Не час говорити. Чому Україна далека від мирної угоди з РФ та що про це думає Захід

Під час підготовки матеріалу використовувалися: публікації BBC, The Washington Post, NBC News, а також заяви офіційних осіб США, європейських країн, України та Росії.

Переговори про мир. Початок та кінець

Перший раунд пройшов 28 лютого 2022 року, коли війська агресора швидко захоплювали південь, схід, підійшли до Харкова та намагалися атакувати Київ. Переговори на території Білорусі тривали п'ять годин, протягом яких сторони визначили пріоритети.

Другий раунд пройшов у Біловезькій пущі. Там обговорювалися військовий та гуманітарний блоки, а також майбутнє врегулювання війни. Вдалося домовитися лише про формат гуманітарних коридорів та можливе тимчасове припинення вогню для евакуації мирних жителів. На третій зустрічі сторони погодились обговорювати базовий політичний блок.

На білоруській землі представники Кремля демонстрували повне нерозуміння політичної системи та суспільних реалій в Україні, неготовність до предметної дискусії, а вимога зробити російську мову другою державною розбилася об суху арифметику, оскільки у Верховній раді не набралося б достатньо голосів навіть за максимальними підрахунками. Діалоги яскраво показували відмінності української та російської політичних культур.

"Вони згадали про пам'ятник Шухевичу на Закарпатті, кажуть нам: ви ж можете зателефонувати туди, сказати їм, щоби зняли. Ми говоримо: ні, не можемо, це компетенція місцевого самоврядування. Громада зібралася і проголосувала, щоб встановити пам'ятник. Вони: в сенсі проголосувала?", - розповідав РБК-Україна один із учасників тих подій.

Про інсайди з російсько-українських переговорів читайте в окремому матеріалі РБК-Україна.

Переговори міністрів закордонних справ Дмитра Кулеби та Сергія Лаврова в Туреччині не привели до прориву, після чого делегації намагалися обговорювати відведення російських військ, компенсацію за руйнування та формулу припинення вогню. Вже після п'ятого раунду президент Володимир Зеленський закликав до прямих переговорів з Володимиром Путіним, але Москва допускала такий варіант, "коли обидві сторони стануть ближчими до врегулювання".

Як згадує радник Офісу президента Михайло Подоляк, у перші тижні Україна намагалася домогтися зупинки бойових дій на час переговорів. Росіяни ж буквально зачитували текст української капітуляції, виключаючи відходу на кордони до 24 лютого.

"Росія прагнула, щоб ми віддали їй всю Україну. Мовляв, ми маємо скласти зброю та відійти до місць постійної дислокації. Абсолютно неадекватні люди", - казав він в ефірі одного з телеканалів.

Наприкінці березня у Стамбулі відбулася остання зустріч у форматі делегацій. Учасники погодили приблизний зміст двох документів, на основі яких Зеленський та Путін могли б домовитися про мир.

Фото: на переговорах у Стамбулі погоджували проекти можливих домовленостей із Росією (Getty Images)

Згідно з першим із них, Україна відмовляється від спроб вступити до НАТО. Натомість вона отримала б нову систему гарантій безпеки, серед гарантів називали США, Францію, Німеччину, Канаду, Польщу та інші країни. Другий стосувався "взаємної поваги культур" і в ньому, зокрема, йшлося про вирішення мовного питання. Окрім цього, українська сторона пропонувала заморозити тему Криму та Севастополя на 15 років, що не влаштувало росіян.

Одразу після стамбульської зустрічі міністерство оборони РФ "кардинально знизить активність" на Київському та Чернігівському напрямах. Хоча справжніми причинами відступу стали воєнні невдачі Росії.

На той момент ключові вимоги полягали в наступному. Україна наполягала на відведенні російських військ на позиції до повномасштабного вторгнення, на компенсації збитків та наданні гарантій безпеки.

Росія вимагала визнати "ДНР/ЛНР" у межах Донецької та Луганської областей, Крим у складі Російської федерації, відмовитися від вступу до НАТО (проти вступу до ЄС нібито не заперечувала), провести демілітаризацію, втричі скоротивши чисельність ЗСУ, розширити права російської мови та провести так звану "денацифікацію".

Як писали західні ЗМІ, робота над документами тривала щодня і сторони в онлайн-режимі обмінювалися проектами можливих домовленостей. У Кремлі говорили про нібито передачу свого проекту, українська влада заперечувала отримання документа, що потребував змістовної відповіді.

Серйозно ускладнили переговори факти російських злочинів у Бучі та ураження флагмана російського Чорноморського флоту, крейсера "Москва". До літа переговори фактично припинилися лише на рівні окремих представників, потім мирний процес взагалі зупинився.

Локальним успіхом стало підписання зернової угоди 22 липня 2022 року. Проте безпосередньо Україна не підписувала жодних документів із Росією. Зернову угоду обидві сторони підписали із посередниками в особі ООН та Туреччиною.

З того часу змінилася головна умова - якщо раніше Україна була готова говорити, якщо росіяни відійдуть на позиції до 24 лютого 2022-го, то тепер - лише після виходу наших військ на міжнародно визнані кордони 1991 року.

Гуманітарний контакт. Обміни полоненими, чорноморський коридор та діти

Незважаючи на гарячу фазу протистояння, переговори ведуться, як писала американська газета The Washington Post, з трьох ключових гуманітарних питань: обміну полоненими та тілами загиблих солдатів, розблокування чорноморських портів та повернення українських дітей із Росії. У деяких випадках вдаються до допомоги посередників, таких як Туреччина, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія та Червоний Хрест. Але більшість контактів проходить напряму.

"Це дуже важко емоційно. Вони (росіяни, - ред.) вороги, але якщо говорити про переговорний процес, то цей конфлікт інтересів необхідно подолати. Ми розуміємо, що хоч би які відносини у нас зараз не були, ми, українці, зацікавлені у поверненні наших захисників, і якщо ми відкинемо всі канали зв'язку, ми не зможемо цього зробити", - казав представник військової розвідки Дмитро Усов, який очолює координаційний центр обміну полоненими.

Фото: Україна повертає полонених через гуманітарний коридор на кордоні з РФ ( t.me/ermaka2022)

Обмін полоненими, як і обмін тілами загиблих, здебільшого відбувається у Сумській області на одній із ділянок кордону з Росією. Там же працює єдиний пункт пропуску, через який українці з окупованих територій та РФ можуть потрапити до України.

Основним місцем, де сторони можуть проводити переговори, залишається Туреччина. Її президент Реджеп Таїп Ердоган розвиває зв'язки з Москвою та Києвом, засуджуючи вторгнення, але при цьому відкидаючи західні санкції проти РФ.

За словами Усова, у кулуарах переговорів щодо зернової угоди було погоджено найбільший на даний момент обмін полоненими, коли 215 бійців, у тому числі командири "Азова", та 10 іноземних військових ЗСУ обміняли на 55 російських офіцерів та проросійського політика Віктора Медведчука. Крайній обмін відбувся 7 серпня, коли в Україну повернулися 22 воїни.

Одним із посередників виступає Ватикан. Україна передала списки папському нунцію в Києві, який надсилає їх через Святий Престол представникам РПЦ, пише WP. Крім того, у жовтні Катар забезпечив повернення чотирьох українських дітей із Росії. З березня 2023 року росіяни повертають їх на напіврегулярній основі. Наприклад, за першу декаду листопада вдалося повернути п'ятьох юних українців, і на тлі тисяч викрадених та незаконно вивезених до РФ дітей ці цифри важко назвати серйозними.

Партнери тиснуть на Україну?

Минулого тижня в ефірі німецького телеканалу ZDF міністр закордонних справ Дмитро Кулеба негативно відповів на запитання, чи ведуться секретні переговори з Кремлем за зачиненими дверима. Він також нагадав, що основою формули миру є повага до суверенітету та територіальної цілісності України.

"Якщо перекладати з дипломатичної (мови, - ред.) на звичайну, то це означає, що Росія має піти з України. Поки цього не станеться, поки вона не буде готова до цього, немає сенсу вести жодні переговори", - зазначив він.

Невдовзі після цього вийшов матеріал NBC News про те, що офіційні особи США та європейських країн почали обговорювати з українськими чиновниками можливість мирних переговорів із Росією. Начебто обговорювалося те, від яких умов Україні, можливо, доведеться відмовитись. І частина цих питань піднімалася у жовтні на зустрічі союзників у форматі "Рамштайн".

Деякі американські чиновники щодо ситуації на полі бою використовують шаховий термін "пат" і кажуть, що контакти активізувалися через побоювання, що США не зможуть допомагати в необхідних обсягах через проблеми з виділенням коштів. Вони стурбовані тим, що нібито у України закінчуються сили для боротьби, тоді як ресурси Росії здаються нескінченними.

"Будь-які рішення про переговори залишаються за Україною. Ми зосереджені на тому, щоб продовжувати твердо підтримувати Україну, яка захищає свою свободу та незалежність від російської агресії", - заявила представниця Ради національної безпеки при Білому домі Едрієн Вотсон.

Президент США Джо Байден звернувся до Конгресу із проханням схвалити виділення десятків мільярдів доларів військової допомоги Україні. Запит досі не увінчався успіхом через позицію деяких республіканців. При цьому у його адміністрації не вбачають ознак реальної готовності Володимира Путіна вести переговори. На думку американських чиновників, той все ще вірить, що союзники втомляться від України та припинять військові постачання.

Фото: в адміністрації Джо Байдена запевнили, що США не тиснуть на Україну щодо переговорів (GettyImages)

Водночас, опитування Gallup показує зниження громадської підтримки: 41% американців упевнені, що США і так занадто багато роблять для України. Лише три місяці тому цей показник був удвічі нижчим. Сьогодні близько чверті американців кажуть, що США недостатньо підтримують Україну. Схожа тенденція спостерігається у Європі.

Як пише NBC News, союзники можуть запропонувати Володимиру Зеленському гарантії безпеки без формального вступу до НАТО. Оскільки на Заході "зростає відчуття, що час укладати угоду". Проте один із високопосадовців адміністрації Байдена відкинув припущення про те, що Вашингтон штовхатиме Київ до переговорів.

На нещодавній прес-конференції Зеленський спростував викладені факти та наголосив, що Україна не готова до територіальних поступок.

"Всі знають моє ставлення, яке збігається зі ставленням українського суспільства. Ніхто не тисне на мене сьогодні. Все це було на початку війни та до війни. На сьогоднішній день ніхто не тисне з лідерів ЄС, Сполучених Штатів... Я не знаю, хто це публікує. Я не знаю, для чого це робиться. У мене дуже неприємне відчуття, що навіть ми, українці, в медіа також підтримуємо цю тематику. Я здивований цим", - заявив він.

Про що на Заході кажуть публічно

Західні партнери саму можливість мирних переговорів не виключають, але наголошують - рішення про це за Україною, як і про умови, які ляжуть в основу угоди. У вересні держсекретар США Ентоні Блінкен зазначив, що поки переговори неможливі, "оскільки для танго потрібні двоє, але якщо Путін виявить інтерес, то українці приєднаються".

Міністр закордонних справ Чехії Ян Липавський казав, що нав'язування будь-яких мирних ініціатив може обернутися неприємностями для Заходу.

"Якщо Україну змусять ухвалити неприйнятне рішення, Захід втратить її, і біля наших кордонів буде 40-мільйонна нація, яка почуватиметься зрадженою. Ми не хочемо просто відкласти війну. Ми хочемо покласти край здатності Росії розширюватися на захід силою", - зазначив він. .

Чеський президент Петр Павел вважає, що переговори можуть розпочатися у 2024 році, оскільки події розвиваються не в оптимістичному для України ключі, і вона навряд чи отримає військову перевагу над Росією. Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто вважає, що процес може розпочатися навесні нібито після того, як воюючі сторони вичерпають наступальний потенціал. На його думку, вони потребують політичного миру.

"Україна бореться за захист свого суверенітету, а також за дотримання міжнародного права, не лише за свободу. Очевидно, що міцний мир не може бути заснований лише на військових діях. Потрібне політичне перемир'я. Час ще не настав", - додав він.

Фото: президент Чехії Петр Павел побоюється, що час грає не на користь України (Getty Images)

За переговори виступають і в Австрії. Міністр закордонних справ Александер Шалленберг вважає, що "краще раніше ніж пізніше", оскільки мир досягається за столом, а не на полі бою. У відповідь німецьке видання Bild привело цитату представника українського уряду, який запевнив, що Київ не почне переговори, навіть якщо тиск з боку Євросоюзу зростатиме.

Загалом союзники єдині у підтримці української позиції. Зокрема, міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс попередив про те, що Захід у небезпечній близькості від того, щоб упустити можливість покінчити з імперською агресією Кремля. За його словами, якщо цього не станеться, то "наші діти проклинатимуть нас в окопах, які ми риємо для них".

Заступник спікера Держдепу США Ведант Патель спростував обговорення з Україною початок мирних переговорів з РФ. Він наголосив, що Вашингтону нічого про це не відомо.

"Як ми вже неодноразово говорили, нічого не має бути про Україну без України. Нам не відомо нічого про будь-які контакти з Україною про переговори поза формулою миру", - пояснив він.

Французький президент Еммануель Макрон каже, що ще не час сідати за стіл, але час для "чесних і добрих" переговорів може настати незабаром. Сьогодні генсек ООН Єнс Столтенберг повторив, що Україна сама вирішить, які умови є прийнятними для неї. А зміцнення її військового потенціалу та надання підтримки - це єдиний спосіб змусити Путіна розпочати мирний процес.

Чому переговори неможливі

У вересневому інтерв'ю для The Economist Володимир Зеленський відкинув ідею компромісу з Путіним і заявив, що війна триватиме доти, доки Росія перебуватиме на території України. За його словами, угода з Кремлем не буде постійною, оскільки російський диктатор має звичку створювати заморожені конфлікти.

"Помилка не в дипломатії. Помилка - дипломатія з Путіним. Він домовляється лише сам із собою", - упевнений український президент.

Фото: президент України Володимир Зеленський виключає можливість переговорів із Володимиром Путіним (Getty Images)

Реагуючи на ці слова, у Путіна заявили, що Україні доведеться розпочинати переговори "з визнання реалій, які з'явилися з березня 2022 року". Тобто, як мінімум, окупації частини українських територій на півдні та сході. Щодо самого Путіна, то він регулярно скаржиться на небажання вести переговори з ним.

"Якщо українська сторона хоче реально переговорного процесу, то треба робити це не якимись театральними жестами, а треба скасувати декрет президента України, який забороняє вести переговори", - заявив він під час жовтневого візиту до Китаю.

Зазначимо, у відповідь на "референдуми" на окупованих територіях Зеленський увів в дію рішення РНБО від 30 вересня 2022 року, в якому констатується неможливість переговорів з Путіним.

Проте Москва демонструє нібито готовність до політичних дискусій. Зокрема, міністр оборони Сергій Шойгу цинічно закликав зацікавлені країни об'єднати зусилля для формування "справедливого світового порядку". На думку секретаря РНБО Олексія Данілова, це ще одне свідчення неможливості перемогти Україну на полі бою.

Дмитро Кулеба нагадав, що з 2014 по 2022 роки було досягнуто близько 20 угод про припинення вогню, які Росія одразу порушувала. І жоден із 200 раундів переговорів зрештою не завадили Путіну зважитися на повномасштабне вторгнення.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк пояснює неможливість мирних ініціатив тим, що Росія хоче капітуляції України незалежно від того, що передбачається під переговорами. А всі її заклики спрямовані на фіксацію окупованих територій, заморожування конфлікту та уникнення відповідальності за військові злочини.

***

Згідно з теорією Хайна Гоманса, політолога з Університету Рочестера (Ньо-Йорк, США), перше правило закінчення війни - зміна вимог хоча б однієї зі сторін. Очевидно, ані Україна, ані Росія не досягли тієї точки, щоб цілі змінилися настільки, щоб говорити про мирну угоду. Зараз на полі бою наша країна намагається заручитися сильною переговорною позицією. І не в останню чергу від союзників залежить, як і коли завершиться найбільший із часів Другої світової війни конфлікт у Європі.