Український контрнаступ триває майже два місяці. І після перших успіхів на півдні складається враження, що він сповільнився.
Про ситуацію на фронтах, перспективи руху на південь та схід, а також про важливість ударів по об'єктах в окупованому Криму, - у коментарі керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка для РБК-Україна.
Минулого тижня була інформація про нібито захоплення трьох сіл у Луганській області за напрямом Сватово-Борова. Проте вона не підтвердилася, а військові заявили, що тактична лінія особливо не змінилася.
У чому взагалі характер бойових дій на Лімано-Куп'янському напрямі? Ворог намагається прорвати наші лінії оборони, ми відбиваємо його атаки. Іноді складається так, що російські війська мають певні тактичні успіхи, але наші війська відбивають позиції. Росіяни намагаються йти через "зеленку", використовують артилерію та танки. Хоча якщо глобально говорити про цей напрямок, то РФ там нічого не досягла від слова "взагалі".
Вона не досягла мети вийти на Борову, не досягла мети прорвати нашу лінію оборону та зайняти лівий берег річки Оскіл. І навіть не змогла створити можливість для атак наших підрозділів із північного флангу в районі Білогорівки чи того ж Бахмута.
Щодо Бахмутського напряму, то тут, я думаю, за наявності більшої кількості засобів ураження, артилерії, інших сил і засобів наші давно б звільнили місто. Але неможливо наступати однаково по всій лінії фронту. А з урахуванням того, що на сьогодні південний напрямок став пріоритетом, мені здається, що досягаючи певних успіхів на південному фланзі біля Бахмута, наші війська виконують феноменальне завдання.
На Бердянському напрямі поставлено завдання закріпитися на звільнених рубежах. Це добре, що Старомайорське вдалося відбити, але ворог все одно намагається контратакувати. Лише після закріплення ми матимемо можливість рухатися далі. Ймовірно, наступними можуть стати села Завітне Бажання, Урожайне та Старомлинівка.
Остання є особливо амбітною ціллю. Це ключовий опорний пункт росіян, і чим швидше Сили оборони закріпляться на панівних висотах, тим швидше артилерія почне бити по противнику далі на південь. Звичайно, певні складнощі пов'язані з мінами і тим, що ворог запекло чинить опір. Напевно, тут не варто чекати, принаймні, швидкого просування. Поступове, я думаю, точно буде.
Минулого тижня в західних ЗМІ з'явилася інформація про те, що наші війська могли впритул підійти до другої лінії оборони росіян майже біля Токмака (Запорізька область). Якщо дивитися на карту, це досить далеко від наших позицій. Але я не виключаю, що наші сили можуть вести розвідку відповідним чином.
Збройні сили на південному напрямку вирішують два завдання - розмінування територій для просування та пошук вразливих місць в обороні ворога. І розвідка позицій у районі так званих "зубів дракона" - історія саме про це.
Очевидно, у контрнаступі на південь робиться ставка також на удари по об'єктах в окупованому Криму. Варто відзначити атаку на залізничний Чонгарський міст через Сиваш, оскільки нам необхідно підірвати логістику з півострова на Мелітополь і далі.
Звичайно, крайній удар та пошкодження залізниці створюють проблеми для росіян, але поки не критичні. У них ще залишаються шляхи підвезення, але затримка з логістикою створює додаткове навантаження. Важко сказати, як швидко вони відновлять міст через Сиваш. Я думаю, на це можуть знадобитися тижні чи місяці.
Олександр Мусієнко, для РБК-Україна
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.