Зараз на території Херсонської та півдні Запорізької областей зосереджено щонайменше 30 ворожих батальйонних тактичних груп (БТГр). Причому переважна більшість цих БТГр - це десантні підрозділи, тобто фактичні ті підрозділи, які призначені для атаки. Вони мають просуватися швидко вперед, захоплювати нові рубежі, закріплюватися і тримати оборону до підходу основних сил. Ставити десант в оборону - згідно з військовою наукою, неприпустимо. У десантників інше завдання.
Про плани окупантів на півдні України та різницю між російським та українським наступом в коментарі РБК-Україна розповів екс-начальник прес-служби Генштабу, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.
Останні часом ми бачимо, що росіяни використовують десант як такі собі штурмові загони, адже вони найкраще підготовлені і добре навчені. І в умовах боїв у міській забудови вони демонструють досить непогані результати.
Звідки ці підрозділи взялися? Частина з цих були перекинуті зі східного фронту, в тому числі з району Ізюма, з-під Лимана, з інших ділянок фронту. Про це, зокрема, говорив представник українського ГУР Вадим Скібіцький.
Коли на одній ділянці фронту зосереджуються БТГр фактично від усіх десантних дивізій збройних сил Російської Федерації, виглядає так, що мова йде не про оборону, а про наступ. Куди вони будуть далі рухатися? Думаю, побачимо за лічені дні, адже наші спеціалісти кажуть, що за кілька днів ця купа підрозділів пройде бойове злагодження, вистроїться в бойові порядки і почне рух.
Чи то на Миколаїв з можливістю його обходу зі сходу, північного-сходу та півночі, щоби форсувати там Південний Буг і рушити далі в бік Одеси? Чи, можливо, в напрямку на Кривій Ріг для виконання тих чи інших завдань з можливою спробою оточення Запоріжжя? Адже в напрямку Василівка - Пологи - Оріхів у них нічого не виходить, щоби підійти ближче до Запоріжжя. Це питання відкрите.
Показовим є те, що росіяни фактично всі свої підрозділи десантних військ зосередили саме в районі Херсона. Крім цього, у них на півдні є чимало інших підрозділів, які вони в тому числі перекидають з Далекого Сходу.
Мова йде про підрозділи східного військового округу, які подолали відстань 6-7 тисяч кілометрів і прибули через тимчасово окупований Крим, а саме через Керченський міст, станцію Керч і Джанкой. Однак далі потік цих ешелонів військових дещо розходиться: частина сил та засобів спрямовується через Мелітополь і далі в напрямку на Запоріжжя, частина підрозділів рушила далі в бік Херсона.
Крім особового складу, бронетехніки, росіяни підтягують на південь чималу кількість артилерії, в тому числі реактивних систем залпового вогню. Їм потрібно створити потужну перевагу в артилерійських засобах ураження, тому що вони інакше воювати не можуть: спочатку вогневий вал, а потім, коли вони бачать, що українські війська на цій ділянці фронту припиняють спротив, тоді вже рушать особовим складом та бронетехнікою.
Поки росіяни переміщуються, перегруповуються і готують якийсь наступ, працюють наші HIMARS, які систематично та методично знищують ворожі ар'єргарди - тилові підрозділи, які забезпечують діяльність російських сил у першій лінії наступу. Чим більше складів з боєприпасами злетять у повітря, тим менше снарядів впаде на наші голови.
Є суттєва відмінність між наступом російських військ та наступом українських Сил оборони. Яким чином росіяни проводять наступ? Вони збирають невелику кількість людей на ділянці фронту, наприклад, до 30 осіб, дають їм як бронепідтримку танки та інші бойову броньовану техніку і кажуть: "Рушайте вперед, там все гаразд, там вас ніхто не зустріне".
Ця група суне вперед, а там їх зустрічають українські оборонці. А передові порядки наших військ перенасичені засобами протитанкового ураження, тому за допомогою умовних "Джавелінів" нищаться уся ворожа техніка. Піхота розстрілюється з кулеметів та мінометів. А залишки тікають у зворотному напрямку і ховаються, де можуть.
І так це може відбуватися багато-багато разів. У перервах між цими атаками по ймовірних місцях знаходження українських військах наносяться ракетно-бомбові удари, працює ворожа артилерія та штурмова авіація. І раз за разом ця їхня методика працює – десь краще, десь гірше. Коли є певний дисбаланс в артилерійських засобах ураження, тобто коли українські війська не мають достатньої кількості артилерії біля фронту, тоді ми змушені маневрувати, щоби не потрапити під ворожий вогонь. Це називається маневрена оборона.
Українська армія діє за іншою тактикою - це так звані "жаб'ячі стрибки". Як це працює? На визначеній ділянці фронту зосереджується далекобійна артилерія, зокрема РСЗВ HIMARS чи їхні аналоги. І нею починають методично виносити з дальніх рубежів ближче до передової, на відстані до 80 кілометрів, ворожі склади з боєприпасами, місця збереження техніки, казарми з особовим складом, потужні інфраструктурні об'єкти, вузлові станції, залізничні чи автомобільні мости, командні пункти і пункти прийняття рішень, командно-спостережні пункти на першій лінії оборони.
Коли все це знищено точковими вогневими ударами, українське військо здійснює різкий крок вперед - такий собі стрибок, виходить на ті позиції, де завдяки влучній роботі української артилерії нікого з ворожих солдат не залишилося. І таким чином переміщується на нові рубежі.
Що ми в такий спосіб досягаємо? По-перше, так ми максимально зберігаємо життя наших воїнів, адже вони не змушені йти в атаку під ворожим вогнем, як це було в часи Першої чи Другої світової війни. Ми маємо можливість обережно рухатися вперед та закріплюватися на нових ділянках фронту. У такий спосіб реалізується наш контрнаступ.
Протягом тривалого часу ми говорили, що ось-ось українська армія перейде в наступ саме на південному напрямку. Росіяни, перестраховуючись і побоюючись, що вони втратять Херсон - єдиний обласний центр, яким їм вдалося захопити з 2014 року, перекидають на південь наявні в них ресурси та резерви. В тому числі з тих ділянок фронту, які донедавна були напрямки головних зусиль для російської армії, адже Путін дав наказ вийти на адмінкордони Луганської та Донецької областей.
Тобто в них спочатку був план знищити наших військ в районі Слов'янська та Краматорська, захопити Авдіївку, Мар'їнку та інші населені пункти на півдні Донецької області, а потім вже вирішувати інші завдання. Зараз завдання щодо виходу на адмінкордони Донецької та Луганської областей покладені на підрозділи 1-го та 2-го армійських корпусів так званих "ЛДНР", а регулярні підрозділи російської армії і насамперед десантники переміщені на південний фланг російсько-українського фронту під Херсон. Також частина знаходиться в районі Пологів та Гуляйполя.
На наше щастя, російські генерали абсолютно впевнені в тому, що ремонтно-відновлювальні підрозділи, в тому числі так звані залізничні війська Російської Федерації спроможні в найкоротші терміни відновити пошкоджені мости, що ведуть на правобережжя Херсонщини. Це три основних: два через Дніпро і один - через Інгулець. І плюс залізничний Антонівський. Вони були пошкоджені HIMARS.
Недостатньо перекинути самі війська на правий берег - їх ще потрібно забезпечувати: паливо, харчування, боєприпаси тощо. А ключові мости на правий берег знаходяться під постійним вогневим контролем української армії. І це добра новина, адже рух російської техніки і колон з військовою логістикою перебуває під постійною загрозою зриву - наші HIMARS туди дістають.
В Україні є найпотужніші і найефективніші артилеристи. Недарма їх називають "боги війни". Вони мають натхнення та відповідне матеріально-технічне забезпечення, зокрема з Заходу. Це 155-міліметрові гармати і снаряди до цих гармат, плюс низка інших зразків артилерійських систем. Тому є чим зустрічати ворога. Я думаю, що атака російських вояків завершиться, так і не розпочавшись, бо бойова робота українських артилеристів дасть свій результат.
Якщо росіяни планують одночасний наступ на Миколаїв та Кривий Ріг - то умовний "ляпас" буде гучний, але сила удару ніяка. Неодноразово противник використовував таку тактику і її наслідки фактично нульові. Тому думаю, що росіяни виділять головним напрямком зусиль Кривий Ріг, адже саме там вони накопичують основну кількість сил та засобів. А другорядним може бути напрямок на Миколаїв – і там будуть спостерігати, як їм вдасться просуватися.
Але навіть попри такі ресурси - 30 БТГр, плюс вони продовжують накопичувати там резерви - і Запоріжжя, і Миколаїв, і Кривий Ріг серйозно укріплені. Ми маємо там відповідний комплект сил та засобів. Тому росіяни можуть намагатися щось зробити, але не факт, що їм це вдасться.