Сполучення слів машина-донор здається нам дещо несподіваним, але насправді багато автомобілістів причетні до нього і мають з цього певну користь. Отже, для чого потрібні донори в автомобільній справі і де їх брати у випадку потреби?
Про те, що таке автомобіль-донор і де такі використовуються, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані публікації Autocentre та Autoria.
Аналогія з медиціною тут не випадкова – як і донор людина, донор автомобіль віддає певну частину себе для порятунку подібного собі – іншого автомобіля. З машини-донора демонтують якісь деталі, вузли чи агрегати, і встановлюють їх на іншу машину цієї ж моделі.
Перш за все донорами можна вважати машини, які закуповують власники різного роду шротів, де їх використовують як постачальників вживаних запчастин.
Але іноді є сенс придбати донора і безпосередньо для самого автомобіліста. Плюс даної ситуації у порівнянні з покупкою окремих деталей на шроті в тому, що власник автомобіля-реципієнта (який потрібує ремонту), отримує у розпорядження цілий комплект запчастин аналогічної моделі. Такий варіант зазвичай вигідніше, ніж шукати і купувати вживані деталі по одній. Важливо й те, що в такому випадку (якщо донор на ходу або бодай частково працездатний) є можливість перевірити придатність вузлів на діючому автомобілі.
Часто другу машину в якості донора запчастин тримає власник старої, ненадійною або рідкісною моделі, яку він продовжує активно експлуатувати. Подібні моделі часом так і продаються, по дві, одна робоча, друга – донор, склад запчастин.
В період, коли в Україні діяли обмеження на імпортних вживаних машин, був популярний ще один вид "донорства". Український власник свіжої роками, але дуже зношеної через великий пробіг іномарки купував за кордоном донора – таку ж машину, в тому ж кольорі і в тій же комплектації, але в кращому стані. Купівля обходилася недорого, оскільки донора не розмитнювали і не оформлювали в МРЕВ. І з двох машин складали одну, залишаючи від “старої”, з українською реєстрацією, тільки силовий каркас кузова з VIN-номером. Подібний спосіб капремонту цінувався не тільки за невисоку ціну, а і за використані при тому якісні "заводські" запчастини.
Дуже поширена “донорська” практика в колах реставраторів ретротехніки. Більш-менш комплектну вінтажну машину реставратори купують, щоб знімати з неї оригінальні запчастини для відновлення іншого, краще збереженого екземпляра або такого, що має "живі" документи. Причина тут у тому, що ці майстри в принципі обмежені в джерелах запчастин. Тож не дивно, коли шанувальник старовини має відразу кілька машин-донорів, придбаних заради демонтажу з кожного однієї-двох деталей.
На роль донора зазвичай беруть машину, з якою трапилася певна проблема, що не дозволяє експлуатацію – негаразди з документами, ДТП, серйозна поломка, усувати яку нерентабельно. Дуже вдалий варіант донора – свіжий автомобіль, привезений з-за кордону, і який вирішили з якоїсь причини не розмитнювати.
Українські майстри, які відновлюють биті автівки з американських аукціонів, теж використовують машини-донори. І шукають їх на тих самих заокеанських аукціонах – підбирають таку саму модель у тому ж кольорі, тільки з пошкодженнями кузова і іншого боку.
Добре, що більшість українських автомобілістів має можливість купувати для своїх ластівок нові запчастини в магазинах, а не відкручувати вживані деталі від старих екземплярів. Але сам по собі спосіб цікавий, і може стати в нагоді і пересічному водієві, наприклад, при деяких видах ДТП або масштабному ремонті рідкісної моделі. Певно, єдиною перешкодою може бути хіба що потреба у місці для тримання донора.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як ЛАЗи завойовували перші призи в Європі.