В Україні нетрадиційні методи лікування займають значну нішу. Дехто не довіряє лікарям, а хтось не хоче "труїти себе хімією", а відтак люди звертаються за допомогою до природи та неперевірених методик лікування.
Докладніше про те, чи дійсно альтернативні методи медицини можуть замінити сучасні препарати та технології, можна дізнатись, - в матеріалі РБК-Україна.
Недоказова медицина, а також нетрадиційна та альтернативна, це ті медичні практики, продукти та методи лікування, які не задовольняють критерії доказової медицини та, як правило, не включаються до навчальних курсів, створених медичними навчальними закладами.
Тоді як доказова медицина це підхід до медичної практики, що ґрунтується на використанні найкращих доступних наукових доказів для прийняття клінічних рішень.
Вперше даний вид медицини з'явився у 1990-х роках та швидко завоював визнання у медичній спільноті. Основна мета - забезпечити, щоб медичні рішення були обґрунтовані та перевірені, що дозволяє підвищити якість та безпеку лікування.
"Бджоли не лише роблять мед, а й стимулюють багату уяву прибічників альтернативної медицини", - наголосили в міністерстві охорони здоров'я України.
Медики пояснили, що апітерапія - це напрям альтернативної медицини, який використовує продукти бджільництва. Зокрема, мед, пилок, прополіс, маточне молочко та бджолину отруту.
В профільній літературі цей метод з’являється приблизно в другій половині 20 століття. Перш за все, мова про угорські та австрійські медичні публікації.
Найяскравішими прибічниками апітерапії, за даними МОЗ, заведено вважати австрійського лікаря Філіпа Терча та його колегу - угорця Бека Бодогу. З-під пера першого вийшла стаття "Про особливий зв’язок між укусами бджіл і ревматизмом", з подачі другого - з’явився термін "терапія бджолиною отрутою".
Втім, лікарі наголосили, що жодних наукових або клінічних доказів ефективності чи безпеки апітерапії немає. Від слова "зовсім".
І хоча у США й досі існує асоціація апітерапевтів, яка активно випробовує різні методики лікування бджолами, жодних доказів ефективності цієї методики вони не наводять.
Зауважимо, що особливо небезпечним дослідники вважають бджоловжалювання та заявляють про надзвичайно високу ймовірність появи побічних ефектів.
Баротерапія - лікувальне застосування газових сумішей з підвищеним тиском кисню. У цього методу є два режими застосування: гіпербаричний, який передбачає підвищення тиску, та гіпобаричний, зі зниженням тиску в спеціальній камері.
Вважається, що підвищення атмосферного тиску зумовлює розширення артеріол, посилення кровообігу та сприяє покращенню оксигенації тканин.
Натомість зниження тиску в барокамері застосовують для зменшення впливу на організм людини газових бульбашок і надлишку розчиненого газу.
Втім, лікарі наголосили, що ряд фахівців використовує баротерапію не за призначенням. Наприклад, у разі травм опорно-рухового апарату, дитячого церебрального паралічу, розсіяного склерозу, захворювань кишківника та шлунку. При цьому не беруться до уваги відсутність ефективності у випадках відповідних розладів та ряд можливих побічних реакцій.
Навіть Управління з продовольства і медикаментів США зауважує, що баротерапія має доведену ефективність виключно під час лікування кесонної хвороби. Проте немає переконливих доказів ефективності та безпеки під час лікування від інших захворювань.
Проявляють скепсис до застосування баротерапії у разі травм і науковці. У статті "Вплив гіпербаричного кисню на спортивні травми", яку можна знайти в Національній бібліотеці США з медицини, дослідники зауважують, що якість доказів ефективності гіпербаричної оксигенації - низька.
Отже, єдине доказове застосування баротерапії - терапевтична декомпресія, яку використовують у випадку кесонної хвороби, анаеробній гангрені або у разі отруєння чадним газом. Втім, не під час та не замість активної реабілітаційної допомоги, яку надають мультидисциплінарні команди.
"Забігаючи наперед вимушені засмутити всіх, хто вірить у «магічні» властивості звукових коливань. Фактично, цей апарат має всього два фактори дії: тепловий і механічний. Втім, жоден із них не гарантує клінічний результат під час лікування чи реабілітації пацієнтів", - наголосили в МОЗ.
Але, за даними лікарів, на це зважають не всі, адже й досі можна знайти безліч "експертів", які переконують у всесильності ультразвукової терапії. Зокрема, вони твердять про її дієвість у разі:
Сучасні дослідження щодо дієвості ультразвуку - вкрай скептичні. Вони демонструють, що довгострокові переваги від застосування ультразвуку - мінімальні, а ефективність самого методу майже не відрізняється від фіктивного ультразвука.
"Тобто муляж приладу або апарат, не підключений до мережі, демонструє схожий на свого реального побратима результат", - наголосили в міністерстві.
Зокрема, до подібних висновків прийшла й Наомі Чінн із відділу спортивного здоров’я та фізичних вправ британського Університету Халла. Разом зі своїми колегами вона проаналізувала ефективність терапевтичного ультразвуку під час лікування пошкоджень м’яких тканин. Висновок - невтішний. Доказів виявилося недостатньо. З семи якісних досліджень, які вдалося знайти Чінн і команді в базах даних PubMed та Cochrane, лише два продемонстрували бодай мінімальну клінічну користь від лікування пошкоджених м’яких тканин за допомогою ультразвуку.
При підготовці публікації використовувався Telegram-канал Міністерства охорони здоров’я України та портал Doc.ua.
Доказова медицина використовує підходи до лікування і діагностики, які точно ефективні. Їх вважають такими, бо це підтвердили клінічні та наукові дослідження. Зокрема, можна перевірити, чи ваш лікар є доказовим.
Детальніше про це можна дізнатись в матеріалі РБК-Україна.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна у Telegram.