Через кризу у металургії економіка України втратила 30%, - експерти
Фото: через кризу у металургії економіка України втратила 30% (gmk center)
Через руйнування виробничих потужностей та блокування логістики металургійна галузь у 2022 році обвалилася майже на 70%. Це дуже вдарило по українській економіці, адже історично металургія в країні формувала велику частку ВВП.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на експертів для Focus.
Так, директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро Чурін нагадав, що агресія Росії ще у 2014-2015 роках призвела до втрати низки металургійних підприємств на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
"Руйнування "Азовсталі" та "Маріупольського металургійного комбінату" призвело до болючого удару по всій українській промисловості, оскільки металургійна галузь пов'язана з досить довгим ланцюгом допоміжних секторів, які разом формували потужну додану вартість для економіки країни", - додав він.
На два маріупольські підприємства припадало близько 40% виробництва української сталі. І оскільки металургійний сектор історично робить істотний внесок в український ВВП, втрати металургії боляче вдарили по економіці, яка за підсумками 2022 року просіла більш ніж на 30%.
В інвесткомпанії Eavex Capital у відносних цифрах оцінюють падіння виробництва сталі в Україні майже вчетверо. У металургійному експорті ситуація також невтішна, зазначає видання: за їхніми даними, 2021 року чорні метали були найпотужнішою статтею у структурі української зовнішньої торгівлі – $13,95 млрд (+81,4% порівняно з 2020 роком).
"На чорні метали припало 20,5% загального обсягу експортних надходжень до України. А у 2022 році надходження від експорту чорних металів скоротилися до $4,533 млрд (-67,5% порівняно з 2021 роком), а частка у структурі експорту з 20, 5% знизилося до 10,26%", - резюмували аналітики.
Нагадаємо, раніше президент ВП "Укрметалургпром" Олександр Каленков заявив, що ГМК сектор перебуває у стані важкої кризи і для відновлення потребує державної підтримки, у тому числі - у питаннях тарифної політики, яка має бути послідовною та прогнозованою.
