Біг-мама з мечем та тризуб замість серпа-молота: міфи про пам’ятник над Печерськом

Останній тиждень український сегмент інтернету переживає сплеск емоцій у зв’язку з демонтажем радянського герба зі щита "Батьківщини-Матері", планами замінити його на тризуб та перейменуванням монументу на "Україна-Мати". Про основні закиди та міфи довкола цих процесів у колонці для РБК-Україна розповів історик, старший науковий співробітник Національного музею історії України у Другій Світовій війні Роман Кабачій.

"Це радянський монумент і його треба знести"

Це український монумент, створений за радянського часу за проектом українського скульптора Василя Бородая, з вилитої у Запоріжжі нержавіючої хромонікелевої сталі, на конструкціях із київського Заводу імені Паризької комуни, а прототипом обличчя монументу стала українська скульпторка Галина Кальченко. Батько Бородая співпрацював із Дмитром Яворницьким у формуванні фондів теперішнього музею Яворницького, а сам Василь Захарович був ровесником української державності, – народився 1917 року в Катеринославі.

За словами учня Бородая, Олексія Пергаменщика, котрий є також автором проекту тризуба для монументу, "…наша скульптура носить давньогрецький хітон. Бо Василь Бородай, відомий український скульптор, патріот, змінив її таким чином, щоб вона була мінімально "совковою". Ця статуя відсилає нас до елліністичного минулого, до зародження класичного мистецтва".

"Кльопана баба ніколи не стане українською"

У Європі існує чимало прикладів, коли пам’ятники, поставлені з однією метою, відіграють нині зовсім іншу роль. І навіть у Києві є такі приклади. Як слушно зауважив на Вченій раді нашого музею, присвяченій переозначенню монумента історик Ігор Гирич, "ми ж сьогодні не кажемо, щоб знімати пам’ятник Володимиру Хрестителю, а це був пам’ятник, який ставили російські царі своїй владі над Києвом у середині ХІХ століття. Пам’ятник Богдану Хмельницькому – це був пам’ятник волі царя московського, східного, це був символ Переяславської ради в розумінні Росії".

Більше того, перший проєкт пам'ятника Хмельницькому, створений скульптором Михайлом Микешиним, був відверто шовіністичний та антипольський— кінь Богдана Хмельницького топтав копитами тіло ксьондза-єзуїта, вкритого розірваним польським прапором, поруч нього мав бути розірваний ланцюг, як символ визволення від "польського іга". Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували плити з написами на постаменті: "Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго" і "Богдану Хмельницкому единая недѣлимая Россія". У 1919 і 1924 роках їх було замінено на "Богдан Хмельницький. 1888". Цей напис можна бачити і зараз. Так буде і з монументом "Батьківщини-Матері"

"Зміна назви не потрібна"

За пропозицію змінити назву монументу на "Україна-Мати" одноголосно проголосувала Вчена рада музею на засіданні 25 липня 2023 р. До її складу входять, окрім згаданого вище Ігоря Гирича з Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ, Олександр Лисенко та Валерій Томазов з Інституту історії України НАНУ, Олег Цапко з Інституту всесвітньої історії НАНУ, декан Історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Іван Патриляк.

Окрім того, що зміна назви віддаляє наш монумент від волгоградської Батьківщини-Матері і знижує рівень спекуляцій на тему "сестер", оскільки в російському звучанні наш монумент теж був "Родіна-Мать", це також б’є по російській пропаганді, що не зволікла назвати нашу скульптуру "русской женщіной", яку зняттям радянського герба нібито "зґвалтували".

"Україна-Мати" не буде "русской женщіной".

Олександр Лисенко на засіданні Ради так аргументував свою підтримку: "Відмова від словосполучення "Батьківщина мати" – це деконструкція частини радянського міфу і це логічно. Будь-яка фігура такого масштабу і такого символізму заслуговує на власний міф. І нам не потрібно боятися цього слова. Ми маємо строїти новий історичний міф навколо цієї фігури: і науково підтверджений, і романтизований, і нічого страшного в цьому немає. Довкола нас всі роблять саме так".

"Вішання Тризуба на щит є наругою над Тризубом. Краще лишити дірку"

Почну за слів скульптора Олексія Пергаменщика: "Ми міняємо око диявола, яке світить на всю Україну, мітку звіра, на давній символ Святого Володимира, який був народжений саме тут, на цих Печерських пагорбах більш як 1000 років тому. Ми стверджуємо давню Русь-Україну. Це не символ, який хтось розробив у 1991 році. Це давній символ однієї з найпотужніших держав того часу". Тризуб буде дещо більшим від радянського герба, його буде видно здалека, він буде не рифленим, а гладким і блищатиме на сонці. Дірку лишати не можна фізично ("хай буде символом ран України від війни!"), тому що через пустоту щита всередині його банально здує вітром. Тризуб на щиті з мечем, що спрямований в бік держави-агресора, є символом захисту і впевненості. І так, ідея порівнювати "Україну-Мати" з Орантою із Софії Київської має право на життя, це частина нового міфу монументу.

Ігор Гирич розповів: "Шістдесятник Юрій Шелех, а він працював у Запоріжжі на заводі, і вони робили конструкти з цієї сталі, і везли зі залізничної станції "Святошин" говорив: "А я дуже його люблю, це такий прекрасний модерний пам’ятник". Він як людина, яка просиділа шість років у радянській тюрмі, завжди позитивно ставився до нього і завжди гордився цим монументом. І це дуже нормальна річ".

І останнє: іноземні делегації, що відвідують Музей в рамках огляду теперішніх виставок "Україна - Розп’яття" з деокуповних теренів Київщини і Чернігівщини, "Обереги з війни", "Діти", завжди просять керівництво підійти ближче до монументу, котрий не тільки вищий на Статую Свободи, а й входить в трійку найвищих монументів у Європі.

Так само цікавить "Батьківщина-Мати", що стане "Україною-Мати" (в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв наголосив, що підтримує ідею перейменування), простих туристів з-за кордону і з України. Вони приносять гроші в Музей, який зараз знаходиться у потребі реекспозиції головної виставки під монументом. Не лише у формі білетів, та замовлених екскурсій, а й меценатських внесків. Це реальні гроші, які заробляє культура під час війни.