До певного часу про це не здогадуються навіть деякі новоспечені власники електромобілів – але насправді від винесеного в заголовок питання залежить сам сенс покупки батарейного транспорту. Що відносно цього мають знати українські водії?
Про те, де і як доцільніше заряджати електромобіль, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Під час написання статті були використані матеріали видань Autocentre та Autogeek.
Для більшості споживачів електромобіль привабливий в першу чергу низькими витратами на “заправку”. Але далеко не завжди вони дійсно низькі. І причина розбіжностей – саме в місці зарядки. Щоб зрозуміти, чому так і як скористатись цим знанням, треба з’ясувати деякі технічні подробиці.
Отже, процес зарядки тягової батареї електромобіля має кілька аспектів, і всі вони впливають на кінцеву вартість процесу.
Перше, від чого залежить можливість зарядити електромобіль в тій чи іншій "точці" – сумісність електричної розетки на автомобілі з кабелем зарядної станції (чи розетки на станції з кабелем, який привіз з собою власник). Формат роз’єма залежить, по-перше, від застосованого автовиробником стандарту, а по-друге, від потужності зарядного пристрою. Наприклад, найпоширеніший в Україні електромобіль Nissan Leaf "за умовчанням" має роз’єм Type 1 (J1772), розрахований на “повільні” зарядки. Але опціонально він може бути додатково устаткованим роз’ємом типу CHAdeMO для "швидких" зарядних станцій. Машини, складені для американського, або китайського ринків, мають роз’єми власних форматів. Крім того, є, наприклад, стандарт Mennekes (Type 2), який використовує для швидкого заряджання промислову трифазну мережу.
Важлива обставина – потужність зарядного пристрою, бо від неї залежить швидкість, з якою акумулятор наповнятиметься енергією. Наприклад, елементарний пристрій, яким укомплектований кожен електромобіль, використовує звичайну розетку побутової мережі 220 вольт.
В кращому випадку домашня проводка розрахована на струм споживання 16 ампер, звідси (220В х 16А = 3,52 кВт мінус втрати на перетворення) маємо максимальну потужність близько 3,3 кіловат. Це дає змогу зарядити типовий електромобіль масової моделі за 7 - 8 - 10 годин, в залежності від ємності батареї (Nissan Leaf має від 24 до 62 кВт·год).
Більш серйозні стаціонарні пристрої, потужністю порядку 10 – 30 кВт, заряджають електромобілі "до повного" швидше – за 2 - 4 години. Нарешті, найпотужніші зарядки типу Supercharger та CHAdeMO, маючи понад 50-кіловатну віддачу, заряджають акумулятор за 20 - 40 хвилин, але не на 100 %, а на 80 % (заради збереження акумулятора решта 20 % ємності поповнюється вже малим струмом).
Отже, грубо кажучи, є зарядні пристрої трьох рівнів (і трьох швидкостей): від побутової розетки, станції "прискореного" типу і максимально швидкі "суперчарджери".
Найдешевше заправка електромобіля обходиться вдома, адже платити доводиться за звичайним побутовим тарифом без жодних надбавок. Щоправда, це якщо не рахувати витрати на зарядну станцію – якщо вона буде закуплена і змонтована. Зарядити повну батарею вдома зазвичай обходиться до 100 грн.
Найдорожчий "бак" виходить на швидких станціях потужністю 40 - 50 кВт і більше, хвилина підключення тут коштує не менше 5 грн.
Золота середина – станції на 10 - 30 кВт (зарядки другого рівня), тариф тут від 10 грн до 15 грн за кіловат. Ціна залежить від типу порта і потужності станції.
Якщо йдеться не про Model S, не про Taycan і не про I-Pace (даруйте, кого ще з преміум-класу не згадали), весь сенс електромобіля зводиться до розрахунків. Адже дуже часто виходить, що пошуки "розетки", час у черзі і випита в очікуванні кава укупі з тарифами "громадських" зарядок підводять споживацький сенс купівлі "електрички" впритул до нуля. Та й з фінансовою рентабельністю можуть бути питання. Тому – рахуйте.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про три найголовніші ризики при купівлі електромобіля в Україні.