Минулого тижня розпочалася наземна операція Армії оборони Ізраїлю у секторі Газа. Заявлені цілі - знищення терористів угруповання ХАМАС та звільнення заручників.
Про формат операції та про те, як на нову війну реагують у світі, - у коментарі РБК-Україна розповів політолог Володимир Фесенко.
Ізраїль при плануванні операції в Газі враховуватиме настрої у світі, але не більше. Якщо взяти звинувачення турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана у нібито військових злочинах, то сторони давно мають дуже специфічні відносини. Свого часу був конфлікт, коли затримували турецькі кораблі зі зброєю для палестинських радикалів, але стосунки не виходили за прагматичне русло. Тому в Ізраїлі досить спокійно ставляться до його гучних заяв. Тим більше на планування дій у Газі не вплине цинічна та підла поведінка Росії.
Що впливало на затягування наземної фази? Стримування з боку адміністрації президента США Джо Байдена і переважно внутрішні чинники, такі як тема звільнення заручників та розуміння ризиків, що антиізраїльська хвиля у світі може стати більш потужною, якщо буде багато жертв серед палестинців.
Схоже, ізраїльська операція не перетвориться на тотальну помсту. Вони діятимуть точково та обережно, швидше за все, розбиватимуть Газу на сектори, перекриватимуть південь та північ, руйнуватимуть тунелі та підземну інфраструктуру ХАМАС. Точкова та поетапна зачистка, щоб завдати максимальної шкоди ХАМАС.
Стратегічна мета - ліквідація ХАМАС. Раніше Біньямін Нетаньяху та інші лідери Ізраїлю намагалися домовлятися, але після трагедії 7 жовтня ні про які мирні переговори не може йтися. Вони можуть домовлятися через посередників про звільнення заручників і короткі перемир'я, але завдання - фізичне знищення тих, хто планував атаку 7 жовтня, і тих, хто її здійснив.
Думаю, стосовно ХАМАС Ізраїль діятиме приблизно так, як свого часу американці стосовно "Аль-Каїди" чи "Ісламської держави". Інша проблема полягає в тому, що знищити ХАМАС можна, але це не ліквідуває сам ісламський радикалізм. Відповідно, у секторі Газа у майбутньому можуть з'явитися інші молоді радикали.
Події в Махачкалі, коли натовп захопив аеропорт у пошуках "ізраїльських біженців", мали стихійний характер, але були не випадковими. Це наслідок агресивного стану російського суспільства, значно підігрітого війною проти України. І він вже проявлявся у пригожинському заколоті та деяких інших формах.
Дагестан - взагалі потенційно гаряча точка у Росії. Це один із найбідніших регіонів, етнічно неоднорідний і з купою соціальних проблем, плюс високий рівень ісламського радикалізму. Війна в секторі Газа стала зовнішнім тригером, російська пропаганда намагалася спрямувати агресію на Захід, але для радикальних ісламістів і тих, хто відчуває "природний" антисемітизм, ворог був очевидним.
Потім була інформація про нібито літак із біженцями. І все, це була іскра, від якої спалахнула пожежа. Ця ланка в ланцюжку антиізраїльської істерії на російському ТБ, яка присутня нехай не завжди прямо, але симпатія до палестинців і критика до Ізраїлю не приховувалися. Антисемітизм був присутній навіть у заявах Володимира Путіна та Сергія Лаврова, а на ТБ та "Z"-пабліках у Telegram особливо. Тобто підгрунтя для захоплення аеропорту, що мало не призвело до погрому, було.
Далі ще буде, просто в інших формах та інших місцях, оскільки агресія всередині суспільства врешті-решт призведе до вибухів у Росії. У принципі, внутрішні конфлікти в цій країні відповідають інтересам України, але штучно спровокувати умовний Майдан неможливо.
Я не належу до тих коментаторів, які називають різкі висловлювання Ердогана мало не початком Третьої світової війни. Чого він прагне? Треба розуміти, що промови на багатотисячних мітингах - це його улюблений спосіб спілкування з електоратом, який працює. Просто зазвичай він спрямований на внутрішнього споживача.
В даному випадку це реакція на події в секторі Газа, які розбурхали ісламський світ. Ердоган вирішив скористатися ситуацією, недарма у зверненні до Заходу згадав про війни хреста та півмісяця, часи хрестових походів - протистояння між Заходом та мусульманським світом, яке залишається елементом антизахідної риторики. Ердоган своєю промовою наголосив, що претендує на роль пасіонарного лідера мусульманського світу.
Очевидно, на думку багатьох мусульман, Захід допомагає Ізраїлю та не звертає уваги на трагедію палестинців. Ердоган вирішив зіграти на цих почуттях. Чи це спрацює? Не впевнений, але заявка є, яка, втім, не означає, що Ердоган має намір вплутуватися в бій проти Ізраїлю, США та Заходу. Жодних ознак підготовки до цього немає, і я думаю, що він не настільки дурний, щоб робити такі речі, які суперечать інтересам Туреччини. Тут скоріше заявка на особливу роль у мусульманському світі та демонстрація ідеології неоосманізму та неоімперіалізму.
Недарма він згадав, що Палестина була частиною імперії Османа. Це схоже на путінську ідею "русского мира". Тобто нібито Туреччина має право впливати на регіон, із яким є історичні зв'язки. Але насправді через Туреччину до Ізраїлю продовжує йти азербайджанська нафта. Якби Ердоган був серйозно проти, то, мабуть, мусить перекрити поставки. Поки що ми цього не бачимо. Пафосу багато, але Туреччина поводитиметься стримано, як і більшість арабських країн. Усі сусідні з Ізраїлем країни не такі радикальні як 50 чи 70 років тому, і воювати не збираються.
Володимир Фесенко, для РБК-Україна
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram .