Чому Москва та Будапешт тільки зараз злякалися українських санкцій щодо "Лукойлу", хоча вони діють уже більше року. Наскільки реальними і страшними є загрози Угорщини для України і чим угодництво Путіну небезпечне для Орбана. Докладніше – у матеріалі спецкору РБК-Україна Юрія Дощатова.
Зміст
У другій половині липня почав спалахувати скандал з приводу українських санкцій щодо російського "Лукойлу". Нафта цієї компанії, як і інших російських постачальників, йде транзитом на переробку до Угорщини та становить близько половини всіх поставок російської нафти через Україну. Решта – для Словаччини, де розташований НПЗ угорської компанії MOL.
Про проблеми з транзитом першим повідомив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто після зустрічі із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим. "Зараз в Україні склалася правова ситуація, на підставі якої "Лукойл" наразі не постачає продукцію до Угорщини", - процитувало Сійярто 18 липня агентство Bloomberg.
Причиною проблем із постачанням були названі санкції, введені Україною щодо "Лукойлу" наприкінці червня указом Володимира Зеленського за рішенням РНБО. Ними передбачена заборона на транзит нафти "Лукойлу" нафтопроводом "Дружба".
Цікаво, що заява про проблеми з постачанням нафти була зроблена майже через три тижні після набрання чинності санкціями, які дійсно передбачають обмеження або заборону на транзит для компанії "Лукойл". І – за підсумками зустрічі із главою МЗС РФ.
Перші санкції щодо "Лукойлу" було запроваджено ще у 2018 році і в них не було жодних обмежень транзиту. Перші транзитні санкції з'явилися 1 липня 2023 року. Вони стосувалися не основної компанії - ПАТ "Лукойл", а деяких компаній, що входять до його складу, наприклад, "Лукойл-Волгограднафтопереробка", "Лукойл-Пермнафтооргсинтез" та ін. Але ефективність цих заходів була практично нульовою - ці компанії не працювали з Україною.
Транзит нафти через Україну до Угорщини та Словаччини в останній рік йшов без збоїв і відповідно до 10-річного контракту, підписаного "Укртранснафтою" та російською "Транснафтою".
Нафтопровід "Дружба" (фото: Getty Images)
Через Україну щорічно транзитом проходить близько 12-13 млн. тонн нафти. Близько 5 млн. тонн з них отримує Угорщина, для якої цей обсяг становить майже 70% від імпорту. Дохід російської "Транснафти" від постачання нафти до Європи через Україну, за інформацією Bloomberg, сягає 6 млрд доларів на рік.
У липні перелік обмежень було відкориговано – заборона на транзит нафти була поширена і на центральну компанію – ПАТ "Лукойл". Досі такі обмеження не застосовувалися, щоб дати можливість сусіднім європейським країнам продовжувати отримувати необхідну сировину доти, доки вони не знайдуть альтернативних джерел постачання.
Але з кінця минулого року Угорщина почала активно вставляти Україні "палиці в колеса", блокуючи фінансову допомогу, що і змусило Київ вдатися до заходів у відповідь. Варто нагадати, що натяки від української сторони щодо можливості припинення транзиту нафти Будапешт отримував ще з 2022 року. Вперше про це публічно заявила Лана Зеркаль, яка на той час була радницею міністра енергетики України. Її слова викликали серйозне занепокоєння Будапешта. Однак до останнього часу Київ таки не наважувався вдаватися до різких кроків щодо сусідів, політика яких заважала отримувати підтримку Заходу для боротьби з агресором.
Але цього літа Україні набридло терпіти витівки угорського прем'єра Орбана, і було вирішено розширити санкції таким чином, щоб вони зачепили Будапешт. Джерела видання, знайомі з процесом ухвалення рішення, підтвердили, що обмеження транзиту було кроком Києва у відповідь на поведінку Будапешта, зокрема, на спроби блокувати військову допомогу. Щоправда, офіційно в ОП заявили, що санкції щодо "Лукойлу" жодним чином не варто розглядати як інструмент проти Угорщини. Так сказав голова ВП Андрій Єрмак в інтерв'ю "Європейській правді".
На перший погляд заборона на транзит нафти виглядає достатньо різким кроком, але насправді вона зроблена досить акуратно і фактично не вплинула на процес постачання російської нафти. Вона як йшла, так і йде українською гілкою нафтопроводу "Дружба". Щоправда, у липні обсяг постачання на кілька днів трохи знизився – це було пов'язано з "деякими технологічними моментами", сказав виданню співрозмовник у галузі. Таким чином, це санкційне рішення можна розглядати не як економічний крок, а як досить чіткий попереджувальний політичний сигнал Будапешту.
"Укртранснафта" не має жодних контрактів з окремими нафтовидобувними компаніями РФ. Вона надає послугу з транзиту нафти, яку постачає "Транснефть" незалежно від продавця. "У свою чергу, "Транснефть" укладає контракти на транспортні послуги з "Лукойлом", "Роснефтью", "Сургутнафтогаз" та іншими. Тобто "Укртранснафта" не має жодних правових відносин з російськими нафтовидобувними компаніями", - сказав у коментарі РБК- Україна директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко.
Єдина незручність, яка виникла для росіян від нових санкцій – для чистоти юридичних умов процесу "Лукойлу" зараз доводиться переоформлювати нафту на трейдерів, серед яких Litasco SA – міжнародна маркетингова та торгова компанія, заснована самим "Лукойлом" у Швейцарії 2000 року. Фактично можна вважати, що "Лукойл" використовує інструмент обходу санкцій.
Litasco SA працює не лише в Європі, а й у США. Санкції щодо неї не було запроваджено в жодній країні, зокрема й в Україні. Тобто "Лукойл" зараз формально не є власником транзитної нафти та реальних перешкод для її проходу до Угорщини через Україну немає. Це підтверджують у Міністерстві енергетики України.
"Санкції РНБО стосуються лише комерційної діяльності компанії "Лукойл" на території України та не перешкоджають санкційному виключенню, встановленому для Угорщини та Словаччини (на транзит нафти трубопровідним транспортом)", - заявила заступник міністра енергетики Світлана Грінчук.
Нафтові санкції щодо російської нафти було запроваджено ЄС наприкінці 2022 року. Тоді заборонили постачання нафти морським шляхом, а отримувати сировину з РФ трубопровідним транспортом, як виняток, дозволили Угорщині, Словаччині та Чехії. Вони понад півроку блокували запровадження санкцій, вимагаючи зберегти постачання.
Виторгувати пільги цим країнам таки вдалося. Чехії дали право отримувати російську нафту нафтопроводом "Дружба" до червня 2024 року, а Угорщини та Словаччини – до кінця 2024 року. Потім Чехії продовжили можливість отримувати нафту через Україну до середини 2025 року. Але зараз вона активно опановує новий маршрут через трубопровід TAL (Італія-Німеччина).. В Угорщину та Словаччину транзит через Україну має припинитися з 2025 року. І поки що жодних підтверджень того, що пільговий період планують продовжити, РБК-Україна знайти не вдалося.
Після гучних заяв про нібито припинення постачання нафти, Угорщина та Словаччина, якій у разі реальної відсутності нафти доведеться знижувати виробництво нафтопродуктів на НПЗ у Братиславі, поскаржилися до Європейської комісії. Але їхні скарги по суті були відкинуті.
Будапешту та Братиславі відповіли, що українські санкції ніяк не впливають на транзит нафти, якщо її власником не є "Лукойл". До того ж, у ЄК нагадали обом країнам, що вони мали знайти альтернативні поставки сировини, навівши приклад Чехії. Але у цьому напрямі вони практично нічого не зробили. У відповідь Сіярто заявив, що Хорватія не є надійним постачальником, чим викликав обурення Загреба.
Якими будуть подальші дії Угорщини та Словаччини, припустити важко. Однак зрозуміло, що ці країни дуже зацікавлені у постачанні російської нафти. Насамперед тому, що РФ дає настільки великі політичні знижки, що закупівля нафти залишається вигідною навіть після підвищення Україною майже вдвічі тарифу на транзит нафти у квітні минулого року.
Поки що Угорщина вирішила перейти до погроз. Будапешт пообіцяв блокувати виділення Україні 6,5 млрд євро з Фонду миру на зброю та боєприпаси доти, доки Київ знову не дозволить транзит нафти. Але за фактом транзит йде, тож підстави для такої блокади не зовсім зрозумілі. Тим більше, Угорщина блокувала цю допомогу і до того, як розпочалася історія з "Лукойлом".
Окрім цього, Угорщина вже натякнула, що може припинити експорт електроенергії. Але це абсолютно нереально, сказали виданню кілька джерел на енергоринку. "Передусім, постачання електроенергії – це не рішення якоїсь окремої країни, а рішення європейської мережі операторів ENTSO-E. І в цьому питанні позиція окремої країни не може змінити ситуацію з постачанням електроенергії", – сказав один із співрозмовників. Але навіть якщо припустити, що на лінії з Угорщиною несподівано виникнуть якісь технічні неполадки, то постачання все одно йтиме іншими маршрутами (Словаччина, Румунія, Польща).
Ще один крок, який Угорщина може зробити "на помсту" – обмежити постачання нафтопродуктів. Але, по-перше, це малоймовірно, по-друге, абсолютно безпечно для України, вважає директор консалтингової компанії "А-95" Сергій Куюн. "Я вважаю, що (обмеження постачання нафтопродуктів, – ред.) буде нічим іншим як блефом. Ми купуємо у них паливо за ринковими цінами, а іноді навіть і вищими. Для угорців це хороші гроші. А якщо навіть і будуть якісь обмеження поставок, то ми легко зможемо їх замістити", – сказав він у коментарі РБК-Україна.
За даними А-95, за 7 місяців поточного року постачання дизеля з Угорщини та Словаччини становило лише 7% від загального імпорту. "Для нас це не складає ніяких труднощів - замістити ці обсяги. Контракт з Угорщиною досить дорогий, тому ми не відчуємо дискомфорту ні в ціні, ні в обсягах", - сказав Куюн. Він також зазначив, що Угорщині вигідно постачатиме Україні дизель, навіть якщо їх НПЗ переорієнтуються на постачання нафти через Хорватію.
Третім кроком може стати обмеження постачання газу. Але Україна вже другу зиму планує пройти без імпорту. А якщо закупівлі і доведеться робити, то обсяги будуть незначними (за оцінками експертів, до 1 млрд. кубометрів). У цьому випадку Угорщина, яка досі не була основним напрямком для постачання газу в Україну, буде не така важлива, як Словаччина, через яку йшла більша частина імпорту.
Загрози припинення постачання електроенергії та газу лунали і від Словаччини.
Але зі Словаччиною ведеться "конструктивний" діалог, у тому числі й щодо транзиту нафти. Саме так охарактеризував підсумок кількох телефонних переговорів із Робертом Фіцо український прем'єр Денис Шмигаль. Він запевнив словацького колегу, що Україна залишається надійним транзитером для всіх країн, які цінують свободу і верховенство права. Таким же надійним партнером Україна вважає і Словаччину, і не чекає від неї "шантажу чи погроз".
Інформації про переговори з Угорщиною наразі немає. Але останніми днями Будапешт не порушує тему транзиту.
Володимир Омельченко з Центру Разумкова вважає, що весь скандал із транзитом нафти було роздуто з подачі Кремля, щоб створити уявний конфлікт і таким чином виправдати блокаду військової допомоги Україні. "Думаю, що Путін із Орбаном розіграли таку театральну постановку саме для цього", – сказав він у коментарі виданню.
Однак у результаті Угорщина може за допомогою РФ залишитися в абсолютному програші. У Євросоюзі, схоже, терпець уже урвався – там більше не мають наміру миритися з витівками Будапешта. Останньою краплею стало рішення Угорщини спростити умови в'їзду для громадян Росії та Білорусі для тих, хто планує працювати в Угорщині. У Європарламенті вже вимагали за це виключити країну із Шенгенської зони.
Зараз Орбан трохи заспокоївся. Проте немає жодних гарантій, що через деякий час Будапешт не повернеться до теми транзиту нафти, оскільки можливість її постачання через Україну припиниться наприкінці 2024 року.
Частина поставок Угорщина та Словаччину вже перевели на нафтопровід Adria, яким керує хорватська компанія Janafна. Але поки що обсяги не настільки великі, щоб до кінця року цей маршрут став альтернативою "Дружби". За неофіційними даними, які вдалося отримати виданню, у 2023 році Словаччина по ньому отримала 30% нафти, у поточному планується трохи більше, а у 2025 році – понад 60%. В Угорщині показники дещо більші.
Але зараз у Будапешта відносини з Хорватією стосунки вже зіпсовані. Таким чином, Орбану, а ймовірно і Фіцо, доведеться домагатися продовження права отримувати нафту трубою через Україну, що в нинішніх умовах виглядає практично нереальним.