Федір Веніславський: Ймовірність того, що закінчимо війну до літа – це надмірний оптимізм

Про те, який наступ готує Росія, чи зможе Україна протистояти ворожим планам, чому відклали заміну міністра оборони, чи будуть рішення Ради по УПЦ МП та нардепам з ОПЗЖ – в інтерв'ю РБК-Україна розповів народний депутат від "Слуги народу" Федір Веніславський.

Хвиля кадрових перестановок дійшла до Міноборони. Поштовхом до радикальних рішень стали підозри, що харчування для армії під час війни могли закупляти за непрозорими цінами. Як наслідок, минулої неділі депутати зі "Слуги народу" повідомили про плани замінити нинішнього міністра Олексія Резнікова на начальника ГУР Кирила Буданова. Однак не пройшло й доби, як у президентській фракції відклали це рішення.

Зміни у владних кабінетах стали однією з двох топ-тем нашого інформаційного простору поряд з можливим наступом росіян. І наші західні союзники, і українське військово-політичне керівництво попереджає, що Москва готується взяти реванш. Це, вочевидь, спонукало США та європейських партнерів відкинути свої певні табу щодо передачі озброєння для ЗСУ.

Проте так звана політика управління ескалацією все ще зберігається в кроках Заходу: є побоювання, що потрібна зброя надійде не зовсім вчасно. А через цю обережність Україна сплачує ціною людських життів та значно повільніше може звільняти свої території.

Про те, що може готувати на найближчий час Росія, про озброєння, необхідне Україні, про заборону УПЦ МП, про позбавлення мандатів екс-членів ОПЗЖ, а також про кадрові перестановки у владі в інтерв'ю РБК-Україна розповів представник президента у ВР, член парламентського комітету з національної безпеки, оборони і розвідки Федір Веніславський.

– Чому відклали зміни в керівництві Міноборони, маю на увазі звільнення Олексія Резнікова і, відповідно, призначення Кирила Буданова?

– Щодо можливих перестановок в Міністерстві оборони питання дискутувалося вже протягом певного часу. І як тільки-но виникло це непорозуміння щодо закупівлі продуктів харчування, було обговорення, що міністр має взяти на себе політичну відповідальність. Оскільки він фактично одноособово підбирав команду і призначав тих людей, які в тому числі винні в цих медійних скандалах.

З іншого боку, у нас як у членів комітету з національної безпеки, оборони і розвідки були деякі запитання до роботи міністра і без історії з продуктами харчування. Вони стосуються і товарів оборонного призначення, зокрема зброї, техніки тощо. Тому не можна сказати, що для нас це була несподіванка. Але на рівні фракції це питання в неділю обговорювалося вперше. Воно обговорювалося не як факт, що вже відбувся, а як потенційна можливість, що може мати місце в майбутньому – зміна міністра оборони, щоби продемонструвати європейський підхід у політиці, що міністр відповідальний.

Але, як я розумію, це був такий експромт від керівництва фракції, не узгоджений з президентом. А суб'єктом внесення подань і про призначення, і про звільнення міністра оборони є саме президент. Тобто в даному випадку тільки президент визначає, чи влаштовує його міністр оборони чи не влаштовує. Ні станом на 5 лютого, коли було засідання фракції, ні станом на сьогодні ніяких ініціатив з боку президента щодо дострокового припинення повноважень міністра оборони не надходило.

Тому я думаю, що виникла якась проблема в комунікації. Адже на засіданні фракції було домовлено, що ми у внутрішньому колі це питання просто дискутуємо, однак потім ця інформація чомусь потрапила в ЗМІ, була опублікована лідером фракції Давидом Арахамією і деякими іншими нашими колегами по комітету. Хоча не було до кінця узгоджено, що це вирішене питання.

Зараз дискусії йдуть. Я думаю, що ми матимемо можливість спостерігати зміни в складі уряду протягом досить короткострокової перспективи. Чи буде серед них міністр оборони – побачимо, тому що рішення по міністру оборони, як і по міністру закордонних справ, може ухвалювати лише президент. Наша політична сила, яка має більшість у парламенті і право коаліції депутатських фракцій – зрозуміло, є пропрезидентською. І реалізувати чи ухвалювати якісь ініціативи, які можуть розбалансувати відносини між президентом і парламентом, ми точно на даний момент не будемо і не бачимо для цього підстав. Щодо інших міністрів – ситуація інша, тут уже можуть бути ініціативи і з боку фракції.

– Можуть бути? Які?

– Подивимось.

– Чи є вже кандидатури, які обговорюються серйозно?

– Є.

– Тобто ви не можете сказати, що зміна міністра оборони знята з порядку денного? Це питання поки відкладене, я вірно зрозуміла?

– Повторюсь: президент не робив жодних заяв щодо того, що міністр оборони має піти у відставку. Тому говорити про те, що міністр оборони піде у відставку, юридичних підстав немає. Політичне підґрунтя для того, щоб це питання дискутувалося, є. І воно пов'язане не лише з харчуванням.

– Обгорювалося, що Олексія Резнікова хочуть призначити очільником Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Хіба не планується ліквідація цього міністерства найближчим часом?

– Це питання дискусійне. На фракції також було обговорення, чи має це міністерство надалі існувати чи воно непотрібне. Переважна більшість депутатів, які дотичні до сфери безпеки та оборони, висловили таку точку зору, що Міністерство стратегічних галузей промисловості діє в дуже тісному контакті з Укроборонпромом, який має нарощувати потужності в умовах війни.

Зараз для України стратегічний напрямок номер один – це сфера безпеки і оборони, зокрема і забезпечення налагодження якихось нових виробництв, які допоможуть нам виграти війну. А Міністерство стратегічних галузей промисловості для того і створювалося – щоби формувати візію розвитку тих чи інших стратегічних сфер і через ті механізми, які є в його розпорядженні, давати поштовх і виділяти кошти на те, щоб ці виробництва почали працювати. Тому на даний момент переважає точка зора, яка, думаю, буде зберігатися до кінця війни – що Міністерство стратегічних галузей промисловості ліквідовуватися не буде.

Чи буде зміна одного керівника на іншого? Періодично до пана Рябікіна, який очолює це міністерство, також виникають питання – що міністерство не настільки ефективне, як би мало бути в умовах війни. З іншого боку, я як член комітету з національної безпеки, оборони і розвідки достатньо тісно спілкуюсь з паном Рябікіним і знаю, що це міністерство на сьогодні робить достатньо багато. Не про все відомо публічно, не про все взагалі потрібно говорити публічно, адже є певні закриті, сенситивні напрямки, розвиток яких стимулює Міністерство стратегічних галузей промисловості.

Чи є до нього претензії як до керівника? Знаєте, до всіх керівників є якісь претензії. Чи буде він найближчим часом змінений? Якщо є такі думки в керівництва фракції, то, напевно, ці думки виникли не на порожньому місці.

– Чи визначені вже ті міністерства, які точно найближчим часом будуть кудись приєднувати в рамках оптимізації Кабміну?

– Це на даний момент питання не до Верховної ради, а до Кабінету міністрів, бо саме він ухвалює рішення про об'єднання, реорганізацію міністерств. Дискусії щодо оптимізації управлінських функцій тих чи інших міністерств, їхньої кількості, назв і спрямованості йдуть. І я думаю, що вони мають усі шанси в найближчій перспективі завершитися якимись конкретними рішеннями з боку уряду та Верховної ради.

– Чи є у вас певні дані та версії щодо авіакатастрофи з керівництвом МВС – маю на увазі що призвело до цієї катастрофи?

– Здійснюються слідчі дії. Говорити про якісь результати цих слідчих дій некоректно, тому що це не є сферою моїх повноважень як члена комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки. Скажімо так: збіг кількох обставин призвели до цієї трагедії. Не виключаємо, що був і людський чинник у процесі експлуатації цього повітряного судна, є підозри і на якісь технічні, і на погодні питання. Але говорити напевно без висновків слідства передчасно.

– Чи виключається така версія як причетність росіян?

– І те, що літак летів на низьких висотах, і те, що в одному місці знаходилися всі керівники, які мали потрапити на нараду – це все наслідки війни. Але даних, які би свідчили про те, що це був терористичний акт з боку Російської федерації, зараз у мене немає.

– Звільнення попереднього очільника СБУ Івана Баканова – це результат безпорядку в спецслужбі чи проникнення російських "кротів"?

– Я думаю, це результат того, що пан Баканов, з одного боку, не продемонстрував ту ефективність, яку від нього очікував і президент, і парламент. З іншого – в силу різних обставин він допустив, що в лавах Служби безпеки України були відверті вороги, які входили до його близького оточення, і він не зміг поставити якісь запобіжники, щоб цього не було. І в сукупності це призвело до певних наслідків, які стали предметами службових перевірок та розслідувань, і, врешті-решт, до зміни керівництва СБУ.

– Ви якраз згадали про те, що російські агенти були в верхах спецслужби. А наскільки вони загалом були глибоко в СБУ на початку війни?

– Я не думаю, що вони дуже глибоко проникли в лави найвищого керівництва Служби безпеки України. На якихось середніх рівнях – ми точно не виключаємо. Є інформація про наявність ворогів і значну частину з них викрили, вони зараз перебувають під слідством. З огляду на те, яким було керівництво СБУ ще за часів Януковича, і до того ж Російська федерація робила дуже багато конкретних дій, щоби підготуватися до цієї війни – ми не можемо виключати, що в різних органах ще є російські агенти.

Новий голова Служби безпеки пан Малюк на засіданні комітету в понеділок, до речі, наводив приклади, що деякі вищі офіцери зовсім недавно були затримані, і є дуже обгрунтовані підозри, що вони працювали на Росію. Це не в складі СБУ, а в складі сектору безпеки та оборони загалом.

У складі СБУ ми знаємо декількох людей – ми не маємо підстав говорити, що вони були російськими агентами. Але те, що вони були або непрофесіоналами, або не зовсім виконали свої обов'язки своєчасно і в тому обсязі, в якому від них очікували – це, мабуть, була головна проблема, яка призвела до їхнього звільнення.

– Є питання, яке цікаве суспільству і на яке все ще немає відповіді. Чи є у вас версії, дані, що таки відбувалося, коли окупантам вдалося так легко зайти до Херсонської області з Криму?

– Ми це питання тримаємо на контролі комітету. Було кілька засідань комітету, на яких ми це питання розглядали в закритому режимі. Ми розуміємо, що були й випадки зради з боку деяких представників сектору безпеки та оборони, в тому числі й з боку Збройних сил. Проте це питання є предметом досудового розслідування. Є відповідні кримінальні провадження, адже у нашого комітету було дуже багато питань, як росіяни змогли так легко просуватися, і ми їх піднімали. Оскільки провадження розслідуються, зараз говорити про те, що є предметом досудового розслідування, не зовсім коректно.

– Нещодавно The Wall Street Journal (WSJ) опублікувало цікавий матеріал про роль та загадкову смерть Дениса Кірєєва. Але я так і не отримала відповідь про причину його вбивства. Що призвело до його смерті – це якась miscommunication між СБУ та ГУР, чи він був подвійним агентом і Росія через своїх "кротів" вирішила його ліквідувати? Що відбулося?

– Тут є декілька версій, що насправді відбулося. Але, як і на попереднє питання, мушу сказати, що ця смерть є предметом досудового розслідування Державного бюро розслідувань. І до завершення розслідування говорити про якісь версії принаймні некоректно, тому що це буде розцінюватися як втручання в досудове розслідування. Якась сенситивна інформація, яка відома мені як члену комітету, не може бути розголошена.

– Але у вас склалася картина, що відбулося, з тої інформації, якою ви володієте?

– Так. На превеликий жаль, дуже багато не зовсім приємних моментів у цій картині, але картина загальна є.

– Ви можете зараз сказати, чи був він подвійним агентом чи ні?

– Думаю, малоймовірно, що Кірєєв був подвійним агентом.

– Як зараз рухається у парламенті законопроект про заборону УПЦ МП?

– Кабінет міністрів України зареєстрував відповідний законопроект. Він перебуває на розгляді у комітетах. Є час на внесення альтернативних проектів. Як тільки закінчаться передбачені законом про регламент Верховної ради України процедурні строки, профільний комітет дасть згоду, і ймовірність, що в залі він знайде достатню кількість прихильників дуже висока. Я думаю, що найближчим часом ми цей закон приймемо.

– Чи вірно я розумію, що Верховна рада не буде позбавляти мандатів усіх вихідців з ОПЗЖ, бо це незаконно, а натомість ви вирішили піти таким шляхом, щоб в індивідуальному порядку переконувати їх здавати мандати?

– Я не можу сказати, що вирішили піти індивідуальним шляхом, щоби кожного переконувати здавати мандати. Є конституційні підстави для дострокового припинення повноважень народного депутата України. Одна з підстав – це набуття іншого громадянства або виїзд на постійне місце проживання за межі України. Якщо з цієї політичної сили є депутати, які з 24 лютого в сесійній залі жодного разу не з'являлися, то, на мою думку, є юридичні підстави для того, щоби ставити питання про втрату ними статусу народних депутатів України.

Відповідні процедури йдуть. І є індивідуальні заяви – деякі депутати не хочуть, щоб їх позбавляли мандатів, тому вони самі добровільно складають свої повноваження. Але з юридичної точки зору можу точно сказати: всі ініціативи, які спрямовані на припинення повноважень народних депутатів від ОПЗЖ, окрім тих підстав, які передбачені Конституцією – це виключно політичний популізм, який до жодних юридичних наслідків не призведе. Придумувати якісь механізми, які точно будуть поставлені під сумнів щонайменше нашими західними партнерами – це точно не той шлях, яким ми повинні йти. Тому я не думаю, що є підстави для прийняття рішення про суцільне припинення повноважень усіх депутатів від ОПЗЖ.

– Цього року мали би відбутися вибори до Верховної ради, вірно чи ні?

– Не зовсім вірно. Тут я уже можу дискутувати як фахівець у галузі конституційного права. Є дві норми Конституції, які між собою конкурують. У мене є суто професійна точка зору, яку я ще висловлював, коли був викладачем на кафедрі конституційного права – тобто вона грунтується не на тому, що я народний депутат і тому хочу продовжити собі строк повноважень. Коли ми говоримо, що строк повноважень народних депутатів складає п'ять років – це означає, що народ уповноважив тих депутатів, яких він обрав, п'ять років виконувати свої повноваження.

За законом, вибори мають відбутися в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної ради, а парламент набув своїх повноважень 31 серпня 2019 року. Якщо брати останню неділю жовтня 2023 року, тоді термін повноважень народних депутатів складе 4 роки і 3 місяці. Тим самим ми фактично позбавляємо народ України того права, яким він наділив народних депутатів.

Тому моя суб'єктивна точка зору – вибори мали би відбутися в 2024 році. Але зараз усі дискусії про те, коли мають пройти вибори втратили сенс, адже в умовах воєнного стану їх навряд чи можна проводити з кількох причин. Треба забезпечити безпеку учасників виборчого процесу, підготувати виборчі дільниці. В умовах тимчасової окупації територій там в принципі неможливо провести вибори. В прифронтовій зоні також неможливо провести вибори.

Тому ймовірність того, що вибори будуть у цьому році, нульова. Адже, якщо готувати голосування цього року, то всі виборчі процедури треба розпочинати вже в липні. Кирила Буданова я дуже поважаю, він єдиний давав усі правильні прогнози. Але ймовірність того, що ми закінчимо війну до літа – це надмірний оптимізм від Кирила Олексійовича.

– Що з реформою КСУ, наскільки відомо, у Єврокомісії та Венеційської комісії з одного боку та української влади – з іншого є розбіжності з цього питання?

– Дуже складне питання насправді. Тому що для мене не зовсім зрозуміла така зміна позицій Венеційської комісії і Єврокомісії. В першому висновку Венеційської комісії йшлося, що має бути забезпечений паритет між українськими та міжнародними представниками експертного середовища у цій конкурсній комісії, яка буде рекомендувати призначення тих чи інших суб'єктів. Вони двічі змінювали свій висновок і в кінцевому варіанті сказали, що треба забезпечити вирішальне право лише за міжнародними експертами.

Зараз буде дуже складна ситуація, на превеликий жаль, з внесенням змін до закону про Конституційний суд. Наші партнери вимагають, щоб Україна внесла зміни до цього закону якраз у частині прозорого конкурсу. Коли ми обговорювали в залі парламенту цей законопроект, то навіть між опозиційними фракціями – "Батьківщиною" та "Європейською солідарністю" – були діаметрально протилежні заяви під час обговорення документу в парламенті. "Європейська солідарність" закликала віддати вирішальне слово усім міжнародним експертам. Тоді як "Батьківщина", навпаки, казала, що цього не можна робити, бо ми поступаємося своїм суверенітетом.

У нашій фракції також були певні дискусії. Тому що надавши вирішальний голос міжнародним експертам, виходить так, що ми менше довіряємо нашим українським. Але ще будемо дискутувати. Зараз мені складно сказати, чим закінчиться це обговорення, тому що європейські партнери не надають своїх експертів до конкурсної комісії, а конкурсні процедури вже почалися. Верховна рада вже щонайменше оголосила конкурс, подалися кілька людей на три вакантні місця.

– Уже приблизно два місяці ми чуємо про те, що Росія готує якийсь більш серйозний наступ. Чи вірно я розумію, що основний удар окупантів буде сфокусований саме на Донбасі? Чи все ж вони можуть повторити широку стратегічну наступальну операцію, як це було в лютому минулого року – на різних ділянках фронту, відразу на кількох напрямках?

– На даний момент я виключаю будь-яку ймовірність широкомасштабної наступальної операції росіян на всіх напрямках, як це було наприкінці лютого 2022 року. По-перше, кількість наших військовослужбовців, збройних формувань – це вже не 256 тисяч, як це було станом на 24 лютого. Їх щонайменше втричі більше, це дуже потужна сила. І навіть попри те, що в нас тоді були втричі менші війська, ворогу не вдалося досягти своїх цілей. Ми їх відкинули з наших земель. Те, що вони зараз накопичать такі сили, які дозволять їм широкомасштабно наступати з усіх боків – практично неймовірно.

З іншого боку, для Путіна життєво важливо продемонструвати, що він щось досяг у цій війні. Не треба забувати, що в Росії відносно скоро президентські вибори, а Путін же бачить себе довічним "фюрером", тому він прагне продемонструвати якісь успіхи. Станом на сьогодні ми бачимо зосередження значних сил ворога на луганському та донецькому напрямках, там уже зараз йдуть найгарячіші бої – це район Авдіївки, Бахмута, Вугледара, Кремінної.

Недооцінювати ворога ми не можемо, ресурс Російської федерації ще досі дуже потужний, у них значний мобілізаційний ресурс, мобілізаційні заходи в них не припиняються. Я особисто очікую, що початок їхньої наступальної операції буде впродовж тижня – максимум двох. Основний удар, як я бачу на даний момент, буде в Донецькій та Луганській областях. Можливо, другий напрямок, який, на мою думку, буде відволікаючим – це буде Південь. І гіпотетичний напрямок – це може бути Північний схід, наприклад, Сумська область…

– Ви вважаєте, що вони можуть нагнати до кордонів Сумської та Чернігівської областей війська, щоби створити видимість якогось наступу?

– Можуть бути якісь відволікаючі маневри. Але зараз інформації про те, що в них там є якісь сили та засоби, немає.

– Військові та аналітики кажуть, що раніше переломним моментом для фронту стала поставка нам HIMARS, які змінили баланс сил. Яке озброєння, на вашу думку, тепер може стати наступним переломним фактором?

– Танки. На превеликий жаль, у нас до війни були застарілі радянські танки Т-64, Т-72 і дуже невелика кількість наших сучасних танків. Частина з них була пошкоджена, знищена під час бойових дій. Тому для нас дуже важливо отримати ту техніку, яка якраз допоможе здійснювати ефективні контрнаступальні заходи.

– Ви сказали виданню Bild, що для повного звільнення нашої території, нам потрібно від 500 до 700 танків. Це загалом чи ще плюс до тих, що ми маємо?

– Я мав на увазі, що ми очікуємо від партнерів передачу нам ще такої кількості танків додатково. Коли ми говоримо з нашими західними партнерами, ми ж завжди намагаємось просити більше. Якщо в нас загалом буде 10 танкових бригад – 1000 танків – це буде дуже ефективний інструмент для деокупації наших територій. Але, думаю, якщо їх буде 5-7 – це також буде достатньо, щоб ефективно звільнити нашу територію.

– Чи вели ви підрахунок, скільки нам їх уже погоджено передати найближчим часом?

– Є різні підрахунки. Але якщо казати орієнтовно, то найближчим часом нам можуть передати 150-300 танків – це протягом 2-3 місяців.

– Якщо я вірно проаналізувала останні заяви, то перші танки ми очікуємо до кінця березня?

– На останньому "Рамштайні" було загальне розуміння, що танки нам потрібні до 1 квітня, тому що всі вважають, що цей проміжок часу може мати важливе значення через активізацію російських військ. Тому протягом півтора місяця, що залишилися, ми маємо хороші шанси отримати перші танкові батальйони.

– Чи не буде це надто пізно з огляду на те, що росіяни от-от можуть розпочати масштабні наступальні дії?

– До наступальних операцій росіян ми готові. Оборона насамперед передбачає наявність надійних фортифікаційних укріплень та артилерії, що зупиняє наступ ворога. Танки – це все ж більш наступальна зброя. Самохідні артилерійські установки ми вже отримуємо. Ми отримуємо бойові броньовані машини, які можуть посилити нашу оборону. Ми отримуємо достатню кількість ручних протитанкових засобів. Тому дуже негативних прогнозів щодо наступу Російської федерації навряд чи варто робити. Думаю, ми зможемо стримати цей наступ ворога, а далі будемо очікувати, що для нашого наступу партнери встигнуть надати необхідну кількість техніки.

– Нещодавно США оголосили, що в черговому пакеті військової допомоги для України будуть боєприпаси GLSDB до HIMARS дальністю до 150 кілометрів. Водночас і американські чиновники заявили, що на передачу цих бомб підуть місяці. І західні аналітики кажуть, що оскільки в США ще немає серійного виробництва цих бомб, то на їхню передачу може піти до дев'яти місяців, і мова буде йти лише про десятки штук. Не знаю точно – так це чи не так, але якщо це так, то чому Білий дім ухвалив таке рішення, адже далекобійні боєприпаси потрібні нам ще на вчора, а не через дев'ять місяців?

– Ви ж бачите, досі ведуться постійні дискусії, що більш далекобійні засоби ураження, на думку деяких наших західних партнерів, можуть спричинити подальшу ескалацію. Хоча мені складно уявити, про яку подальшу ескалацію йдеться. Вже перейдені всі можливі рівні ескалації, які Путін міг собі дозволити, в тому числі і застосування ракет по цивільних інфраструктурних об'єктах. Проте така обережність зберігається, на превеликий жаль.

З іншого боку, є дійсно об'єктивні причини. Світ був не готовим до такої війни. Світ не накопичував такої кількості боєприпасів, скільки їх зараз використовують Збройні сили України і ворожі війська Російської федерації. Це найбільш масове застосування різних засобів ураження ще з часів Другої світової війни – такого ще не було за останні 80 років. Витрачання боєприпасів дуже інтенсивне, а виробничі потужності не встигають за цими темпами.

Коли ми говоримо про більш далекобійні боєприпаси для HIMARS, то тут також є і політична складова – нам ніби їх і пообіцяли, бо вони дозволять нам більш ефективно воювати, вражати цілі в тилу і це сприятиме контрнаступальним діям української армії. З іншого боку, кількість цих боєприпасів справді дуже невелика. До того ж, коли ухвалюється рішення про передачу таких зразків озброєння, то закордонні політики також мають запевняти своїх виборців, що це не призведе до послаблення їхньої власної обороноздатності. Тобто вони не можуть віддати нам усе, що в них є. Зараз їм справді доведеться замовляти виготовлення цих ракет у виробників. Водночас якщо ми отримаємо навіть десятки таких ракет – це істотно допоможе.

– У них є ракети ATACMS з дальністю до 300 кілометрів, які не потрібно чекати дев'ять місяців. Чи можуть США, поки буде йти виробництво цих бомб GLSDB, передати нам ці ATACMS?

– Ми над цим працюємо. Але я би не був надто оптимістичним у питанні, що ми їх швидко зможемо отримати.

– Чи може наш військово-промисловий комплекс придумати якесь рішення щодо далекобійних ракет, боєприпасів, бомб на кшталт цих снарядів до HIMARS до того часу?

– Ми над цим працюємо. Мені подобається цей відомий діалог, коли до Ізраїлю приїжджали і запитували, чи є в них ядерна зброя: "Ні, в нас її немає, але якщо буде потрібно – ми її застосуємо". Так-от можна сказати в схожий спосіб: "У нас немає далекобійних ракет, але якщо виникне потреба, ми застосуємо такі ракети власного виробництва по території Російської федерації".

– Чи може Україна найближчим часом отримати винищувачі "натівського" зразка – скажімо, цього року?

– Коли мене запитували ваші англійські колеги, я їм сказав: сумнівів, що ми отримаємо сучасні західні винищувачі – чи F-16, чи швецькі, чи французькі винищувачі – точно немає. Але схожа ситуація була з HIMARS, що стали психологічним та переломним рубежем: ми їх отримали не в березні, а вже всередині - наприкінці літа. Якби нам дали артилерію на початку війни, хоча би в квітні минулого року, ми б уже мали інші результати. Була також дискусія про закриття неба, на всіх рівнях говорили про це з перших днів війни. Нас навіть не хотіли чути, лише восени ми почали отримувати більш сучасні системи ППО і тепер очікуємо Patriot.

Так само з танками: восени почались розмови, в січні ухвалили рішення і весною ми їх отримаємо. А якби ми отримали принаймні 100 танків у вересні чи в жовтні, то, повірте, ми би вже звільнили всю Луганську область, а можливо – і всю Донецьку. Коли генерал Сирський з його угрупованням звільняв Харківщину і виходив на територію Луганської області, йому не вистачило резерву в одну танкову бригаду, щоби просуватися далі в Луганській області. Ми з ним у тісних контактах і часто до нього їздимо. Ми розуміємо, що в України об'єктивно не було такого наступального танкового резерву, який би дозволив розвинути цей успіх. Потім воно загальмувалося, і відтоді продовжуються позиційні бої.

Питання танків вирішено, питання ППО вирішено. Літаки, я впевнений, ми також отримаємо. Але якби ми їх отримали зараз, то ми б змогли більш ефективно і протистояти, і наступати. Можливо, вони прийдуть через кілька місяців, коли ціна, сплачена життями наших військовослужбовців, буде ще вища. Я говорив про це нашим західним партнерам і вони це розуміють. Однак усе йде зі стандартною затримкою в 3-4 місяці. І така нерішучість тягне за собою погані наслідки для всього світу.