси всіх груп кредиторів (інституційних, "дрібних" приватних, включно із групою, яку ви назвали, – приватних внутрішніх інвесторів) будуть враховані відповідно до умов реструктуризації. Усі технічні питання, в тому числі, чи встиг НБУ проголосувати за невеликих приватних інвесторів і на яких умовах, варто переадресувати до Мінфіну і НБУ. Не готовий коментувати це питання по суті.
– Наразі Україна веде перемовини про чергову реструктуризацію заборгованості за ВВП-варантами. А з 31 травня 2025 року Уряд тимчасово зупинив здійснення платежів за зобов'язаннями за державними деривативами 2015 року (ВВП-варантами) на термін до проведення операції (правочину) з ними. Навіщо це було зроблено, що від того хоче виграти Україна, якими будуть наступні кроки Уряду, і чого чекати від кредиторів України через цей крок?
– Неодноразово висловлював свою думку щодо ВВП-варантів, яка не змінилась. Якщо коротко – я б волів, щоб цього інструменту не було за умовами реструктуризації 2015 року.
Вважаю, для країни це надто ризиковий інструмент, який закладає неправильну економічну мотивацію – розвиватись із низькими темпами економічного розвитку (3% і нижче), аби не потрапити під виплати. В іншому випадку країна буде покарана "космічними" виплатами, які можуть сягати 40% приросту ВВП понад 4%. У цьому контексті ВВП-варанти були і залишаються міною уповільненої дії, яка якщо нічого не робити і просто чекати, підриватиме наші мирні дивіденди – прискорені темпи економічного розвитку після війни. Рано чи пізно нам доведеться вирішувати цю проблему. Нагадаю також, що Україна до війни викупила близько 19% початкового випуску ВВП-варантів.
Щодо поточної ситуації. Уряд дійсно тимчасово зупинив платежі за ВВП-варантами з 31 травня 2025 року. Це поширена практика напередодні або у процесі переговорів про реструктуризацію. По-перше, має бути юридичне підгрунття для Мінфіну не здійснювати боргові платежі при їх настанні. Саме 31 травня 2025 року має бути здійснено платіж за ВВП-варантами за підсумками економічного зростання 2023 року. За умовами реструктуризації, там має бути платіж, обмежений 0,5% ВВП. По-друге, це певний запобіжник від неконструктивної поведінки з боку кредиторів, який сигналізує про серйозність намірів українського уряду укласти нову угоду.
Щодо наступних кроків уряду і кредиторів – логічно переадресувати це питання Мінфіну. Всі опції щодо ВВП-варантів – нова реструктуризація або їх повний/ частковий викуп, можливість якого передбачена у 2024-2027 роках домовленостями про реструктуризацію від 2022 року – на столі.
На даному етапі я не можу публічно коментувати пропозицію і наступні кроки України, бо це може вплинути на переговорну позицію кредиторів.