Брак людей та жінки на "чоловічих" посадах. Як змінився ринок праці через війну та мобілізацію

Які вакансії складно заповнити під час війни і чи наймає бізнес більше жінок на "чоловічу" роботу – у матеріалі РБК-Україна.

Під час підготовки матеріалу використовувалися дані Державної служби зайнятості, коментарі керівниці відділу аналітики Асоціації ритейлерів України Яни Єрмакової, керівника агрокомпанії "Придніпровський Край" Михайла Петрова, виконавчої директорки Європейської Бізнес Асоціації Анни Деревянко.

З посиленням правил мобілізації ринок праці в України все більше змінюється. В компаніях різного профілю – від будівельних до транспортних, – заявляють про брак спеціалістів. Частину вакансій, які раніше вважали більш "чоловічими", заповнюють жінки. Та нерідко стать працівника не так важлива, як навички, кажуть представники бізнесу. Багато кваліфікованих кадрів зі знанням іноземних мов виїхали ще під час першої фази великої війни, і вакансії заповнювати складно.

В яких галузях найбільш відчутний дефіцит кадрів і як бізнес справляється з викликами війни – читайте детальніше в матеріалі журналістки Катерини Гончарової.

Яких працівників не вистачає і як змінилися зарплати

Минулого місяця одна з транспортних компаній закрила свій офіс у Львові. Перед тим в них на третину скоротився штат працівників у столиці.

"Деякі водії звільнились самі: кажуть, що не хочуть їздити і "збирати повістки". Частину інших мобілізували, вони зараз на фронті. Поки будемо концентруватись на перевезеннях по Київщині. Але на майбутнє робити якісь прогнози важко", – каже РБК-Україна один з логістів компанії. Він сам думає потроху шукати роботу на закордонних ринках. Каже, в Україні є немало компаній, де можна дистанційно планувати маршрути вантажному транспорту в ЄС і США. Для цього хоче піти на курси англійської мови.

Зараз в Україні в цілому і в ритейлі зокрема спостерігається дуже великий дефіцит кадрів, каже РБК-Україна керівниця відділу аналітики Асоціації ритейлерів України Яна Єрмакова. Головними причинами вона називає міграцію громадян за кордон і мобілізацію.

В розрізі професій найбільш затребувані і найбільш дефіцитні за останні 12 місяців – продавці-консультанти, касири, охоронці, керівники магазинів, заступники керівника, вантажники, водії.

Фото: Водії – одна з дефіцитних професій під час війни (Getty Images)

“Асоціація ритейлерів України спільно з онлайн платформою з пошуку роботи robota.ua підрахували RR-індекс, який показує співвідношення активних кандидатів, які взаємодіють з вакансією, до кількості вакансій на ринку за вибраними параметрами. З цими даними, гострий дефіцит кандидатів є на посаду продавця-консультант – RR-індекс складає 1,6. На другому місці по дефіциту з коефіцієнтом 3,4 – посада касира. Серед посад, які мають дефіцит кандидатів також є посади вантажника та водія", – коментує представниця RAU.

У 2023 році компанії ринку ритейл підвищували рівень заробітної плати співробітникам від 5% до 20%, а по деяких професіях і до 30%.

“Цей показник напряму залежить від можливості і фінансової спроможності компаній. У 2024 компанії ще закладають в середньому додаткових 5-20% зростання фонду заробітної плати. Зазвичай перегляд зарплат компанії проводять у першому кварталі", – додає Єрмакова.

Попри війну, за 2023 рік зарплати в Україні зросли. Наприклад, в середньому по ринку ритейлу у січні 2023 року охоронцю пропонували 11 154 грн, а у грудні 2023 року – 14 220 грн. Касиру пропонували у січні 2023 року 12 434 грн, а у грудні 2023 року – 15 690 грн, а керівнику магазину в січні 2023 року – 25 942 грн, тоді як у грудні 2023-го – вже 27 100 грн. Найнижча середня зарплата у продуктовому ритейлі по Україні – зарплата пекаря (16 310 грн), а найвища – товарознавця (18 470 грн).

Але залишається різниця між зарплатами, які пропонують людям, і тими, скільки хочуть отримати працівники. За даними RAU, ця різниця становить від 6% до 38% залежно від посади.

Жінки заповнюють "чоловічі" вакансії

В Україні через війну і мобілізацію все більше жінок приходить у "чоловічі" професії. В Державній службі зайнятості кажуть, що все частіше виникають труднощі з "закриттям" вакансій за професіями, на які раніше традиційно більше йшли чоловіки. Це будівельники, водії, електрогазозварники, слюсарі, електромонтери.

Тому на такі вакансії частіше беруть жінок. Їх побільшало в професіях електромонтера, тракториста, машиніста на шахті. Перед початком роботи компанії пропонують жінкам відповідне навчання.

Фото: Попри війну, в Україні фіксують зростання зарплат (Getty Images)

За даними Держслужби зайнятості, з їх допомогою роботу на будівництві у 2023 році знайшли 1,2 тисячі жінок, і тепер вони становлять вже 38% від тих, хто працює в галузі. У "довоєнному" 2021 році жінок в будівництві було тільки 20%.

Таку ж тенденцію описують РБК-Україна і в ритейлі. Там вже давно йде зміна традиційних гендерних ролей у певних професіях. Зокрема, через нестачу заявок від чоловіків. Все частіше жінок запрошують на позиції охоронців, водіїв, вантажників.

"Цей тренд вже помітний в продуктовому ритейлі та в сегменті автозаправних станцій (АЗК). В одній з найбільших мереж супермаркетів в Україні АТБ беруть жінок на посади охоронців та вантажників. Попередньо компанія проводить спеціальні навчання. А в національній мережі автозаправних комплексів UPG жінки уже обіймають посади водіїв, заправниць, вантажниць та охоронниць", – пояснюють в RAU.

Деякі галузі все ж мають більш "чоловіче" обличчя. Наприклад, сільське господарство – за рахунок того, що там багато важкої фізичної роботи, каже БК-Україна керівник компанії "Придніпровський Край" Михайло Петров. На його підприємстві пропорція "чоловіки-жінки" за час війни не змінилася. Каже, що приблизно така сама ситуація і в його колег на інших підприємствах.

"Зараз не є проблемою побачити жінку-оператора дрона. Це і інтелектуальна робота в тому числі. Але є професії в нашій галузі, де жінка просто не витримає фізично, і де вона ризикує втратити здоров'я. Я б не поставив жінку міняти колеса в тракторі. Не поставив би зварювальником, або завантажувати тяжкі грузи. Тому не думаю, що замінити жінкою чоловіка можна всюди", – переконаний Михайло.

Фото: Все більше жінок заповнюють вакнсії, які раніше вважалися більш "чоловічими (Getty Images)

Зростання витрат у сільському господарстві

Під час війни багато проблем з'явилося з пошуком працівників і в сільському господарстві. Через посилення мобілізації агропідприємства змушені "перекуповувати" фахівців з інших компаній. Через це ростуть видатки на зарплати, каже керівник агропідприємства.

"Поставити будь-кого керувати коштовними ресурсами я не можу, доводиться шукати профільних фахівців. На зарплати витрати вищі, бо важливий також момент справедливості, якщо підняти зарплату одному, не хотів би іншого залишити без підвищення. Майже всі високоефективні бізнеси суттєво оптимізували штат і навчили високопродуктивних та універсальних фахівців, тому мобілізація навіть 20% персоналу несе суттєві ризики роботи таких компаній", – розповідає Михайло Петров.

Країні важливо утримувати фронт, і щоб при цьому якось існував бізнес, який платить податки. Частину людей мають мобілізувати, це необхідність, каже він. “Але забирають кваліфікованих інженерів, які потім пишуть, що їх поставили рити бліндажі, а не ремонтувати танки. Тому у мене є великі питання до розподілу ресурсів", – додає аграрій.

Дефіцит кадрів, вважає він, найгірше вплине на підприємства, які тримаються на вузьких спеціалістах: компанія на кшталт Intel може відчути перебої у виробництві чипів, якщо мобілізують 5 працівників зі 100. Практично те саме – і з інженерами на агропідприємствах, запевняє Петров.

Фото: В сільському господарстві зросли видатки на зарплати, бо багатьох фахівців треба "перекупвувати" з інших компаній (Getty Images)

"У нас одна людина збирала на комбайні, скажімо, 5 000 гектарів врожаю на рік. І, за відсутності екіпажу, я маю витратити додаткових 200 тисяч доларів, щоб найняти всю цю техніку і фахівців. Найгірше буде, коли це почне впливати на якість та кількість. Збільшення видатків і зменшення врожайності означатиме падіння об'ємів виробництва і падіння ВВП", – каже підприємець.

В Україні діє програма бронювання для частини працівників підприємств критичної інфраструктури. Компанія має можливість бронювати 50% від військовозобов'язаних робітників. Михайло Петров бачить в цьому кілька проблем. Одна з них – підприємство подає на бронь, розкриваючи Генштабу особисті дані працюючих, а їх замість броні навпаки мобілізують.

"Ми визначаємо працівників критичними, бо без них нам не обійтися. Але саме їх першими і забирають на війну. Оскаржити неможливо: військкомати формально нічого не порушують. Якщо ми домовилися про адекватні правила взаємодії в умовах війни, то їх треба дотримуватися. Але замість шукати умовно безробітних, деякі ТЦК, отримавши пакет документів наших працівників, просто вручають бойові повістки. За минулий рік ми сплатили до бюджету 230 мільйонів гривень податків, маємо мобілізаційне завдання від військових адміністрацій та статус критичного підприємства, але замість співпраці маємо і такі проблеми", – скаржиться він.

Як будувати плани в умовах війни

Проблема "номер один" в бізнес-спільноті зараз – нестача трудового ресурсу і складнощі з заповненням вакансій. Щоб компаніям залишатись на плаву і конкурувати, їм потрібні працівники, говорить у розмові з РБК-Україна виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації Анна Деревянко.

Торік в Україну заходило багато міжнародних проектів, де оплату праці пропонували у міжнародній валюті. Серед вимог – знання англійської мови, але дуже багато людей з такими навичками виїхали за кордон або мобілізовані до ЗСУ, каже експерт.

"Багато великих українських або міжнародних компаній до повномасштабної війни звикли, що можуть легко набрати активних професійних людей з гарними навичками. Але зараз з цим складно. Компанії це бачать і думають: добре, візьмемо з тих, хто є. Але потім багато часу йде на навчання спеціаліста. Часто це не один тиждень, і це додаткові витрати", – описує вона тенденцію.

На такі вакансії, звісно, подають резюме. Але часто це не ті, хто відповідає вимогам. А ще багато чоловіків не розглядає офіційний найм на роботу, бо для цього треба взаємодіяти з ТЦК. Тому все менше погоджуються на офіційні контракти.

Фото: У IT-фахівців багато питань по виїздах за кордон, щоб залучати клієнтів і проекти (Getty Images)

"Це погано для компаній, які працюють "в білу" і платять всі податки. І ось зараз треба якось зберегти баланс між тим, щоб компанії не закривалися, і щоб при цьому в нас були успіхи на фронті", – додає фахівець.

В IT-компаніях – схожі "тренди": активних на ринку фахівців там теж поменшало. Але на галузь вплинуло й те, що іноземні компанії перестають давати замовлення українським фахівцям через війну загалом, констатує Анна Деревянко. Раніше ж багато українських айтішників заробляли саме на закордонних ринках.

"Також у IT-фахівців багато питань по виїздах за кордон, щоб якось залучати клієнтів і проекти. Питання виїзду бізнесу за кордон досі не врегульоване. Та й іноземців варто залучати приїздити в Україну. Щоб вони на власні очі побачили, що є умовно безпечні регіони, де можна вести бізнес. Але Україна – це "червона зона" з точки зору туристичного страхування, для іноземців це коштує дорого. За кордоном має бути більше інформації про те, що українці можуть вести бізнес, хоч і в надскладних умовах", – каже співрозмовниця.

Однак це все одно не вирішить питання нестачі кадрів всередині країни, зауважує вона. Допомогти в цьому може врегулювання питання бронювання співробітників, зрозумілі правила мобілізації. З прозорими правилами гри бізнесу буде зрозуміліше на що розраховувати, і тоді навіть під час війни зможе будувати плани на майбутнє.

"Хоча я бачу, що підприємці все одно будуть старатись залишатися в країні, розширювати діяльність. Робити внесок в економіку нашої країни, платити податки. І розвиватися технологічно, що також допомагатиме нашим військовим на фронті", – переконана Анна Деревянко.