Військовий Ярослав розповів РБК-Україна, як збивав ворожі ракети з ПЗРК, що думає про західне ППО та чому РФ ніколи не переможе Україну.
З жовтня Росія влаштовує українцям ракетний терор, руйнуючи житлові будинки та намагаючись погасити енергосистему країни. Ставка агресора на створення хаосу у середині України не зіграла, ці атаки лише посилили лють украиїнців щодо РФ та її армії.
Втім, кожна нова повітряна тривога – це потенційний блекаут чи ризик руйнувань у спальних кварталах міст. Щоб цього не відбулося, у повітряне поле бою вступають українські сили ППО, збиваючи російські ракети та дрони, зокрема й ті, які ворогу дає Іран.
Стрілець-зенітник ракетної бригади ім. гетьмана Пилипа Орлика Ярослав ще у першу хвилю таких масованих обстрілів у жовтні збив із ПЗРК "Ігла" чотири ракети окупантів. Про те, як це відбулось, загалом про складнощі роботи сил ППО та озброєння, яке надає Захід – Ярослав розповів РБК-Україна. Далі – його пряма мова.
Я народився на півдні України, в Миколаївській області, де і жив до початку служби в армії. До війни я навчався в Миколаївському національному аграрному університеті. Коли в 2014 році розпочалась війна, призвали мого тата, і далі вже я сам мав забезпечувати сім'ю. Працював на будівництві, а в 2019 році пішов до лав Збройних сил України.
За час моєї служби, порівнюючи з 2019 роком і сьогодні, наша армія значно змінилась. Покращилось ставлення до військових, умови для служби, а також забезпечення. Я одразу потрапив у склад ППО підрозділу Повітряних сил, і до сьогоднішнього дня захищаю повітряний простір нашої держави.
З 16 лютого наш підрозділ перевели у повну бойову готовність. Ми з побратимами не думали, що почнеться повномасштабне вторгнення, але були готові до всього. Як зараз пам'ятаю: 23 лютого я заступив у добовий наряд. О 4 ранку 24 лютого черговий частини підняв весь особовий склад по тривозі. Ми думали, що це навчальна тривога, але ні. Почався напад Російської федерації.
Наш підрозділ спочатку працював на східному напрямку. Ми прикривали нашу авіацію та захищали повітряний простір від крилатих, балістичних ракет, безпілотників та авіації противника. Найбільше запам'яталась робота нашого підрозділу системами С-300 по ворожій авіації, це було щось неймовірне.
Наш підрозділ у складі мобільно-вогневої групи тоді працював на півдні країни. Пам’ятаю, 10 та 11 жовтня, як наче це було сьогодні. Наша МВГ 10 жовтня отримала сигнал "Ракетна небезпека" і ми одразу виїхали на свій вогневий рубіж для виконання задачі.
Отримали вказівки від оперативного чергового, що на нашому напрямку група крилатих ракет у складі 6 штук. Я як стрілець-зенітник за фахом з ПЗРК "Ігла" відпрацював по крилатим ракетами, які були направлені на мирні міста, на наших людей. В результаті два пуски ракет з ПЗРК і мінус дві ракети "орків".
Наступного дня ми також отримали інформацію про запуск крилатих ракет з моря. Виїхали на бойові позиції і чекали. Ближче до обіду в моє коло зору потрапили дві ракети. Я прицілився, зробив накол на ПЗРК і натиснув на спусковий гачок. Не маючи часу на роздуми, від’єднав пусковий механізм від використаної труби, підстикував до іншої, і почав працювати по наступній цілі. Потрапив! В результаті 11 жовтня було знищено ще дві крилаті ракети, тобто чотири пускм – мінус чотири ракети. Ще одну збив мій побратим.
Схожих історій в мене не було. Бо раніше працював тільки на електронному комплексі, але це все відрізняється від живої бойової роботи.
Зараз працюємо на сході країни, задача стоїть прикривати нашу авіацію, яка працює по рашистам. Та основна задача – це охорона повітряного простору країни та оборона важливих енергетично критичних інфраструктур.
Погодні умови впливають на мене як на стрільця-зенітника, але ми працюємо 24/7, а для підрозділу в цілому погодні умови не заважають нищити ворога. Наприклад, мені потрібно постійно візуально виявляти повітряного противника в небі.
На бойову обслугу С-300, в свою чергу, погодні умови майже не впливають, бо вони працюють від радіолокаційної станції, яка дає їм цілевказівки. Всі повітряні цілі, які літають в нашому небі, потрібно відслідкувати по радару. Далі вся бойова обслуга знає свою роботу.
Засобів і сил вистачає, наші воїни найвинахідливіші. Ми працюємо озброєнням ППО по всім цілям, хоча методичка пише, що це неможливо. Наприклад, вона пише, що мій ПЗРК "Ігла" не призначений для знищення крилатих ракет різного типу. Але це не так. Моя робота і робота всіх стрільців-зенітників довела це.
Також ми постійно переміщуємось для більш ефективної роботи. Втім, на жаль, є місцеві, які бачать наші позиції та здають їх.
Втрат серед особового складу немає, весь особовий склад цілий в гарному бойовому дусі. Всі готові стояти до кінця, до повної перемоги.
Дрони важко збивати, бо вони летять на низьких та гранично низьких висотах. Важко їх радіолокаційно вислідити, але ми працюємо цілодобово, не відводимо погляд з повітряного простору. Також в цьому випадку системи Patriot, Nasams важливі, бо більш мобільні та ефективні, ніж пострадянські системи.
Ціна ракет, які я збив – від 6 мільйонів до 15 мільйонів доларів в залежності від типу ракети. Наприклад, я збив дві ракети "Калібр" та дві Х-101. Це на загальну суму приблизно 42 мільйони доларів. Але це все гроші. Найцінніше, звісно, це людські життя.
Краще б вони всі кошти, які в РФ витрачають на нелогічну війну, в якій ніколи не виграють, витрачали на розвиток медицини та економіки в своїй країні. Адже в Україні люди в селах живуть краще, ніж в Росії обласні центри. Ми бачимо різницю між українцем та рашистом, по рівню IQ.
Ніколи країна, в якій на прапорі "пітух" не переможе країну, в якої на державному стязі – вила.
Я не працював з системами ППО, які надав Захід, але, як показує статистика, то з "Ігл" радянського зразку більше збито повітряних цілей, ніж з переносних зенітно ракетних комплексів, наданих Заходом. Втім, це тільки початок, потрібно вивчати технічні характеристики озброєння, основні правила роботи, пройти спеціальну підготовку і потім зрівнювати ефективність.
Потрібно більше систем ППО Patriot, Nasams, Iris-T, Hawk. "Залізний купол" (ізраїльська система ППО, - ред.) – це гарна ідея, але небезпечна, бо може бути ще гірше, якщо вона потрапить до рук окупантів.
Росія б'є ракетами по інфраструктурі, щоб народ почав тиснути на владу, а та – пішла на поступки ворогові. Рашисти думають, що це спрацює. Вони б'ють, бо не можуть нічого зробити з нами на суходолі, в них не виходить успішно воювати, ось вони і шукають "лазійку". Але зовсім недооцінили українські сили ППО.
Для мене війна – це один з найважливіших та найважчих шляхів в житті. Під час війни всі маски людей знімаються і ми бачимо хто є хто. Вона показала, кому ти дійсно важливий, а кому байдуже – є ти чи немає. На війні ми втрачаємо найважливіше, що є в нашому житті, це час. Але хто, як не ми?
Війна також показала, хто і на що здатний, і всі ці балачки про "втрачене покоління", що "з нас нічого не вийде" – це все вигадки. Ми бачимо, що молодь не втекла за кордон, а пішли на війну.