Малопомітні, але дуже важливі елементи будь-якого автомобіля – склоочисники – нечасто потребують уваги водія або автомеханіка. Але коли таке трапляється, може з’ясуватись, що дістатись до щіток не так вже і просто. А проблема у тому, що іноді для цього передбачено спеціальний алгоритм. Поговоримо про сервісний режим двірників і умови їхнього паркування.
Про те, як зробити щітки склоочисників більш доступними, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали AutoBild і Motor.
Відразу скажемо, що багато які сучасні моделі мають режими так званого зимового паркування і сервісного режиму склоочисників. Хоча не всі власники про це знають, і певно, зазнають труднощів при обслуговуванні двірників.
Почати слід з того, що використана тут і вище термінологія дещо умовна. Буває, що зимовий і сервісний режими насправді одне й те саме, проте у деяких машин є обидва, а у деяких немає жодного.
Зимовий режим двірників. Найчастіше під ним розуміють такі положення щіток:
У стані спокою щітки залишаються в тій зоні лобового скла, яка обдувається теплим повітрям від пічки або підігрівається вбудованим у скло електрообігрівом. Це потрібно для швидшого відтаювання після стоянки на морозі;
У стані спокою склоочисники залишаються в положенні, з якого їх можна разом з поводками відвести від лобового скла, щоб вони не примерзли до нього за ніч. Така функція потрібна на моделях, де двірники зазвичай паркуються низько, ховаючись глибоко під кромку капота.
В ході роботи двірники не опускаються до самого низу свого робочого ходу. Так робиться, щоб внизу під щітками залишалося більше місця для накопичення зметеного ними снігу – адже він за деяких умов ущільнюється настільки, що заважає роботі механізму.
Сервісний режим склоочисників. Найчастіше автовиробники, вживаючи подібний вислів, мають на увазі таке:
Особливе положення двірників у вимкненому стані, так щоб до них було зручно дотягнутись власникові для очищення від сміття, снігу чи льоду;
Таке положення двірників у стані спокою, щоб їх було зручно демонтувати для заміни новими.
Для вмикання того чи іншого особливого режиму автовиробники передбачають певні дії водія. Наприклад, найчастіше щоб залишити склоочисники вертикально або у верхньому положенні (що можна розуміти як сервісний або зимовий режим), треба натиснути на важіль керування склоочисником у певному напрямку відразу після вимкнення двигуна. Скажімо, у багатьох моделей VW та Skoda водій притискує важіль вниз, водій Nissan – на 3 сек. утримує його "на себе". Багато в яких машинах Renault треба опустити важіль вниз при непрацюючому двигуні, а у популярних моделей Audi при працюючому двигуні слід двічі коротко потягнути важіль увімкнення двірників вгору.
Але не поспішайте відразу експериментувати з активацією особливих режимів – спочатку з’ясуйте, як з того режиму вийти. А виходять щітки з сервісного режиму по-різному: чи то рухом перемикача у певному напрямку, чи то вмиканням двірників у будь-який режим, чи то автоматично, після набору швидкості 10 – 15 км/год (наприклад, так реалізовано цей функціонал у Volkswagen).
Екзотичним варіантом можна вважати так званий зимовий режим – зупинка та відпочинок двірників у нижньому положенні вище звичайного. Як правило, така функція реалізована на механічному рівні: ліву щітку разом з повідком треба примусово потягнути вгору до клацання. Саме так вирішено питання зимового паркування у багатьох моделей Toyota, Lexus та Honda.
З іншого боку, у Range Rover треба в меню знайти спеціальний рядок "Зимове паркування склоочисників". Коли його активовано, склоочисники при роботі скорочують свій хід вниз – тобто не опускаються вниз до самого капоту, залишаючи кілька зайвих сантиметрів. Натомість для разової зупинки двірників у сервісному положенні (вертикально) у машин цієї марки треба провести послідовні дії із перемикачем під кермом і кнопкою Start Engine.
На авто, в якого немає штатних зазначених режимів, власники застосовують дідівський спосіб. Водій вимикає запалювання при працюючих склоочисниках і вони зупиняться там, де їх застане цей момент. Проте при такому підході важливо після сервісних маніпуляцій не забути повернути двірники на своє місце. Бо що якщо вони за час стоянки примерзнуть до скла, вмикати потім запалення буде небезпечно: при застопорених щітках це загрожує або порваними віями-гумками, або спаленим моторчиком електроприводу. В принципі на такий випадок конструктори передбачають електричний захист приводу (багаторазовий запобіжник), проте далеко не всі сучасні моделі його мають.
Дуже корисна річ – заводський мануал, який виробник дбайливо кладе у бардачок кожного автомобіля. В ньому описуються всі подібні маніпуляції, причому це неодмінно робиться у популярній формі – саме з розрахунку на далекого від техніки користувача. Тому коли вам здається, що якась система чи функція автомобіля незручна, має нелогічний і незрозумілий вигляд, зазирніть у цю чарівну брошуру.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, яким буває повний привод на пікапах та позашляховиках.