Чий Нагірний Карабах? Як закінчився конфлікт між Вірменією та Азербайджаном завдовжки 30 років

При підготовці матеріалу використовувалися: публікації видань "Новини Вірменії", "Арменпрес", "Кавказький вузол", сайтів haqqin.az та report.az, звіт місії ООН, заяви прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна та президента Азербайджану Ільхама Алієва, а також коментарі експерта з питань Південного Кавказу у Польському інституті міжнародних відносин (Варшава) Войцеха Войтасевича.

Одноденна війна. Як Азербайджан розрубав "карабахський вузол"

Про те, що ліквідація Нагірно-Карабахської республіки (НКР, вірменська назва Республіка Арцах) - це питання часу, стало відомо три роки тому. На початку 1990-х за безпосередньою участю Вірменії було оголошено незалежність, потім була перша війна 1992-1994 років, у якій Азербайджан зазнав поразки. На міжнародному рівні територія визнавалася за ним, і майже три десятки років Баку присвятив нарощуванню економічної та військової міці, декларуючи повернення до Карабаху національною ідеєю.

Наприкінці вересня 2020 року азербайджанська армія перейшла у масштабний наступ із застосуванням важкої техніки, авіації та безпілотників. Війська просувалися швидко і за півтора місяці взяли під контроль кілька районів із центрами у Шуші, Зангелані, Губадли та Джебраїлі.

Бойові дії зупинила тристороння заява Вірменії, Азербайджану та Росії від 9 листопада. Згідно з нею, вірменські сили залишили регіон, російські "миротворці" взяли під контроль Лачинський коридор (єдину дорогу між Вірменією та залишками НКР), а Азербайджан отримав Агдамський, Кельбаджарський та Лачинський райони.

Фото: територіальні підсумки другої Карабахської війни 2020 року (kavkaz-uzel.eu)

З того часу Баку та Єреван зосередилися на мирному договорі, а у 2022 році прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян вперше публічно заговорив про територіальну цілісність Азербайджану включно з Нагірним Карабахом.

Переговори йшли повільно. У грудні того ж року азербайджанці заблокували Лачинський коридор, навесні встановили контрольно-пропускний пункт, повністю відрізавши Степанакерт від зовнішнього світу. За кілька місяців 19 вересня 2023 року провели стрімку операцію, яка завершилася за добу капітуляцією "республіки".

Вже 20 вересня сторони домовилися про припинення боїв та роззброєння карабахських військових. А президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив про відновлення суверенітету над Нагірним Карабахом.

"У регіоні створюється нова ситуація", - зазначив він у зверненні до нації.

Чому не втрутилася Вірменія? Як казав Пашинян, це вже не було війною Вірменії та Азербайджану, з його точки зору, невтручання було вірним рішенням, оскільки перемога була неможливою, пояснює експерт Польського інституту міжнародних відносин Войцех Войтасевич.

"Вірменія слабша за Азербайджан і рішення Пашиняна можна назвати мудрим. Багато хто думав, що карабахські біженці будуть незадоволені, виплеснуть на нього злість, суспільство влаштує протести і, можливо, зміну влади. Але швидко зрозуміли, що винен не Пашинян, і частково в пошуку винного переключилися на Росію. Її "миротворці" взагалі не реагували на операцію Азербайджану, були пасивними. Якщо дивитися на настрої вірменського суспільства та переселенців, майже всі вони проти Росії", - пояснив він у розмові з РБК-Україна.

Кінець "республіки" Нагірного Карабаху. Що не так із указом про розпуск?

Після капітуляції Нагірно-Карабахської республіки тисячі місцевих жителів попрямували до Вірменії. Але ще кілька днів регіон залишався у блокаді. Вірменський уряд готувався до розміщення біженців, вони вимагали відкрити гуманітарний коридор.

Вже 23 вересня стало відомо про домовленості про вихід карабахських військових, а наступного дня Азербайджан відкрив дороги через Лачин та Кельбаджар. Місцеве населення масово тікало через Лачинський коридор.

На початку жовтня виїхали чиновники, силовики та останній "президент" Самвел Шахраманян. До цього він підписав указ про розпуск державних органів. Згідно з документом, з 1 січня 2024 року невизнана НКР припиняє існування. Перебуваючи у Вірменії, він пояснив, що цей указ гарантував безпеку біженців та роззброєних військових. Яких, до речі, на шляху до Вірменії ніхто не чіпав.

"Це стало можливим внаслідок переговорів із азербайджанською стороною", - зазначив Шахраманян.

Фото: "президент" НКР Самвел Шахраманян розпустив республіку, але, схоже, невдовзі передумав (nankr.am)

Станом на грудень органи НКР працювали на громадських засадах. Основний фокус - на вирішенні проблем вимушених переселенців. У той же час карабахські активісти, політики та громадські організації вимагали скасувати розпуск, і за кілька днів до 1 січня виникла плутанина.

Як заявив депутат опозиційної Республіканської партії Вірменії Айк Маміджанян, указ з самого початку позбавлений юридичної сили. На його думку, жоден указ "не може розпустити Арцах, який створювався не на папері, а кров'ю", і на його інститутах лежить функція допомоги біженцям та збереження культурної спадщини.

Вірменська газета "Жоговурд" посилається на слова Шахраманяна, який теж нібито казав про неможливість розпуску, але пише, що з якоїсь причини "президент" не говорить про його скасування. Більше того, джерела "Жоговурду" кажуть, що насправді є окремий указ про скасування розпуску НКР. Але незрозуміло, чому його досі не опубліковано.

"Я не розумію, чому вірмени роблять такі заяви. Можливо, перший указ був потрібен для евакуації чиновників. Як ми знаємо, азербайджанська сторона не затримувала ні військових, ні мирних громадян. А казати за два-три дні до 1 січня, що він недійсний, як мінімум дивно. Ймовірно, це суто символічний жест, щоб показати Азербайджану: ви нас вигнали, але це не кінець історії", - вважає експерт Войцех Войтасевич.

Карабах залишився без вірмен. Чому та чи є шанси на повернення

Головний підсумок подій осені-2023 - по-справжньому масовий вихід карабахських вірмен. За офіційними даними, тут мешкало близько 120 тисяч етнічних вірмен. Частина з них виїхала після 2020 року, але переважна більшість - після капітуляції НКР.

У жовтні регіон відвідала спеціальна місія ООН. Відповідно до звіту, наприклад, у Ханкенді (Степанакерт) не зафіксовано шкоди цивільній інфраструктурі, включаючи лікарні, школи та житлові будинки. Влада Азербайджану готувалась відновити медичне обслуговування, всі магазини були закриті, а в місті майже не було людей.

"Від співрозмовників команда почула, що в Карабахському регіоні залишається від 50 до 1000 етнічних вірмен... Місія була вражена раптовістю, з якою місцеве населення залишило свої будинки, і стражданнями, які це, мабуть, викликало", - йдеться у звіті.

Як повідомила прес-секретар вірменського прем'єра Назелі Багдасарян, на початок жовтня до країни прибуло понад 100 тисяч переселенців.

Такий масовий результат пояснюється досить просто: карабахські вірмени побоялися етнічних чисток.

"Ми ж пам'ятаємо, що на початку 1990-х вірмени теж влаштовували чистки, за різними даними, до мільйона азербайджанців були змушені залишити Карабах та Вірменію. І тепер вони злякалися помсти. Ільхам Алієв запропонував два варіанти: або виїхати, або залишитися, але прийняти громадянство Азербайджану. Можна констатувати, що реально Нагірний Ккарабах залишився без вірмен", - пояснює Войцех Войтасевич.

Фото: карабахські біженці залишають регіон (Getty Images)

Місія ООН не отримувала повідомлень про насильство щодо цивільних. На даному етапі важко визначити, чи мають намір карабахські вірмени повернутися, але ясно, що це вимагатиме часу та зусиль з усіх боків, йдеться у звіті.

Ільхам Алієв каже, що вірмени можуть повернутись. Але за умови, що приймуть азербайджанське громадянство і забудуть про самопроголошену республіку.

"Вони вигадали її у своїх мріях, у своїх міфах", - заявив він у грудні.

Однак складно уявити, що принаймні в найближчому майбутньому карабахські вірмени повернуться, зазначає Войтасевич. Усіх їх прийняли у Вірменії, надали місця для розміщення, забезпечили виплатами та пенсіями. Швидше за все, з міркувань безпеки поки повернення не буде. Наприклад, колишнім військовим загрожують арешти, бо з точки зору Азербайджану вони є терористами.

"Та і чим люди займатимуться в Нагірному Карабаху? Де вони житимуть і ким працюватимуть? Як зароблятимуть на життя? Мені здається, ніхто не повернеться. Хіба якщо Вірменія колись знову візьме його під контроль, але це не перспектива найближчих років. Максимум, що вона може зробити - допомогти біженцям розпочати нове життя", - зазначив експерт у коментарі РБК-Україна.

Побоювання не безпідставні. Азербайджан утримує низку колишніх міністрів, зокрема мільярдера Рубена Варданяна, а також екс-"президентів" Араїка Арутюняна, Аркадія Гукасяна та Бако Саакаяна. Частину з них звинуватили у фінансуванні тероризму, причетності до обстрілів та тортур полонених.

"Вони можуть бути елементом у переговорах з Вірменією про мир. Якщо вона піде на якісь поступки, їх можуть звільнити. Вони стали інструментом у руках Алієва і він використовуватиме їх так, як йому зручно", - додав Войтасевич.

Вірмен "замінять" азербайджанцями. Як Баку повертається в Карабах

Зараз Азербайджан розгортає великі проекти. Днями було підписано угоди з турецькими компаніями щодо експлуатації п'яти малих гідроелектростанцій у Кельбаджарському та Лачинському районі. Оголошено масштабне будівництво, президент Алієв відкриває дороги, а місцеві ЗМІ публікують фото з його поїздок містами та селами.

"Навіть були фото зі Степанакерта, коли він заходить до будівлі адміністрації, топче прапор НКР і піднімає азербайджанський. Це все, щоб показати - вірменів більше немає, Карабах наш, і ми перемогли", - розповідає експерт.

Також влада регулярно звітує про переїзд азербайджанців. Так, у жовтні кілька сімей отримали ключі від квартир у Фізулі та Лачині - містах, які перейшли під контроль ще у 2020 та 2022 роках відповідно.

Фото: президень Азербайджану Ільхам Алієв та азербайджанський прапор у Ханкенді (Степанакерт) (president.az)

Переселення йде поетапно, оскільки врегульовано не всі питання, пов'язані із правами власності на цих територіях. Станом на кінець листопада в рамках першого етапу програми "Велике повернення" до Карабахського та Східно-Зангезурського районів переїхали понад 3 тисячі осіб. До кінця 2023 року цифра мала досягти 5,5 тисяч.

Як очікується, цього року розпочнеться повернення азербайджанців до Шуші та Агдаму. Загалом перший етап розрахований до 2026 року та передбачає переселення 140 тисяч азербайджанців. Скільки переселять до колишньої столиці Нагірного Карабаху - Степанакерта (Ханкенді) - точно не відомо, списки ще складаються.

Основні проекти стосуються міста Шуші, яке Азербайджан минулого року оголосив "Культурною столицею тюркського світу". Він також стане туристичною столицею Організації економічного співробітництва (входять країни Центральної Азії та Близького Сходу) у 2026 році, із Шуші хочуть зробити туристичний маяк. Крім доріг та житлових будинків, тут майже добудували два готелі та планують закласти нову лікарню.

Азербайджан у 2024 році витратить на Карабах близько 30 млн доларів. Кошти призначені для Ханкенді, Агдере (Мартакерт), Ходжали (Іванян), Ходжавенда (Мартуні). У Ханкенді відкриють площу перемоги та новий навчальний заклад, який увійде до складу Карабахського університету.

Азербайджан та Вірменія. Проблеми на шляху до миру

Карабахське питання було найважливішим, але не єдиною проблемою у відносинах між Вірменією та Азербайджаном. І з кінця осені сторони надсилали кілька сигналів про рух до повноцінного мирного договору. Серед вжитих кроків - перший за довгий час обмін полоненими та поновлення робіт з делімітації кордону.

Делімітація залишається болючим моментом. У середині грудня країни затвердили регламент міжурядової комісії. Проблема в тому, що Алієв заявляє про вірменську окупацію восьми азербайджанських сіл, а у відповідь Нікол Пашинян висуває свої територіальні претензії.

"У нас також є проблема восьми сіл, тому що в тій же Тавуській області, наприклад, у нас є окуповані Азербайджаном території", - зазначив він.

Не менш конфліктна тема - дорога через південь Вірменії, яка б зв'язала Азербайджан з її ексклавом Нахічуванню та Туреччиною. Баку наполягає на екстериторіальному статусі та називає проект "Зангезурським коридором" (за історичною назвою області). Вірменія не погоджується, вимагаючи збереження суверенітету над усіма дорогами на своїй території.

Фото: вірменський прем'єр Нікол Пашинян зацікавлений у мирі з Азербайджаном, але висуває свої червоні лінії (Getty Images)

Єреван просуває проект "Перекресток миру". Передбачається, що всі комунікації функціонуватимуть у рамках юрисдикції країн, через які вони проходять, і кожна країна проводитиме свій прикордонний та митний контроль.

Але Азербайджан вдає, що йому не цікаво, натякаючи на альтернативу у вигляді маршруту через Іран. Ймовірно, коридор через Сюнікську область Вірменії поки поставлено на паузу, принаймні до позачергових виборів президента, запланованих на 7 лютого 2024 року.

Створення транспортного шляху було прописано у заяві, яка зупинила другу Карабахську війну 2020 року, але без деталей. У Єревані побоюються, що запуск коридору стане повзучою втратою суверенітету над прикордонною з Іраном територією, яку в Баку називають історичною частиною Азербайджану, але офіційно не ставлять її приналежність під сумнів.

Експерт Войцех Войтасевич припускає, що якщо не досягнуть компромісу, Азербайджан вважатиме, що деякі ділянки головної дороги з центральної Вірменії до Зангезура теж перебувають в "окупації", і вторгнеться на вірменські землі.

"Азербайджан хоче сам контролювати коридор через аспекти, пов'язані з податками та митницею. Були пропозиції, щоб залучити Росію та Туреччину, але питання суверенітету є "червоною лінією" для Єревана. Я постійно читаю про переговори, неформальні контакти та нові пропозиції. Жодного прогресу не бачу, але тримаю пальці, щоб вони домовилися", - сказав він у розмові з РБК-Україна.

Шанси на те, що сторони домовляться, є. Як пише російське видання "Комерсант", мирну угоду підпишуть невдовзі після нового року, нібито це могли обговорювати Алієв та Пашинян на нещодавньому саміті СНД у Санкт-Петербурзі. Але наскільки міцним виявиться мир? Особливо після того, як Азербайджан операцією в Карабаху показав, що вважає за краще не йти на компроміс, а вирішувати питання силою.

Власне тому рано казати й про остаточне завершення конфлікту, адже протягом багатьох років з Карабахом були пов'язані всі елементи відносин між країнами.

"Мені здається, закінчився лише черговий етап. У тому сенсі, що Азербайджан встановив контроль над Карабахом так само, як і Вірменія в 1990-х. В ідеальних умовах територія стала б частиною Азербайджану, а вірмени Карабаха отримали б політичну автономію. Я не вірю, що за наявного авторитарного режиму в Баку можливий стійкий мир. Він можливий коли сторони йдуть на компроміс, а Азербайджан не дає простору, розцінюючи поступки як поразку", - зазначив експерт.

Силове вирішення карабахського питання у результаті вплинуло на долі сотень тисяч осіб. І навіть якщо країни укладуть мир, навряд чи це поставить остаточну точку.

"Для мене це як конфлікт між Ізраїлем та Палестиною. Його історія триває понад 70 років, увесь цей час лідери підписували багато договорів, але врешті-решт поверталися до війн. Що в принципі ми бачимо і зараз", - резюмував Войтасевич.