Про те, чому у наступному році громади можуть втратити 4% бюджету, або мільйони гривень, та як цьому завадити, прийнявши ключові зміни при формуванні Держбюджету на наступний рік - у колонці очільниці Харківської облради Тетяни Єгорової-Луценко для РБК-Україна.
Чотири відсотки – це мало чи багато? Якщо це знижка на продукти, мабуть, це замало. Але якщо йдеться про бюджет громади – повірте, це дуже багато та занадто відчутно. Особливо у випадку, коли на ці 4% бюджет планують скоротити.
Наведу один показовий приклад. Харківська область, Лозівська громада. Нікому не треба пояснювати, яка ситуація з обстрілами на харківському напрямку. І в цих умовах громада має готуватися до опалювального сезону, якісно надавати послуги за умов відсутності електрики та розв’язувати ще безліч нагальних проблем, фінансуючи всі роботи з бюджету громади. Це окрім додаткової фінансової допомоги Силам оборони, яку громада регулярно надає.
Сьогодні основою наповнення більшості місцевих бюджетів лишається ПДФО. У 2022 році держава збільшила рівень зарахування цього податку для місцевих бюджетів з 60% до 64%. Але нещодавно уряд схвалив Бюджетну декларацію на 2025-2027 роки, яка передбачає зменшення частки зарахування до бюджетів місцевого самоврядування податку на доходи фізичних осіб із 64 до 60%. Тобто пропозиція уряду – на 4% скоротити надходження від ПДФО до бюджетів громад.
Для Лозівської громади 4% скорочення – це мінус 20 млн грн. Це гроші на проведення розрахунків за електрику, водопостачання, газ. Це кошти на підтримку критично важливих підприємств, які забезпечують мешканців громади теплом та централізованим водопостачанням.
Таке скорочення місцевого бюджету стане болючим ударом для фінансової спроможності громади та відіб’ється на якості життя мешканців, які і без того потерпають від російської агресії та руйнування інфраструктури.
І це лише один приклад того, що Бюджетну декларацію на 2025-2027 роки треба доопрацьовувати, адже вона стане основою формування Держбюджету-2025. Тож поділюся ключовими моментами, які обов’язково мають бути враховані у цьому документі.
1. ПДФО у громадах має залишатися на рівні 64%. Це одна з головних умов фінансової спроможності, а для деяких громад – питання виживання мешканців. І це не тільки позиція Української асоціації районних та обласних рад.
Парламентський комітет з питань бюджету після розгляду Бюджетної декларації на 2025-2027 роки дійшов того ж висновку та рекомендував уряду залишити у громадах саме 64% надходжень від ПДФО. А також передбачити збереження стабільних джерел наповнення місцевих бюджетів, забезпечивши у разі зменшення таких джерел компенсацію втрат доходів.
2. Військовий ПДФО мають адмініструвати на центральному рівні. Нещодавно парламент ухвалив законопроєкт 9559-д, який дозволяє громадам на законному рівні допомагати ЗСУ. Втім всі ми розуміємо, що громади не будуть закуповувати зброю, військову техніку, спеціальне військове обладнання.
По-перше, вони не мають таких повноважень. По-друге, лише Міністерство оборони та Генштаб мають повну інформацію, що саме потребують Сили оборони та у якій кількості. Тож висновок цілком очевидний – принаймні до кінця війни адмініструвати військовий ПДФО слід на центральному рівні – рівні міністерства.
3. Дефіцит бюджетів громад та реверсні дотації. Наразі ситуація з бюджетами надскладна у прифронтових та деокупованих громадах. І справа не лише в зруйнованій інфраструктурі та постійних обстрілах, що тривають.
Багато підприємств, які були стабільним джерелом наповнення місцевих громад, перенесли виробництво з прифронтових територій у центральні та західні регіони України. Релокація допомогла зберегти виробничі потужності та відновити бізнес, який сплачує податки. Але цей процес має й зворотний бік.
Релокація відчутно позбавила громади на сході можливості наповнювати бюджети. Сьогодні є справжня прірва між бюджетом навіть невеликої громади у центрі або на заході України та громади на прифронтових та деокупованих територіях. А різниця в умовах життя в обох випадках величезна.
Ми маємо виходити з того, що війна стосується не окремих регіонів, війна триває на всій території України. І питання фінансової спроможності кожної громади незалежно від територіальної приналежності – це питання стійкості всієї країни.
У цій ситуації більш спроможні громади, куди був релокований бізнес, цілком можуть допомагати прифронтовим громадам. Як варіант вони можуть направляти фінансову допомогу у вигляді реверсної дотації – з тих податків, які сплачує релокований бізнес. Глобально від цього виграє вся країна.
Тож сподіваюся, що Міністерство фінансів та профільний парламентський комітет врахують ці зауваження у підготовці Держбюджету-2025.