Чи закрите небо? Які системи ППО працюють в Україні та чому цього мало

Під час підготовки матеріалу використовувалися: публікації агентства Міноборони України "АрміяInform", заяви представників української влади та Повітряних сил, а також коментарі експерта Defense Express Валерія Рябих та колишнього заступника начальника Генштабу ЗСУ Ігоря Романенка.

Багаторівнева ППО. Що це таке

Системи протиповітряної оборони є найважливішим елементом безпеки воєнних операцій та різного роду об'єктів. Минулої осені з початком масованих атак по критичній інфраструктурі західні партнери порушили питання забезпечення України передовими системами ППО, щоб забезпечити багаторівневий захист від різних загроз з повітря. У квітні 2023-го тодішній міністр оборони Олексій Резніков називав створення багаторівневої ППО пріоритетом, оскільки від цього залежить захист об'єктів, а також людей у тилу та на фронті.

Такі системи налічують кілька рівнів, у кожного з яких свої функції та завдання. На першому знаходяться засоби виявлення, радари, які своєчасно розпізнають застосування противником тих чи інших озброєнь.

"Сюди ж можна включити супутникові системи та інші сенсори, що дозволяють фіксувати підготовку або запуск ракет, або зліт авіації. Наприклад, коли бачать зльоти російських ракетоносіїв МіГ-31К і Ту-22М3, нам оголошують тривогу, це означає, що перший рівень працює, і наша ППО готується відбивати атаки", - пояснив РБК-Україна військовий експерт Defense Express Валерій Рябих.

Фото: радари раннього виявлення на першому рівні ешелонованої ППО (armyinform)

На другому рівні - системи запобігання атак, які включають засоби радіолокаційного, інфрачервоного наведення та вогневого контролю. На третьому знаходяться системи перехоплення та знищення цілей - це зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), зенітні гармати та інші засоби бойового ураження.

Крім того, до ешелонованої ППО входять засоби радіоелектронної боротьби, оскільки ті ж крилаті ракети і дрони можна не лише фізично збивати, але і впливати шляхом придушення або підміни координат.

Всі ці рівні мають об'єднуватись системою обміну інформацією, і одне з головних завдань - автоматизувати та звести до мінімуму ручну роботу. Ще минулого року повідомлялося про ППО у Києві зі штучним інтелектом, який розраховує траєкторії цілей та, відповідно, дозволяє прискорити реакцію. А в умовах тих же балістичних загроз зайві секунди багато що вирішують.

Сьогодні Україна йде шляхом західних країн, і з надходженням таких комплексів як Patriot та SAMP-T час казати про побудову не просто протиповітряної, а протиракетної оборони, каже колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко.

За його словами, будується вона таким чином: біля об'єктів, що прикриваються, ставлять системи малої дальності до 5-10 км, потім ближнього радіусу дії - до 15-20 км, середнього - до 50-100 км і далекого - як правило, від 30 і понад 100 км.

"Подібна система побудована в Ізраїлі, там чотири рівні, але і вона не захищає країну повністю. Взагалі в жодній країні немає 100%-го захисту від повітряних загроз. В Україні ми бачимо можливість сконцентрувати засоби навколо Києва, але для інших об'єктів і територій того, що є, недостатньо", - зазначив він у розмові з виданням.

Оцінюючи, наскільки зараз закрите українське небо порівняно з тим, що було до повномасштабної війни, називати будь-які цифри некоректно. Зокрема, до 24 лютого 2022 року загрози були зовсім інші, зараз росіяни б'ють дронами, крилатими та балістичними ракетами, а також керовані авіабомбами. Грубо кажучи, якщо раніше захист був на рівні 30%, то тепер на 60-70%, але знову ж таки це стосується окремих об'єктів. В Україні ж досі багато об'єктів, які практично не захищає ППО, додав Романенко.

Засоби ППО України. Від короткої руки до довгої

Кожен із видів ППО має свої сильні та слабкі сторони, вони виконують різні функції і, відповідно, збивають різні цілі. Класифікація може бути різною, але зупинимося на найпростішій - за дальністю дії, яка була вказана вище.

Зазвичай до малої дальності відносять зенітну артилерію та переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК). Вони стріляють недалеко, але через відносну дешевизну та простоту освоєння їх може бути багато. Частину з них в Україні використовують мобільні групи.

Фото: робота мобільних груп ППО (facebook командування Сухопутних сил ЗСУ)

З того, що стоїть на озброєнні, виділяються як різні ракетні системи, наприклад, ЗРК "Оса", "Куб", Avenger, переносні Stinger, Piorun, RBS-70, "Ігла", "Стріла", так і артилерійські системи, такі як радянські ЗСУ-23-4 "Шилка" та отримані від німецьких партнерів самохідні зенітки Gepard. Днями американські партнери викупили в Йорданії ще 60 одиниць для нашої країни.

За словами Валерія Рябих, особливо цінними є Gepard при відбитті атак російських "шахедів".

"У противника був задум особливо виснажити нашу ППО "шахедами", щоб на перших етапах ми витрачали на них велику кількість ракет. Використання Gepard дозволяє збивати безпілотники відносно дешево. Якщо "шахед" коштує кілька десятків тисяч доларів, то одна-дві черги з Gepard - до одного десятка. Якщо наситити ППО такими системами, росіянам економічно невигідно застосовувати "шахеди", - розповів він.

Фото: самохідні зенітки Gepard стали важливою підмогою у боротьбі з "шахедами" (Getty Images)

Далі йдуть комплекси зенітно-ракетної техніки, які забезпечують захист об'єктів у ближньому радіусі дії. З того, що на слуху, - установки IRIS-T SLS, які у серпні передала Німеччина. Вони здатні збивати повітряні цілі на відстані до 25 км. Однак, на думку Рябих, на цьому рівні на перший план виходить бойова авіація.

"Росіяни застосовують плануючі авіабомби, скидаючи їх з великої відстані. Якщо раніше ворожа авіація мала чи не впритул підійти до фронту, то тепер вона запускає озброєння, що діє за принципом "вистрілив - забув" за 10-15 км. З отриманням F-16 ми відсунемо рубіж застосування авіації противника подалі, а якщо дадуть ще й нормальні ракети, то аж до 180 км. Можна працювати "довгою рукою", як тільки вона наближатиметься до району запуску плануючих бомб", - підкреслив він.

Що стосується засобів середнього радіусу, до них відносять системи С-300, "Бук" та західні зразки ЗРК Aspide, NASAMS, IRIS-T SLM та інші. Минулого тижня стало відомо, що Україна отримала додаткові комплекси NASAMS і вони заступили на бойове чергування. Вони призначені для захисту від повітряних загроз на відстані до 30 км. Німецькі IRIS-T SLM закривають до 40 км, за словами посла Мартіна Єгера, до кінця року планується постачання ще двох систем.

Фото: комплекс IRIS-T на бойовому чергуванні (Повітряні сили України)

Спікер Повітряних сил Юрій Ігнат назвав найпоширеніші західні комплекси, які застосовують наші війська, - це IRIS-T та NASAMS.

"Найкращий на сьогодні - комплекс IRIS-T німецького виробництва - найновіший у тій моделі, яку ми отримали. Радар прекрасний, наші зенітники мені сказали, що він бачить маленького горобця - за сотню кілометрів може розрізнити. IRIS-T працює на результат, близький до 100%. NASAMS, в принципі, не гірше", - зазначив він, додавши, що значна частина збитих російських крилатих ракет на рахунку саме NASAMS.

На стику середнього та великого радіусу дії українське небо прикривають комплекси Patriot та SAMP-T. Їхня головна особливість у тому, що вони дозволяють збивати балістичні ракети, і тепер Україна не така беззахисна перед "Іскандерами" та "Кинжалами", як роком раніше. Більше того, демонструє успіх у їхньому знищенні.

Коментуючи результати проти балістики, Ігнат казав, що, на жаль, нинішніх засобів недостатньо, щоб убезпечити всю Україну. Відомо, що на бойовому чергуванні знаходиться одна система SAMP-T та два дивізіони Patriot. Ще один "патріот" мають поставити німецькі партнери.

Комплекси Patriot американського виробництва розвіяли міф про нібито неможливість збити російський гіперзвуковий "Кинжал", зазначив експерт Валерій Рябих.

"У цьому плані система Patriot відіграла вирішальну роль, проявила себе настільки добре, що навіть фахівці з США були здивовані. Система дуже дієва, і слід сказати, що, незважаючи на високу вартість, свою ціну вона виправдовує", - додав він.

При цьому практично немає даних щодо результатів роботи ЗРК SAMP-T. Ігор Романенко пояснює це підходом Франції та Італії, які передали його Україні.

"Вони просто не хочуть, щоб поширювалася інформація такого роду. У випадку з американцями - навпаки. Поставки у кількості кількох одиниць говорять про те, що вони насамперед рекламують озброєння, а не кидають, на жаль, усі сили на суттєву допомогу. Тому що суттєво - це масові поставки, але щодо вкрай необхідних видів озброєння цього не відбувається", - вважає колишній заступник начальника Генштабу.

Як ще більше захистити небо України

У зведеннях Повітряних сил після комбінованих російських атак подають різні цифри: іноді вдається збити все, частіше ближче до 70-80%, іноді показники падають до половини. Очевидно, причина в тому, що Україні потрібно набагато більше засобів ППО, ніж вона вже має. Про це кажуть і військові, й керівництво країни.

Проте завдання стоїть комплексне. Насичення системами різного рівня - це єдиний вірний шлях, але жодна країна у світі не має необмежених можливостей. Зокрема тому, що це дорого. У таких умовах необхідний баланс розумної достатності, що досягається поєднанням систем, оптимальною їх кількістю та не в останню чергу авіаційною компонентою, здатною відсунути від кордонів України російські засоби ураження.

Щодо того, скільки і що саме треба, щоб прикрити країну від загрози з повітря, навесні президент Володимир Зеленський в інтерв'ю Associated Press казав про 20 батарей Patriot, яких все одно може не вистачити, оскільки до нинішньої війни ніхто в світі не був атакований таким числом балістичних ракет. На думку Валерія Рябих, це нездійсненне завдання.

"Тому що немає такої кількості Patriot у світі, щоб одночасно їх можна було передати Україні. Але до цього треба прагнути і закладати в плани майбутнього розвитку ППО", - зазначив він.

Як варіант - створення гібридних систем. Наприклад, найдорожчим елементом Patriot є радар, їх виробляють лише по кілька одиниць на рік, і поєднання пускових "патріота" з українськими радарами може стати виходом. Як і поєднання із системами Hawk чи доопрацювання старих радянських комплексів під західні ракети-перехоплювачі.

Як пише The New York Times, через проблеми з пошуком ракет наприкінці минулого року простоювали старі радари та близько 60 ЗРК "Бук". Українська сторона запропонувала доопрацювати їх для застосування західних боєприпасів, і в рамках програми FrankenSAM з'явилися гібриди "Бука" із ракетами Sea Sparrow та радарів із пусковими під AIM-9M Sidewinder.

Ще один варіант - оренда. У жовтні Зеленський повідомив, що звертався до союзників із проханням надати засоби ППО на зимовий період. Про те, що така практика вже була, заявили у Повітряних силах. При цьому через чутливість теми список партнерів не розкривається. Пізніше Юрій Ігнат уточнив, що був випадок, коли комплекс брали на якийсь час для захисту конкретного об'єкта, та щоб особовий склад його освоїв. На сьогодні комплекс повернули.

У будь-якому разі, марно розраховувати на те, що якщо Україна отримає багато озброєнь якогось виду, питання закритого неба також остаточно закриють.

"Треба формувати багаторівневу систему з різними комплексами малої, ближньої, середньої та далекої дії. Плюс потрібні винищувачі, причому обов'язково. Необхідно розвивати радіоелектронну боротьбу, і всім цим має керувати автоматизована система. Є західні елементи, є свої, треба їх поєднувати для підвищення ефективності протиповітряної та протиракетної оборони", - резюмував Ігор Романенко, додавши, що ще жодній країні не вдалося "закритися" на 100%.

Українська ППО, за великим рахунком, добре показала себе й у перший рік повномасштабної війни. Незважаючи на велику кількість "пропущених", вона забезпечила функціонування Сил оборони, захистила багато об'єктів та зберегла авіацію. З того часу вона змінилася, і завдяки західній допомозі продовжує нарощувати м'язи. Наскільки задовільними темпами? Покажуть найближчі місяці, коли Росія може повернутись до регулярних масованих ударів з повітря.