Для тих, хто хоче йти (точніше, їхати) в ногу з часом, але побоюється електромобілів, автовиробники винайшли перехідний варіант: машини з гібридним приводом. А якщо серйозно, то в наш час варто знати основні особливості гібридів. На шляхах їх все більше, а міфів про них менше не стає.
Про головні переваги і недоліки автомобілів-гібридів читайте в матеріалі РБК-Україна.
Під час підготовки статті були використані публікації AutoBild, "Автоцентр" та Autogeek, а також прес-сайти автовиробників.
Навіть якщо говорити про сучасне розуміння цього слова, автомобілі-гібриди можуть бути різними, часом мало не з протилежними якостями. Тому треба присвятити один абзац розповіді про те, чому певні авто отримали такий статус.
Гібридами сьогодні називають автомобілі, які мають дві силових установки – електричну і з двигуном внутрішнього згорання. Їхня участь у приведенні машини в дію може бути різною, але суть одна – спільними зусиллями обидва типи приводу рухають машину вперед. Для тих, кому не байдужі мінімальні технічні подробиці, ми пропонуємо окрему главу нижче. А тут скажемо, що будь-який гібрид потрібно заправляти бензином (іноді - дизпальним), а деякі види – ще й електричним струмом.
Деякі важливі якості цих машин залежать від типу гібридного приводу (про який ми поговоримо нижче). Але головний принцип всіх гібридів один: вони використовують кожну з своїх двох силових установок в той момент, коли вона буде найбільш раціональною.
Ці умови відомі: ДВЗ доцільніше активувати за рівномірного руху по трасі, а електромотор ефективніший під час прискорень і міських тягнучок. Важливо, що електропривод може працювати і в “зворотному напрямку” – він рекуперує (спрямовує на зберігання в батарею) енергію накату машини під час гальмувань. Електроніка гібрида сама вирішує, коли їхати на електриці, а коли запускати бензиновий (дизельний ) мотор. Хоча часто водій може обрати двигун і самостійно.
Сьогодні ми говоримо суто про електричні гібриди, і їх є чотири типи, які за функціями та ефективністю суттєво відрізняються між собою.
Паралельний гібрид. Найбільш поширений вид гібридних авто. У нього ДВЗ та електродвигун працюють почергово, в залежності від дорожніх умов і навантаження. В режимі інтенсивного прискорення обидва мотори працюють спільно. Батарея, яка є на борту, відносно невелика (3 – 5 кВт·год), вона поповнюється енергією за рахунок рекуперації при уповільненні машини і від генератора, що приводиться в дію від ДВЗ. Часто такий гібрид може кілька кілометрів проїхати в суто в електричному режимі, з непрацюючим ДВЗ.
Послідовний гібрид. Зовсім інший тип гібрида, в якому ДВЗ не має зв’язку з колесами і не приводить машину в рух. Його завдання – приводити в дію генератор, який вже живить енергією тяговий електромотор і заряджає батарею. Тобто такий гібрид рухається виключно на електротязі, і на ходу має всі “повадки” електромобіля – азартну динаміку, режим рекуперації, режим “одна педаль” (E-pedal), плавне, без найменших смикань прискорення. При цьому, на відміну від класичного електромобіля, пробіг обмежено не ємністю батареї, а ємністю бензобака. Який, зрозуміло, можна наповнити за кілька хвилин, а не за кілька годин. А батарея, до речі, зазвичай маленька, порядку 2 – 3 кВт·год, і без залучення ДВЗ на ній можна проїхати близько 10 км. Послідовні гібриди як правило виявляються найбільш економічними серед інших гібридних машин, адже споживач пального ДВЗ тут завжди працює в найбільш економічному режимі.
Плагін-гібрид PHEV (такий, що підзаряджається) Ще один гібрид з розширеними “електромобільними” рисами. З технічної точки зору це гібридна конструкція паралельного чи послідовного типу, але з можливістю заряджати акумулятор від зовнішньої розетки. Батарея не зовсім мала, в районі 5 - 9 кВт·год, і її вистачає на 40 – 60 км суто електричного пробігу. Типовий режим експлуатації PHEV (Plug-in hybrid electric vehicles): в будні власник їздить на роботу-з роботи в суто електричному режимі, заряджаючи машину щоночі, а у вихідні відправляється у тривалу заміську поїздку, під час якої вмикається бензиновий двигун чи дизель.
М’який гібрид. Електрична сутність у цьому типі проявляється мінімально. Електропривод тут найскромніший і найдешевший, він використовується лише для покращення динаміки при прискоренні. Енергію для цього невеликий тяговий акумулятор отримує за рахунок рекуперації під час гальмування машини, а також, власне, від ДВЗ. Окремого електромотора немає, зазвичай в таких машинах він одночасно є двигуном, генератором і стартером для ДВЗ. Батарея тут недорога і невелика, напругою 12 – 48 вольт. Її ємність всього лише в районі 2 кВт·год – цього вистачає, наприклад, для кількох енергійних стартів у світлофора, точніше, для допомоги бензиновому мотору при таких стартах. Також від цього акумулятора можуть живитися споживачі коли двигун внутрішнього згорання заглушено, скажімо, на том же світлофорі.
Гібридне авто – це в усіх сенсах топова комплектація звичайної автівки з ДВЗ. Проте головне в ній – не шкіряний салон і не дюжина систем безпеки, а досконале технічне начиння. Один власник бачить у цьому можливість виділитися, інший отримує задоволення від володіння технічним шедевром (не варто боятись цього слова), а хтось “узяв гібрида” просто тому, що довірився розмовам про його надзвичайні властивості. В будь-якому випадку раціонального зерна в покупці гібрида буде небагато, але коли взагалі покупка автомобіля обходилася без емоцій?
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про ТОП-5 найкращих електромобілів з пробігом.