Росія з нового року активізувала штурми на кількох напрямках. Зараз її пріоритет – битва за Покровськ та витіснення українських військ з Курської області. Чи здатні Сили оборони зупинити наступ окупантів та стабілізувати фронт – в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
ЗМІСТ:
Президент Володимир Зеленський на початку року заявив, що завдання Сил оборони у січні – стабілізувати фронт. За його словами, це можливо за рахунок підготовки нових військових та надходження нового озброєння.
Про стабілізацію фронту кажуть і в команді Дональда Трампа. Майк Волтц, якого обраний президент США планує призначити своїм радником з нацбезпеки, називає це необхідною умовою, щоб укласти мирну угоду з Росією.
Щоправда, поки українським військовим вдається стримувати окупантів лише на окремих ділянках. Тоді як ворог веде наступ відразу на восьми напрямках фронту і готується до головної битви найближчих місяців.
Падіння Вугледара в жовтні минулого року різко погіршило становище наших військ на всьому півдні Донецької області. Одне угруповання ворога від Вугледара вирушило на північ – допомагати захоплювати Курахове, інше – звернуло на захід, для наступу на Велику Новосілку.
У грудні росіяни підійшли до Великої Новосілки з півночі та сходу, а вже на початку цього року вони, ймовірно, вийшли і на південні підступи міста, захопивши село Нескучне.
На днях окупанти також завершили захоплення Курахового. Зараз українські підрозділи зберігають контроль над невеликим виступом в районі населеного пункту Дачне – це західніше Курахового. Але дуже ймовірно, що найближчим часом нашим військовим доведеться і звідти відійти – до Костянтинополя – через загрозу оточення.
Як раніше прогнозувало РБК-Україна, вирішення "питання" Курахового дозволило росіянам переключити фокус на Покровськ. Їхня мета – створення оперативного оточення довкола міста.
Наступ росіян на Покровськ (карта: DeepState)
Терміни початку битви безпосередньо за Покровськ залежать вже не стільки від росіян, скільки від стійкості наших військ на цьому напрямку. Багато хто прогнозував втрату цього міста ще до кінця вересня, проте окупанти все ще знаходяться щонайменше в чотирьох кілометрах від нього. Очевидно, що саме район Покровська стане епіцентром боїв на найближчі місяці.
На південь від цього міста окупанти перерізали дорогу на Межову. Це одна з двох доріг, що з'єднує Покровськ з Дніпропетровською областю. Крім того, ворог, схоже, планує перерізати й другу трасу – що веде на Павлоград, і підійти до Покровська ще й із заходу.
На початку року противник активізував також і правий фланг свого угруповання на Покровському напрямку, де він почав пробиватись до дороги Т0504 (Покровськ - Костянтинівка) в районі Воздвиженки. За даними видання, одна колона ДРГ нещодавно змогла доїхати до цієї траси, але була розбита. І хоча Т0504 вже не використовується для забезпечення Покровська, однак фізичний контроль над цією трасою відкриє окупантам шлях до північно-східних околиць міста.
Вихід до цієї траси створює ризики для ще одного вузла оборони українських військ на Донбасі – Костянтинівки. Це місто, своєю чергою, стоїть на шляху агресора до Слов'янсько-краматорської агломерації. Бої і за Торецьк, і за Часів Яр, і за Куп'янськ, і за Лиман – складові цього ж плану – створення умов для окупації Слов'янська та Краматорська.
І в Торецьку, і в Часовому Яру ситуація за останні тижні помітно ускладнилась. Росіяни захопили більшість території Торецької агломерації. В самому місті українські підрозділи продовжують утримувати оборону на кількох териконах. У разі повної окупації Торецька ворог зможе рухатись як у бік Костянтинівки, так і на північ – до Часового Яру.
Там росіяни змогли за останні тижні захопити мікрорайон Північний і просунутися на території вогнетривкого заводу. Українські військові зберігають контроль над центральною та південною частиною міста.
На Куп'янському напрямку армія ворога продовжує широким фронтом наступати до річки Оскіл. Противнику вдалось створити плацдарм на правому березі річки, звідки він, одночасно зі своїм "лівобережним" угруповання, має намір вести наступ на Куп'янськ. Більше успіхів ворогу вдалось досягнути південніше, в районі річки Жеребець, де він продавив нашу оборону в районі Іванівки і вийшов на західний берег цієї річки.
Слов'янсько-краматорська агломерація (карта: DeepState)
Подальші цілі противника тут – наступ на Терни, Торське і Лиман. Більш глобальний план – встановлення спільно з "куп'янським" угрупованням контролю над усім північним берегом Сіверського Дінця, починаючи принаймні від тієї точки, де в нього впадає Оскіл. А вже звідти – рух до Слов'янська. Наразі це не виглядає загрозою на близьку перспективу.
У Курській області ворог теж розпочав четвертий етап свого наступу, щоби відтіснити звідти ЗСУ. Цей етап виявився для них успішнішим, ніж усі попередні спроби. Не в останню чергу – завдяки участі солдат КНДР. Ворожі війська тиснуть на наш плацдарм майже по всьому периметру "курського фронту". За останні тижні росіяни змогли відновити контроль над Новоіванівкою і підійти до Махнівки, що лише в 2 кілометрів на схід від Суджі. В усіх цих дій одна ціль – змусити українські війська скорочувати лінію фронту, зжимаючи цей плацдарм.
У перших числах січня Сили оборони теж намагались провести новий наступ у Курській області, ударивши в напрямку хутора Бердин. За даними видання, українські військові невеликими силами мали просунутись до Великого Солдатського – там зосереджена логістика і пункти управління ворога у Курській області.
Україна зацікавлена в тому, щоби протриматись на території Росії до початку переговорів. Саме тому, як пояснюють інформовані співрозмовники видання, ціль цього наступу полягала в тому, щоби відволікти ворожі підрозділи з інших напрямків "курського фронту" і тим самим послабити їхній тиск там. Однак, просунувшись на кілька кілометрів в районі Бердина, наші військові через жорсткий опір ворога були змушені відступити назад.
Неможливість звільнення Росією Курської області у затверджені строки та майбутня битва за Покровськ змусила Москву дещо відкоригувати свої плани щодо Запорізької області та Херсона.
Кілька джерел РБК-Україна у Силах оборони стверджують, що росіяни наразі не відмовились від наступальних дій на Півдні, але були змушені на деякий час їх відкласти через нестачу особового складу, а також через те, що українські військові підготувались там їх "зустрічати". За інформацією РБК-Україна, частину сил з УВ РФ "Днепр" (зона відповідальності – лівобережжя Херсонщини та частина Запорізької області) перекинули в Курську область та район Покровська.
Ланцюг взаємопов'язаних проблем – набір немотивованих солдат, нерідко неналежна підготовка новобранців та місцями хаотичне управління підрозділами "у полях" – не дає Україні переломити ситуацію на свою користь. А тактика дій малими штурмовими групами в поєднанні з роєм FPV-дронів та незліченними скидами КАБів дозволяють ворогу знищувати нашу оборону і поступово рухатись вперед.
Однак і у росіян теж не все гладко. Москві не вдається перетворити свою ресурсну перевагу в оперативні прориви на фронті. За нинішніх темпів просування Росія, гіпотетично, зможе окупувати всю Донецьку область до кінця 2025 року. Та поряд з цим є великі сумніви, що противнику вдасться зберегти цю динаміку. А якщо й вдасться – то чи, зрештою, залишиться йому ким та чим воювати.
Стратегія війни на виснаження, якою керується Москва, працює в обидві сторони. Якщо Росія обере продовження війни і відкине "миротворчі" зусилля США – чи виправдають її територіальні здобутки в 2025 році той вал фінансово-економічних проблем, з яким вона неминуче зіткнеться вже в 2026-му? До того ж у Вашингтону є інструменти, як їх поглибити у разі пручання Кремля.
Україна теж має усі шанси збільшити ціну війни для Росії – як у людських ресурсах, так і у матеріальному вимірі. У найближчі місяці, до початку можливих переговорів, Сили оборони можуть також спробувати провести наступальні дії "з обмеженими цілями" (тобто тактичного чи оперативно-тактичного рівня), щоби покращити свої позиції. Принаймні джерела видання у військових колах не виключають таку можливість. Тож передумови для пошуку компромісів і завершення війни в цьому році є, питання лише в гарантіях неповторення російської агресії та межах поступок.