Директор Energy Community Артур Лорковський: Енергетика України готова до приєднання країни до ЄС

Про стан енергосистеми України в контексті очікуваного початку приєднання країни до Європейського сюзу, про необхідні кроки для інтеграції ринку електроенергії Украіни до європейського – нижче в інтерв’ю директора секретаріату Енергетичного співтовариства (Energy Community) Артура Лорковського для РБК-Україна. 

В енергетичному плані можна вважати, що України готова для початку приєднання до Европейського союзу. Але для повної інтеграції до ринку електроенергії ЕС, Київ має зробити низку кроків вже до кінця цього року, зволікання з якими, може призвести до втрати такої можливості.

“Поїзд нікого не буде чекати і може поїхати”, - заявив в інтерв'ю РБК-Україна директор секретаріату Енергетичного співтовариства Артур Лорковський, який очолює організацію з грудня 2021 року.

Не дивлячись на те, що деякі реформи в енергосекторі України гальмуються, в Енергоспівтоваристві всеж дуже сподіваються, що дедлайни будуть витримані. Зокрема, мова про реформу коруправління ОГТСУ, яку треба закінчити до кінця жовтня. В ыншому випадку, виникне необхідність пересертифікації оператора, що може підірвати довіру партнерів до української компанії.

– Україна готується до вступу в Європейський союз і на цьому шляху треба буде виконати деякі умови. Їх перелік зараз складається. Чи можна вже назвати якісь умови по енергетичному напрямку?

– Україна готується до вступу з моменту, коли вона приєдналася до Енергетичного співтовариства (2011 рік, - ред.). Воно ставить ті самі принципи і вимоги, передбачають ті самі законодавчі акти, які Україні довелося б виконувати, ставши членом Євросоюзу.

Є законодавства - 3-й пакет, який Україна впровадила, і новий, 4-й, який которій треба буде транспонувати і впровадити. Потім, якщо потрібно, будуть відбуватися переговори (в рамках вступу до ЄС - ред.) щодо транспозиції цього законодавства в українське. Можливо, буде перехідний період в якихось питаннях, якщо це буде треба. Фактично Україна вже готова для того, щоб приєднуватися до цього договору. І я гадаю, що повне приєднання до Євросоюзу буде дуже корисним та вигідним для України.

– Я вірно зрозумів, ви маєте на увазі, що якихось принципових і великих змін не треба робити? І в принципі зараз в енергетичному плані Україна готова до вступу до ЄС? Чи так?

– Що стосується, сектору енергетики, так. Тому що Україна давно є членом Європейського Енергетичного Співтовариства. Звичайно, є певні недоліки, певні елементи, які треба покращувати, але у вас є вся система, вся, так би мовити, архітектура, яка робить вас підготовленими до початку переговорів до вступу в ЄС. В енергетичному секторі ви базово абсолютно готові.

– Але ж досі все ж таки є умови, які Україна мала виконати по імплементації європейських норм, маю на увазі 3-й, 4-й енергопакети. Є графік, перелік, і деякі реформи ще не закінчені, вони мають закінчитися в 2023 році. Що потрібно зробити саме до кінця цього року? Принципово.

– Певні питання ще залишаються, на які треба звернули увагу і прискоритись, щоб встигнути їх вирішити. Зараз Секретаріат працює разом з українським урядом над специфічними питаннями. З нашої точки зору ключовим питанням є прийняття пакету інтеграції в сфері електроенергії, щоб Україна могла повністю приєднатися до ринку електроенергії Євросоюзу. Це треба зробити до кінця цього року. Це надзвичайно важливо для самої України, особливо під час війни.

– Що ви маєте на увазі? Справа в тому, що ми мали визначити оператора ринку NEMO, це мало статися ще влітку, але досі це не зроблено. Для цього необхідно змінити закон про ринок електроенергії. Ви слідкуєте і аналізуєте цей процес. У чому проблема? Чому це не зроблено? І чим загрожує невиконання цієї норми у встановлені терміни?

– Україна вже створила свій ринок електроенергії на власній території, включаючи різні підринки електроенергії. І протягом 2022 року європейські країні, члени Енергоспівтовариства запропонували Україні повністю приєднатися до ринку електроенергії Євросоюзу. Таким чином ринок електроенергії України повністю влився б та об'єднався із ринком електроенергії Євросоюзу.

Для того, щоб цього досягти, треба виконати певні вимоги. Одна з них - це призначення NEMO, - незалежного оператора. Але є ще додаткові аспекти щодо співпраці з ENTSO-E (Європейська мережа системних операторів електроенергії - ред.) і певні аспекти щодо повноважень регулятора. І всі ці вимоги треба виконати, щоб Україна могла повністю приєднатися до ринку електроенергії ЄС так, ніби вона вже була б членом ЄС повністю.

Ви згадували рекомендації щодо енергопакету та енергетичних вимог. Рішення про приєднання до мереж ENTSO-E було прийнято в березні 2022 року, одразу після початку війни. Дуже важливо, що синхронізація обладнання відбулася. І тепер треба синхронізувати, скажімо так, програмне забезпечення до цього технічного обладнання. Тобто функціонування ринку на основі програмного забезпечення, що супроводжую ту синхронізацію, яка вже відбулася фізично.

– Чи вірно я розумію, що поки що казати, що ринок електроенергії України і Європи повністю об'єднані, неможливо? Вони просто можуть працювати спільно, але вони не об'єднані?

– Дійсно, поки що так. Якщо вони будуть об'єднані, то український ринок буде частиною європейського. Щоб влитися в цей ринок, треба виконати певні умови - доповнити закон про електроенергію, призначити NEMO і посилити співпрацю між українськими і європейськими операторами системи передачі, щоб в Україні був контакт з ключовими інституціями, скажімо так, на ринку Євросоюзу. І тоді ми завершимо повну архітектуру, яка має бути на ринку України як частини ринку Євросоюзу.

– Цей процес трохи гальмується. Як на вашу думку, чому? Чи з якихось причин уряд щось не робить? Чи мабуть повне приєднання буде не дуже вигідно компаніям генерації в Україні? Якась причина цьому є?

– Це більше питання до вашої влади. Ми просто можемо щось радити, робили пропозиції, а швидкість прийняття рішень уже залежить від української влади. Вона вирішує, коли їй зручно виконувати вимоги, щоб приєднатися до ринку.

Ситуація досить важлива, я б так сказав. Цей процес вимагає співпраці між Україною та європейськими установами, і дедлайни тут багато важать. Поїзд може дуже швидко поїхати від платформи в Україні, треба встигнути заскочити в нього. Дуже важливо розуміти, що треба діяти саме зараз, підготуватися якомога швидше до виконання і виконати якомога швидше певні вимоги для того, щоб ви могли вскочити в цей поїзд, який вам вже подали до платформи.

– Але мені здається, що цей поїзд не поїде. Він просто буде трохи довше чекати, от і все.

– Він нікого не буде чекати і може поїхати, тому що це європейський проект. Україну запросили стати частиною ринку електроенергії Євросоюзу, і цей ринок не буде чекати Україну вічно, якщо йдеться про інтеграцію. Тому не можна втрачати таку можливість і треба вчасно заскакувати в цей поїзд, поки вам це запропонували.

– Які ризики, якщо щось буде гальмуватися і знову тягнутися. У нас перервуться ці напрацювання і можливості співпраці, які зараз є? Той же імпорт та експорт електроенергії між Україною та ЄС.

– Ризики тут такі. Якщо Україна не виконає своє домашнє завдання, то не зможе приєднатися до добового ринку і до ринку на добу наперед ЭС. Це означає, що співробітництво українських компаній з ЄС, особливо після війни, буде обмежене поточним рівнем кооперації. Співпраця без того сполучення ринків, яке ми пропонуємо, має дуже багато обмежень. І та пропозиція яку ми зробили - приєднатися до ринку, ЭС, вона піднімає співпрацю між Євросоюзом, Україною і іншими країнами Енергетичного Співтовариства на дуже високий рівень. Тому що тоді до України ставитимуться не просто як до кандидата на вступ, в енергетичному плані вона вже буде членом Євросоюзу.

– Зараз про гроші. Фонд підтримки енергетики, яким займається ваша організація, вже закумулював 220 млн доларів, до кінця року планується 300 млн. Як ці гроші використовуються? Ми чуємо тільки про акумулювання грошей, а використання я поки що чув мало. Для чого вони?

– Фонд підтримки сектору енергетики України був створений в березні 2022 року, одразу після початку війни. І цей фонд дотримується певних принципів. Базовий принцип такий, що Міністерство енергетики України відповідає за прийняття рішень - на що мають виділятися гроші з цього Фонду. Наша відповідальність - налагодити процес закупівель таким, яким він має бути, оголосити тендери, підписати контракти згідно з потребами українських енергетичних компаній, забезпечити поставки обладнання, щоб воно працювало. А рішення, куди спрямовувати ці кошти, приймає українське Міненерго.

Звісно, рішення приймають згідно з обмеженнями, встановленими донорами. Тому що донори від початку визначають певні правила, на що можна витратити ті кошти, які вони надали. Але в межах загальних обмежень, які наперед визначені, Міністерство енергетики Україні саме приймає рішення і каже нам, на що хоче спрямувати ці кошти.

– Ми часто чуємо, що залучати кошти вдається лише "Укренерго", а у інших державних компаній виникають якісь проблеми. Я маю на увазі "Енергоатом" та "Центренерго". На вашу думку, чому так відбувається? Чому є проблеми з залученням коштів, які потрібні і на відновлення, і на розвиток?

– Я маю перед очима звіт цього фонду за вересень. Давайте подивимося, які компанії вже отримали підтримку з цього фонду. "Миколаївгаз", "Запоріжгаз", "Сумиобленерго", "ДТЕК Київські мережі", "Чернігівобленерго", "Запоріжжяобленерго", "Одесагаз", "Спектргаз". З цього переліку видно, що багато різних компаній вже отримали підтримку фонду. Якщо подивитися ширше, то спосіб і суми, які виділяються, дуже збалансовані. Головні суми виділяються на розподіл газу та електроенергії, і дуже збалансовано навіть за географією України. Наближені до лінії фронту області отримують трохи більше, бо там більше пошкоджень. Тобто я не підтримую вашу тезу, що "Укренерго" отримує найбільше, ні. Навпаки, цей фонд розподіляється серед багатьох компаній в секторі енергетики.

– Я мав на увазі не тільки цей фонд, а в принципі. Мабуть, це питання не до вас.

– Я не можу це коментувати. Але я прокоментував те, що зміг зробити наш спеціальний фонд. І ми діяли відповідно до тих пошкоджень, які виникали від жовтня минулого року. "Укренерго" внаслідок величезних пошкоджень інфраструктури, дійсно, треба було не малі гроші на відновлення.

– Мабуть, це також питання не саме до вас, але чи є бачення, скільки загалом треба грошей на відновлення? Може є якісь робочі підрахунки з цього приводу?

– Є деякі оцінки Світового банку. Вони постійно оновлюються з урахуванням нових даних, тому що ви краще за мене розумієте, що енергоінфраструктура обстрілюється постійно. І другий елемент - доступ до даних не дуже відкритий навіть для Світового банку через питання безпеки. Вони роблять, що можуть, щодо точності цих обрахунків.

Тому ми фокусуємося не на великих цифрах та сумах, а на конкретній допомозі Мова про конкретно обладнання, яке потрібно тій чи іншій компанії в Україні, щоб відновити якусь ділянку, наприклад, електричної чи газової інфраструктури. Зараз ми вважаємо не час для обговорень великих сум та цифр. Краще займатися малими справами, конкретними і потрібними.

– Зараз торкнемося теми підготовки програми підтримки України до 2027 року з боку ЄС. Наскільки розумію, остаточного переліку умов, які має виконати Україна для отримання цієї підтримки на 50 млрд євро протягом чотирьох років, поки що нема? Але я думаю, що там буде і енергетичний блок - якісь умови, які треба буде виконати. Чи можна вже назвати щось, що може бути серед цих умов?

– Програма сама по собі і правова база для неї все ще обговорюються на рівні держав-членів Євросоюзу. В якийсь момент напевно почнеться обговорення і з Україною. Але цей процес ще триває, він не завершений. Ми як організація незалучені в ці обговорення, тому я нічого конкретно не можу сказати.

Але є один елемент, який я можу наголосити, і він буде дуже важливим щодо способу використання цих грошей. Проект договору визначатиме, що гроші повинні будуть витрачатися згідно із національним планом енергетики та клімату. І от по цьому невеличкому аспекту щодо національного плану розвитку енергетики та клімату ми залучені в роботі з профільним міністерством. І цьому плані буде показано, як Україна збирається здійснювати до 2030 року енергетичний та кліматичний перехід, які цілі вона поставить.

Цей план значно ширший ніж сам по собі сектор енергетики, він також включає зобов'язання щодо викидів СО2. І той факт, що цей фонд від Євросоюзу планує якусь частину виділяти, показує рівень серйозності цього процесу і налаштованості України на зелений перехід всієї економіки.

– Але цього плану поки немає. Він вже мав бути по графіку. І якщо його все ж таки не буде до кінця року, це може загальмувати прийняття програми?

– Ні, не зовсім. Всі в України і ЄС розуміють потребу завершити цей план якомога швидше. І я бачу велику мобілізацію з цього приводу в Мінекономіки. Перший віце-прем’єр Юлія Свириденко залучена особисто в цей процес. Я не бачу такої загрози, що цей план буде гальмуватися чи не буде підготовлений вчасно, що може зашкодити передачі цих коштів.

– Будемо сподіватися, що він буде готовий в необхідні терміни. Але ми бачимо, що у нас не готові деякі реформи, в тому числі з меморандумі з МВФ. Я маю на увазі, Україна поки не виконала умови, які стосуються управління Оператора газотранспортної системи. Графік зміни системи корпоративного управління компанією вже прострочений. Наглядову раду треба призначити до кінця жовтня, але зараз тільки збирають перший список претендентів. Чому важливо до листопада призначити нагляду раду і які наслідки можуть бути, якщо цього не станеться? Які в цьому плані можуть виникнути ризики і дії з боку Енергетичного співтовариства?

– Тут ми торкаємося самої суті питання про правила Євросоюзу, організації ринків електроенергії та газу. Енергоспівтовариство вимагає, щоб оператор системи передачі на цих ринках був незалежним і в правовому відношенні, і в сенсі практичної роботи та прийняття рішень.

Чому це важливо? Власність компанії вже передана міністерству енергетики. Зараз воно виконує обов'язки власника оператора системи передачі газу. Міністерство також формує політику в галузі енергетики. Таким чином воно два завдання виконує - з одного боку формує енергетичну політику, з іншого боку нагляд і керування газотранспортною системою. Тепер треба дві функції міністерства розвести. А для цього треба створити незалежну наглядову раду.

Цей процес йде тривалий час. Він трохи просунувся із нещодавнім прийняттям закону Верховною радою про оператора ГТС - це був перший крок. Другий крок - це прийняття статут газотранспортної системи України, і нещодавно цей статут до нас надійшов і ми написали офіційний відгук. І наступний крок буде призначення наглядової ради згідно зі статутом та тим законом, про який я згадав.

Після всіх цих послідовних кроків, я сподіваюся, у нас буде система, яка функціонуватиме належним чином. І це дозволить нашому Секретаріату підтвердити сертифікацію про незалежність оператора системи передачі газу в Україні. Це був тривалий процес, але ми поступово і швидко наближаємося до його завершення. Як я і сказав, наглядова рада до кінця жовтня буде сформована, включаючи незалежних членів.

– Це у вас інформація від уряду України, що до кінця місяця буде сформована наглядова рада? І друге, якщо цього не буде, які дії та наслідки мають бути? І третє, яка ваша оцінка проекта статуту?

– Я не думаю, що дедлайн буде порушений і що наглядова рада не буде створена до кінця жовтня. Тому що це в інтересах самої України. ОГТСУ переживає дуже складні часи в фінансовому відношенні. Транзит газу дуже впал, тому потрібне належне управління цією компанією, керівництво, яке мало б подумати як реструктуризувати бізнес. Зараз всі, хто дотичний до цього процесу, мають бути об'єднані одним лідером, який міг би відповісти на цей виклик.

Щодо нашого офіційного висновку відносно проекту статуту ОГТСУ, то ми раді повідомити, що після довгих дискусій з українською владою ми видали позитивний відгук. Там є маленькі деталі щодо регулятора, ще деякі, але це дрібні зауваження. Цей позитивний висновок ми вже надіслали в Україну.

– Якщо ж все ж таки до кінця місяця не буде наглядової ради, чи не виникнуть проблеми з сертифікацією Оператора ГТС? І це може відбитися на транзиті?

– Пересертифікації (якщо НР не буде створена до листопада - ред) ми всі б хотіли уникнути. Я вірю, що обіцянки українською стороною будуть виконані.

Пересертифікація - це дуже серйозне питання. Якщо вона буде потрібна, то це підірве довіру до Оператора ГТС не тільки потенційних інвесторів, але й впевненість стейкхолдерів на ринку, учасників ринку. Я вірю, що ті, хто приймає рішення, повністю усвідомлюють серйозні наслідки, якщо розпочнеться ресертифікація. Я не думаю, що це був би виграшний сценарій. Ми бачимо велике бажання всіх, хто приймає рішення в Україні, завершити вибори цієї наглядової ради в межах дедлайну. Я не думаю, що буде потрібна ресертифікація.

– Ми вже який місяць не можемо знайти по одному члену до наглядової ради "Нафтогазу", “Укренерго”, але зараз за один місяць маємо обрати повний склад наглядової ради ОГТСУ. Я в це не дуже вірю, але це особисто.

– У цьому є питання до української влади. Але я не очікую, що вони затягуватимуть ситуацію з наглядовою радою ОГТСУ, тому що це зараз надзвичайно важливо - це питання первинної важливості.

– З приводу імпорту електроенергії. Взимку для того, щоб був можливий імпорт, планують ввести так зване імпортне ПСО. Чи були вже якісь пропозиції по цій темі? Тому що введення компанії, на яку будуть покладене ПСО, умови цього ПСО мають бути погоджені з Енергоспівтовариством. І наскільки доцільний такий варіант?

– Імпорт та експорт електроенергії між Євросоюзом та Україною зараз обмежений з технічних причин. Ліміт - 1,2 ГВт. Інше питання - фінансовий контекст цієї ситуації.

Питання в тому, чи ринкові умови в Україні дозволяють українським учасникам купувати електроенергію на європейському ринку. До певної міри ці можливості для України обмежені через прайс-кепи. В Україні на організованому ринку існують ці обмеження, які нижчі ніж очікуванні ціни на електроенергію в ЄС. І з цієї причини торгівля не може відбуватися, і треба шукати якесь рішення.

Є два підходи до цієї проблеми. Один полягає в тому, щоб збільшити цінові обмеження на організованому електричному ринку України, щоб вони відбивали більший рівень затрат на генерацію електроенергії, і це відповідало б законодавству ЄС, тому що ціна на електроенергію має відображати витрати на генерацію та постачання. Влітку прайс-кепи трохи підняли, щоб дотягнутися до європейського орієнтира. Можливо, знадобиться додатковий адаптаційний процес, щоб учасники ринку змогли закуповувати електроенергію на ринку ЄС.

Другий спосіб - це ринкова інтервенція з боку уряду і накладання, про що ви сказали, ПСО. Тут треба добре розбиратися, хто буде платити за цю електроенергію, хто буде відповідати за те, щоб покривати негативну різницю між ціною в ЄС і ціною для українського ринку. Це буде нелегке рішення для енергетичного ринку України. І саме зараз це обговорюється між нами та НКРЕКП. Наше інтуїтивне рішення - було б краще ще раз провести дискусію щодо прайс-кепів, щоб ціна на організованого ринку електроенергії в Україні була більше наближена до європейських орієнтирів, і щоб торгівля відбувалася без урядових інтервенцій на електроринку.

– В мене вірна інформація, що Національна енергетична компанія може виконувати функції постачальника по ПСО?

– Це один з можливих варіантів. Ми зараз поки в процесі осмислення цієї пропозиції і представимо наши висновки НКРЕКП. Але, ще раз кажу, мені здається, краще створювати ринкові можливості для всіх учасників і шукати рішення в прайс-кепах. Економічний ефект буде дуже подібний до ПСО.