Товарообіг між Україною та Китаєм 2010 р. склав лише 6 млрд доларів
Після чергової спроби України перезавантажити відносини з Китаєм інвестори з КНР дедалі більше цікавляться українською економікою. Утім, поки йдеться лише про наміри співпраці. Жодного проекту дотепер не започатковано. Про це пишуть на Deutsche Welle.
Налагодити тісні економічні зв'язки з Китаєм намагався ще Леонід Кучма. Тоді влада хвалилася співпрацею з КНР і начебто розпочатими спільними проектами. Утім, за часів президентства Віктора Ющенка політичні відносини Китаю з Україною охололи, тож, економічну співпрацю довелося відкласти. Тепер «розігріти» економічний інтерес китайців до України намагається Віктор Янукович.
У вересні минулого року численна делегація високопосадовців і бізнесменів відвідала Пекін, де було підписано 13 двосторонніх документів. В.Янукович заявив, що оцінює сумарну вартість цих угод на 4 млрд дол., і за два роки товарообіг між Україною та Китаєм має зрости до 10 млрд дол. Однак за чотири місяці після відвідання українською стороною Піднебесної бум китайських інвестицій в Україні так і не розпочався.
Китайські інвестори висловили готовність вкладати капітал у будівництво швидкісного залізничного сполучення аеропорту «Бориспіль» з Києвом, розробку українського морського шельфу, спорудження в Криму парогазової електростанції. Утім, досі реалізація деяких з цих проектів під питанням. Тож експерти запідозрили, що в китайсько-українських відносинах з'явилося деяке напруження через те, що, попри застереження Китаю, український представник, внаслідок тиску на Україну ЄС, таки взяв участь у церемонії нагородження Нобелівською премією ув'язненого китайського дисидента Лю Сяобо.
Окрім політики, китайських інвесторів непокоять і умови ведення бізнесу в Україні. Це пояснює, чому китайці обережно ставляться до інвестування в українську енергетику, сказав Deutsche Welle колишній міністр палива і енергетики України Юрій Продан. «Немає інформації, щоб хтось там технічне завдання на проект розробляв, або сам проект. Навіть якщо підписаний якийсь протокол, то це лише декларації про наміри. Бо ж інвестори вимагають сьогодні ринкового принципу на електричну енергію, наприклад, щоб вони могли забезпечити свої інвестиції. На жаль, у нас не до кінця все зроблено з точки зору ринкового регулювання».
Натомість голова Ділової ради «Україна - Китай» Валерій Коновалюк переконує, що хвилюватися немає підстав. Всі задекларовані угоди укладено. Бізнесмени з КНР розглядають можливість інвестицій не тільки в модернізацію української газотранспортної системи, а й в машинобудування, сільське господарство, українські морські порти та залізничні перевезення. «Зацікавленість китайської сторони відчувається виключно в тому, що Україна набуває реальної можливості створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. А це є один з головних торговельних партнерів Китаю»,- запевнив В.Коновалюк в інтерв'ю Deutsche Welle.
За його словами, окрім інвестицій Україна може запозичити в КНР досвід реформування економіки, завдяки якому Китай за останні двадцять років здійснив «економічний прорив» у світі. «Є чому в них повчитись, а також використати можливості китайської співпраці для реконструкції наших металургійних активів. Треба ж нарешті створювати наукомісткі технології, аби мати статус постіндустріальної країни»,- переконаний голова Ділової ради «Україна - Китай».
Утім, оглядачі єдині в тому, що Україна пропонує для китайських інвесторів не ті галузі для пріоритетної співпраці. Адже важка промисловість вже не така актуальна для Китаю, як сільське господарство: через щорічне збільшення населення, Китай буде змушений шукати можливості задовольняти попит на продукти харчування для своїх громадян. Тож спільні проекти у сільському господарстві були б вигіднішими як для української, так і для китайської сторони. Наразі 2010 р. товарообіг між країнами склав не більше 6 млрд дол. Зараз китайські інвестиції складають близько 0,01% (приблизно 11 млн дол.).
