Мобілізацію в Росії можна лише назвати частковою і так званою, тому що, насправді, вона має всі ознаки загальної. Це свідчить про те, що вони кидають практично всі наявні в них ресурси на продовження війни з Україною. Але порівнюючи з якістю підготовки тих же контрактників, які брали участь у повномасштабному вторгненні на початку, з 24 лютого, підготовка та озброєння нинішніх мобілізованих буде гірша. Росія виснажила, втратила загиблими чи пораненими кращі підрозділи.
Про це в коментарі РБК-Україна розповів політичний консультант, керівник Центру військово-правових досліджень, адвокат Олександр Мусієнко.
Зараз буде набрана певна кількість людей, але ніхто не приділяє увагу їхній підготовці - їх будуть якомога швидше вводити в бій на тих ділянках, де у російських військ є особливі проблеми, де вони пропускають удари і де українські сили мають можливості для розвитку контратак. Це насамперед правобережжя Херсонщини і це весь східний напрямок.
Угруповання військ у 300 тисяч не відразу з'явиться на фронті. Їх будуть відправляти частково: відмобілізували якусь кількість - 20-30 тисяч, і кинули їх у бій. Це говорить про те, що, навіть попри погану підготовку російських військ, війна все одно буде затягуватися, тому що їх потрібно знищувати, відтискати, змушувати відступати тощо. Тобто вони будуть погано підготовлені, погано озброєні, але своєю кількістю вони будуть створювати Україні певні проблеми.
До того ж невідомо, яку саме кількість їм вдасться мобілізувати. І набір цих людей може розтягнутися в часі, наприклад, на кілька місяців. В мене є сумніви, що це буде 300 тисяч. Адже з Росії лише за кілька днів виїхало понад 300 тисяч, плюс, буде певна кількість ухилянтів, які будуть намагатися захворіти чи дати хабар воєнкому, лиш би не йти воювати.
По-друге, з продовженням мобілізації буде поглиблюватися криза в самій Росії – через протести, через підпали військоматів, через небажання воювати. І наступне – це означає, що позиція російської влади і плани Москви по відношенню до України залишаються незмінними, вони готові кидати на це всі можливі ресурси.
Думаю, в розрахунках Росії можливі повторні наступальні дії на різних напрямках. Але на сьогодні їм треба рятувати фронт і поки що вони будуть кидати сили саме для втримування своїх позицій. А далі все буде залежати від того, скільки вони реально зможуть мобілізувати, який буде їхній потенціал і чи зможуть вони підготувати резерви на території Росії.
Що стосується включення наших територій до Росії: якщо вони назвуть українські території своїми, це не створює ніяких юридичних чи політичних передумов, щоб де-юре це було так. Це все одно будуть окуповані території, за які Україна буде продовжувати боротьбу і визволення.
Але для самої Росії це справжня катастрофа, тому що вони проводять часткову мобілізацію, намагаються незаконно анексувати українські території, і, відповідно, для них це вже не війна чи "сво" в Україні. Це для них фактично стає війною в Росії. Путін тепер втягує все російське суспільство в війну. А це породжує додаткові страхи, протестні настрої тощо.
Другий момент – Путін уже погрожував ядерною зброєю, а його поплічники говорили, що ядерна доктрина буде поширюватися і на новозахоплені території. Думаю, ці погрози не припиняться. Тому має бути чітка консолідована позиція Заходу з підтримки України і надання далекобійних, точних систем озброєння для того, щоб ми могли швидше вести контрнаступальні дії. Навіть якщо є ризики застосування артилерійських ядерних боєприпасів, наприклад, "Піонами", то нам потрібно мати можливість превентивно знищувати ці установки.
По-третє, Захід різними каналами має донести Путіну про потенційні нищівні та катастрофічні наслідки для нього у разі застосування ядерної зброї. Адже Росія вже не раз погрожувала ядерною зброєю, але консолідована позиція Заходу з підтримки України і готовність протистояти Москві стримувала Путіна.
Також необхідно моніторити ситуацію в окупованому Криму та на території Білорусі. Це дві локації довкола України, де Росія може зберігати ядерні заряди і потенційно їх застосувати як проти нас, так і проти іншої європейської країни в межах досяжності.
Однак якби Росія думала, що застосування ядерної зброї може кардинально вплинути на ситуацію на фронті, то для чого їм тоді мобілізація? Це, в свою чергу, говорить про те, що Москва не готова вирішувати свої питання виключно за допомогою ядерної зброї. Росія все-таки готова проводити конвенційну війну тими всіма силами та засобами, які застосовуються сьогодні. Думаю, навіть у Росії є розуміння, що тактичний ядерний удар не зламає спротив українського народу.