Чотири успіхи юних та витримані перемоги дуетів. Як українки на Вімблдоні виступали

Перші пов'язані з Вімблдоном успіхи вітчизняного тенісу трапилися ще на початку 60-х. Киянка Галина Бакшеєва завоювала два титули поспіль на турнірі дівчат. У 1961 році юна українська тенісистка здолала у фіналі американку Кетрін Чабот (6:4, 8:6), а рік по тому розібралася з австралійкою Елізабет Террі (6:2, 6:2).

Згодом Бакшеєва приїжджала на Альбіон і дорослою. Утім, повторити той юнацький успіх на наступному рівні не змогла. Найкращий виступ українці вдався в 1967-му, коли вона дійшла до четвертого раунду змагань в одиночному розряді, де програла екс-другій ракетці світу Леслі Тернер із Австралії, та пробилася в чвертьфінал у парах. Утім, регулярно виступати в турі представникам СРСР тоді було складно. Після завершення кар'єри Бакшеєва працювала тренером, а в 2015 році була введена в Зал слави українського тенісу.

Нових успіхів на трав'яному мейджорі для українців довелося чекати майже три десятиліття. Уродженка Львова Лариса Савченко під кінець 80-х вийшла на провідні ролі в жіночому парному тенісі. Зазвичай вона виступала в дуеті з білорускою Наташею Звєрєвою. Утім, Вімблдон підкорився їм лише з третьої спроби.

У 1988 році Савченко зі Звєрєвою вперше дійшли до фіналу, де драматично поступилися дуету німкені Штеффі Граф і аргентинки Габріели Сабатіні в трьох сетах. У наступний сезон українська та білоруська тенісистки поступилися представницям Чехо-Словаччини Яні Новотній та Хелені Суковій. Аж у 1991-му Савченко зі звичною партнеркою вдалося перемогти у фіналі Вімблдонського турніру, здолавши ту ж Новотну з американкою Джіджі Фернандес.

Фото: Лариса Савченко виховала Дарію Снігур (facebook.com/mtakyiv)

Нова українська зірочка засяяла на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету в 2004 році. Катерина Бондаренко отримала 7-й номер посіву турніру дівчат. Найбільших же успіхів у дорослому тенісі з того призову юніорок досягли сербка Ана Івановіч і білоруска Вікторія Азаренка.

Юна українська тенісистка до четвертого кола обійшлася без трираундових поєдинків. Важче стало зі чвертьфіналу. Представницю Ізраїлю Шахар Пеер і нідерландку Міхаеллу Крайчек Бондаренко здолала в трьох сетах. У фіналі ж українка зустрілася з Івановіч. Після невдачі в першій партії (4:6) сербська тенісистка реваншувалася на тай-брейку другої (7:6). А в третьому сеті Бондаренко здобула домінантну перемогу (6:2).

Ще менш очевидною став тріумф Дарії Снігур у 2019-му. Юна киянка приїхала на Вімблдон серед дівчат несіяною. Проте, це не завадило українці вибити низку гучніших на той час імен на шляху до фіналу. Зокрема, від неї вилетіли латвійка Камілла Бартоне та росіянка Поліна Кудерметова.

У півфіналі суперницею Снігур стала американська тенісистка Емма Наварро, яка нині входить до топ-20 рейтингу WTA. Та тоді українка просто зім'яла суперницю зі США (6:3, 6:0). У фіналі ж вітчизняна спортсменка розібралася з американкою Алексою Ноель (6:4, 6:4). Цьогоріч Снігур дебютуватиме в основній сітці дорослого Вімблдонського турніру. Навіть повторення половини шляху 5-річної давності буде успіхом для українки.

Наразі останній успіх України на Вімблдоні стався торік. Спеціалістка з виступів у парних змаганнях Людмила Кіченок вперше підкорила Grand Slam. Цікаво, що прем'єрний тріумф на мейджорах спіткав українку не в парному жіночому розряді, а в міксті. Її партнером став хорватський тенісист Мате Павіч.

На старті українсько-хорватський дует отримав 7-й номер посіву. Найважчим же був поєдинок другого раунду проти Бернарди Пери зі США та хорвата Ніколи Мектіча. Усі три сети зустрічі обернулися тай-брейками. У першій партії Кіченок із Павічем поступилися, у другій – взяли реванш, а в третій дотиснули опонентів (11:9). Навіть фінал проти китаянки Сюй Іфань та бельгійця Йорана Влігена був простішим (6:4, 6:7, 6:3).

Цьогоріч Кіченок знову виступатиме в парному розряді та міксті. Утім, ще до старту чітко розставила пріоритети. Для українки головна ціль на Вімблдоні-2024 – хороший виступ у дуеті з латвійкою Єленою Остапенко, щоб кваліфікуватися в Підсумковий турнір. Отже, захистом титулу з Павічем, імовірно, доведеться пожертвувати...