Про те, як студентам знайти першу роботу за спеціальністю і чого категорично не можна робити, аби не поставити хрест на своїй майбутній кар'єрі у хорошій компанії - у колонці HR-експертки, кар'єрної консультантки Тетяни Пашкіної для РБК-Україна.
Що позитивного було за радянських часів, крім батона за 22 копійки, то це система профорієнтації. Тоді в кожній школі був курс з освоєння якоїсь професії - і разом з атестатом за 10 клас отримували ще й свідоцтво про закінчення дворічного курсу. Я, наприклад, була оператором ЕОМ, сусідня школа випускала медсестер, а чоловік був зварником.
Звісно, у поточних реаліях на таке треба купа грошей, яких в державі нема, тому за фактом багато школярів вступають до вишу, гадки не маючи, що за фах вони отримають. Це або поради батьків, або приклад знайомих, або просто шанс втрапити кудись поближче до дому, де халеп менше тощо.
За даними одного з освітніх центрів, майже три чверті студентів вже на першому курсі розуміють, що зробили помилку.
Тому багато хто зі студентів формує "альтернативну кар'єру" - наприклад, починають з підробітку офіціантом або продавцем, потихеньку просуваються до адміністратора, директора магазину - і далі управлінська робота, яка геть не збігається з отриманим дипломом філолога або юриста. Це теж непоганий вихід, якщо не рахувати марно витрачених років на навчання, яке аж ніяк не згодилося у професійному житті.
Проміжний варіант - я його називаю "диплом для мами" - коли студент або студентка отримують спеціальність, яку колись не змогли отримати їхні батьки. Або коли батьки вважають, що дівчинка має бути економістом, а хлопчик - інженером. І слухняна донька отримує диплом з фаху, який її не дуже радує, ще й декілька років працює, аби впевнитися, що мамин вибір не збігся з її побажаннями до професії. І, врешті решт, все закінчується зміною фаху. Як кар'єрний консультант, часто працюю з такими кейсами.
Тим цінніші студенти, які усвідомлено обрали фах і готові за ним працювати. За такими роботодавці полюють зі щирим завзяттям. Наприклад, юних інженерів на практику готові брати вже з 3-го курсу. Ну і далі з можливістю підробіток або працевлаштування. Великі компанії навіть роблять лабораторії зі своїм обладнанням, надають досвідчених фахівців в якості лекторів тощо.
Першим кроком до працевлаштування за фахом в більшості випадків є стажування в компаніях, що мають аналогічний бізнес-профіль та готові брати молодих фахівців та навчати їх.
Одразу хочу попередити, що стажування може включати долучення до цікавих проектів, а може складатися з ознайомлення з базовими бізнес-процесами та навчання основних інструментів та навиків. І вивчення інструкцій, методичок тощо.
Не завжди сучасні студенти у захваті від кількості такої інформації та методик її викладання, тому можуть розчаруватися у майбутньому фаху. Однак опанування будь-якої професії починається з вивчення базових знань та отримання базових навичок. І чим складніший фах, тим довше "учнівство". Деякі складні інженерні процеси вимагають піврічної підготовки. І недарма медична інтернатура займає два роки.
З хорошого - варіантів стажування наразі багато. Їх можуть пропонувати у вишах, на сайтах компаній або на сайтах з працевлаштування. Про співпрацю можна домовитися на ярмарках вакансій, хакатонах, курсах з мов програмування або дизайну від компаній та інших спільних заходах. Тобто, варіанти є, важливо ними системно користуватися і не втрачати надії.
Далі є можливість працевлаштування до роботодавців, що потребують новачків. У великих системних компаніях є власні корпоративні університети, що допомагають адаптувати традиційну академічну вищу освіту до реалій їх бізнесу. Але варто розуміти, що потрібні міцні базові фахові знання - на них будуть спиратися у подальшому навчанні.
Студентам варто спробувати працевлаштуватися на повний або неповний день. Як це зробити? На всіх великих сайтах з працевлаштування є фільтр "робота для студентів" або "початок кар’єри". Можна пошукати за таким принципом в соцмережах, на спеціалізованих сайтах та у месенджерах. Але з месенджерами треба бути обережним - у більшості випадків там нема модерації вакансій як на сайтах з працевлаштування (тобто ніхто не перевірятиме доброчесність роботодавця - платиш гроші та розміщуєш інформацію).
Крім того, на сайтах з працевлаштування варто розмістити власне резюме (тільки не у форматі візитки) і розповісти про своє бажання працевлаштуватись - у спеціалізованих соцмережах (наприклад, Linkedin).
Ще один важливий нюанс - відсутність практичного досвіду ніяк не впливає на базові знання ділового етикету - не спізнюватися, дотримуватися обіцянок, відповідати на дзвінки та не обманювати як в дрібницях, так і взагалі. Тому варто розуміти, що недбалість у пошуку роботі може іноді дорого вартувати - рекрутинг в більшості компаній автоматизований, одне негативне зауваження рекрутера навпроти вашого ПІБ може коштувати кар'єри в хорошій компанії.
Для працевлаштування за фахом варто зробити такі кроки:
І так, працевлаштування потребує системного підходу, часу та зусиль - інакше результату не буде. Бажаю успіху.