Українські війська після місяців особливо жорстоких боїв вийшли з Авдіївки. Це сталося після того, як російські сили частково оточили місто та перерізали головну логістичну трасу. Про те, чому Сили оборони саме зараз вийшли з Авдіївки та як розвиватиметься ситуація на фронті, – у матеріалі РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися: заяви головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, командувача стратегічним угрупуванням військ "Таврія" Олександра Тарнавського, президента Володимира Зеленського, міністра оборони Рустема Умєрова, Telegram-канал та заяви представників 3-ї ОШБ, аналітика "Інституту вивчення війни", коментарі експертів Олександра Мусієнка та Олексія Гетьмана.
На початку тижня Авдіївський напрямок відвідав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. І повідомив про наказ залучити резерви та перегрупувати війська, а також заявив, що з урахуванням швидкої зміни обстановки на полі бою дозволив командирам на місцях самостійно приймати рішення заради збереження особового складу.
Як стало відомо у четвер, туди терміново перекинули 3-ту окрему штурмову бригаду – один із найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ. Як зазначали бійці, окремі батальйони провели рейд у захоплені райони Авдіївки, а ворожі сили на їхньому відрізку становили орієнтовно 7 бригад. Українські військові одразу були змушені воювати практично на 360 градусів.
За словами заступника комбрига Максима Жоріна, бойові завдання довелося виконувати в умовах, які важко було уявити. Противник наступав з усіх боків, а самі бої були пекельнішими, ніж найгарячіші в Бахмуті.
"Щоб ви розуміли розподіл сил: є деякі позиції, де тримають оборону 6 українських воїнів, а штурмують близько 100 окупантів", - казав він.
Прес-офіцер Олександр Бородін наголошував, що ворог кинув на Авдіївку дві армії, орієнтовне співвідношення становило 1:7 не на нашу користь . Крім того, на відміну від Бахмута з "м'ясними хвилями" у виконанні колишніх в'язнів та спеців із ПВК "Вагнера", тут Силам оборони протистояв, мабуть, найсерйозніший російський кулак у вигляді лінійних механізованих бригад та фахівців з ГРУ. Який мав фактичний безліміт на застосування керованих авіабомб, танків, БМП, БТР та FPV-дронів.
Напередодні стало зрозуміло, що Сили оборони під ворожим тиском поступово залишають позиції. Зокрема, командувач оперативно-стратегічним угрупуванням військ "Таврія" Олександр Тарнавський заявив про відхід з позиції "Зеніт" на південно-східній околиці міста. А президент Володимир Зеленський назвав головне завдання – зробити все, щоб захистити особовий склад.
На думку керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, резерви перекинули, щоб дещо стабілізувати ситуацію та стримувати тиск росіян, щоб забезпечити вихід із Авдіївки.
"Я відпочатку говорив, що перед 3-ю штурмовою могло стояти таке завдання. Плюс заходив спецназ ГУР Міноборони та деякі інші підрозділи. Не виключаю, що для прикриття відходу були задіяні додаткові засоби ППО. Звідси якраз і повідомлення Повітряних сил про те, що сьогодні вранці збили два Су-34, які скидають КАБи (керовані авіабомби, - ред.), і винищувач Су-35, який, очевидно, їх супроводжував. Було вжито цілий комплекс заходів, щоб вивести якомога більше наших людей. В решті решт 3-та штурмова, та інші підрозділи впоралися з цим завданням", – розповів він у розмові з РБК-Україна.
Без перекидання резервів зробити це було набагато складніше, пояснює експерт.
"Поки відходять наші бійці, ворог не припиняє наступ, його потрібно кимось стримувати. Свіжі сили забезпечили нам час для виходу і, крім того, продовжували завдавати ворогу значних втрат", - додав він .
Російські війська намагалися захопити Авдіївку з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, але наймасштабніший наступ тривав з жовтня 2023-го. Українські офіційні особи казали, що російський диктатор Володимир Путін поставив за мету за будь-яку ціну захопити місто до виборів у березні. Анонімні Telegram-канали пишуть, що тепер той, швидше за все, може приїхати та записати "переможне звернення" з Авдіївки чи Донецька.
Авдіївка – це невелике промислове передмістя Донецька, окупованого у 2014 році. За цей час українські війська збудували потужний укріпрайон. Який з лютого 2022-го майже два роки стримував переважаючого ворога. Російська армія не змогла захопити місто з наскоку і перейшла до традиційної тактики знищення. На сьогодні від нього мало, що залишилося: через інтенсивні авіаудари майже всі будівлі зруйновано.
Руйнування в Авдіївці (фото Getty Images)
За чотири місяці росіянам вдалося просунутися на кілька кілометрів на півночі та на півдні, захопити навколишні села та наблизитися до важливого опорного пункту на місцевому коксохімічному заводі. Останніми тижнями противник зміг нав'язати вуличні бої, перерізав основну логістичну артерію в районі Індустріального проспекту, що поставило Авдіївський гарнізон під загрозу оточення.
Якщо для росіян захоплення Авдіївки має насамперед політичне значення і використовуватиметься у пропагандистській кампанії, то для України вона була важливою як великий залізничний вузол та промисловий центр. А також як постійни потенційна загроза для Донецька.
"Можна було артилерійським вогнем контролювати місто Донецьк. Ми його не обстрілювали, але росіяни знали, що ми можемо це зробити. Тому росіяни не робили там складів чи військових хабів", – розповів виданню майор запасу ЗСУ, військовий експерт Олексій Гетьман.
Важливість утримання міста в інтерв'ю РБК-Україна пояснював речник стратегічного угрупування "Таврія" Дмитро Лиховій.
"Утримання Авдіївки має значення для того, щоб не допускати російську артилерію та російський терор далі на захід Донецької області. Щоб перемелювати російські ресурси та резерви, виснажувати їхню армаду ", – наголосив він.
Станом на вчора, очевидно, можливості українських військ було вичерпано. У ніч проти 17 лютого генерал Сирський оголосив рішення відвести підрозділи з міста більш вигідні рубежі.
"Наші воїни гідно виконали свій обов'язок, зробили все можливе для знищення кращих російських військових частин, завдали ворогу значних втрат у живій силі та техніці. Вживаємо заходів щодо стабілізації обстановки та утримання позицій", - зазначив він .
Захоплення Авдіївки на карті проекту DeepState (фото deepstatemap.live)
За словами генерала Тарнавського, це було єдиним правильним рішенням, коли ворог наступає по трупах своїх солдатів та має перевагу у снарядах 10:1. За його словами, українські сили займають позиції на другому рубежі оборони, особовий склад було виведено за планом, але на заключному етапі кілька бійців потрапили до полону. Заступник комбрига 3-ї штурмової Максим Жорін зазначив, що станом на 13:00 операція з виходу з Авдіївки ще тривала.
Експерт Олександр Мусієнко називає кілька причин, чому наказ на відхід надійшов зараз, хоча ситуацію і раніше називали критичною. Перша – надзвичайно стрімкий наступ росіян.
"Вже не було можливості його стримувати, вони досить активно рухалися з північного флангу, плюс почали просуватися в забудові, бої йшли в самій Авдіївці. Ще один момент - вони все ближче підходили та перекривали логістику, постійно йшла боротьба за шляхи сполучення, за дорогу, якою ми забезпечували наше угруповання. І не в останню чергу через зростання кількості ударів керованими авіабомбами та активне застосування авіації. У результаті з'явилася загроза оточення", - наголосив він.
Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки, президент Зеленський назвав вихід правильним та професійним. А також прямо заявив, що втрата Авдіївки стала результатом недостатньої підтримки міжнародними партнерами. Міністр оборони Рустем Умєров запевнив, що Україна поверне Авдіївку, але для того, щоб успішно протистояти Росії, потрібні сучасні засоби ППО (для захисту від КАБів), далекобійна зброя (для ураження складів) та більше артилерійських снарядів.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) нагадують, що штурми Авдіївки почалися ще 10 жовтня 2023 року і лише через кілька місяців росіяни почали досягати реальних тактичних успіхів на тлі величезних втрат в особовому складі та техніці.
Не виключено, що окупанти можуть спробувати просунутися далі на захід, але на них чекають потужні укріплені позиції Сил оборони. Водночас вони не демонструють готовність до просування у найближчій чи навіть середньостроковій перспективі. Як йдеться у звіті, Авдіївка обійшлася Росії високою ціною, і для подальшого наступу буде потрібен період відновлення та відпочинку. Хоча захоплення міста створює умови для обмежених тактичних переваг, визнають аналітики.
Як пише український портал Defense Express, за 723 дні повномасштабної війни Росія спромоглася пройти близько 6 км на Авдіївському напрямку – трохи більше 8 метрів на день, і на кожному з цих метрів росіяни поклали сотні своїх солдатів. Судячи з карт Deep State, новий рубіж української оборони на них чекає на лінії Степове – Сєверне.
Українські війська, можливо, відійшли на лінію Степове – Північне (deepstatemap.live)
Експерт Олександр Мусієнко вважає, що Сили оборони можуть відійти далі за лінію Степове – Сєверне, і називає її тимчасовою позицією.
"Можливо, будемо поступово відходити, щоб не наражати себе на небезпеку, якщо ворог продовжить тиснути. Відходити ще далі, враховуючи, що там рівнини і територія прострілюється. Найближчі висоти знаходяться десь за 10-15 км, ймовірно, з них наша артилерія буде заважати ворожим спробам просунутися", – зазначив він.
На його думку, росіяни призупинять наступ, але на невеликий час.
"У них значні втрати, війська виснажені постійними штурмами Авдіївки, тому не думаю, що їм вдасться зробити стрімкий прорив. Крім того, видно активізацію під Куп'янськом і Часовим Яром, там теж потрібні сили, які не передислокуватимуть зараз на Авдіївку. У найближчий. місяць наступальні дії продовжуватимуться, але менше, ніж безпосередньо в Авдіївці. А далі атаки підуть на спад", – додав він.
Олексій Гетьман називає подальший наступ невигідним та малоймовірним, оскільки росіяни будуть під українським вогневим контролем.
"Буде ситуація, схожа з Бахмутом, коли росіяни теж заявляли, що одразу наступатимуть далі, а потім зупинилися. Найближчим часом на нові просування росіян чекати не треба, вони виконали поставлене завдання до так званих виборів президента. Тому я не думаю, що у них є такі плани", – пояснив експерт.
Незважаючи на інтенсивні штурми Авдіївки, одним із найгарячіших на східному фронті залишається Куп'янський напрям. Хоча порівняно із січнем інтенсивність боїв там дещо знизилася.
Росіяни наступають у двох точках. Перша – район села Сіньківка, від якого до околиць Куп'янська біля 5 км. Минулого тижня з'явилася інформація про появу окупантів та нібито їхній контроль до 15% села, проте схожа ситуація складається не вперше і раніше Силам оборони вдавалося вибити противника. Друга точка – у районі Табаївки та Крохмального. Минулого місяця противник досяг невеликого просування, але ЗСУ завадили розвинути успіх. Зараз фронт стабілізований, українські війська зосередилися на утриманні важливих висот на захід від Табаївки.
Проте на Куп'янський напрямок стягнуто 40 000 військових, понад 500 танків та близько 600 бойових машин, сотні гаубиць та РСЗВ. Опитані РБК-Україна експерти казали, що загрози тут будуть постійними, а активний штурм може розпочатися після локальних досягнень на інших ділянках фронту.
"Наприклад, якщо в районі Авдіївки їм вдасться досягти якогось ситуативного успіху, то вони справді можуть перейти на такий рівень уже біля Куп'янська", – вважав військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Докладніше про це читайте в окремому матеріалі РБК-Україна.
На думку Мусієнка, після Авдіївки росіяни точно спробують наступати на Куп'янськ.
"Для них це зараз буде одним із пріоритетних напрямків. Варто розраховувати, що саме там будуть активні наступальні дії ворога. Відповідно акцент може зміститися на цей напрямок", – пояснив він.
Але не лише на Куп'янськ. На сьогодні окупанти не перестають атакувати з Бахмута у бік Часового Яру. Тому щодо нього загрози також зберігаються.
"Атакують не так, як Авдіївку. Застосовується не така кількість керованих авіабомб. Але там інші засоби - артилерія дрони, міномети і так далі. Вже видно, що вони збільшують тиск, це правда", - додав експерт .
Оцінюючи ситуацію на фронті, важливо розуміти, що Україна вимушена вести оборонну війну. Тому з військової точки зору відхід на інші рубежі та укріпрайони не є повною катастрофою. Особливо, коли перевагою володіє ворог, і особливо у повітрі.