Про те, які кроки має зробити Захід, щоб в Україні запанував справедливий мир – читайте в колонці колишнього генсека НАТО Андерса Фога Расмуссена та керівника Офісу президента України Андрія Єрмака.
Президент Росії Володимир Путін заперечує право України на суверенітет, двічі вторгнувшись на її територію з 2014 року. На щастя, його спроби підкорити країну були зірвані завдяки мужності українського народу.
Після двох з половиною років запеклої оборони своєї батьківщини стало абсолютно зрозуміло, що українці ніколи не підкоряться російській тиранії. Але, незважаючи на їхню стійкість, жорстока війна Путіна триває. Якщо союзники України не проявлять необхідну рішучість, конфлікт може затягнутися на роки, підриваючи стабільність у Європі.
Крім того, все більш мілітаризована Росія загрожує не лише Україні, але й усьому світу, що може мати катастрофічні наслідки. Війна Росії вже викликала глобальні потрясіння, спричинивши підвищення цін на енергоносії та продукти харчування і поставивши під загрозу ядерну безпеку. Порушуючи основні принципи міжнародного права, Росія дестабілізує світовий порядок.
Щоб сприяти миру, союзники України повинні дати Путіну зрозуміти, що він не може диктувати умови закінчення війни. Для цього необхідна колективна підтримка мирної угоди, заснованої на фундаментальних принципах міжнародного права, зміцнення позиції України на полі бою, надання довгострокових гарантій безпеки та окреслення чіткого шляху до її вступу в НАТО.
У той час як Путін прагне затягнути війну, президент України Володимир Зеленський активно працює над досягненням стійкого миру. Цього літа він зібрав представників більш ніж 90 країн у Швейцарії, щоб заручитися підтримкою своєї формули миру, яка включає 10 пунктів, зокрема зміцнення ядерної безпеки та вирішення екологічних наслідків конфлікту, а також повне виведення російських військ.
Глобальний тиск буде критично важливим для досягнення угоди, але тривалий мир вимагає надійних гарантій безпеки. Оскільки Росія неодноразово демонструвала свою зневагу до міжнародного права та основних прав людини, порушуючи договори та вчиняючи масштабні воєнні злочини, мир не може спиратися лише на обіцянки Путіна. Результат війни залежатиме від здатності України захищати себе.
Пріоритетним завданням є покращення позиції України на полі бою. Оскільки російські ракети та безпілотники продовжують вбивати мирних жителів по всій країні, причому більшість атак здійснюється з території Росії, Україна має повне право застосовувати далекобійну зброю для ударів по цих цілях і заходити на територію Росії, щоб запобігти подальшим атакам. Обмеження її здатності робити це фактично означає попросити її воювати зі зв’язаними руками. Українська армія продемонструвала, що може ефективно та відповідально використовувати надану Заходом зброю. Настав час для союзників скасувати останні обмеження на типи поставленої зброї та її використання.
Але разом із негайною підтримкою союзники України мають зобов’язатися надавати їй військову техніку та фінансові ресурси стільки, скільки буде потрібно. Україна вже отримала довгострокові гарантії безпеки від більш ніж 30 країн у рамках Київського безпекового договору, співавторами якого ми є. Тепер настав час довести, що ці гарантії мають силу.
У найближчі місяці наші зусилля будуть зосереджені на тому, щоб ці гарантії були реалізовані. Для цього ми будемо проводити моніторинг їхнього виконання, оцінку нових загроз і наголошення на тому, як безпекові потреби України узгоджуються із ширшою стратегією оборони Європи.
Однак, аби не допустити перемогу Путіна, потрібно значно більше, ніж просто гарантії безпеки. Союзники України повинні розширити свою підтримку шляхом підготовки українських сил на території України та залучення цивільних підрядників або спеціалізованих військових команд для ремонту пошкодженого обладнання на місці. Союзники, які мають спільний кордон з Україною, можуть створити розширений щит протиповітряної оборони над Західною Україною, щоб перехоплювати російські ракети та безпілотники, тим самим рятуючи мирне населення та дозволяючи передислокувати системи ППО ближче до фронту.
Кожен із цих кроків безсумнівно зміцнить позиції України на майбутніх переговорах. Але врешті-решт єдиний спосіб забезпечити довгостроковий мир і безпеку в Європі - це вступ України в НАТО. Якщо Україна лишиться в сірій зоні між Росією та Альянсом, то це породить нову нестабільність, агресію та насильство. Лідери НАТО мають діяти рішуче й запропонувати Україні шлях до членства. Хоч це і не означає негайний вступ України до Альянсу, таке зобов’язання дасть Путіну потужний сигнал, що його війна не зможе запобігти цьому в майбутньому.
Стикнувшись із мілітаризованою та все більш реваншистською Росією Путіна, Україна та її союзники мають прийняти давньоримську максиму si vis pacem, para bellum (“Хочеш миру - готуйся до війни”). За останні два з половиною роки українці продемонстрували непохитну рішучість захищати свою свободу. Але для досягнення тривалого миру міжнародна спільнота повинна знайти мужність і силу, щоб забезпечити та підтримувати його.
Copyright: Project Syndicate, 2024.
www.project-syndicate.org