Національна команда Сан-Марино переписала історію національного футболу, здолавши збірну Ліхтенштейну на старті Ліги націй 2024/25.
Коротко про довгий шлях сан-маринської збірної до офіційної перемоги – в матеріалі РБК-Україна.
У середовищі футбольних уболівальників за Сан-Марино закріпилася сумнівна слава "хлопчиків для биття". Коли за жеребом Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) в суперники випадають "б'янкадзуррі", то фанати переважної більшості команд ледь не автоматично записують до скарбнички рідної збірної 6 очок. Мовляв, із любительським підходом максимум санмаринців – гідна поразка.
Так, для багатьох виконавців збірної Сан-Марино футбол можна назвати хобі. Хоча є й ті, хто виступає в італійській трясовині. Проте, так було не завжди. У 80-х санмаринський футбол мав зірку, якщо не планетарного масштабу, то принаймні європейського рівня. Його звати Массімо Боніні.
Уродженець столиці Сан-Марино в 14 років приєднався до місцевого гранда – "Ювенеса". Та шансу заграти на дорослому рівні в рідній команді не отримав. Перед сезоном 1977/78 юний хавбек приєднався до "Белларії-Іджії-Маріно" з італійської Серії D, щоб через якихось 4 роки грати вже в Серії А! Транзитом через "Форлі" та "Чезену" Боніні влітку 1981-го опинився в туринському "Ювентусі".
Прогрес півзахисника не залишився непоміченим для функціонерів. Його запросили до молодіжної збірної Італії, оскільки Футбольна федерація Сан-Марино на той час не мала визнання УЄФА. У 1980-1983 рр. санмаринець встиг зіграти 9 матчів за італійську молодіжку, а в 1983 році отримав Трофей Браво – приз найкращому молодому футболісту Європи.
Працьовитість, енергійність та універсальність Боніні зробила його незамінним для "Юве" 80-х. Його темп і витривалість дозволили вільно творити головній зірці туринців того часу – Мішелю Платіні. Пліч-о-пліч вони принесли "Старій синьйорі" 2 Скудетто, Кубок Італії, Кубок кубків 1983/84, Кубок чемпіонів 1984/85, Суперкубок Європи-1984 та Міжконтинентальний кубок-1985. Ще один титул Серії А санмаринець завоював ще до того, як став "легенями Платіні" – перед появою француза в команді у 1982 році.
Звісно, хавбек рівня Боніні був би доречним у збірній Італії. Його кликали до "Скуадри Адзурри", та він завжди ввічливо відмовляв. По-перше, не хотів втрачати громадянство Сан-Марино та, по-друге. не полишав надії колись таки зіграти за рідну національну команду на офіційному рівні. Проте, час ішов, а визнання футболу мікродержави не надходило.
Нарешті УЄФА здався в 1990 році. Сан-Марино отримало право на формування власної національної команди, а головною її зіркою повинен був стати 31-річний Боніні. На той час атлетичний півзахисник уже захищав кольори скромнішої "Болоньї". Саме він одягнув капітанську пов'язку на історичний поєдинок проти Швейцарії (0:4).
Боніні грав у складі збірної Сан-Марино до 1995 року. Навіть тоді, коли вже завершив професіональну кар'єру. Проте, через травму пропустив перший сенсаційний результат рідної команди – нульову нічию зі збірною Туреччини в кваліфікації до ЧС-1994. Перемоги в складі збірної так і не здобув. Можна лише здогадуватися, якими би були футбольні здобутки Сан-Марино в разі існування збірної в роки розквіту Боніні...
Коли ж хавбек повісив бутси на цвях, то футболістів його калібру на заміну в мікродержаві не знайшлося. Пошуки фактично тривають досі. Що й казати, якщо за понад три десятиліття збірна Сан-Марино здобула всього дві перемоги. І якщо дебютна перемога загалом трапилася у 2004-му, то перша в офіційному поєдинку лише тепер. В обох випадках невдахою виявився Ліхтенштейн...
Пояснення довгого очікування першої офіційної перемоги Сан-Марино – банальне. "Б'янкадзуррі" в кваліфікаціях до чемпіонатів Європи та чемпіонатів світу завжди потрапляли до груп, де були аутсайдером №1. Зробити ж подвиг на 3 очки якось не випадало. Шанс на зміни з'явився зі створенням Ліги націй.
Якщо в першому розіграші турніру збірна Сан-Марино програла всі матчі, то в другому сезоні вже половину звела внічию. Щоправда, на третій розіграш довелося відкотитися назад – Естонія і Мальта належать до відверто сильніших команд. Та ось тепер у суперники випав такий же скромний Ліхтенштейн і, вочевидь, ще слабший Гібралтар. Між першою і другою перерва буде недовгою?..
До слова, раніше підготували анонс головних спортивних подій суботи та неділі.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.