Поки одні автовласники мріють про безключовий доступ для своєї машини, інші, маючи його, думають, як зробити його безпечним. Звідки такий діапазон бажань?
Про те, як працює безключовий доступ автомобіля і чим він загрожує, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали видань Autocar, Autobild і інформація компаній-виробників.
Користуватися машиною, не шукаючи раз по раз ключа в кишені, справді дуже зручно. Тому опція з фірмовими назвами KeyLess-Go, Advanced Key, Smart Entry, Smart Key, Comfort Access тощо швидко поширилася з преміальних машин на масові автівки. Але з часом зручність у цій системі побачили не тільки законні користувачі, а й недобрі люди…
Безключовий доступ – назва почасти умовна, адже машину водієві відчиняє все ж таки ключ, хоча не механічний, а електронний. Але про все по порядку.
Водій автомобіля, заявленого як "безключовий", завжди має в кармані такий собі аксесуар – стильний брелок, стилізовану пластикову картку або навіть картку, аналогічну банківській. Фактично це і є ключ. Всередині цього предмету є електронна схема, яка через радіоканал може зв’язуватись з автомобілем. Впізнаючи завдяки електронному чіпові власника, машина розуміє: перед нею – “свій”, і розблоковує перед ним двері та виконує інші важливі команди.
В різних моделей автомобілів ця система має власні особливості, але в цілому схема схожа, і про неї ми поговоримо нижче.
Цікаво, що власне фізичний ключ при безключовому доступі часто все одно є в наявності, хоча і захований. Якщо добре пошукати, його можна знайти в брелку чи в смарт-карточці, яку водій повинен носити з собою в якості мітки. Після звільнення застібки металеве жало ключа можна витягнути і використати за призначенням, знайшовши на водійських дверях відповідний замковий отвір. Який часто теж прикритий декоративним елементом, і про спосіб його видалення власникові треба дізнатись заздалегідь.
Працює безключовий доступ швидко і беззвучно. Коли до зачиненого автомобіля, що стоїть на парковці, впритул наближається власник з електронною міткою в кишені, машина помічає її появу і обмінюється з міткою кодованими радіосигналами. З зрозумілих причин виробники не розкривають всіх алгоритмів, але суть їх – в ідентифікації мітки (власника). Якщо машина визнає, що це саме її персональна мітка, а людина з міткою, відповідно, не самозванець, система розблоковує замок водійських дверей (часто – обох передніх). У деяких моделей при цьому спрацьовує "аварійка", мигають фари, розкладаються дзеркала.
Тепер, якщо піднести руку до дверної ручки (в ній є чутливий датчик), замок відкриється і в машину можна зайти. Іноді замість датчика є маленька кнопка, яку треба натиснути, перш ніж потягнути на себе ручку.
Коли людина з міткою в кишені опиняється в салоні, автомобіль розуміє це і дає дозвіл на наступний рівень дій – вмикання мультимедійної системи, запалювання, запуск двигуна. Суттєво, що заведений двигун буде працювати і якщо людина з міткою залишить салон – але повторний запуск за таких обставин не відбудеться.
Якщо при непрацюючому моторі людина з брелком вийде з машини і зачинить за собою двері, система оцінить цей факт і приготується до наступного за її логікою кроку – блокування замків дверей і багажника. Що і буде виконано, коли мітка “відійде” на відстань близько 2-3-х метрів.
Ключовий, даруйте за каламбур, момент безключового доступу – у відстані, на якій він спрацьовує. З одного боку, вона має бути достатня великою для того, щоб водій, хутко підходячи до машини з брелоком, не чекав, поки замки розблокуються. З іншого, відстань розблокування дверей бажано робити меншою, щоб відкритими дверима не могли скористатись сторонні особи. Ось тут, власне, і починається розмова про негативний бік безключового доступу.
Головна вада безключового доступу у тому, що він може стати помічником зловмисників, які хочуть угнати машину чи вкрасти її вміст під час стоянки. Радіоканал, яким мітка-брелок обмінюється даними з автомобілем є слабкою ланкою, яку легко зламати злочинцям.
По-перше, код, який шифрує радіообмін системи, можна зламати, перехопивши його код-граббером і повторивши команду на розблокування дверей і двигуна у відсутність власника. Але це доволі складно навіть за сучасного рівня технологій, бо і коди непрості, і відстань дії передатчиків системи доступу – ті самі 2 – 3 метри. Тому найчастіше крадії використовують інший шлях – на воровському сленгу “довгу руку”, а технічною мовою – ретранслятор.
Це електронний прилад, який збільшує горезвісні 2 – 3 метри далекобійності мітки до кількасот метрів. Якщо у злочинців є такий ретранслятор, їхня “робота” сводиться до простих дій. Дочекавшись, наприклад, на парковці цікаве їм авто, крадії розділяються. Один залишається поряд з приреченою машиною.
Коли власник, закривши машину системою безключового доступу, відправляється до офісу, квартири чи супермаркету, другий зловмисник прямує впритул за ним з ретранслятором у сумці. При тому злочинний прилад ловить сигнал від мітки, яка лежить в кишені власника, і, підсиливши, транслює його так, що його ловить автомобіль на парковці (або приймач-ретранслятор першого крадія). Автомобіль немов “бачить” мітку поряд і розблоковує доступ до салону.
Тепер першому злочинцю залишається тільки дочекатись, щоб власник з напарником "на хвості" вийшли з поля зору, щоб спокійно сісти у відкриту машину, аби “обчистити” її чи угнати.
На щастя, описана вище злочинна схема обмежена однією умовою: ретранслятор шифрованого сигналу є не в кожного зловмисника, вільно не продається, та ще й коштує чималих грошей. Тому його використовують в пергу чергу високопрофесійні крадії, які полюють на дорогі машини преміум-класу. Проте електроніка – у тому числі і злочинна – неухильно дешевшає, і певно, доволі скоро ретранслятори можуть з’явитись і у розпорядженні провінційних автозлодюжок.
То що робити власникам моделей з безключовим доступом?
Безключовий доступ – штука дійсно зручна, тому багатьом власникам дещо дивно відмовлятись від нього через теоретичну можливість стати жертвою злочину. Якщо такі сумніви не залишають і вас, то спробуйте зіставити модель і вартість вашого авто, криміногенність регіону і ваш режим поїздок, щоб зрозуміти, наскільки велика ймовірність, що ваше авто вистежать і вкрадуть. І врешті-решт, встановити додатково недорогу сигналізацію чи потаємний тумблер теж ніхто не заважає.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як відрізнити кросовер від позашляховика.