12 лютого дипломатична активність навколо закінчення війни Росії проти України вийшла на небачений рівень. Президент США Дональд Трамп провів телефонні розмови із російським диктатором Володимиром Путіним та президентом України Володимиром Зеленським. Паралельно міністр оборони США Піт Хегсет зробив низку резонансних заяв про нереальність для України членства в НАТО та повернення до кордонів навіть 2014 року.
РБК-Україна розповідає, як ці активності оцінили провідні західні видання та які сигнали для України вони побачили.
Зміст
Дональд Трамп 12 лютого провів телефонну розмову з господарем Кремля Володимиром Путіним та президентом України Володимиром Зеленським. Як написав президент США у соцмережі TruthSocial, дыалог з Путыним "був тривалим і дуже продуктивним". Він розповів, що домовився з Путіним "дуже тісно" працювати разом, а також, щоб "відповідні команди негайно почали переговори". Трамп поінформував Зеленського про зміст розмови з Путіним. Також обида лідери "обговорили різні теми, пов'язані з війною".
В той же день новий міністр оборони США Піт Гегсет під час свого виступу на засіданні "Рамштайн" висловив думку, що членство України в НАТО "не є реалістичним варіантом" як гарантія безпеки для завершення війни. У своїй промові Гегсет закликав "реалістично" оцінювати ситуацію на полі бою. Повернення на кордони України до анексії Криму та початку війни у східних регіонах, на його думку, є "ілюзорною метою", намагання досягти якої приведуть до продовження війни.
Також у Парижі відбулася зустріч міністрів закордонних справ України, Франції, Великої Британії, Іспанії, Італії, Польщі, Німеччини та Європейського Союзу. У спільній заяві голів МЗС країн Європи йдеться про те, що вони віддані незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України "перед лицем загарбницької війни Росії".
"Ми поділяємо мету подальшої підтримки України допоки не буде досягнутий справедливий, всеосяжний та стійкий мир. Мир, який гарантує інтереси України та її європейських союзників", – заявили міністри.
Я на всі ці події відреагували американські та європейські медіа – читайте в огляді РБК-Україна.
Після прямих погроз Путіну під час його перших днів на посаді, нова публічна позиція Трампа щодо Путіна виглядає такою, якою боялися прихильники України – різкий поворот американської зовнішньої політики, що фактично є протилежним підходу президента Джо Байдена, зазначає оглядачка ліберального американського видання Politico Елі Стоколс.
За її оцінкою, попередній президент США розірвав дипломатичні відносини з Росією та віддав пріоритет тісній координації з Зеленським і союзниками по НАТО. Байден також ніколи не підтримував перспектив членства України в НАТО, хоча він був менш прямолыныйний, ніж Хегсет у Брюсселі.
Але якщо Байден говорив про оборону України як про екзистенціальну справу для всіх демократій, Трамп продовжував байдуже говорити про природу самої боротьби.
Настав час знайти міцний мир – що можливо лише за умови, що всі сторони будуть реалістичними, пише у редакційному матеріалі видання New York Post, близьке до оточення Трампа.
Різниця між нинішньою ситуацією та попередніми роками полягає в тому, що "ми маємо нового президента США – сильнішого, але він також розуміє, як вести переговори".
Путін знає, що він не може "завалити" Дональда Трампа, як це зробив Джо Байден, який регулярно поступався, стикаючись з "ядерним блефом Влада" (Путіна), таким чином не зумівши підтримати Київ досить жорстко та швидко, щоб витіснити росіян. На думку редакції, Байден назавжди втратив цю можливість: тепер безглуздо вимагати повернення України до кордонів 2014 року.
З іншого боку, ці роки розгромили економіку Росії. Путіну відчайдушно потрібна можливість знову продавати свої енергоресурси Заходу, особливо якщо він хоче уникнути повного підпорядкування Китаю.
Тож Путін піде на угоду, яка дозволить йому зберегти обличчя і дасть гарантію того, що зусилля Заходу з підриву влади Москви в її «ближньому зарубіжжі», як він вважає, припиняться. Натомість він повинен прийняти голос Володимира Зеленського на мирних переговорах, навіть якщо його справжні переговори відбуватимуться з Трампом.
Трамп теж повинен визнати, що Зеленський є ключем до стабільного майбутнього: Якщо президент України сприйматиметься як учасник фарсу про "мир в наш час", вся країна виглядатиме і відчуватиме себе слабкою – і танки Путіна, швидше за все, незабаром знову почнуть котитися.
Подібним чином укладення угоди з Києвом щодо рідкоземельних елементів є розумним кроком Трампа для забезпечення підтримки США для України та миру. Громадськість бачить, що Америка нарешті "отримує щось" за підтримку України, і це встановлює чіткий інтерес США, що будь-яка майбутня агресія Путіна буде загрожувати - тим самим зміцнюючи безпеку Києва.
За цих умов мирна угода – це холодна азартна гра ворогуючих сторін, резюмує видання.
Володимир Путін уже отримав визнання, про яке, мабуть, непокоївся найбільше, пише оглядач видання Марко Імарісіо. Ексклюзивний діалог із найвпливовішою людиною світу сам по собі є демонстрацією сили в очах світу.
Відчуття перемоги полягає не в початку переговорів, а в тому, що Росія після ізоляції цих років змогла написати мирний договір для війни, яку вона сама розпочала. Як доказ того, що мета для (Путіна) вже досягнута, у коментарях до телефонної розмови між Путіним і Трампом жодного разу не згадуються технічні деталі на кшталт кордонів: кому Донбас, кому Курськ.
Як зазначає Імарісіо, хоча Володимир Зеленський неодноразово просив Трампа поговорити спочатку з ним, а потім з Путіним, президент США зробив навпаки. Зараз є відчуття, що "певного миру" для Москви можна досягти. Однак перелік моментів, які не підлягають обговоренню, розширився: за словами російського президента, який ніколи не приховував своїх вимог: роззброїти Київ, визнати "стан справ на місці", анексію чотирьох українських областей, зняти основні санкції. Новому американському президенту доведеться вирішити, чи приймати пропозицію, яку його попередник вважав принизливою для всього Заходу, наголошує Імарісіо.
Дії Трампа – серйозний розрив із попередньою політикою Заходу щодо України. Це значною мірою йде назустріч потребам Путіна та делегітимізує багато з того, що було сказано та зроблено на цю тему у найважливіших європейських країнах, включаючи Німеччину, за останні роки. За таких обставин "перемоги" для України більше не буде, зазначає Ніколас Буссе, редактор відділу зовнішньої політики ліберально-консервативного видання FAZ.
Якби Москва погодилася на припинення вогню на цих умовах, це, безсумнівно, було б великим полегшенням для народу України та солдатів з обох сторін. Однак у геополітичному плані це, швидше за все, стане початком нової фази невизначеності в Європі, оскільки Росія могла б "перезарядити свої батареї" та підрахувати, що НАТО, яке здебільшого зводиться до Європи, не буде таким складним противником, як це було досі.
Хоча такий розвиток подій був очевидним, він застав Німеччину непідготовленою, підкреслює Ніколас Буссе.
Незважаючи на дедалі більшу нестачу пального в баках його бойової машини, тепер у Путіна є президент Сполучених Штатів, який поважає його і хоче з ним розмовляти, зазначає головний редактор видання Богуслав Хработа.
На його думку, Путін досі чекає фото, на якому американський президент тисне йому руку. Цей момент увінчає його кар'єру і підтвердить його успіх у варварській війні, яку він розв'язав. Перше таке фото, ймовірно, буде зроблено не в Москві, а, наприклад, під час переговорів у Саудівській Аравії. Але далі, чому не в Кремлі? Це те фото, на яке найбільше чекає Путін.
Це нарешті представить його як повноправного співправителя світу - людину, рівну за значимістю президенту США – представнику американської наддержави.
Таким чином будуть поставлені під сумнів злочини проти українців. Виключення з міжнародного співтовариства закінчиться. Загроза порушення кримінальної справи в МКС розвіється. Путін і російський народ будуть освячені, а їхні військові зусилля будуть звеличені. Це буде сенс фотографій з Дональдом Трампом. Війна буде виграна для росіян.
Польща і ЄС, на думку Хработи, передихне, закінчення війни стане ковтком свіжого повітря, на який Європа чекала. Лише мить, і Трамп відновить нормальні правила торгівлі з Москвою. Виграють французи, німці, італійці та угорці. Але не Варшава, тому що вона краще за інших розуміє, що миром, про який Трамп домовиться, президент США додасть віри Путіну в те, що йому все дозволено. Які б злочини він не вчинив, хтось великий простягне йому руку допомоги.
На думку Хработы, можна не сумніватися, що угода буде укладена на "політичному трупі" Володимира Зеленського. Йому доведеться піти після програшу на виборах, про які вже згадував Трамп. "Чи візьме Америка решту України під свою парасольку чи ні? Побачимо", – пише Хработа.
При підготовці матеріалу використовувались публікації Politico, New York Post, Corriere della Sera, Frankfurter Allgemeine Zeitung, Rzeczpospolita