Експерт про контрнаступ ЗСУ: інтенсивність боїв не зменшилася, вони перейшли в іншу категорію
Фото: контрнаступ ЗСУ продовжується (Getty Images)
Збройним силам вдалося швидко прорватися на 20-30 кілометрів на півночі Херсонської області, оскільки там противник створював наступальне угруповання. А підготовка до наступу та обороною відрізняється. Ворог там просто не встиг перейти до оборони і був розосереджений. На цій ділянці були не такі щільні бойові порядки, чим українська армія скористалися. Зараз противник відійшов, намагається втримуватися на нових рубежах і проводить контратаки, які не завжди успішні.
Про це в коментарі РБК-Україна розповів військовий експерт Сергій Грабський.
Не можна сказати, що наш наступ забуксував. Адже наступ – це не лише поступальний рух вперед. І якщо противник контратакує, то нам потрібно відбити його наступ, відігнати його і тоді вже перейти до більш активних бойових дій. Наш наступ – це стрибки: просунулися, зупинилися, знову просунулися і знову зупинилися, тому що не можна відриватися від тилів. Ворог того і чекає, щоб ми розтягнули свої комунікації. Тоді вони наносять удар у фланг і наше наступальне угруповання може бути оточене.
Наприклад, ми зупиняємося, закріплюємося на нових рубежах і починаємо працювати по передньому краю артилерією, по об'єктах в тилу противника системами залпового вогню, руйнуючи його комунікації, командну структуру, ресурси і запаси. Коли ми досягаємо певного успіху, ми просуваємося вперед.
Водночас наш наступ об'єктивно уповільнюється. Якщо ми говоримо про Херсонську область, то, відтісняючи противника, він ущільнює свої бойові порядки там, куди він відходить. Там, де оборонялися дві батальйонних тактичних групи, тепер може оборонятися чотири. Причому спротив агресора абсолютно не зменшується – навпаки. Тому ми змушені дещо сповільнюватися. Збоку це виглядає так, що ми перестали просуватися вперед, але це не означає, що інтенсивність бойових дій зменшилася. Вони просто перейшли в іншу категорію.
Про вплив російської мобілізації
Мобілізовані з Росії також ускладнюють наше просування. Яка б не була їхня підготовка, відіграє роль їхня кількість. Якщо на лінії спротиву є три мобілізовані, то, умовно, треба три кулі чи снаряди. А якщо їх п'ять – то потрібно вже п'ять куль. Росіяни завжди працювали кількістю.
До того ж ці мобілізовані мають різний рівень бойової готовності. Зараз тих, у кого за документами є більший рівень готовності, без додаткових навчань кидають для створення заслону, щоби втримати ворожі позиції. А в тилу тим часом проводять бойову підготовку нових військових. Тобто є підрозділи прикриття, на яких здебільшого начхати, їхнє завдання – виграти кілька днів і загинути. І є зовсім інші – ударні підрозділи, які зараз готуються в тилу противника.
Адже противник і до оголошення часткової мобілізації нарощував свої угруповання військ. У них є частини, які вже завершують цикл бойової підготовки. І саме вони можуть створити для нас загрозу в майбутньому.
Яка ситуація в Бахмуті
Чи може агресор потенційно захопити Бахмут? Не впевнений, що це можливо найближчим часом, але технічно це можливо. На цьому напрямку агресор працює так. Вони починають інтенсивно обстрілювати та атакувати укріплений населений пункт, перетворюючи цю зону в так званий місячний ландшафт. Там просто фізично не залишається, де закріплюватися.
Перед тим, як перейти в наступ, ворог може бити по населеному пункту годинами, тижнями – так вони прогризалися в Піски. Після чого противник намагається просунутися туди. Це так звана піррова перемога – коли ти досяг мети, але більше нічого вже зробити не можеш. Тому вони можуть взяти Бахмут, але що вони будуть робити після цього?
Плани та пріоритети до кінця року
На прогнозування нашого просування до кінця року може вплинути дуже багато факторів. Ми не знаємо, скільки ще військ ворог може притягнути на окуповані території. Технічно для нас було б важливо зламати спротив противника в двох ключових точках – Сватово і Снігурівка. Якщо ми вирішуємо ці два завдання, то ворогу буде там дуже складно.
Снігурівка – це передова позиція окупантів, яка втримує всю лінію оборони. Після визволення Снігурівки оборона противника просто розвалюється. Звідти відкривається пряма дорога в сторону Берислава і Херсона. Тобто деокупація цього населеного пункту дає можливість просуватися в двох незалежних напрямках – в сторону Берислава - Нової Каховки і в напрямку Херсона. Поки агресор тримає "снігурівський трикутник", це дозволяє йому маневрувати, забезпечувати себе ресурсами та підвозити резерви.
У разі деокупації Сватово, перерізаються комунікації, які зараз забезпечують оборону ворога на лінії Троїцьке - Кремінна. Тоді ми виходимо на інший напрямок – на лінію Новопсков - Старобільськ - Новоайдар. Це створює для нас перспективні умови. Якщо далі ми прориваємось на Старобільськ, то в противника виникають дуже великі труднощі в сєвєродонецькій агломерації.
