У Гарріс є шанси виграти у Трампа

Про події минулого місяця в американській політиці писатимуть книги. Усього за чотири тижні в гонці за пост президента США відбулося безліч змін, які закінчилися її повним перезавантаженням. До виборів залишається лише близько 100 днів і американці вийшли на фінішну пряму.

Із самого початку кампанії головною проблемою виборців із президентом Джо Байденом був його вік. Байден вже найстаріший президент США в історії, а до кінця другого чотирирічного терміну йому виповнилося б 86. У опитуваннях (як загальнонаціональних, так і в ключових штатах) виборці заявляли про серйозні сумніви в здатності Байдена зберігати в такому похилому віці розумові здібності, необхідні управління країною.

Провальний виступ Байдена на дебатах 27 червня явно підтверджував побоювання виборців. Його підтримка різко знизилася, проте не катастрофічно. Рейтингу Байдена не дозволяла сильно падати глибока непопулярність його суперника – Дональда Трампа. Якби Трамп був трохи "нормальнішим" кандидатом, його перевага стала б набагато більшою.

У наступні тижні, коли Байден, його родина та найближче оточення намагалися вирішити, чи варто йому виходити з гонки, Трамп пішов у тінь, проводячи більше часу на полі для гольфу, ніж на публіці. Коли 13 липня він з'явився на мітингу в Пенсільванії, американська електоральна сага набула особливого драматизму: під час виступу Трампа пролунали постріли, і куля потенційного вбивці зачепила йому вухо.

Але навіть після цих пострілів (які Трамп спритно перетворив на шоу для фотографів – він підняв кулак у повітря перед натовпом, поки по його щоці текла кров) його рейтинги не дуже зросли. І цього не сталося після з'їзду Республіканської партії в Мілуокі, де він був офіційно номінований на пост президента і виступив з безладною, нелогічною і розколювальною промовою, яка суперечила його закликам до "єдності" на тлі політичного насильства.

Чому вся ця драма не вплинула на незалежних і невизначених виборців, а також на республіканців, яким не подобається Трамп? Якщо спрощувати, більшості американців не подобалися обидва варіанти. Так, Байден – старий, але Трамп не надто молодший – йому 78. Крім того, Трамп хаотичний, корумпований, ірраціональний і, ймовірно, проводитиме політику, яку мало хто підтримає за межами його вузької бази виборців-екстремістів.

Демократи теж зробили низку важливих стратегічних помилок. Поки Байден розмірковував, залишатися йому в гонці чи ні, його виборчий штаб і весь політичний апарат демократів мали критикувати Трампа та його нового кандидата у віце-президенти Джей Ді Венса, якого підтримує Кремль. Натомість демократи завмерли в режимі очікування, причому вже не вперше.

Майже п'ять років пропрацювавши з апаратом Демпартії, я з перших рук знаю, як через небажання чи нездатність діяти швидко і рішуче ця партія надто залежить від зовнішніх чинників, намагаючись посилити свої позиції. Як приклад можна навести справу "Добс проти Організації жіночого здоров'я в Джексоні": своїм рішенням у цій справі Верховний суд у 2022 році скасував рішення у справі "Роу проти Уейда" 1973 року, яке встановило конституційне право на аборт. 2009 року демократи могли б закріпити рішення у справі "Роу" федеральним законом, коли вони контролювали Білий дім та обидві палати Конгресу. Проте президент Барак Обама вирішив, що право на аборт не є ключовим пріоритетом.

І поетом, напевно, не варто дивуватися, що в стані демократів відбувалося так мало подій у період між провалом на червневих дебатах та оголошенням виборчого штабу Байдена (майже через місяць), що він відмовляється від партійної номінації в президенти і підтримує кандидатуру віце-президента Камали Гарріс. Замість повторного матчу двох старих та непопулярних кандидатів розпочалося захоплююче змагання за майбутнє США.

У XXI столітті багато в американській політиці з'являлося вперше: перший президент афроамериканець, потім перший президент потенційно авторитарного режиму, перші вибори під час глобальної пандемії, а тепер кандидат, який виграв праймеріз в одній із найбільших партій, вперше виходить із гонки.

Незабаром може з'явитися ще одне нововведення: якщо в листопаді виграє Гарріс, вона стане першою жінкою-президентом Америки. Така перспектива розбурхує. Усього за 24 години спонсори виділили рекордні 81 млн доларів на передвиборчу кампанію Гарріс, а її перша поява на публіці як кандидат була зустрінута бурхливим схваленням присутніх. Демпартія (від керівництва до спонсорів) зробила необхідний крок, оголосивши про беззастережну підтримку нового кандидата.

Реакція команди Трампа виявилася цілком передбачуваною. Трамп заявив, що йому мають компенсувати мільйони доларів, які він витратив на кампанію проти Байдена, і назвав висування Гарріс "державним переворотом". Ряд конгресменів-республіканців назвали Гарріс кандидатом "DEI" (англомовна абревіатура для трьох слів – різноманіття, рівність, інклюзивність), натякаючи на те, що її обрали через ідентичність, а не особисті якості. Республіканці кидаються в Гарріс усім поспіль, але поки що безрезультатно.

У наступні 100 днів контраст між двома кандидатами ставатиме дедалі різкішим. На тлі молодої та енергійної Гарріс майже 80-річний Трамп виглядатиме старим. Хоча Гарріс спіймала попутний вітер, відсутність широкої підтримки Трампа тягне його вниз. Гарріс (сподіватимемося) запропонує ясну, сильну і повну ентузіазму програму вступу в нову політичну епоху пост-бебібуму, а Трамп, некомпетентний ретроград, і надалі використовуватиме потворну риторику та тактику залякування.

Як казав покійний президент Джордж Буш-старший, у політиці треба ставити на команду із високими шансами. І зараз це команда Гарріс. Якщо їй вдасться скористатися шансом і максимально наростити ентузіазм суспільства щодо своєї кампанії, тоді вона цілком зможе завдати нищівної поразки Трампу та Республіканської партії.

Рід Гален – автор блогу "The Home Front" на платформі Substack, президент JoinTheUnion.us – коаліції захисників американської демократії та борців з авторитарними кандидатами.

Copyright: Project Syndicate, 2024.
www.project-syndicate.org