Залужний заговорив про ризики окопної війни. Чому зараз та який може бути вихід

Про помилки та прорахунки

В інтерв'ю The Economist Залужний назвав помилкою розрахунок на те, що Росія відмовиться від агресивної війни, якщо втратить 150 000 військових. Причому він наголошує, що в Україні ліквідовано не менше цієї цифри. Чому 150 000, а не понад 300 000, згідно з даними Генштабу? Бо наші партнери аналізують підтверджені російські втрати. Швидше за все, цифра 150 000 вважається на 100% підтвердженою. Залужний називає її навмисно, щоби не було зайвих питань.

Чи взагалі є критична кількість втрат для росіян? Є, але вона розраховується не так числом загиблих, як числом тих, хто загине в майбутньому. На сьогодні у загальних втратах велика кількість людей із в'язниць, мобілізованих із окупованого Донбасу та депресивних регіонів. Для великих міст Москва, Санкт-Петербург тощо втрати серед них майже непомітні.

Проте зараз росіянам доводиться залучати більше резервів. Втрати зростатимуть, як і негативні відчуття у Росії. Я гадаю, скоро фронтові втрати почнуть сильно впливати на російські настрої.

Якщо Залужний каже, що помилився у деяких рішеннях, то це добре, бо на війні немає тих, хто не помиляється. За його словами, план контрнаступу передбачав за чотири місяці як мінімум перенесення бойових дій до Криму. Цього не сталося, але я не думаю, що наш контрнаступ повністю провалено. Він пішов не за планом з багатьох причин, зокрема тому, що росіяни побудували дуже потужні фортифікації та щільно замінували територію. Західні розвідки та аналітики також визнали недооцінку РФ. Я б не вважав контрнаступ провальним, наші дії не досягли цілей, але певне просування та отриманий досвід будуть неоціненними.

Про важливість технічної переваги над Росією

Залужний стверджує, що очікувані на 2024 рік літаки F-16 будуть не такі корисні, як раніше, оскільки росіяни наростили свою ППО. Це правда, не варто сподіватися, що західна авіація відразу дасть змогу перемогти противника. Ті ж очікування щодо танків і ракет ATACMS виявилися багато в чому перегрітими.

По-друге, нам потрібно набагато більше зброї, ніж дають партнери. Щоб прорвати російську оборону та просунутися. Для порівняння - США передали лише танковий батальйон Abrams, всього 31 танк. А російські війська в Україні можна порівняти з іракськими силами в Кувейті на початку 1990-х. Якщо не рахувати всього іншого, в операції "Буря в пустелі" коаліція задіяла 4000 танків і приблизно стільки ж бронемашин. Перед наземною атакою іракські об'єкти атакували 280 ракет Tomahawk, крім того, що була повна перевага у повітрі. Здається, на Заході і самі повинні розуміти, чому наш наступ іде повільно.

Про ризики позиційної війни

Швидше за все, без технічної переваги над Росією та достатньої кількості зброї, війна перейде у позиційну. Деякі "стратеги" говорили, що для наступу потрібно у 3-5 людей більше, ніж у ворога. Це не обов'язково, але точно не повинно бути у 3-5 разів людей менше. Як ми можемо наступати взводом, наприклад, на батальйон? Можна, якби артилерія порівняла батальйон із землею, але в нас обмежена кількість снарядів. Можна, якби літаки рознесли в мотлох їхні оборонні споруди, але літаків у нас немає.

У позиційній війні з Росією дуже багато ризиків. Чим вона скінчиться? Можливо не дуже добре для нас. Росія встигне накопичити сили та підготуватися до наступних атак. Вона не збирається програвати війну та зупинятися на досягнутому. Нині вони свої ресурси виснажили, їм потрібен час, щоб їх поповнити. Якщо ми найближчими тижнями та місяцями не отримаємо зброї та снарядів у необхідних кількостях, вони цей час отримають.

Олексій Гетьман, для РБК-Україна