Про те, як провалилася спроба російського диктатора пограти в "миротворця", чому Україна має шанси перемогти у війні до кінця літа і чому Китай не врятує країну-агресора — у колонці для РБК-Україна розповів виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative Уріель Епштейн.
Диктатор Путін оголосив режим припинення вогню на російсько-українському фронті з 12:00 6 січня до 24:00 7 січня. У перші години путінського “перемир'я” російські війська обстріляли багатостраждальний Бахмут. Загинули двоє цивільних, ще 13-ро поранено. Христос народжувався, а росіяни наступали у напрямку Авдіївки та Лимана. 7 січня ЗСУ відбивали атаки рашистів на 16 населених пунктів на сході України. 9 ракетних, 3 авіаційних удари, 40 обстрілів цивільної інфраструктури. Є і поранені та загиблі.
Пропозиція тимчасового перемир'я окупантом викликає асоціацію з грабіжником, який вліз у чужий будинок, натрапив на господарів, отримав відсіч і попросив перепочити кілька годин. Справді, дати своїм солдатам 36 годин на “перекур” – це перша мета путінського “перемир'я”. Зараз армія орків має дуже серйозну проблему із забезпеченням. Крім того, кілька останніх днів ЗСУ завдали росіянам відчутних втрат у живій силі. Їм треба встигнути перегрупуватись. Ця мета чисто тактична, армійська. Вибір моменту продовження бойових дій.
Друга мета – політична. Путіну треба очорнити українську армію вустами деяких західних коментаторів. "Експертами" їх можна назвати лише в лапках. Ніколи справжній експерт не скаже: подивіться, Путін пропонує перемир'я, а українці не хочуть. Не тільки політолог, а й будь-яка розсудлива людина розуміє, що ні про який мир не йдеться. Атаки з російської сторони продовжувалися.
Я вважаю, що ця вистава для зовнішньої аудиторії принесла свої плоди лише частково. Є американці (їх меншість), які і раніше скептично ставилися до підтримки України. Вони використовують путінське "перемир'я" як доказ своєї правоти і продовжують наполягати, що Америка не повинна допомагати українцям. У той же час, я глибоко переконаний, Путін не розпочинав цю інформаційну кампанію з метою змінити думку американського суспільства чи еліт. За великим рахунком це вже неможливо. Хоч би що Путін говорив – у США йому вже ніхто не повірить.
Можливо, диктатор мав шанс перетягнути на свій бік когось у Європі, в Африці чи на Сході. Але відповідь союзників на путінські маніпуляції була більш ніж гідною. Глава МЗС Німеччини приїхала з неоголошеним візитом до Харкова та назвала місто "символом абсолютного божевілля російської агресивної війни в Україні". За кілька днів до цього Німеччина та Америка оголосили про спільний пакет військової допомоги. Вони погодилися дати ще більше зброї, надавши українцям БМП Marder та Bradley. Наприкінці грудня США оголосили про передачу Україні батареї ППО Patriot. Тепер додаткову батарею Patriot пропонує і Німеччина.
Чи можна ці кроки розцінювати як бажання Заходу воювати? Звичайно, ні. Усі хочуть щоб настав справжній, тривалий мир, не просто “одностороннє припинення вогню на 36 годин”, якого Путін і не планував дотримуватися. На жаль, ніхто із росіян не готовий йти на мир з Україною. Тому українцям потрібні ефективні гарантії безпеки. Навіть коли путінські головорізи підуть з української території – я маю на увазі і Крим, і південь країни – Україні буде потрібна подальша підтримка Заходу. І не менша, ніж зараз.
Не думаю, що війна закінчиться завтра чи за місяць. Але в той же час я вірю, що до кінця літа 2023 року війну закінчити цілком можливо.
Перша причина – у Росії серйозні проблеми. І ці проблеми лише посилюватимуться: вплив західних санкцій на путіноміку стане цього року більш відчутним.
Друга причина – Україна вже отримує наступальне озброєння. З його допомогою українці зможуть нарешті звільняти свої окуповані міста, а не лише боронитися. Це означає, що Захід ухвалив стратегічне рішення – Україна має перемогти. Побоювань, що високотехнологічна зброя потрапить до рук росіян, більше немає. І я впевнений – це лише початок. Постачання озброєнь наростатимуть і зрештою змінять хід війни. Можливості Путіна для продовження його авантюри буде вичерпано. А Україна продовжуватиме йти вперед. Зараз найважливіше – пережити поточну зиму. Вона стане критичним періодом цієї війни. Росіяни атакують вашу енергетику, люди замерзають, економіка зупиняється. Якщо Україна зможе пройти цю зиму, то вона матиме достатньо підтримки Заходу, щоб до літа святкувати перемогу у війні.
Щоправда, дамокловим мечем над ситуацією продовжує висіти питання можливої підтримки Путіна з боку Китаю. З одного боку, Вашингтон ясно дав зрозуміти, якою буде ціна, якщо Пекін "вирішить допомогти Росії у систематичному ухиленні від санкцій США або надати допомогу у сфері безпеки" у війні проти України. Про це йшлося й під час зустрічі лідерів двох країн на Балі. При цьому в нещодавній статті Financial Times стверджується, що Китай збирається змінити тактику взаємин зі світом – стати ближчим до Європи і частково віддалитися від росії. Китайські політики вже не впевнені у майбутньому військовому успіху Росії у війні і побоюються, що Путін може втратити свої позиції всередині країни.
Тому Пекін ухвалив рішення скоригувати свою лінію поведінки – не йти на остаточний розрив із Росією з огляду на її ядерний потенціал, але зближуватися з країнами Європи. Таким чином, якщо Китай відмовився "впрягатися" за Росію в України, знову ж таки, є всі шанси закінчити військову кампанію вже за півроку.
І ще один важливий момент. Що станеться, коли Росія зрозуміє – вона не змогла завоювати Україну, яка навіть не була членом НАТО. А що буде, коли Україна увійде і до НАТО, і до ЄС? Шанси на повторне вторгнення стануть мінімальними. На щастя, світ уже прокинувся. Після перемоги України Росія не зможе більше загрожувати демократії.